Постанова

від 20.06.2023 по справі 686/13870/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 686/13870/22

провадження № 61-3896св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут,

третя особа - Хмельницька обласна спілка споживчих товариств,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року у складі судді Заворотної Л. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів:

П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту (далі - ХКТЕІ), третя особа - Хмельницька обласна спілка споживчих товариств, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 04 травня 1988 року працювала у ХКТЕІ, є доктором економічних наук, доцентом. З листопада 2003 року по лютий 2021 року очолювала цей навчальний заклад.

Наказом тимчасово виконуючим обов`язки ректора ХКТЕІ Світлани Бухти від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП позивача було призначено у порядку переведення виконувати обов`язки на вакантній посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін до отримання погодження призначення.

Позивач зазначала, що у період відсутності тимчасово виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ вона на підставі наказу від 11 лютого 2022 року

№ 17-ОСП також виконувала обов`язки ректора інституту.

02 червня 2022 року представники Хмельницької обласної споживчої спілки повідомили позивача про необхідність передачі повноважень, оскільки вона більше не займає адміністративної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 у цьому вузі. При цьому, жодних документів ними надано не було.

Після чого, на ОСОБА_1 розпочався системний адміністративний тиск, безпідставне звернення у поліцію, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звинувачення у ненаданні печатки вузу, інших документів, які регламентують діяльність інституту.

08 червня 2022 року позивач змушена була написати заяву про увільнення

її від виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач посилалась на те, що 21 червня 2022 року вона отримала письмову відповідь від роботодавця на її заяву, у якій повідомлялось про те,

що відповідно до наказу від 06 червня 2022 року № 100-ОД «Про визнання наказу від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП «Про виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1» таким, що втратив чинність», а також наказу

від 06 червня 2022 року № 101-ОД «Про визнання наказу від 14 лютого

2022 року № 14-ОСП «Про прийняття на роботу за сумісництвом» таким,

що втратив чинність», вона є такою, що працює за основним місцем роботи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказ від 06 квітня 2021 року № 38-ОСП).

На думку ОСОБА_1 , зазначені накази є протиправними, а її звільнення від виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним.

Позивач вважала, що загальнотеоретичні концептуальні підходи щодо можливості скасування актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії разового застосування суб`єктами їх прийняття) визначені у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема від 16 квітня 2009 року

№ 7-рп/2009 та від 13 травня 1997 року № 1-зп, у яких зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав

та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування

і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

На думку позивача, такі висновки відносяться і до повноважень посадових осіб інших підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності. Фактичне скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ Світлани Бухти від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП про призначення позивача у порядку переведення виконувати обов`язки

на вакантній посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін до отримання погодження призначення виданням наказу виконуючим обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 від 06 червня 2022 року № 100-ОД та увільнення

її у такий спосіб з посади є незаконним.

Позивач вважала, що незаконним звільненням від виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 їй заподіяно моральну шкоду, яка полягала

у моральних стражданнях пов`язаних із приниженням її честі, гідності

та ділової репутації, як науковця, керівника вищого навчального закладу, працівника, яка за багаторічну працю заохочувалась різними нагородами

та матеріальними преміями. Після фактичного усунення з посади нею докладалося значних зусиль щодо організації звичного способу життя, зокрема: у відносинах з колегами по роботі, у протистоянні системному адміністративному тиску з боку нової адміністрації вузу, відвідуванні поліції та наданні пояснень щодо фіктивного звинувачення її у перешкоджанні роботи вузу.

Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 50 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд скасувати накази виконувача обов`язків ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 :

від 06 червня 2022 року № 100-ДО «Про визнання наказу від 10 лютого

2022 року № 15-ОСП «Про виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1» таким, що втратив чинність;

від 06 червня 2022 року № 101-ДО «Про визнання наказу від 14 лютого

2022 року № 15-ОСП «Про прийняття на роботу за сумісництвом» таким,

що втратив чинність;

поновити її на посаді виконувача обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1;

стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміна умов праці працівника за посадою за сумісництвом, у тому числі увільнення його від встановлених обов`язків за цією посадою, не є звільнення з роботи,

а є увільненням від виконання тільки цих обов`язків і тільки за цією посадою. При цьому працівник залишається виконувати обов`язки

за основною посадою. Прийняття на роботу за такою посадою працівника

є підставою для увільнення від виконання цих обов`язків працівника, який виконує їх за сумісництвом.

Суд першої інстанції, врахувавши зміст наказу ХКТЕІ від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП «Про виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1», вважав,

що ОСОБА_1 виконувала обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 до отримання погодження призначення, тобто мало місце суміщення посад. Крім цього після визнання наказу «Про виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1»

від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП та наказу «Про прийняття на роботу

за сумісництвом ОСОБА_1 » від 09 лютого 2022 року № 14-ОСП такими, що втратили чинність, ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2,

а на підставі заяви від 13 вересня 2022 року звільнена за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», по суті це повернення працівника на ту роботу, якою він займався раніше. Проте

у штатному розписі ХКТЕІ відсутня посада виконуючого обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1, а призначення ОСОБА_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджено засновником.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому у зв`язку

із відмовою у задоволенні вимог про поновлення на роботі та скасування наказів, ці вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважав, що наказ із кадрових питань, як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом, а тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості роботодавця визнати попередньо виданий наказ таким, що втратив чинність. Відповідно, прийняття виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 наказів

від 06 червня 2022 року № 100-ОД та № 101-ОД відбулось у відповідності

до положень чинного законодавства України. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі

№ 9901/286/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20,

від 13 вересня 2021 року у справі № 263/12413/20 та не дослідили зібрані

у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України,

пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, що на думку

ОСОБА_1 , призвело до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме неправильного тлумачення норм КЗпП України, у зв`язку із чим ухвалено незаконні рішення.

ОСОБА_1 зазначає, що з моменту видання наказу про призначення

її виконуючим обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 навчального закладу і до дати прийняття постанови правління засновника про непогодження

її призначення пройшло більше трьох з половиною місяців, і у неї були всі підстави вважати, що вона затверджена на цій посаді засновником, і після прийняття постанови засновником у період з 31 травня 2022 року

по 06 червня 2022 року виконувала обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1

і тимчасово обов`язки ректора навчального закладу, тобто мала право

на укладення контракту на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійній основі.

На думку ОСОБА_1 , роботодавець не мав правових підстав визнавати попередньо виданий наказ таким, що втратив чинність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення (відзиви) ХКТЕІ та Хмельницької обласної спілки споживчих товариств

на касаційну скаргу, у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Доводи клопотання про закриття провадження

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ХКТЕІ про закриття касаційного провадження.

На думку ХКТЕІ, касаційне провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пунктів 4 та 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки зазначені заявником постанови Верховного Суду не є такими, що за змістом пункту 1 частини першої

статті 398 ЦПК України ухвалені у подібних правовідносинах, виходячи

із явних відмінностей суб`єктивного складу учасників відносин, об`єкта

та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку), а також якщо після відкриття касаційного провадження

на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник

у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Ураховуючи те, що висновки щодо застосування норм права, що викладені

у постановах Верховного Суду на які посилалася ОСОБА_1 у касаційній скарзі стосуються схожих правовідносин, але ухвалені у різних фактичних обставинах справи, тому клопотання ХКТЕІ про закриття касаційного провадження на підставі положень пунктів 4 та 5 частини першої

статті 396 ЦПК України задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є доктором економічних наук, доцентом.

Згідно із наказом ХКТЕІ від 30 серпня 2021 року № 79-а ОСОБА_1 призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, як така, що обрана на посаду за конкурсом (а. с. 11).

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ Світлани Бухти від 09 лютого 2022 року № 14-ОСП, ОСОБА_1 прийнято

на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 за сумісництвом з 10 лютого 2022 року, за контрактом (а. с. 140).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ Світлани Бухти від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку переведення призначено виконувати обов`язки на вакантній посаді ІНФОРМАЦІЯ_1

з 10 лютого 2022 року на термін до отримання погодження (а. с. 3).

31 травня 2022 року правлінням Хмельницької обласної спілки споживчих товариств прийнято рішення про не погодження призначення на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , доктора економічних наук, доцента, ІНФОРМАЦІЯ_2

(а. с. 100).

Відповідно до постанови Хмельницької обласної спілки споживчих товариств від 02 червня 2022 року № 12 призначено виконувачем обов`язків ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 на період відпустки по догляду за дитиною

до досягнення нею трирічного віку ректора ОСОБА_4 з 02 червня

2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 4).

ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків ректора ХКТЕІ з 02 лютого 2022 року (наказ від 02 червня 2022 року № 91-ОД).

Згідно із наказами виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2

від 06 червня 2022 року № 100-ОД та № 101-ОД, визнано такими,

що втратили чинність наказ «Про виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 лютого 2022 року № 15-ОСП та наказ «Про прийняття на роботу

за сумісництвом ОСОБА_1 » від 09 лютого 2022 року № 14-ОСП

(а .с. 49, 50).

Наказом виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 від 06 червня 2022 року № 102-ОД, визнано таким, що втратив чинність наказ «Про виконання обов`язків ректора» від 11 лютого 2022 року № 17-ОСП (а. с. 50).

08 червня 2022 року ОСОБА_1 подавала заяву про переведення

її з посади професора кафедри готельно-ресторанного і туристичного бізнесу за сумісництвом на посаду професора цієї кафедри на постійній основі та заяву про увільнення її від тимчасового виконання обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08 червня 2022 року у зв`язку із непогодженням її кандидатури на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, 6).

Положеннями розділу 7 статуту ХКТЕІ визначено, що безпосереднє управління діяльністю інституту здійснює ректор, і ректор інституту в межах наданих йому повноважень за погодженням з засновником призначає ІНФОРМАЦІЯ_1 та проректорів інституту (а. с. 51-57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий

договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган

чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату

і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 105 КЗпП України визначено, що суміщенням є виконання

на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником водночас

з основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи допускається

на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), це економічно доцільно та не веде до погіршення якості продукції, виконання робіт, обслуговування населення.

Необхідність суміщення професій (посад) виникає тоді, коли вакантна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.

Зміна умов праці працівника за посадою за сумісництвом, у тому числі увільнення його від встановлених обов`язків за цією посадою,

не є звільнення з роботи, а є увільнення від виконання тільки цих обов`язків і тільки за цією посадою. При цьому, працівник залишається виконувати обов`язки за основною посадою. Прийняття на роботу за такою посадою працівника є підставою для увільнення від виконання цих обов`язків працівника, який виконує їх за сумісництвом.

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 127/25292/18 та від 13 вересня 2021 року у справі

№ 263/12413/20.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства

та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня

2015 року № 1000/5, організаційно-розпорядча документація, що є одним

з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження).

Згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ІІ зазначених Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом.

Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження). У разі видання наказу (розпорядження) про визнання таким, що втратив чинність, або скасування іншого наказу, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися із слів «Визнати таким, що втратив чинність,...» або «Скасувати …» відповідно (пункт 94).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що наказ

з кадрових питань, як різновид розпорядчого документа, може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом, дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості роботодавця визнати попередньо виданий наказ таким, що втратив чинність, у зв`язку із чим прийняття виконуючого обов`язки ректора ХКТЕІ ОСОБА_2 наказів від 06 червня 2022 року

№ 100-ОД та № 101-ОД відбулось у відповідності до положень чинного законодавства України.

Доводи касаційної скарги про те, що з моменту видання наказу про призначення позивача виконуючим обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 навчального закладу і до дати прийняття постанови правління засновника про непогодження її призначення пройшло більше трьох з половиною місяців, і у неї були всі підстави вважати, що вона затверджена на цій посаді засновником, і після прийняття постанови засновником у період з 31 травня 2022 року по 06 червня 2022 року виконувала обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 і тимчасово обов`язки ректора навчального закладу, тобто мала право

на укладення контракту на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійній основі є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого

в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»,

§§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі

№ 9901/286/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 753/5516/20,

від 13 вересня 2021 року у справі № 263/12413/20, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно

до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання,

чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає

зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ

від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій

не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту про закриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 686/13870/22 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 30 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник