Постанова

від 20.06.2023 по справі 808/2388/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №808/2388/15

адміністративне провадження № К/9901/26078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В. , Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 (судді Дурасова Ю.В., Коршун А.О., Туркіна Л.П.),

у справі № 808/2388/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергосталь»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергосталь» (далі - позивач, ТОВ НВП «ЕНЕРГОСТАЛЬ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу №5677/10/10-017 від 24.04.2015;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.20214 №0004151503, №0004171501.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 у задоволенні адміністративного позову.

Зазначене судове рішення мотивовано тим, що контролюючий орган може вирішити питання щодо звільнення від юридичної відповідальності платників податків лише щодо правовідносин, які виникли з 01.04.2011 про 01.04.2014 в силу строків давності, встановлених статті 102 Податкового кодексу України.

Водночас неузгоджені податкові повідомлення-рішення, щодо яких пропонується застосування податкового компромісу, охоплюють період як з 01.04.2011 про 01.04.2014, так і до 01.04.2011, а тому, відмовляючи у застосуванні компромісу по правовідносинах за період до 01.04.2011, відповідач діяв правомірно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року зазначене вище рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення про відмову у застосування процедури податкового компромісу та зобов`язано відповідача розглянути це питання у відповідності до вимог законодавства.

Мотивуючи судове рішення, апеляційний суд зазначив, що, у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень, визначені ним грошові зобов`язання є неузгодженими, а тому у такому випадку не передбачена можливість відмова у застосуванні процедури податкового компромісу на підставі статті 102 Податкового кодексу України.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Податкові повідомлення-рішення, за якими запропоновано застосувати податкових компроміс, прийняті за результатом перевірки позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

У свою чергу, визначена законодавством процедура податкового компромісу підлягає застосуванню щодо будь-яких періодів до 01.04.2014, але з урахуванням строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, податковий орган наполягає, що у цьому випадку податковий компроміс має бути застосовано лише щодо грошових зобов`язань, які нараховані щодо встановлених порушень за 1095 днів перед 01.04.2014, а саме до 01.04.2011.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області провела документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП «Енергосталь» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з питання дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 та дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013.

У подальшому, контролюючий орган прийняв 30.08.2013 податкові повідомлення-рішення №0002092212, №0002102212.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 14.11.2013 №3191/10/08-01-10-04-20 скасовано податкове повідомлення-рішення №0002092212 від 30.08.2013 в частині 14726 грн нарахованого податку на додану вартість та 3681 грн 50 коп. штрафних санкцій і залишено без змін податкове повідомлення-рішення в іншій частині; скасовано податкове повідомлення-рішення №0002102212 від 30.08.2013 в частині 12363 грн нарахованого податку на прибуток та 6181 грн 50 коп. штрафних санкцій і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 20.01.2014 №908/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 №0002102212 та №0002092212 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

У зв`язку з цим, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 14.02.2014 прийняла податкове повідомлення-рішення №004171501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 591622 грн за основним платежем та 104877 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0004151503, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 495205 грн за основним платежем та 128744 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ НВП «Енергосталь» оскаржило їх у судовому порядку.

Надалі, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2014 №0004151503, №004171501.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу лише в частині грошових зобов`язань, що донараховані зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, а саме:

- за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2014 №0004151503 на суму 309891 грн;

- за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2014 №0004171501 на суму 341572 грн.

Контролюючий орган зазначив, що податковий компроміс буде вважатися досягнутим після сплати позивачем 5 відсотків від зазначених вище грошових зобов`язань, що складає 17078,60 грн та 15494,55 грн відповідно.

В іншій частині податкових повідомлень-рішень у застосуванні податкового компромісу відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд касаційної інстанції не погоджується з доводами касаційної скарги позивача, що суди попередніх інстанцій не врахували усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом пунктом 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди (пункт 11 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України).

Отже, наведеними положеннями Податкового кодексу України визначено коло правовідносин, до яких може бути застосовано податковий компроміс, а саме: правовідносини, які виникли до 1 квітня 2014 року, з урахуванням строків давності.

Крім того, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Таким чином, податковий компроміс застосовується виключно щодо неузгоджених грошових зобов`язань.

Згідно положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0004151503, №004171501, станом на момент подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу (15.04.2015), не мали статус узгоджених, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі №808/790/14 задоволено позов ТОВ НВП «Енергосталь» про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, але таке рішення ще не набрало законної сили.

Враховуючи викладені вище норми податкового законодавства, суд вважає, що, оскільки на момент звернення позивача до контролюючого органу з заявою про застосування податкового компромісу та на момент відмови контролюючого органу у його застосуванні процедури, податкові повідомлення-рішення, за якими позивач мав намір досягти компромісу, не були узгоджені внаслідок процедури судового оскарження, а тому застосування для відмови приписів статті 102 Податкового кодексу є протиправними в силу приписів п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до зазначеної норми досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Тобто, у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення відповідача від №5677/10/10-017 від 24.04.2015 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу на підставі статті 102 Податкового кодексу України, оскільки у ДПІ на момент винесення рішення були відсутні законні підстави для відмови позивачу у досягненні податкового компромісу, тому позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного рішення. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 - без змін.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко