Рішення

від 12.06.2023 по справі 274/1395/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/1395/23 Провадження № 2/0274/720/23 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б.,за участю секретаря судового засідання Юсової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирській області, Департамент охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, ГУДКСУ в Житомирській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів державної влади,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог позовної заяви

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просить суд: стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України на свою користь 19760,00 грн відшкодування майнової шкоди, 11000,00 грн збитків та 60000,00 грн відшкодування моральної шкоди; стягнути понесені судові витрати, а саме витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.12.2022 відносно ОСОБА_1 інспектором СРПП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Петруком Я.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ 263923 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_1 14.11.2022 о 23 год 10 хв в м. Бердичів по вул. Івана Огієнка,6 керував автомобілем Opel Astra Station Wagon, д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився у лікувальному закладі КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради Житомирської області.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП було закрито на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду для відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування моральної шкоди зазначив, що незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальністю змінило його життєвий уклад, були порушені нормальні життєві зв`язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач зазнав душевних переживань, що вплинуло на звичний спосіб життя позивача.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 15.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

11.04.2023 до суду надійшов відзив від ГУНП в Житомирській області, за яким відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими у зв`язку з наступним: відшкодування за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Судовим рішенням, постановленим при розгляді справи про скасування постанови про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , неправомірність дій або бездіяльність уповноважених осіб при складенні адміністративних матеріалів не встановлювалось. Крім того, позивачем до матеріалів позову не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди співробітниками поліції, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання покладених на них трудових чи службових обов`язків. Результати аналізу, які були отримані позивачем 04.01.2023 у ТОВ «Євролаб» не є діагнозом, у зв`язку з чим показники зазначені у дослідженні без заключення лікаря не свідчать про наявність або відсутність будь-якого діагнозу та потребують додаткової консультації лікаря. Витрати позивача на правову допомогу не підтверджені, необґрунтовані, відсутні документальні підтвердження їх понесення, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Серед іншого, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Гуменюк О.В., подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник Департаменту охорони здоров`я Житомирської ОДА Кирилюк В.Л., подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначає, що Департамент охорони здоров`я Житомирської ОДА є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки жодних рішень та дій відносно позивача не ухвалював, а тому не міг завдати позивачу збитків та моральної шкоди, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство,що підлягаєзастосуванню оцінка та мотиви суду

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.12.2022 інспектором СРПП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Петруком Я.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ 263923 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 провадження у справі №274/7231/22 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП було закрито на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позивач проситьсуд ухвалитирішення,яким стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України на свою користь 19760,00 грн відшкодування майнової шкоди, 11000,00 грн збитків та 60000,00 грн відшкодування моральної шкоди; стягнути понесені судові витрати, а саме витрати на правову допомогу.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди є, зокрема, незаконне винесення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ 263923 від 02.12.2022 за ч. 1ст.130КУпАП,у зв`язку з чим справу про адміністративні правопорушення було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

У ст. ст. 55,56 Конституції Українизакріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 3, 9постанови від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутностіпідстав длязастосування ч.1ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173,1174цьогоКодексу).

Пунктом 2ч.1ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"(далі - Закон України № 266/94-ВР) визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цимЗаконом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

У ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постановіВерховного Судуу складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 10.10.2019у справі№ 569/1799/16-ц(провадження№ 61-19000сво18)викладено правовийвисновок проте,що напідставі п.2ч.1ст. 1 Закону № 266/94-ВРв особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК Українитаст. 1 Закону № 266/94-ВРі не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що: «здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02.09.2020 у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09.06.2021 у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) та від 07.09.2022 у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22).

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023 провадження в справі 274/7231/22 відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, з вказаного вбачається, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.ст.1173,1174 ЦК України, у зв`язку з незаконністю дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Суд звертає увагу на той факт, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Разом з тим, ненадання суду працівниками поліції допустимих доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, як і сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчать про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У даному випадку підлягає застосуванню правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) та в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02.09.2020 у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09.06.2021 у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) та від 07.09.2022 у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22) про відшкодування моральної шкоди.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то суд виходить із такого

У позові, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, заявник посилається на те, що дії працівників поліції щодо винесення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ 263923 від 02.12.2022 за ч. 1ст. 130 КУпАП завдали йому моральної шкоди, оскільки вказана подія змінило його життєвий уклад, були порушені нормальні життєві зв`язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач зазнав душевних переживаннях, що вплинуло на звичний спосіб його життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.

Однак, суд не погоджується з розміром моральної шкоди позивача, оскільки, врахувавши конкретні обставини цієї справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд вважає справедливою компенсацію у розмірі 5 000,00 грн, що є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить із наступного

У позовнійзаяві позивач,крім моральноїшкоди,просить стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України на свою користь 19760,00 грн відшкодування майнової шкоди, 11000,00 грн збитків.

Так, позивач вважає, що понесені ним витрати на правничу допомогу у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.130КУпАП у розмірі 11000 грн є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову.

Суд зауважує, що в діючомуКУпАПне передбачений порядок відшкодування процесуальних витрат або інші види компенсації, понесених особою, яка притягується до адміністративної відповідальності (на правничу допомогу, за проведення експертного дослідження тощо) у разі закриття відносно такої особи провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

А відтак, враховуючи відсутність передбаченої процедури відшкодування процесуальних витрат або інші види компенсації, понесених особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, процесуальні витрати позивача в розмірі 11 000 грн оцінюються судом як складова суми матеріальної шкоди, а не відшкодування йому процесуальних витрат в іншій справі.

Ці витрати особою були вимушено понесені для доведення своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, за яке її могли притягнути до адміністративної відповідальності, тому позивач обґрунтовано вважає їх збитками (шкодою) завданими йому неправомірнимидіями інших осіб, для відшкодування яких позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом, за відсутності інших правових процедур для вирішення цього питання уКУпАП.

На підтвердження витрат, понесених позивачем на правову допомогу суду надано Договір про надання правової допомоги від 14.12.2022 за №95, розрахунок від 13.02.2023 до договору про надання правової допомоги №95 від 14.12.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера від 13.02.2022 на суму 11000,00 грн.

Указаними доказами підтверджено понесені позивачем витрати на правову допомогу під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Отже, зважаючи на вищевикладене, витрати позивача в розмірі 11 000,00 грн, понесені ним під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, на думку суду можуть вважатись матеріальною шкодою, завданою йому внаслідок незаконних дій посадової особи органу державної влади, яка підлягає відшкодуванню за правилами цивільного законодавства, в порядку ст.ст.1173,1174 ЦК України.

А відтак, витрати на правову допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення мають бути компенсовані позивачу в повному обсязі як частина його матеріальних втрат, які він не поніс би у випадку, якби його не було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивачем були також понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 19760,00 грн для доведення своєї невинуватості.

Згідно з актом медичного огляду від 15.11.2022 №120 та копії результату аналізу №1045, обстеження ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння було проведено шляхом відібрання зразків біологічного середовища (сечі) для лабораторного дослідження, з метою уточнення наявних речовин, що здатні спричиняти стан сп`яніння. В результаті дослідження було виявлено амфетамін та канабіноїди. Заключний діагноз за результатами огляду та лабораторних досліджень в акті медичного огляду відсутні.

Згідно з постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023, справа 274/7231/22 вказаний акт не був заповнений в повному обсязі, так як п.п. 21-25 (заключний діагноз) заповнює лікар - нарколог, якого у штаті медичного відділення немає.

Таким чином, висновок за результатами медичного огляду ОСОБА_1 судом визнано недійсним, який не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння.

Водночас, позивач самостійно пройшов тестування на наркотичні засоби (скринінг наркотиків у волоссі) в лабораторії імені Бетіни Катерман «Євролаб» (ліцензія АЕ 571386 від 30.10.2014). Результат дослідження: наркотичних засобів виявлено не було.

Вказані обставини також відображені у постанові Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2023, справа 274/7231/22.

За наведених обставин витрати позивача в розмірі 19760,00 грн, понесені ним під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, на думку суду також підлягають відшкодуванню за правилами цивільного законодавства, в порядку ст.ст.1173,1174 ЦК України.

Щодо належного відповідача у справі

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію»систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 15 Закон України «Про Національну поліцію»територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ»утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Отже, в даній справі про відшкодування шкоди державою Головне управління Національної поліції в Житомирській області є належним відповідачем, як орган, незаконними рішеннями та діями посадових та службових осіб якого позивачеві завдано шкоди.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації слід відмовити.

При цьому щодо формулювання резолютивної частини судового рішення про задоволення позову в такому спорі суд враховує, що в цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідністьзазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження№12-110гс18)).

ІV. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (п. 95), рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року (п. 88), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові від 16.11.2022у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Згідно пунктів 144, 145, 147 цієї ж постанови, Велика Палата Верховного Суду зазначила, щовраховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи, останній підтверджує наданими копіями: договору про надання правової допомоги від 28.02.2023 за №96, розрахунку від 28.02.2023 до договору про надання правової допомоги №96 від 28.02.2023, квитанції до прибуткового касового ордера від 28.02.2023 на суму 8000,00 грн.

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, доводи представника відповідача, ГУНП у Житомирській області, у відзиві щодо неспівмірності вказаних витрат, при вирішенні заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги, що поданий позов складено на підставі усталеної позитивної практики Верхового Суду, тому його підготовка не мала займати значний час. Також судом враховано незначну кількість письмових доказів, які долучено до матеріалів позову, що також свідчить про незначний час, витрачений для підготовки та подачі позову до суду. Участі в суді позивач та його представник не приймали, що свідчить їх заява про розгляд справи у їхній відсутності.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 2000,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доГУНП вЖитомирській області,Департамент охорониздоров`яЖитомирської обласноїдержавної адміністрації,ГУДКСУ вЖитомирській області,про відшкодуванняшкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19760 гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

У задоволенні позову до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачs:

ГУНП в Житомирській області, адреса: вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ 40108625.

Департамент охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, адреса: вул. Мала Бердичівська,25, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 02012846.

ГУДКСУ в Житомирській області, адреса: вул. Святослава Ріхтера,24, м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ 37976485.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2023

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА