Рішення
від 13.06.2023 по справі 286/664/23
ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/664/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Овручі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліського природного заповідника про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2023 року ОСОБА_1 , яка проживає в с. Селезівка Коростенського району Житомирської області звернулася до суду із позовом до Поліського природного заповідника, що знаходиться в с. Селезівка, Коростенського району Житомирської області, який уточнила та просить визнати наказ №11-к від 10.02.2023 року в.о. директора Поліського природного заповідника кЮ. Бруцького «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади завідувача сектором еколого-освітньої роботи 10.02.2023 року на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме у зв`язку з прогулом без поважних причин 07.02.2023 року, незаконним; поновити її на посаді завідувача сектором еколого-освітньої роботи Поліського природного заповідника з 11.02.2023 року; стягнути з відповідача на її користь оплату за час вимушеного прогулу в сумі 86396,21 грн. за період з 11.02.2023 по 13.06.2023 року, моральну шкоду в сумі 30000 грн. та понесені судові витрати. Мотивуючи тим, що вона працювала у відповідача на посаді завідувача сектором еколого-освітньої роботи, а 10.02.2023 року звільнена із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, а саме у зв`язку із прогулом без поважних причин 07.02.2023 року. Так, як вона являється головою профкому Поліського природного заповідника у вівторок, 07.02.2023 року була відсутня на робочому місці , тому що їздила у Овруцьке відділення державної податкової служби із здачею профспілкового фінансового звіту. 06.02.2023 року у зв`язку з відсутністю керівника підприємства на робочому місці, про свою відсутність вона попередила заступника директора з наукової роботи ОСОБА_4 . Її звільнення з роботи не розглядалося первинною профспілковою організацією Поліського природного заповідника, що є грубим порушенням Закону. До дня її звільнення у неї не було ніяких трудових порушень, сумлінно виконувала свої обов`язки по роботі та голови профкому Поліського природного заповідника. У зв`язку з незаконним її звільненням, підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 86396,21 грн.. Крім цього, своїми діями відповідач завдав їй моральну шкоду. Так, звільнення з роботи із вини відповідача змусило її звертатися за медичною допомогою, оскільки отримала душевні страждання, потребує довготривалий час лікування у лікаря психолога. Моральну шкоду оцінює в розмірі 30000 грн., що буде достатнім для відновлення її порушених прав.

В.о. директора Поліського природного заповідника ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що актом про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 07.02.2023 року, який складений комісією у складі інспектора з кадрів ОСОБА_6 , начальника фінансово економічного відділу головним бухгалтером Лінкевич Л.І. та провідним інженером з охорони тваринного світу ОСОБА_7 було зафіксовано відсутність на роботі 07 лютого 2023 року завідувача сектором еколого освітньої роботи ОСОБА_1 протягом робочого дня з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.. Свого прямого керівника, тобто в.о. директора Поліського природного заповідника ОСОБА_5 , позивач про свою відсутність попередньо жодним чином не повідомляла, у зв`язку із чим 08.02.2023 року в неї були відібрані пояснення. Згідно наданих позивачем пояснень, 07.02.2023 вона була відсутня на робочому місці, тому що їздила в податкову службу (м. Овруч) із профспілковим фінансовим звітом, а про свою відсутність на робочому місці попередила заступника директора із наукової роботи Г.Й. Бумар у понеділок 06 лютого 2023 року. 06.02.2023 та 07.02.2023 року в.о. директора Поліського природного заповідника ОСОБА_5 знаходився на своєму робочому місці, у відпустці або на лікарняному не перебував, а отже на якій підставі позивач, нібито повідомляла його заступника ОСОБА_4 доказів не надано. Також, доказів того, що позивач дійсно їздила до податкової служби (м. Овруч) і доказів подачі профспілкового звіту не надано. За таких обставин, відповідачем було винесено наказ від 10.02.2023 №11-к, яким було звільнено позивача із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме у зв`язку із прогулом без поважних причин. Крім того, позивачем на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди було надано копію довідки КНП «Овруцька міська лікарня» та копія виписки з медичної карти хворого. Із вказаних документів жодним чином не вбачається, що вказані в них хвороби та емоційні стани виникли саме у зв`язку із звільненням. Так, позивач дізналася про звільнення 10.02.2023 року, а у виписці з медичної карти хворого вказано, що захворіла вона 12.02.2023 року. Також, звертає увагу, що зазначення у копії довідки КНП «Овруцька міська лікарня» психологічного висновку, а саме, що психоемоційний стан не стабільний, рівень тривоги та депресії підвищений на сьогоднішній день можливо зазначити кожному громадянину України, адже в Україні йде війна. Позивачем не надано жодного доказу, що вона проходила лікування, приймала якісь лікарські засоби, незрозуміло з яких мотивів позивач виходила та яким чином визначила суму у 30000 грн., яку просить стягнути їй в якості відшкодування моральної шкоди.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій вказує, що в.о. директора Поліського природного заповідника ОСОБА_5 на робочому місці 06.02.2023 року не було, тому вона відпросилася здати профспілковий фінансовий звіт до податкової служби м. Овруч у заступника директора з наукової роботи ОСОБА_4 .. Із актом про відсутність її на робочому місці ніхто не ознайомлював. Її звільнення є незаконним, так як це власні амбіції самого в.о. директора Бруцького Ю.В.. Поданий відзив просить суд відхилити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з обставин викладених у позовній заяві, зазначила, що 06.02.2023 року попередила заступника директора з наукової роботи Поліського природного заповідника ОСОБА_4 , що зранку поїде здавати профспілковий фінансовий звіт в податкову службу м. Овруч, у вечері о 18 год. 35 хв. їй передзвонила ОСОБА_4 та повідомила, що погодила з керівником її поїздку до податкової. Профспілковий звіт було їй повернуто для доопрацювання, виявлено помилку. З актом звільнення її ніхто не ознайомлював. Раніше відпускали її неодноразово, дисциплінарних стягнень не було.

Представник позивача підтримав позицію позивача.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Встановлено, що 19.08.2019 року позивач була прийнята на посаду молодшого наукового співробітника Поліського природного заповідника, а 01.10.2021 року переведена на посаду завідувача сектору еколого освітньої роботи, про що свідчить копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.9-11).

Відповідно до наказу №11-К від 10.02.2023 року в.о. директора Поліського природного заповідника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача еколого-освітньої роботи 10.02.2023 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме у зв`язку з прогулом без поважних причин 07.02.2023 року (а.с.3).

Згідно зі статями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі, з тих підстав, що вважає її звільнення незаконним.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач звільнена з роботи 10.02.2023 року, а з позовом про вирішення трудового спору звернулася до суду 23.02.2023 року, тобто у встановлений Законом строк.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.

Згідно акту від 07.02.2023 року, складеного інспектором з кадрів ОСОБА_6 , начальником фінансово економічного відділу головним бухгалтером ОСОБА_9 та провідним інженером з охорони тваринного світу ОСОБА_7 , 07.02.2023 року завідувач сектором еколого-освітньої роботи ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом робочого дня з 08:00 год. до 17:00 год.. Відомості про ознайомлення позивача з даним актом відсутні.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 08.02.2023 року, остання пояснила, що 07.02.2023 року була відсутня на робочому місці, тому що їздила в податкову службу (м. Овруч) із профспілковим фінансовим звітом. Про відсутність на робочому місці попередила заступника директора з наукової роботи Поліського природного заповідника ОСОБА_4 у понеділок, 06 лютого 2023 року.

Свідок ОСОБА_10 показала, що працює інспектором в Овруцькій ДПІ. 07.02.2023 року позивач звернулася до неї для подачі звіту, прийшла десь о 10 -11 год. До 07.02.2023 року позивач жодного разу не приходила, пам`ятає всіх відвідувачів. Звіт було повернуто на доопрацювання, позивач його подала 13.02.2023 року.

Свідок ОСОБА_11 показала, що працює у Поліському природному заповіднику на посаді фахівця з екологічної освіти з вересня 2021 року. 06.02.2023 року позивач відпросилася у заступника директора Бумар для здачі звіту в податковій 07.02.2023 року. Директор у той час був у від`їзді, приїхав у вечері 06.02.2023 року. Вона є членом профкому і засідання профкому щодо звільнення позивача не було.

Свідок ОСОБА_4 , яка є заступником директора з наукової роботи Поліського природного заповідника показала, що працює на займаній посаді із листопада 2021 року. 6 лютого 2023 позивач попросилася в неї поїхати 07.02.2023 в податкову для подачі звіту. Вона ж попереджала директора про даний факт, на що він дав свою згоду. Засідання профкому з питання звільнення позивача не проводилося. Позивач напряму підпорядковується директору. В попередні дні для поїздки в податкову відпрошувалася у директора.

Свідок ОСОБА_7 показав, що є інженером з охорони тваринного світу Поліського природного заповідника з листопада 2021 року. Підписував акт про відсутність позивача на роботі, йому сказали, що остання була відсутня на робочому місці. Керівник повідомив про необхідність дисціплінарної відповідальності позивача за прогул.

Таким чином, у судовому засіданні знайшли своє підтвердження поважні причини відсутності позивача на роботі та попередження останньою своє керівництво відсутності її на робочому місці.

Крім того, судом було досліджено диск на якому містяться аудіозаписи, з яких прослуховується явний конфлікт позивача із керівником.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Довідка Житомирської обласної організації профспілки працівників лісового господарства № 14 від 17.02.2023 року свідчить, що голова первинної профспілкової організації Поліського природного заповідника ОСОБА_1 являється членом обласного комітету профспілки, звільнена з посади без згоди Президії Житомирської обласної організації профспілки працівників лісового господарства. Подання роботодавця в обласний комітет профспілки на звільнення голови профкому не подавалося та не розглядалося на засіданні Президії обкому профспілки.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Статтею 252 КЗпП України та ч.3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Крім того, згідно із роз`ясненнями, наданими у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 6 листопада 1992 року, у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за положеннями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено.

Таким чином, ст. 43 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» умову надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору з працівником, який є членом профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, визначають обов`язковою.

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2012 року по справі №6-11461св12, постанові Верховного Суду України від 25.03.2014 року у справі № 21-44а14, постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року по справі № 21-319а13.

Натомість, на час звільнення позивача ніякого висновку профспілки, членом якої була ОСОБА_1 , з питання звільнення роботодавець не мав.

Більш того, частиною 4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я.

Таким чином, стороною відповідача суду не було надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що звільнення позивача відбулося у відповідності з дотриманням норм чинного законодавства.

За вказаних обставин, суд встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов до висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 11-к від 10.02.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектором еколого-освітньої роботи на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В такому разі позивач підлягає поновленню на тій самій посаді, з якої її було звільнено.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. За своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.п.2,8 Постанови №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Час, протягом якого працівники згідно із чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Поліського природного заповідника №1 від 13.03.2023 розмір заробітної плати ОСОБА_1 у грудні 2022 становив 30604,37 грн. (22 робочі дні) та у січні 2023 13301, 90 грн. (22 робочі дні).

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати становить: 43906,27 грн. (30604,37 грн. + 13301,90 грн.)/44 робочих дні = 997,86 грн..

Час вимушеного прогулу позивача становить період із 11.02.2023 (день після звільнення) до 13.06.2023 (дата ухвалення судового рішення судом), тобто 87 робочих днів, а розмір середнього заробітку за цей період становить 86813,82 грн. (87 робочих днів * 997,86 грн.).

Однак, до стягнення підлягає сума в межах позовних 86396,21 грн..

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Згідно довідки КНП «Овруцька міська лікарня» № 5 від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні 15.02.2023 року у лікаря - психолога. Психологічний висновок: психоемоційний стан не стабільний. Рівень тривоги та депресії підвищений. Має симптоми реактивності на подразники.

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20.02.2023 року №414 видно, що ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні в КНП «Овруцька міська лікарня». Діагноз: гіпертонічна хвороба 2 ступінь, нестійкий артеріальний тиск. ВСД по змішаному типу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, слід дійти висновку, що оскільки звільнення позивача відбулося без законної на те підстави, фактично із за суб`єктивного відношення керівника, що завдало позивачу значних душевних страждань, наданими позивачем доказами підтверджено факт наявності причинного зв`язку між завданою моральною шкодою і протиправним діянням керівництва, та належного обґрунтування заподіяної позивачу моральної шкоди. Разом з тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд частково задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000, 00 грн..

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення її позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, оскільки ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень прав позивача, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в справі про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2147,20 грн., які у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорціно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1427,88 грн..

Від сплати судового збору за вимогу поновлення на роботі позивачка звільнена згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 430 ЦПК України, на підставі ст. ст. 40, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 11-к від 10.02.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектором еколого-освітньої роботи 10.02.2023 року на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором еколого-освітньої роботи Поліського природного заповідника з 11.02.2023 року.

Стягнути з Поліського природного заповідника, що знаходиться в с. Селезівка, Словечанської ТГ, Коростенського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 05453947 на користь ОСОБА_1 , яка проживає в с. Селезівка, Словечанської ТГ, Коростенського району Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2023 по 13.06.2023 року в сумі 86396,21 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. та судові витрати в сумі 1427,88 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Поліського природного заповідника, що знаходиться в с. Селезівка, Словечанської ТГ, Коростенського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 05453947, судовий збір в дохід держави в сумі 1073,60 грн..

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Повний текст рішення складено 19 червня 2023 року

СудОвруцький районний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено23.06.2023
Номер документу111679053
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про поновлення на роботі, з них

Судовий реєстр по справі —286/664/23

Ухвала від 18.09.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 11.09.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 05.09.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Рішення від 13.06.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Рішення від 13.06.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 12.06.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 24.05.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 19.05.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 17.03.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

Ухвала від 02.03.2023

Цивільне

Овруцький районний суд Житомирської області

Кулініч Я. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні