Рішення

від 21.06.2023 по справі 567/1020/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1020/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Пономаренко Р.А.

за участю:

представника позивача адвоката Плакси В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро", про повернення земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора,

встановив :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ТОВ "Західна агровиробнича компанія",ТОВ "Захід Агро" проповернення земельнихділянок та скасування рішень державного реєстратора звернулася ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі державних актів про право власності на землю вона є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5624285300:11:003:0329 площею 0,26га,5624285300:11:003:0073площею 0,21га, 5624285300:11:002:0036площею 1,31га, які розташовані на території колишньої Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області.

В червні 2022 їй стало відомо, що щодо належних їй земельних ділянок було зареєстровано право оренди за ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою для державної реєстрації державним реєстратором стали договори оренди землі та додаткові угоди до договорів оренди землі, укладені між ТзОВ "Захід-Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та нею.

Посилається на те, що між нею та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" наявний спір про право користування земельними ділянками, належними їй оскільки вищевказаного договору оренди землі від 23.03.2015 та додаткових угод щодо передачі права оренди земельних ділянок вона не підписувала, їхні умови не погоджувала та на укладення таких угод нікого не уповноважувала, з нею не узгоджувалися умови вказаних додаткових угод.

Зазначає, що наразі ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користується належними їй земельними ділянками, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном.

Вказуючи нате,що відповідачкористується земельнимиділянками безвідповідної правовоїпідстави,оскільки додатковіугоди додоговорів орендиземлі позивачемне укладалися,просить зобов`язатиТОВ «Західнаагровиробнича компанія»повернути належніїй земельніділянки з кадастровими номерами 5624285300:11:003:0329 площею 0,26га,5624285300:11:003:0073площею 0,21га, 5624285300:11:002:0036площею 1,31га, які розташованіна територіїколишньої Мощаницькоїсільської радиОстрозького районуРівненської області, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за ТОВ "Західна агровиробинча компанія".

Ухвалою Острозького районного суду від 25.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачам було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ТОВ "Захід Агро" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надати оригінали договорів оренди б/н від 01.04.2015, 23.03.2015 та додаткових угод до них щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою від 21.12.2022 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» позов не визнав, заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належні позивачу земельні ділянки з кадастровими номерами 5624285300:11:003:0329,5624285300:11:003:0073, 5624285300:11:002:0036, зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договорів оренди землі від 01.04.2015, 23.03.2015 із внесеними згідно додаткових угод змінами. Факт реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданих позивачем разом з позовом. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач також вказує на те, що позивач отримувала від відповідача орендну плату, та сплата відповідачем орендної плати спростовує доводи позивача щодо не підписання нею вищевказаних додаткових угод до договорів оренди, що вказує на те, що ці правочини нею підтверджувались.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить його задоволити.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

Також сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалівсправи судомвстановлено,що позивачу ОСОБА_1 на правіприватної власності належатьземельні ділянкиз кадастровиминомерами 5624285300:11:003:0329 площею 0,26га,5624285300:11:003:0073площею 0,21га, 5624285300:11:002:0036 площею 1,31 га, що знаходяться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Мощаницька сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.06.2022.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.06.2022 вбачається, що державним реєстратором Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.04.2018, індексний номер рішення 40771952, рішення від 23.04.2018, індексний номер рішення 40771823, рішення від 09.08.2018, індексний номер рішення 42458635, зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем яких вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди таких земельних ділянок зазначено додаткові угоди до договорів оренди землі. (а.с.13-25)

Згідно з ст.90ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно з ч. 2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст.2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст.16Закону України«Про орендуземлі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Як визначено ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.207ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено в ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.14Закону України«Про орендуземлі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки кадастрові номери 5624285300:11:003:0329,5624285300:11:003:0073, 5624285300:11:002:0036, що знаходяться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Мощаницька сільська рада Острозького району Рівненської області).

Між позивачем та ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договори оренди землі та додаткові угоди до вказаних договорів оренди землі, за умовами яких право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та сторонами визначено, що договори оренди землі укладено на 7 років з правом пролонгації. Зазначені додаткові угоди були зареєстровані державним реєстратором Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Однак, як стверджує позивач, про наявність таких додаткових угод їй стало відомо лише в червні 2022, при цьому з доводів позивача судом встановлено, що вищевказані додаткові угоди до договорів оренди землі вона не укладала та не підписувала, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала їх, істотні та інші умови вищевказаних угод з нею, як з власником земельних ділянок, не узгоджувались.

Також позивачем заперечується факт підписання договору оренди землі від 23.03.2015 та додаткової угоди до нього щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Водночас, частиною 1 статті 95ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а частиною другою зазначеної статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» обов`язок по наданню доказів виконав частково, що надало можливість призначити та провести по справі судову почеркознавчу експертизу, яка підтвердила пояснення позивача щодо неукладення нею зазначених додаткових угод.

Так, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-23/790-ПЧ від 28.03.2023 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Підписи сторін за угодою" у додатковій угоді від 11.11.2017 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 23.03.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0329 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням її якомусь автентичному підпису.

Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Підписи сторін за угодою" у додатковій угоді від 11.11.2017 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 23.03.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0073 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням її якомусь автентичному підпису.

Встановити чи виконаний підпис в графі "Реквізити сторін" в договорі оренди землі від 23.03.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036 самою ОСОБА_1 чи іншою особою не виявилось можливим.

Як вбачається, з вищевказаного висновку, він не містить будь-яких тверджень чи посилань експертів щодо невідповідної якості чи недостатньої кількості наданого для проведення експертизи матеріалу, що могло поставити під сумнів правильність виконання експертизи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що для проведення судово-почеркознавчої експертизи, експертам було надано оригінали об`єктів дослідження, а у якості зразків почерку та підпису позивача для порівняльного дослідження було надано оригінали документів з підписами та почерком позивача.

Отже, експерт, дотримуючись вимог Інструкції провів дослідження на підставі оригіналу об`єкта дослідження, використовуючи для порівняльного дослідження оригінали документів, на яких містився підпис позивача. Крім того, експертами надано вичерпну відповідь на поставлені судом питання, які є чіткими та конкретним, а тому суд вважає такі висновки належними та допустимими доказами у цій справі.

Оскільки, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів, то зважаючи на те, що зазначений висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст.77 ЦПК України), не одержані в порушення порядку, встановленого законом та на їх підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає його допустимим та бере до уваги.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ст.80ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивача відповідачами надано не було.

Одночасно з доводів позивача судом встановлено, що договір оренди землі від 23.03.2015 та додаткову угоду до нього щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036 вона не укладала та не підписувала, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови вищевказаних правовчинів з нею, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались.

Відповідачі не спростували вищевказані доводи позивача та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних правовідносин з позивачем, предметом яких є належна останній на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036.

Згідно з ч. 4 ст.81ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до висновку експерта становити чи виконаний підпис в графі "Реквізити сторін" в договорі оренди землі від 23.03.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036 самою ОСОБА_1 чи іншою особою не виявилось можливим.

Водночас, відповідачі не надали витребуваний судом оригінальний примірник спірного правочину додаткової угоди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0036 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повідомила про його відсутність.

Таким чином, вжиті судом заходи щодо витребування оригінального примірника вищевказаного правочину виявилися безуспішними.

Оскільки для проведення почеркознавчої експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачами не наданий, а відтак суд приходить до висновку про неможливість проведення його експертного дослідження у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачами не спростовано доводи позивача про те, що оспорювані правочини не було укладено, як і не доведено обставин укладення таких правочинів.

Також суд зауважує про неприйнятність доводів представника відповідача про те, що з моменту укладення спірних додаткових угод до договорів оренди землі, відповідачем належним чином виконуються свої зобов`язання, а позивач протягом всього часу отримував орендну плату, й тим самим приймав від відповідача виконання умов оспорюваних правочинів. Однак, прийняття таких умов не може свідчити про укладення правочинів щодо оренди земельних ділянок і їх дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, ст.18Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Таким чином, зазначені твердження відповідача «Західна агровиробнича компанія» є помилковими.

За змістом ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з ч. 4 cт. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Отже, встановивши, що спірні додаткові угоди до договорів оренди позивачем не підписувалися, тобто не є укладеними, суд вбачає, що власник земельних ділянок вправі захищати своє порушене право на користування земельними ділянками, спростовуючи факт укладення правочинів в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельних ділянок.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача поза його волею, витребування вказаних земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст. 387 ЦК України.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які не ґрунтуються на укладених договорах оренди, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання їх в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19.

Разом з тим, скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є способом захисту права позивача на спірні земельні ділянки від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване право щодо оренди.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із наявністю додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, предметом яких є належні їй земельні ділянки, без її згоди, позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися її земельними ділянками.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи. Оскільки підставами позову є не підписання позивачем спірних додаткових угод до договорів оренди, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення угод на вказаних у них умовах, що було підтверджено в ході судового розгляду, а тому права позивача підлягають захисту.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6450,60 грн. та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 3624,58 грн., оскільки такі підтверджені належними доказами.

Також відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 04.07.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Плаксою В.А. було укладено договір №04-07/22 про надання правової допомоги. Згідно з п.5.1.1 договору, вартість послуг адвоката по зазначеній справі становить 5000 грн. (в тому числі з розрахунку за 3 судові засідання, а вартість участі в кожному наступному судовому засідання 1500 грн), а відповідно до п.5.2.1 договору, між сторонами договору було досягнуто домовленість про оплату додаткової винагороди за позитивний результат у справі (гонорар успіху) в розмірі 5000 грн.

Згідно детального опису наданих послуг до договору №04-07/22 вбачається, що замовнику ОСОБА_1 була надана наступна правнича допомога: консультація, вивчення документів, підготовка адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів та заяви про забезпечення позову, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, участь в судових засіданнях 21.12.2022, 30.05.2023. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 12.06.2023, загальна вартість зазначених послуг становить 5000 грн.

Таким чином, сума судових витрат, заявлених до відшкодування в цій частині, відповідає умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Оскільки позов було задоволено, то відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідачів підлягають витрати, пов`язані з розглядом справи і понесені позивачем, зокрема на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Водночас, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача 5000 грн. додаткової винагороди за позитивний результат (гонорар успіху).

Виходячи із змісту вказаного вище договору, розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як "гонорар успіху" від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі №873/137/21, від 18.08.2022 у справі №873/33/22, від 31.08.2022 у справі №873/27/32.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих приписів та встановлених судом обставин справи і досліджених доказів, оскільки судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі стосовно "гонорару успіху" мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до "ТОВ "Захід Агро" (місце знаходження: с. Тесів Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 32843893), ТОВ "Західна агровиробнича компанія" (місце знаходження: м. Дубно пров. Центральний,1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127) про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624285300:11:003:0329, площею 0,26 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційнйи офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Лазарчука Ю.А., з індексним номером: 40771952 від 23.04.2018, номер запису про інше речове право №18825152, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0329, площею 0,26 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624285300:11:003:0073, площею 0,21 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Лазарчука Ю.А., з індексним номером: 40771823 від 23.04.2018, номер запису про інше речове право №18824562, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0073, площею 0,21 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624285300:11:002:0036, площею 1,31 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М, з індексним номером: 42458635 від 09.08.2018, номер запису про інше речове право №9945834 та державного реєстратора Корецької міської ради Рівненської області Побережного Р.М. з індексним номером: 58131307 від 14.05.2021, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:002:0036, площею 1,31 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнути з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 3225,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Стягнути з ТОВ "Захід Агро" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 3225,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. та 1812,29 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.06.2023.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.