Постанова

від 19.06.2023 по справі 160/20697/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20697/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (суддя Кальник В.В.) в справі № 160/20697/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки при призначенні з 01 червня 2022 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відмови у застосуванні середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2019-2021 роки; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2022 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки при призначенні з 01 червня 2022 року ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відмови у застосуванні середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2019-2021 роки; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2022 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2019, 2020, 2021 роки.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що за даними індивідуальних відомостей про позивача як застраховану особу страховий стаж позивача за період з 01 березня 2020 року по 01 березня 2022 року становить 08 місяців 25 днів. Відповідно, оскільки після призначення пенсії по інвалідності позивач не набув 24 місяців страхового стажу, при розрахунку пенсії за віком на пільгових умовах застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності (3 група) з 25 лютого 2020 року згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16 лютого 2022 року позивачу виповнилось 50 років та він звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

З 17 лютого 2022 року позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії позивача обчислено, виходячи із загального страхового стажу 56 років 7 місяців 24 дні.

З розрахунку пенсії вбачається, що при розрахунку пенсії позивачу з 01 червня 2022 року застосований середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017 - 2019 роки (7763,17 грн.).

01 жовтня 2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - за 2019, 2020, 2021 рік.

Як зазначено у листі відповідача від 25 липня 2022 року за № 22081-15869/Б-01/8-0400/22, враховуючи, що позивач після призначення з 25 лютого 2020 року пенсії по інвалідності не набув 24 місяців страхового стажу, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для обчислення пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески 2017 - 2019 роки (7763,17 грн.).

Врахувавши, що пенсію по інвалідності позивачу призначено з 25 лютого 2020 року, а після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при переведенні позивача на пенсію за віком врахований стаж по 07 березня 2022 року, що ставить більше 24 місяців, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набув право на врахування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019, 2020, 2021 роки під час призначення пенсії за віком з 01 червня 2022 року як особа, яка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та її додатково набутий стаж становить 24 місяці.

Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач з 25 лютого 2020 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з досягненням пенсійного віку (50 років).

ГУ ПФУ з 17 лютого 2022 року позивачу призначено на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При здійсненні розрахунку пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2017-2019 року.

Спірним є питання обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Винятком із загального правила є перше переведення особи з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за умови наявності у особи страхового стажу, набутого після виходу на пенсію по інвалідності, не менш як 24 місяці.

Виходячи з індивідуальних відомостей про позивача як застраховану особу, після призначення пенсії по інвалідності позивачу з 25 лютого 2020 року позивач продовжував працювати, роботодавцем за нього як застраховану особу сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим, після 25 лютого 2020 року (з 01 березня 2020 року по 01 березня 2022 року) страховий стаж позивача складає 08 місяців 25 днів, а саме за 2020 рік - 138 днів за 2021 рік - 111 днів, за 2022 рік - 16 днів.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що страховий стаж позивача після призначення пенсії по інвалідності (з 25 лютого 2020 року) складає 08 місяців 25 днів, тобто позивач не набув після виходу на пенсію по інвалідності 24 місяці страхового стажу, а позивачем не оскаржені дії територіального органу Пенсійного фонду щодо обчислення страхового стажу, відсутні підстави, передбачені частиною третьою статі 45 Закону № 1058-IV, для застосування при обчисленні пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.

Висновок суду першої інстанції, яким підтримано позицію позивача, про протиправність не застосування при обчисленні пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки через набуття позивачем 24 місяців страхового стажу після призначенні пенсії по інвалідності є безпідставним та не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не оскаржується в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року в справі № 160/20697/22 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року в справі № 160/20697/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити в справі № 160/20697/22 нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 червня 2023 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 червня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко