Ухвала

від 16.06.2023 по справі 168/76/23

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/76/23

Провадження № 2-з/168/8/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року смт. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Сухоручко Ю.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Войціховського Антона Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Наталія Григорівна, про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Бабич Наталія Григорівна, про визнання договорів недійсними.

16.06.2023 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Войціховського Антона Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме будинку (реєстраційний номер: 22753942) загальною площею 61,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить йому на підставі Договору купівлі-продажу №:1496 від 11.09.1992р., посвідченого Старовижівською державною нотаріальною конторою, в підтвердження чого наявний Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий КП «Волинське обласне БТІ 02.04.2008р., Номер витягу: 18344788, а також витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №253863397 від 22.04.2021р.

В період з 23.03.2021 і по час написання даної заяви Відповідачем 1 було зруйновано належний ОСОБА_1 на праві власності вищенаведений будинок та на його фундаменті незаконно збудовано іншу споруду доступ до якої у ОСОБА_1 відсутній.

Ухвалою від26.05.2021р.,в справі№168/308/21було вжитозаходи забезпеченняпозовуу вигляді заборони будь-яким юридичним та/або фізичним особам вчиняти дії щодо демонтажу, розбирання, знесення, здійснення перебудови та будівництва на його фундаменті чи в інший спосіб припинення використання належного ОСОБА_1 будинку.

Після забезпечення позову до Суду було подано відповідну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 завданої шкоди.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області в справі 168/354/21 залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду було вирішено стягнути з ОСОБА_2 (Відповідач) на користь ОСОБА_1 551283,00 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням нерухомого майна та сплачений при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 5 512,80 грн., також вказаним рішенням встановлено обставини руйнування будинку та завдання шкоди відповідно.

Додатковим рішенням суду в наведеній справі яке було також залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду було стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 20480,00 грн. понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи №168/354/21.

Вищенаведені основне та додаткове рішення Старовижівського районного суду Волинської області в справі 168/354/21 переглядались Волинським апеляційним судом.

Судове засідання за результатом проведення якого було винесено постанову про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення без змін рішень Старовижівського районного суду Волинської області якими було стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 кошти відбулося 25.10.2022.

28.10.2022 Старовижівському районному суду було подано заяву про видачу виконавчого листа, однак зважаючи на необхідність часу для виготовлення повного тексту постанови апеляційним судом, передачі та отримання матеріалів справи між судами, а також час на виготовлення, відправку та отримання виконавчих листів останні було отримано лише в кінці листопада 2022 року.

Оскільки судові рішення в добровільному порядку не виконувались виконавчі листи було пред`явлено до примусового виконання.

Під час виконання вищенаведених судових рішень було встановлено факт відчуження Відповідачем ( ОСОБА_2 ) переважної частини власного нерухомого майна очевидно з метою унеможливлення його арешту, опису та продажу для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , адже все майно відчужене безоплатно (шляхом укладення договорів дарування) всі договори укладені в одного і того ж нотаріуса та в один період (04.11.2022 було укладено два договори за якими відчужено чотири об`єкти нерухомого майна та 15.11.2022 укладено один договір про відчуження п`ятого об`єкту нерухомого майна) також слід відзначити, що майно було відчужене близьким Відповідачу особам, а саме два будинки та дві земельні ділянки було подаровано ОСОБА_3 який зважаючи на ПІБ очевидно є рідним братом Відповідача та одну земельну ділянку було подаровано ОСОБА_4 який є колегою ОСОБА_2 з огляду на відсутність РНОКПП як і у Відповідача з релігійних переконань та згідно відкритих відомостей в мережі інтернет вбачається, що батько ОСОБА_4 ймовірно є ієромонахом Волинської єпархії УПЦ МП у Різдво-Богородичному храмі в м. Луцьку, тобто є колегою ОСОБА_2 який є настоятелем Свято-миколаївського мілецького чоловічого монастиря Волинської єпархії УПЦ МП.

Так, отримавши інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_5 було встановлено факти відчуження ним вищевказаним особам п`яти об`єктів нерухомого майна шляхом укладення трьох договорів дарування, а саме:

04.11.2022 було укладено договір дарування, земельної ділянки з житловим будинком, серія та номер: 1012 відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею 153 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1618864007250 та земельну ділянку під вказаним житловим будинком площею 0,1734 га., із кадастровим номером 0725085402:02:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 814264907250.

04.11.2022 було укладено договір дарування, серія та номер: 1013 відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 частки земельної ділянки площею 0,25 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0724280400:01:001:0160, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819920307242 та частку житлового будинку загальною площею 87,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819900107242.

15.11.2022 було укладено договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 1045 відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 0,4531 га., із кадастровим номером 0725085403:03:000:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2223260807250.

В матеріалах справи наявні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зокрема одну довідку яку сформовано щодо ОСОБА_2 з якої вбачаються факти відчуження майна, підстава та дата відчуження, нотаріус в якого укладались договори, а також частка у власності об`єкту нерухомості який було відчужено, також надано ще п`ять інформаційних довідок сформованих по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна щодо п`яти відчужених ОСОБА_2 об`єктів. Із вказаних п`яти довідок вбачається кому було подаровано відповідне майно, тобто хто є власником майна станом на момент отримання довідки частка у власності об`єкту нерухомості який було відчужено та підстава набуття власності яка в даному випадку повністю збігається (підстава набуття власності новими власниками та підстава припинення права власності у ОСОБА_2 ).

Вищевказані договори дарування що укладені в один період (два договори в один день 04.11.2022 та один договір 15.11.2022) року вважає такими, що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, оскільки оскаржуваними договорами прямо порушуються норми матеріального права, такі договори не спрямованіна реальненастанняправових наслідків, укладені з метою уникнення від виконання однією ізсторін борговихзобов`язань.

Такі дії вчинені ОСОБА_2 з єдиною метою, - уникнення від виконання боргових зобов`язань накористь ОСОБА_1 . Укладенідоговори не носять реального характерутапереслідують недобросовісну мету уникнути можливості отримання виконання зобов`язань за рахунок наявного в боржника майна.

Зважаючи на викладене ОСОБА_1 був вимушений звернутися до Суду для захисту своїх прав та зважаючи на недобросовісну поведінку Відповідача викладену вище, а також наявний встановлений факт не виконання ухвали про забезпечення позову в справі 168/354/22 очевидно зважаючи на відчуття безкараності власних діянь щодо руйнування будинку не виконання ухвали про забезпечення позову та умисне відчуження майна з метою уникнення виконання судового рішення до Суду перед подачею позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що було незаконно відчужене ОСОБА_2 яку було задоволено відповідною ухвалою суду.

Однак 30.05.2023 аналізуючи стан розгляду справи №168/76/23 на офіційному веб-сайті судової влади України було виявлено наявність відкритого провадження в справі №166/552/23 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в користь ОСОБА_6 .

Оскільки ОСОБА_6 звернувся із позовом в кінці квітня 2023 року, саме в період розгляду справи 168/76/23 та з огляду на швидкість руху справи адже 01.05.2023 було лише оприлюднено ухвалу про відкриття провадження у справі, а 23.05.2023 вже було проведено перше судове засідання з розгляду справи по суті, а вирішено спір було 01.06.2023 (справу було вирішено значно швидше ніж при спрощеному розгляді) при цьому було винесено ухвалу про відмову в залученні ОСОБА_1 третьою особою вважаємо, що дана справа може бути штучно створеною з метою утворення у ОСОБА_3 фіктивної заборгованості використавши при цьому право на звернення до Суду.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01.06.2023 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 400000,00 грн. в повному обсязі та на офіційному веб-сайті суду відразу наперед вказано дату набрання рішенням законної сили (04.07.2023) хоча відповідно до ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Однак в даному випадку Судом відразу було визначено дату набрання рішенням законної сили за відсутності відомостей щодо можливого майбутнього оскарження судового рішення.

В свою чергу, стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 за борговою розпискою (яка на думку сторони Апелянта вірогідніше за все є фіктивною) дозволить реалізувати незаконно набуте ОСОБА_3 майно в межах відповідного виконавчого провадження або ж і передати таке майно ОСОБА_6 в якості погашення боргу.

Відповідно, у випадку фіктивності позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вірогідність чого на думку сторони Позивача становить 99% адже позика була отримана ОСОБА_3 саме під час оскарження договорів дарування за якими він набув нерухоме майно таке нерухоме майно або кошти отримані від його продажу перейдуть у відання «підконтрольного кредитора/позикодавця» тобто залишаться у віданні особи якій його було незаконно подаровано, що грубо порушує права ОСОБА_1 .

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними зокрема договорів дарування за якими ОСОБА_2 було подаровано ОСОБА_3 нерухоме майно на яке у зв`язку із стягненням коштів з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 може бути звернене стягнення або таке майно може бути передане в якості погашення боргу, що відповідно унеможливить повністю виконання рішення суду та ефективний захист, та поновлення порушених прав та інтересів позивача ( ОСОБА_1 ) за захистом яких він звернувся до Суду в результаті чого було відкрито провадження в даній справі.

Водночас, вжитого в даній справі ухвалою від 27.01.2023 заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є недостатньо оскільки наявність арештів не перешкодить органам виконавчої служби відчужити майно або передати його в якості погашення вірогідніше за все фіктивного боргу, тому в даному випадку слід вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме заборони будь-яким особам в тому ж числі але не виключно ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям вчиняти дії спрямовані та відчуження або передачу нерухомого майна яке було відчужене ОСОБА_2 ОСОБА_3 за договорами дарування які є предметом розгляду даної справи.

Щодо обґрунтування необхідності забезпечення позову повідомляє, що ОСОБА_2 очевидно відчуваючи безкараність своїх дій фактично знищив житловий будинок ОСОБА_1 який йому належав на праві власності понад 20 років не зважаючи на наявність ухвали Суду яка прямо забороняла вчинення таких дій та неодноразові звернення в поліцію по даному факту. Після знищення будинку до фундаменту ОСОБА_2 було збудовано на його місці інший об`єкт нерухомості не зважаючи на пряму заборону закону на вчинення таких дій та ухвали Суду про забезпечення позову.

В подальшому ОСОБА_2 ще до оприлюднення постанови Волинського апеляційного суду в справі 168/354/21 якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції яким як було зазначено вище з ОСОБА_2 було стягнуто кошти в користь ОСОБА_1 відчужив безоплатно належне йому майно пов`язаним з ним особам очевидно з метою уникнення та ускладнення виконання Судового рішення.

30.05.2023 аналізуючи стан розгляду справи №168/76/23 на офіційному веб-сайті судової влади України було виявлено наявність відкритого провадження в справі №166/552/23 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в користь ОСОБА_6 .

Оскільки ОСОБА_6 звернувся із позовом в кінці квітня 2023 року, саме в період розгляду справи 168/76/23 та з огляду на швидкість руху справи адже 01.05.2023 було лише оприлюднено ухвалу про відкриття провадження у справі, а 23.05.2023 вже було проведено перше судове засідання з розгляду справи по суті, а вирішено спір було 01.06.2023 (справу було вирішено значно швидше ніж при спрощеному розгляді) при цьому було винесено ухвалу про відмову в залученні ОСОБА_1 третьою особою вважаємо, що дана справа може бути штучно створеною з метою утворення у ОСОБА_3 фіктивної заборгованості використавши при цьому право на звернення до Суду.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01.06.2023 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 400 000,00 грн. в повному обсязі та на офіційному веб-сайті суду відразу наперед вказано дату набрання рішенням законної сили (04.07.2023) хоча відповідно до ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В свою чергу, стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 за борговою розпискою (яка на думку сторони Апелянта може бути фіктивною) дозволить реалізувати незаконно набуте ОСОБА_3 майно в межах відповідного виконавчого провадження або ж і передати таке майно ОСОБА_6 в якості погашення боргу.

Відповідно, у випадку фіктивності позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вірогідність чого на думку сторони Позивача становить 99% адже позика була отримана ОСОБА_3 саме під час оскарження договорів дарування за якими він набув нерухоме майно таке нерухоме майно або кошти отримані від його продажу перейдуть у відання «підконтрольного кредитора/позикодавця» тобто залишаться у віданні особи якій його було незаконно подаровано, що грубо порушує права ОСОБА_1 .

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними зокрема договорів дарування за якими ОСОБА_2 було подаровано ОСОБА_3 нерухоме майно на яке у зв`язку із стягненням коштів з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 може бути звернене стягнення або таке майно може бути передане в якості погашення боргу, що відповідно унеможливить повністю виконання рішення суду та ефективний захист, та поновлення порушених прав та інтересів позивача ( ОСОБА_1 ) за захистом яких він звернувся до Суду в результаті чого було відкрито провадження в даній справі.

Відтак, існує реальна загроза того, що вказані об`єкти нерухомості буде повторно відчужено в межах виконавчого провадження третім особам або передано в якості погашення вірогідніше за все фіктивної заборгованості з метою ще більшого ускладнення виконання судового рішення та стягнення з ОСОБА_2 боргу та за таких умов фактично це унеможливить повністю виконання рішення в даній справі.

Також варто зазначити, що в разі задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними нерухоме майно повернеться у власність ОСОБА_2 , та відповідно в разі повторного відчуження нерухомого майна в межах виконавчого провадження повернення буде ускладнене або й не можливе, тобто предметом позову є фактично повернення майна щодо якого висловлено прохання забезпечення позову у вигляді заборони його відчуження будь-яким особам адже саме лише накладення арешту на таке майно не здатне ефективно унеможливити відчуження такого майна, що детально описано вище, що черговий раз підтверджує необхідність вказаного заходу забезпечення позову, його обґрунтованість та відповідність предмету спору та обраному способу захисту порушених прав. Також слід зазначити, що заборона відчуження майна при вже накладеному арешті на майно жодним чином не вплине на можливість користування ним, тобто не порушить права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_6 який в разі реальності позики зможе стягнути заборгованість із інших джерел зокрема шляхом звернення стягнення на інше майно належне ОСОБА_3 наявність якого вбачається із інформаційних довідок наявних в матеріалах справи та наявність якого буде додатково встановлюватись виконавцем.

Звернення із даною заявою про забезпечення позову на сьогоднішній день та на даному етапі розгляду справи є єдиним можливим способом унеможливити незаконні дії щодо ухилення від виконання судового рішення яке набрало законної сили у встановленому законом порядку адже чергове підготовче засідання в даній справі призначене на 04.07.2023 та саме в цей день згідно відомостей на веб-сайті судової влади рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості набирає законної сили, що дасть можливість отримати відповідно виконавчий лист та вчиняти дії спрямовані на відчуження майна яке було незаконно подароване ОСОБА_3 та такі дії можна вчинити протягом трьох днів, що вимагає завчасного звернення із даною заявою та вжиття заходу забезпечення позову.

У зв`язку з цим, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони будь-яким особам в тому ж числі але не виключно ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, вчиняти дії спрямовані та відчуження або передачу у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 153 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1618864007250; земельної ділянки площею 0,1734 га., із кадастровим номером 0725085402:02:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 814264907250; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,25 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0724280400:01:001:0160, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819920307242; 1/2 частки житлового будинку загальною площею 87,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819900107242.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно правил частин 5 та 6 вказаної статті залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно правил статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, співмірності такого заходу заявленим позовним вимогам, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки саме такий захід може забезпечити фактичне виконання рішення вразі задоволення позову.

За правилами статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Войціховського Антона Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити будь-яким особам, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, вчиняти дії спрямовані на відчуження або передачу у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 153 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1618864007250;

- земельної ділянки площею 0,1734 га., із кадастровим номером 0725085402:02:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 814264907250;

- 1/2 частки земельної ділянки площею 0,25 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0724280400:01:001:0160, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819920307242;

- 1/2 частки житлового будинку загальною площею 87,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Роз`яснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Копію ухвали направити сторонам по справі для відома та Центру надання адміністративних послуг Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області (44401, Волинська обл. смт. Стара Вижівка, вул. Соборності, 3-1, корпус 1) для виконання.

Роз`яснити відповідачу, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Про результати виконання ухвали повідомити Старовижівський районний суд Волинської області.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко