Постанова

від 21.06.2023 по справі 440/8778/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 р. Справа № 440/8778/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/8778/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП"

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування рішеньі картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 14 липня 2022 року № UA806020/2022/000003/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2022/000168.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП" задоволено.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997576, вул. Кукоби Анатолія, 28, м. Полтава) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 40941908, вул. Золочівська, 4, офіс 3, м.Харків) витрати на сплату судового збору у розмірі 15670 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 виправлено описку в додатковому рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року по справі № 440/8778/22, зазначивши в резолютивній частині додаткового рішення: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997576, вул. Кукоби Анатолія, 28, м.Полтава) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 40941908, вул. Золочівська, 4, офіс 3, м.Харків) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15670 грн." замість "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997576, вул. Кукоби Анатолія, 28, м.Полтава) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 40941908, вул. Золочівська, 4, офіс 3, м.Харків) витрати на сплату судового збору у розмірі 15670 грн.".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що подані для митного оформлення документи не дають змоги визначити митну вартість товару, оскільки за умовами договору № UA-201030 від 02.11.2020 ціна товару включає вартість тари, пакування, маркування, транспортування, завантаження, однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрат, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення та додаткове рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31 жовтня 2019 року між ТОВ "ПАПЕР ГРУП" (замовник) та ТОВ "Компас ВЕД" (брокер) укладено договір доручення № 68, за умовами якого замовник доручає, а брокер приймає на себе обов`язок надання комплексу послуг з організації митного декларування товарів замовника, надання консультацій з питань митного законодавства України.

02 листопада 2020 року між ТОВ "ПАПЕР ГРУП" (покупець) та LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD (продавець) укладено Контракт UA-201030, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, по цінам і у кількості відповідно рахунків-фактур (інвойсів), які є невід`ємною складовою цього Контракту.

Згідно із пунктом 3.1 Контракту UA-201030 поставка товару здійснюється на умовах - CFR Одеса, Україна (Інкотермс 2010).

Вартість тари та пакування входить до вартості товару (пункт 4.1 Контракту UA-201030).

01 серпня 2021 року між ТОВ "ПАПЕР ГРУП" (покупець) та LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD (продавець) укладено додаткову угоду до Контракту UA-201030, якою додано банківські реквізити.

30 грудня 2021 року між ТОВ "ПАПЕР ГРУП" (покупець) та LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD (продавець) укладено додаткову угоду до Контракту UA-201030, якою продовжено строк дії Контракту до 31 грудня 2022 року.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 30 грудня 2021 року № JH211030UMZA ТОВ "ПАПЕР ГРУП" придбало у LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD товар на загальну суму 27105,75 доларів США.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується банківською випискою.

14 липня 2022 року до підрозділу митного оформлення Полтавської митниці Державної митної служби України ТОВ "ПАПЕР ГРУП" подало митну декларацію №UA806020/2022/006905, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: крафт-картон покритий шаром поліетилену, в рулонах, виготовлений з целюлозних волокон, невибілений: - 210+18 г/м2, ширина рулона 840 мм - 1412 кг (заг. маса 228 г/м2); - 210+18 г/м2, ширина рулона 800 мм - 4112 кг (заг. маса 228 г/м2); - 230+18 г/м2, ширина рулона 880 мм - 4916 кг (заг. маса 248 г/м2); - 230+18 г/м2, ширина рулона 880 мм - 6614 кг (заг. маса 248 г/м2); - 280+18 г/м2, ширина рулона 740 мм - 8761 кг (заг. маса 298 г/м2).

Для митного оформлення митному органу було подано, зокрема, такі документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) від 30 грудня 2021 року № JH211030UMZA,

- пакувальний лист від 30 грудня 2021 року № JH211030UMZA,

- виписку SWIFT-ПЕРЕКАЗУ,

- MRF ХМ22010636 від 17 січня 2022 року,

- CMR №081052 від 05 липня 2022 року,

- висновок ДП "Держзовнішінформ" №113/151-2 від липня 2022 року,

- додаткову угоду від 30 грудня 2021 року до Контракту UA-201030.

Полтавською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості UA806020/2022/000003/2 від 14 липня 2022 року, яким митну вартість товару визначено відповідно до рівня вартості ЕМД від 26 червня 2022 року №UA408020/2022/20099 - 1,4647 доларів США.

Відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2022/000168 якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів згідно вимог частини шостої пункту 2 статті 54 Митного Кодексу України.

Не погодившись із вказаними карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2022/000168 та рішенням про коригування митної вартості товарів UA806020/2022/000003/2 від 14 липня 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2022/000003/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Враховуючи те, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2022/000168, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA806020/2022/006905 від 14 липня 2022 року, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів UA806020/2022/000003/2 від 14 липня 2022 року, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2022/000168 є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI /далі МК України/.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин другої - третьої, шостої - сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 Митного кодексу України.

Так, згідно з частинами першою третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу /частина третя статті 57 МК України/.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною першою статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як вбачається із пункту 33 рішення Полтавської митниці Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості UA806020/2022/000003/2 від 14 липня 2022 року подані до митного оформлення документи не дають можливості встановити митну вартість товару, а саме:

- відповідно до умов договору №UA-201030 від 02 листопада 2020 року ціна товару включає вартість тари, пакування, маркування, транспортування, завантаження однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює встановити фактурну вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати, з яких сформовано митну вартість оцінюваного товару,

- висновок ДП "Держзовнішінформ" №113/151-2 від липня 2022 року підготовлено з урахуванням інформації інтернет - документу http://alibaba.com, що не дозволяє впевнитись у достовірності заявлених даних,

- прайс-лист не містить всіх відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо товару, що свідчить про його суб`єктивний характер.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Щодо включення до ціни вартість упаковки, маркування, транспортування та інших зборів які сплачуються підчас вивозу товару, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Відповідно до пункту 1.1 та 2.2 Контракту UA-201030 встановлено, що продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, по цінам і в кількості згідно рахунку-фактури (інвойс). Ціна товару визначається в рахунку-фактурі (інвойс) і може змінюватись в кожній конкретній поставці.

У свою чергу пунктом 4.1 Контракту UA-201030 встановлено, що вартість тари та пакування входить до вартості товару.

Таким чином обґрунтованими є доводи позивача, що придбаний товар є фактично крафт-картоном в рулонах і упаковка такого товару є його частиною і виділяти окремо її вартість недоцільно.

Згідно митної декларації 806020/2022/006905 поставка товару здійснюється на умовах - DAP Харків, Україна (Інкотермс 2010), що також підтверджується CMR № 081052 та листом LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD.

Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торговельних термінів Інкотермс-2020 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.

Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

У свою чергу, відповідно до інвойсу від 30 грудня 2021 року № JH211030UMZA загальна вартість поставленого товару становить 27105,75 дол. США.

Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що до митного оформлення подано прайс-лист, який містить пропозицію продавця на продаж товарів на умовах поставки DAP Харків, що свідчить про його суб`єктивний характер та про те, що ця пропозиція для обмеженої кількості покупців, а також про те, що прайс-лист не містить номера та всіх відомостей, необхідних покупцю для отримання інформації щодо товару, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи товар купувався за договірною ринковою ціною. Усі наявні документи, що підтверджують його вартість, в тому числі прайс-листи та інвойси були надані позивачем ще до того, як їх зобов`язав подати відповідач.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін на товари та/або види послуг, який на практиці використовується для зазначення ціни на перелік товару.

Чіткого переліку відомостей, які повинні зазначатися в таких документах законодавчо не закріплено. Відповідно, твердження відповідача про те, що в прейскуранті не була зазначена інформація про систему знижок, характер тари та упаковки і терміни поставки й саме через це такий документ можна не приймати до уваги, не можна вважати об`єктивними, адже чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в прейскуранті зазначені основні відомості, а саме ціна товару.

Таким чином, твердження про відсутність якоїсь додаткової складової в прейскуранті (прайс-листі) не може бути підставою для визнання такого документа таким, що не заслуговує на увагу.

Отже, прайс-лист лише інформує покупця / споживача щодо виду та ціни окремого товару. Уся необхідна інформація зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі).

Щодо висновку ДП "Держзовнішінформ" №113/151-2 від липня 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» підготовлено з урахуванням інформації Інтернет-домену http://alibaba.com та що посилання на цей ресурс унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.

Колегія суддів зазначає, що висновок ДП «Держзовнішінформ» було сформовано не тільки з урахуванням інформації Інтернет - домену http://alibaba.com. Цей висновок було сформовано на основі документів від позивача, на основі запитів ДП «Держзовнішінформ» до продавця, на основі інформації з мережі Інтернет стосовно цін на подібну продукцію та стосовно діяльності фірми продавця. Тобто, було використано системний аналіз, який загалом включав в себе вивчення різних джерел інформації, про що свідчить зміст висновку ДП «Держзовнішінформ».

Більше того, у пункті про використання інформації з мережі Інтернет щодо цін на подібну продукцію, зазначено, що використовувались відомості не тільки з сайту alibaba.com, на чому акцентував увагу відповідач, а також ще із трьох інших сайтів.

Тобто, був використаний диверсифікований підхід щодо визначення об`єктивності ціни, яка була узгоджена між продавцем та покупцем шляхом порівняння цін на подібну продукцію в чотирьох різних інтернет-ресурсах.

Отже, подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності дають змогу підтвердити митну вартість товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі МД від 26 червня 2022 року №UA408020/2022/20099. Водночас за такою митною декларацією здійснено митне оформлення: картон покритий поліетиленом, не вибілений, одношаровий, негофрований, неперфорований, без малюнків та водяних знаків, ламінований з однієї сторони поліетиленом, PE Coate Cupstock Plus: - щільність 250 г/м2, в рулонах, формат 1050 мм - 6333 кг, - щільність 230 г/м2, в рулонах, формат 740 мм - 9137 кг, - щільність 170 г/м2, в рулонах, формат 700 мм - 1658 кг. Виробник: Ningbo Asia Unpolluted Paper PR/

У той час, як згідно МД від 14 липня 2022 року №UA806020/2022/006905 ТОВ "ПАПЕР ГРУП" дійснювалося митне розмитнення: крафт-картон покритий шаром поліетилену, в рулонах, виготовлений з целюлозних волокон, невибілений: - 210+18 г/м2, ширина рулона 840 мм - 1412 кг (заг. маса 228 г/м2); - 210+18 г/м2, ширина рулона 800 мм - 4112 кг (заг. маса 228 г/м2); - 230+18 г/м2, ширина рулона 880 мм - 4916 кг (заг. маса 248 г/м2); - 230+18 г/м2, ширина рулона 880 мм - 6614 кг (заг. маса 248 г/м2); - 280+18 г/м2, ширина рулона 740 мм - 8761 кг (заг. маса 298 г/м2). Виробник: LIANYUNGANG JINHE PAPER PACKAGING CO., LTD.

При цьому, суд звертає увагу, що поставка товару згідно вищевказаних митних деклараціях здійснювалася від різних експортерів та на різних умовах, товар у повній мірі не є схожим із заявленим позивачем до митного оформлення.

Варто також зазначити, що одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09 жовтня 2018 року у справі №826/24835/15, від 24 січня 2019 року у справі №820/636/17, від 21 січня 2020 року у справі №812/2336/14, від 13 лютого 2020 року у справі №810/1175/16, від 26 січня 2021 року у справі №826/13892/16).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2022/000003/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Враховуючи те, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2022/000168, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA806020/2022/006905 від 14 липня 2022 року, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів UA806020/2022/000003/2 від 14 липня 2022 року, зважаючи на аналіз судом обставин, пов`язаних із визначенням митної вартості позивачем, суд першої інстанції також правомірно дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2022/000168 є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність спірних рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року по справі № 440/8778/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі підтверджена належними і допустимими доказами.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно ч.3, 4 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як свідчать матеріали справи на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 061022 від 06 жовтня 2022 року, рахунок № 000779 від 06 жовтня 2022 року на сплату 12000 грн, платіжне доручення № 119 від 07 жовтня 2022 року на суму 12000 грн, акт виконаних робіт № 000779 від 06 жовтня 2022 року до договору № 061022, рахунок № 000812 від 30 грудня 2022 року на суму 6225 грн, платіжне доручення № 1177 від 30 грудня 2022 року на суму 6225 грн, Акт виконаних робіт № 000812 від 30 грудня 2022 року до договору № 061022.

Згідно пункту 4.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 061022 від 06 жовтня 2022 року вартість наданих правових (правничих) послуг адвокатське бюро розраховує самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової допомоги виходячи із розрахунку 1 година роботи (надання правової/правничої допомоги) - 1000 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 061022 від 06 жовтня 2022 року оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

За результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт прийому-передачі, що підписується представниками кожної із сторін. В акті прийому-передачі вказується короткий зміст наданої адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, дата її надання, тривалість у хвилинах, ставка та її загальна вартість (пункт 4.4 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 061022 від 06 жовтня 2022 року).

На підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано платіжне доручення № 119 від 07 жовтня 2022 року на суму 12000 грн та платіжне доручення № 1177 від 30 грудня 2022 року на суму 6225 грн.

У свою чергу судом встановлено, що згідно Акту виконаних робіт № 000812 від 30 грудня 2022 року до договору № 061022, до нього включеного витрати зі сплати судового збору по справі № 440/8778/22 на суму 2481 грн, який стягнуто рішенням суду від 29 грудня 2022 року, поштові витрати та послугу банку.

Отже, враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі (15670,00 грн) підтверджена належними і допустимими доказами.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року по справі № 440/8778/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 та на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 440/8778/22 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 440/8778/22 - залишити без змін.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 440/8778/22 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва