Постанова

від 21.06.2023 по справі 440/9996/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 р. Справа № 440/9996/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/9996/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області третя особа Товариство з додатковою відповідальністю "Полтавський Райагрохім "

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, 3-тя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Полтавський Райагрохім", в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2020 №0007654-5033-1601, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області (м. Полтава, вул. Європейська, 4) стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, за 2019 рік в розмірі 29785,20 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України підставою для визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На дату формування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2021 №0007654-5033-1601 згідно з даними інформаційної системи органів ДПС фізична особа ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , площею 1784,4 кв. м. Відтак, на підставі даних інформаційної системи органів ДПС сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 05.03.2020 №0007654-5037-1601 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на виконання та відповідно до вимог чинного законодавства. Зауважив, що позивачем жодних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення та станом на 07.09.2022 не вносилось. Такі зміни внесені лише 03.11.2022. Оскільки відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, яке на час прийняття оскаржуваного рішення було зареєстровано за позивачем, у податкового органу існував обов`язок прийняти податкове повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 2019 рік власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м значився ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - рішення суду б/н, 15.09.2003, Полтавський районний суд Полтавської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 27.05.2005, що учасниками справи не заперечується.

На підставі такої Інформації 05.03.2022 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №0007654-5033-1601, яким визначено до сплати останньому суму податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 29785,20 грн за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010500" (а.с. 39).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у спірному випадку у контролюючого органу не було правових підстав для винесення відносно ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 05.03.2020 №0007654-5033-1601.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 226.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності /підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України/.

Відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку - за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 ПК України (в редакції, чинній станом на 05.03.2020) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктом 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає нарахуванню контролюючим органом та сплаті фізичною особою, яка є власником такого нерухомого майна.

Досліджуючи питання перебування у власності ОСОБА_1 станом на 2019 рік нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15.09.2003 визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю теплої стоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов`язано КП "Бюро містобудування та технічної інвентаризації Полтавського району" зареєструвати право власності на будівлю теплої стоянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району вих. № 721 від 26.05.2005 тепла стоянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

У подальшому, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03.10.2006 у справі №8-4/06 заяву ВАТ "Полтавський Райагрохім" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено; скасовано рішення Полтавського районного суду від 15.09.2003 по справі за позовом ОСОБА_1 до СДП "Укрспецюст", КП МБ БТІ Полтавського району про визнання права власності на будівлю теплої стоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з нововиявленими обставинами (а.с. 11).

Поряд з цим, згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2006 у справі №14/513, що набрало законної сили 17.01.2007 (а.с. 12-17, 74), визнано недійсним з моменту укладення:

а) договір від 11.03.2003 №3170101 про реалізацію арештованого майна (тепла стоянка для автотехніки під розбирання на будматеріали ( АДРЕСА_1 ), який укладено Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец`юст" та Відділом державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції;

б) договір купівлі-продажу від 27.03.2003 №3170101 (тепла стоянка під розбір на будівельні матеріали - АДРЕСА_1 ) від 27.03.2003 №3170101, який укладено Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец`юст" та Приватним підприємцем ОСОБА_1 .

Аналізуючи зміст вказаних судових рішень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на 2019 рік (період визначення контролюючим органом позивачу суми податкового зобов`язання у розмірі 29785,20 грн за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010500"), ОСОБА_1 вже не являвся власником будівлі теплої стоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, в силу приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України не мав обов`язку по сплаті вказаного вище податку.

Суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи скаржника про те, що на дату формування спірного податкового повідомлення-рішення, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 рахувався власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , площею 1784,4 кв. м., а отже ДПС правомірно сформовано податкове повідомлення-рішення за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №545/2703/21 (провадження №2/545/1212/21), яке набрало законної сили 28.10.2021, позов ОСОБА_1 задоволено та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю загальною площею 1784,4 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , яка проведена Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району", на підставі рішення Полтавського районного суду, б/н, від 15.09.2003, дата прийняття рішення та внесення запису 27.05.2005, реєстраційний номер майна 10906077 (а.с. 18-21).

Фактично запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю загальною площею 1784,4 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 здійснено 03.11.2022 (а.с. 67-68).

Судом не заперечується та обставина, що станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м значився саме ОСОБА_1 (а.с. 22, 41-42).

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що приписами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV визначено:

1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

3) заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Отже, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

У спірному ж випадку, наявна станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, станом на 17.12.2020 та 07.09.2022 Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про те, що ОСОБА_1 значиться власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м., по суті не відповідала дійсним обставинам, встановленим в ухвалі Полтавського районного суду Полтавської області від 03.10.2006 у справі №8-4/06 та рішенні Господарського суду Полтавської області від 10.11.2006 у справі №14/513.

В свою чергу рішення Полтавського районного суду від 15.09.2003 (б/н), яке скасоване ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03.10.2006 у справі №8-4/06, фактично не породило правових наслідків для ОСОБА_1 , він не став власником нежитлової будівлі теплої стоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився там без належних на те правових підстав.

На думку суду, виключно наявність в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 2019-2020 роки відповідного запису не є підтвердженням перебування у власності позивача нежитлової будівлі теплої стоянки за адресою: АДРЕСА_1 за обставин, встановлених та підтверджених наведеними судовими рішеннями.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у контролюючого органу не було правових підстав для винесення відносно ОСОБА_1 спірного податкового повідомлення-рішення, отже позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2020 №0007654-5033-1601 є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року по справі № 440/9996/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі № 440/9996/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко