Постанова

від 20.06.2023 по справі 420/17259/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17259/22

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року по справі № 420/17259/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Командира полковника Збройних сил України ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати нарахувати та виплатити грошові кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ ОСОБА_3. від 29.10.2022 р. № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 " в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 р. (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) стрільця-помічника гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно- штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ЗСУ ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати стрільцю-помічнику гранатометника з десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матросу ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати стрільцю-помічнику гранатометника з десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матросу ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти відповідача. Після 10 листопада 2022 року під час отримання заробітної плати позивач звернув увагу на її розмір, який був значно менший ніж звично. На цю обставину також звернули увагу усі інші бійці НОМЕР_1, з якими теж сталася така подія.

Для з`ясування причин такого зниження виплати військовослужбовці звернулись до командира НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , який повідомив їх про наявність завершеного службового розслідування відносно 39 бійців НОМЕР_1, за наслідками якого було прийнято наказ про притягнення більшості з них до дисциплінарної відповідальності та позбавлення на цій підставі премії та частини заробітної плати. Також надіслав фотографії наказу командира відповідача (з основної діяльності) полковник Збройних сил України ОСОБА_3 від 29.10.2022 р. № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ".

Оскаржуваним наказом командир відповідача (з основної діяльності) полковник ОСОБА_3 визнав таким, що знайшов свого підтвердження, факт можливої протиправної діяльності деяких військовослужбовців НОМЕР_1 та застосував в тому числі до позивача дисциплінарне стягнення у виді "попередження про неповну службову відповідність"; позбавив його щомісячної премії за жовтень 2022 року; постановив не виплачувати йому додаткову винагороду в місяці надходження на адресу відповідача витягу з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.493 ККУ за фактом невиконання бойового наказу.

Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу, заперечує наявність обставин та складу правопорушення, в якому за оскаржуваним наказом він був визнаний винним, а також наголошує на порушенні порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що службове розслідування проводилось з порушенням зазначених вимог Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, без вивчення доводів осіб, яких воно безпосередньо стосувалось, та без всебічної, повної і об`єктивної перевірки обставин, які законом мали бути врахованими. Позивач та інші особи, щодо яких здійснювалось службове розслідування, не був ознайомлений з підставами його проведення, зі своїми правами та обов`язками під час проведення службового розслідування, був позбавлений можливості порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять, а також ознайомлюватися з актом службового розслідування.

Позивач наполягає, що командир НОМЕР_1 не віддавав жодного розпорядження у відповідності до ст. 35 Статуту ВС ЗСУ, яке можливо було б сприйняти, як наказ, що підлягав виконанню 02 жовтня 2022 року.

Це також доводиться відсутністю будь-яких заходів з боку командира НОМЕР_1 направлених на виконання такого наказу, які він повинен був би вживати у випадку фактів відмови від виконання його наказу Позивачем, а тим паче, усіма бійцями НОМЕР_1.

Під час виходу на бойове завдання 18 жовтня 2022 року ніхто з військовослужбовців НОМЕР_1, у тому числі - позивач, не знав про те, що їх звинувачують у невиконанні бойового наказу командира та що з цього приводу йде службове розслідування, - й дізнались про ці обставини випадково, після отримання фотографій оскаржуваного наказу.

Все викладене можуть підтвердити усі військовослужбовці НОМЕР_1, які перелічені в Оскаржуваному наказі.

Наслідком протиправного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало безпідставне позбавлення його щомісячної премії за жовтень 2022 року та додаткової винагороди, а тому позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому зазначені премію і додаткову винагороду.

Від відповідача 06.01.2023 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідач вказує, що відповідно до вимог статті 85 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України". Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 року №1106 "Про призначення службового розслідування за фактом відмови військовослужбовця батальйону морської піхоти військової частини виконати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ", на підставі рапорту командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 від 03.10.2022 №15415 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення, а також встановлення ступеня вини посадової особи, чиї дії або бездіяльність стали причиною його вчинення.

29.10.2022 було складено Акт службового розслідування. Згідно складеного Акту службового розслідування встановлено, що 03.10.2022 від командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 надійшов рапорт вх. № 15415, з якого встановлено, що деякий особовий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 відмовився виконувати бойовий наказ командира роти.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що згідно довідки командира батальйону морської піхоти військової що частини згідно НОМЕР_1 39 військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , 02.10.2022 відмовилися виконувати бойовий наказ свого командира, а саме, ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 3 десантно - штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос.

Відповідач зазначає, під час проведення службового розслідування отримані письмові пояснення військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , саме від: майора ОСОБА_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 , матроса ОСОБА_6 , молодшого сержанта ОСОБА_7 , матроса ОСОБА_8 , матроса ОСОБА_9 , матроса ОСОБА_10 , матроса ОСОБА_11 , сержанта ОСОБА_12 матроса ОСОБА_13 .

До матеріалів службового розслідування додані довідку командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 та рапорт тимчасово виконуючого обов`язки роти батальйону морської піхоти військової командира десантно-штурмової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_14 із переліком військовослужбовців вказаного підрозділу, які 02.10.2022 відмовилися від виконання бойового наказу, копію повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 від 16.10.2022 №1112/673 до Державного бюро розслідувань, що розташоване у м. Миколаєві, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Військової служби правопорядку по факту невиконання бойового наказу в період з 10.09.2022 батальйону по морської 12.10.2022 військової військовослужбовцями частини заяв НОМЕР_1 та клопотань піхоти У ході проведення службового розслідування заперечень, військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , стосовно яких проводилося службове розслідування, не надходило.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що деякий особовий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 відмовився 02.10.2022 від виконання бойового наказу командира роти.

У поясненнях т.в.о. командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 вказано, що 02.10.2022 він видав бойовий наказ особовому складу вказаної роти. Деякий особовий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у кількості 39 осіб, до яких входить ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос, відмовився від виконання бойового наказу. Причина цього, зі слів сказаних військовослужбовців, послужили відсутність сил і засобів для виконання 02.10.2022 вищезазначеного наказу.

Командир батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 у своїх поясненнях вказав, що особовий склад у кількості 39 військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , до складу яких входить ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 3 десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос, 02.10.2022 відмовився виконувати бойовий наказ командира роти, згідно бойового розпорядження командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 № 640/281/178дск.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 року № 501 факт невиконання 02.10.2022 ОСОБА_1 , стрільцем-помічником гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос бойового наказу знайшов своє підтвердження. Так, встановлено, що згідно рапорту від 03.10.2022 та довідки від 22.10.2022 командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , стрілець - помічник гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос, 02.10.2022 відмовився виконувати бойовий наказ свого командира.

Згідно Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/3/29 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, відповідно до п. 9 пп. 9.7. до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 та 30 000 не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2023 року по справі № 420/17259/22 позов задовольнив в повному обсязі.

Визнав протиправним та скасував пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 " в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Визнав протиправним та скасував пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 " в частині позбавлення ОСОБА_1 щомісячної премії за жовтень 2022.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022.

Визнав протиправним та скасував пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 " в частині позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди за жовтень 2022.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь позивача, дає прецедент для подальшого невиконання військовослужбовцями бойових наказів командирів та зрозуміння того, що за невиконання наказу не наступає відповідальність відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-ІХ від 27 січня 2023 року;

- суд першої інстанції проігнорував те, що 18.11.2022 слідчим ТУ ДБР розташоване у місті Мелітополь до ЄРДР внесене кримінальне правопорушення за № 62022080030000199, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України «Непокора» за фактом відносно ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 3 десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роги батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матроса.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 (надалі - " НОМЕР_1 ").

Рапортом командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 від 03.10.2022 за вх. №15415 повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що 02.10.2022 деякий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти відмовився виконувати бойовий наказ командира роти. У рапорті наведений перелік з 39 військовослужбовців НОМЕР_1, до числа яких входить і позивач.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 №1106 призначено службове розслідування "стосовно відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ".

Цим же наказом проведення службового розслідування доручено старшому оперативному черговому відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_15 ; строк проведення службового розслідування визначений терміном до 29.10.2022.

Під час проведення службового розслідування пояснення у позивача не відбирались, як і не складався акт про відмову позивача від надання пояснень, доказів ознайомлення його з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 №1106 відповідачем не надано.

У той же час, в матеріалах службового розслідування наявні надані старшому оперативному черговому відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_15 письмові пояснення майора ОСОБА_4 від 21.10.2022, старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 19.10.2022, матроса ОСОБА_6 від 20.10.2022, молодшого сержанта ОСОБА_7 від 20.10.2022, матроса ОСОБА_16 від 20.10.2022, матроса ОСОБА_9 від 20.10.2022, матроса ОСОБА_10 від 20.10.2022, матроса ОСОБА_11 від 21.10.2022, сержанта ОСОБА_12 від 21.10.2022 та матроса ОСОБА_13 від 21.10.2022.

У поясненнях т.в.о. командира НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 вказано, що 02.10.2022 він видав бойовий наказ особовому складу вказаної роти. Деякий особовий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у кількості 39 осіб, до яких входить позивач, відмовився від виконання бойового наказу. Причина цього, зі слів сказаних військовослужбовців, послужили відсутність сил і засобів для виконання 02.10.2022 вищезазначеного наказу.

Командир батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 у своїх поясненнях вказав, що особовий склад у кількості 40 військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , до складу яких входить і позивач, 02.10.2022 відмовився виконувати бойовий наказ командира роти, згідно бойового розпорядження командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 №640/281/178дск.

Матрос ОСОБА_6 пояснив, що з 30.09.2022 по 03.10.2022 знаходився на лікуванні в санітарній частині с. Нова Калуга та бойових наказів 02.10.2022 не отримував.

Молодший сержант ОСОБА_7 пояснив, що перебував у місці дислокації, не мав ні зброї, ні бронежилету, оскільки був поранений і залишив їх у попередньому місці дислокації, від виконання завдань не відмовлявся.

Матрос ОСОБА_16 пояснив, що з 30.09.2022 по 07.10.2022 та з 11.10.2022 по 17.10.2022 перебував у місці зосередження в с. Нова Калуга та санітарній частині, від виконання бойового наказу він не відмовлявся.

Матрос ОСОБА_9 зазначав, що з 20.09.2022 по 30.10.2022 знаходився на лікуванні та не відмовлявся від виконання бойового наказу.

Матрос ОСОБА_10 пояснив, що 02.10.2022 знаходився у місці зосередження в с. Нова Калуга, бойовий наказ до нього не доводили.

Матрос ОСОБА_11 пояснив, що у нього не було засобів для виконання бойового наказу, проте він не відмовлявся від його виконання.

Сержант ОСОБА_12 зазначив, що з 23.09.2022 по 10.10.2022 знаходився на лікуванні та відмовлявся від виконання бойового наказу.

Матрос ОСОБА_13 пояснив, що 01.10.2022 отримав ушкодження в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок чого не міг виконати бойовий наказ.

Також до матеріалів службового розслідування командиром батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 надано довідку від 22.10.2022 з переліком з 39 військовослужбовців, які 02.10.2022 перебували у районі зосередження НОМЕР_1, а також рапорт т.в.о. командира НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_14 від 21.10.2022 з тотожним переліком військовослужбовців, які 02.10.2022 перебували у районі зосередження НОМЕР_1.

Крім того, в ході службового розслідування з`ясовано, що надана інформація стосовно військовослужбовців, які 02.10.2022 перебували у районі зосередження НОМЕР_1 та відмовились виконувати бойовий наказ не відповідає дійсності, оскільки деякі з військовослужбовців знаходились на лікуванні, а саме - матрос ОСОБА_6 , матрос ОСОБА_16 матрос ОСОБА_9 сержант ОСОБА_12 та матрос ОСОБА_13

28.10.2022 складено Акт службового розслідування, затверджений 29.10.2022, за висновками якого підтверджено факт можливої протиправної діяльності і порушення вимог статей 4, 6 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", статей 11, 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" деякими військовослужбовцями десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .

В Акті наведений перелік з 39 військовослужбовців НОМЕР_1, до числа яких входить і позивач.

Виходячи із змісту Акту службового розслідування, матрос ОСОБА_1 , стрілець - помічник гранатометника 3 десантно-штурмового взводу десантно -штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 допустив грубі порушення своїх обов`язків як військовослужбовця десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та неналежне виконання вказаним військовослужбовцем службових обов`язків призвели до можливого скоєння кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 403 Кримінального кодексу України.

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 29.10.2022 №501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ".

Пунктом 3 цього наказу за порушення вимог статей 4, 6 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", статей 11, 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність військовослужбовців за наведеним в Акті службового розслідування переліком, у тому числі й стрільця-помічника 3 десантно-штурмового взводу матроса ОСОБА_1 .

Пунктом 4 наказу вищевказаних військовослужбовців позбавлено щомісячної премії за жовтень 2022 відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу XIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.

Пунктом 5 наказу вирішено не виплачувати вказаним військовослужбовцям додаткову винагороду за жовтень 2022 відповідно до підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

Таким чином, пунктом 3 від 29.10.2022 №501 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, а пунктами 4, 5 наказу його позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2022, отже не погоджуючись із даним наказом позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 " в частині, що стосуються накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність є таким, що винесений не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не розсудливо; та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту унормовано, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно із частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту - право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно із статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, ст.ст.96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно із пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 унормовано, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції, проаналізувавши оскаржуваний наказ відповідача від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 " в частині, що стосуються притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та процедуру проведення службового розслідування, дійшов висновку, що така процедура не дотримана відповідачем, а права позивача грубо порушені.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи із змісту правопорушення, яке ставиться позивачу у провину, при вирішенні питання про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку обов`язково мають встановлюватись обставини щодо видання наказу, доведення його до відома позивача та відмови останнього виконати такий наказ.

Колегія суддів вважає такі висновки правильними та зазначає, що проаналізувавши матеріали службового розслідування можна дійти висновку, що при його проведенні не було в повній мірі дотримано положення частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту, а саме не враховані характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, оскільки такі обставини та відомості фактично в ході розслідування не встановлювались.

Також не дотримано положень абзацу 4 пункту 2 розділу I, пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу II, пунктів 1, 3, 8, 9 розділу III Порядку № 608, відповідно до яких: службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення; службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння); службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що у взаємозв`язку із зазначеними нормами також знаходяться порушення положень пунктів 8, 9 розділу III, пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, відповідно до яких:

- особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення;

- посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань;

- особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

- військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Натомість, зі змісту висновку службового розслідування від 28.10.2022 вбачається, що мета і завдання службового розслідування належним чином не досягнуті, а процедура його проведення не дотримана.

Так, матеріали службового розслідування не містять пояснень ОСОБА_1 .

Також відповідно пункту 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №1106 цей наказ має бути доведений до особового складу в частині, що їх стосується.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що до відома ОСОБА_1 доведено цей наказ, також у позивача не відбирались пояснення, а відповідач не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції докази, що йому пропонувалось їх надати.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідач не довів, що позивача було повідомлено про проведення щодо нього службового розслідування, як і не зазначено причин, які перешкоджали це зробити.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що позивач не був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений усіх основоположних прав передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608, таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

При цьому, колегія суддів вважає слушним зауваження представника позивача, з яким погодився суд першої інстанції, що пояснення окремих військовослужбовців, а також фактичних ініціаторів дисциплінарного провадження відібрані до того, як було призначено службове розслідування, а отже саме при проведенні службового розслідування пояснення взагалі не відбирались. (а.с 234, т.1)

Зокрема, письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 датовані періодом часу з 19.10.2022 по 21.10.2022, а службове розслідування призначено наказом від 25.10.2022 № 1106 (а.с. 128-129, 130-135, 136-139, 140-142, 143-145, 146-148, 149-151, 152-154, 155-158,159-162, т.1).

Отже, жоден із зазначених військовослужбовців у період з 25.10.2022 по 29.10.2022 (день завершення службового розслідування) пояснень не надавав.

Наведене дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

При цьому, надані суду матеріали службового розслідування містять недоліки, які не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого правопорушення установлені повно і всебічно.

Зокрема, відсутні відомості, підкріплені доказами, про те, який саме наказ було віддано 02.10.2022, у чому він полягав, кому саме та в якій формі, в якому місці та обстановці його було віддано; чи було його доведено до відома позивача та чи відмовився він безпосередньо від виконання цього наказу.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за рапортами яких призначено службове розслідування, жодна інша особа з тих, у яких відібрали письмові пояснення, не засвідчувала обставин видання наказу, доведення його до відома конкретно позивача та його відмови виконати такий наказ.

На підставі викладеного суд першої інстанції правильно виснував, що матеріали службового розслідування містять істотні суперечності: у поясненнях командира батальйону ОСОБА_4 йдеться про відмову деяких військовослужбовців виконати бойовий наказ командира роти від 02.10.2022, який віддано на виконання іншого наказу (бойового розпорядження) командира батальйону від 04.10.2022 № 640/281/178дск, але цій обставині не надано пояснення; у висновку стверджується про те, що перелік військовослужбовців, які відмовились виконувати бойовий наказ від 02.10.2022, наведений у рапорті від 21.10.2022 та довідці від 22.10.2022, наданих командиром батальйону ОСОБА_4 та т.в.о. командира роти ОСОБА_14 , однак згадані рапорт та довідка не містять посилань на відмову військовослужбовців виконати наказ, оскільки визначають лише перелік військовослужбовців, які перебували 02.10.2022 у місці зосередження роти. При цьому самим службовим розслідуванням виявлено невідповідність дійсним обставинам відомостей, наведених у вказаних рапорті та довідці, оскільки з 39 військовослужбовців, які в них зазначені, щонайменше 5 знаходились на лікуванні.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що службовим розслідуванням не було достеменно з`ясовано, чи вчиняв саме позивач порушення дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Апеляційний суд наголошує, що відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб, за результатами якого і приймається наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Отже, розгляд питання повинен бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати усі обставини, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Щодо суті виявлених порушень апеляційний суд зазначає, що з урахуванням того, що матеріали службової перевірки передані на розгляд до Територіального управління Державного бюро розслідувань, суд в межах даної адміністративної справи не надає оцінку наявності/відсутності допущеного порушення позивачем, адже його наявність/відсутність підлягає перевірці безпосередньо Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань.

В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 " в частині, що стосуються накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність є таким, що винесений не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог: про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 в частині позбавлення позивача щомісячної премії за жовтень 2022 року; про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 501 в частині позбавлення позивача додаткової винагороди за жовтень 2022 року, апеляційний суд зазначає, що зазначені види стягнень є наслідком притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Так, за змістом абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.

Відповідно до пунктів 1, 2, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої зазначеною постановою, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 та 30000 не включати військовослужбовців, які: відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).

Водночас, враховуючи те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано судом протиправним, отже безпідставним є позбавлення позивача премії і винагороди, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Контраргументів з цього приводу в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та суд усім наведеним висновкам надав оцінку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у ході проведення службового розслідування від позивача не надходило заперечень, заяв та клопотань, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач взагалі був обізнаний про факт проведення службового розслідування.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що приймаючи спірний наказ, відповідач не дослідив чи вчиняв позивач правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, натомість рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення здійснюється у випадку якщо вину військовослужбовця повністю доведено (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року по справі № 420/17259/22 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк