Постанова

від 20.06.2023 по справі 821/3221/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 821/3221/15-а

адміністративне провадження № К/9901/25005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року (суддя Циганій С.І.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 року (головуючий суддя Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В, Крусян А.В.)

у справі № 821/3221/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» (далі - позивач, товариство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток, нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 24.12.2015 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0001572200, №0001582200, №0000161706 від 11.06.2015 року та №0000361706 від 30.00.2015 року.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив відсутність господарських операцій між контрагентами позивача, натомість наданими позивачем первинними документами, дослідженими в ході судового засідання, спростовуються висновки відповідача по даній справі.

Одеській апеляційний адміністративний суд постановою від 18.07.2016 року змінив постанову суду першої інстанції щодо підстав скасування податкових повідомлень-рішень №0001572200, №0001582200, №0000161706 від 11.06.2015 року, №0000361706 від 30.09.2015 року.

В решті постанову суду залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0001582200 та № 0001572200 є частково підтвердженими, отже можливо задовольнити позов в частині скасування зазначених ППР з підстав часткового підтвердження та відсутності розрахунку грошового зобов`язання по ним в розрізі порушень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді- доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, за результатами якої складено акт №112/21-03- 22-02/30245835 від 18.05.2015 року.

висновками акта перевірки встановлено порушення:

1) п. 138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 655 327 грн.

2) пп.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198,

п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено

заниження податку на додану вартість на загальну суму 561 993 грн.

3) пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 614,36 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 року:

- № 0001582200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму

687 869 грн, в тому числі 550 295 грн за основним платежем та 137 574 грн за штрафними санкціями;

- № 0001572200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на

прибуток приватних підприємств на суму 819 159 грн, в тому числі 655 327 грн за основним платежем та 163 832 грн за штрафними санкціями;

- № 0000161706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на

доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 2 527,95 грн, в тому числі 1 614,36 грн за основним платежем та 913,59 грн за штрафними санкціями;

За результатами адміністративного оскарження податковим органом 30.09.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000361706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 794 грн, в тому числі 794 грн за штрафними санкціями.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000161706 та № 0000161706.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договорів про надання послуг мобільного телефонного зв`язку №3234104 від 08.12.2006 року та №5886340 від 20.07.2012 року, особовий рахунок НОМЕР_1 , ПрАТ МТС Україна, як оператор надає Товариству, як абоненту та юридичній особі послуги мобільного зв`язку в межах України. Надання послуг відповідно до п.1.3. здійснюється після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку повної суми авансу та зарахування його на особистий рахунок абонента.

В касаційні скарзі податковий орган зазначає, що в ході перевірки встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 1 614,36 грн, так як до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку ОСОБА_1 (засновника Товариства) не включено суми мобільного зв`язку (міжнародний роумінг), який не пов`язаний з фінансово-господарською діяльністю.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідачем не визначений номер мобільного телефону, з якого здійснювався міжнародний роумінг, а також його належність конкретній фізичній особі, так як усі мобільні телефони, перебувають у користуванні не конкретних осіб, а відділів підприємства, що підтверджується наказами по підприємству №3-П від 29.12.2011 року, №6-П від 25.12.2012 року, №11 -П від 23.12.2013 року, факт виплати додаткового блага на користь саме ОСОБА_1 не встановлено.

Висновки судів в цій частині податковим органом не спростовано, в касаційній скарзі податковий орган обмежився цитуванням акта перевірки та приписів Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо недоведеності податковим органом правомірності прийняття вказаних рішень.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001582200 та № 0001572200.

Суд апеляційної інстанції зазначив, щодо порушення вимог п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що викладено в акті перевірки, в частині безпідставного віднесення до складу витрат за господарськими операціями, частина яких із ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» в лютому та травні 2013 року та ТОВ «Торговий Дім Ветек» в листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року та вимог п.192.1.1. п.192.1, п.192.3. ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 561 993 грн по тим ж контрагентам, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні бухгалтерські документи, видаткові накладні, податкові накладні, товарно- транспортні накладні, сертифікати та паспорти якості нафтопродуктів, виданими на контрагентів позивача, актами виконання виконаних робіт та договорами на перевезення нафтопродуктів. Вказані нафтопродукти булі обліковані в Журналі надходження та обліку нафти та нафтопродуктів за формою 6-НП. Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковому порядку, про, що свідчать платіжні доручення. Первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто, суд апеляційної інстанції не дослідив надані первинні документи в їх сукупності, не перевірив їх відповідність з огляду на зауваження, викладені податковим органом, не надав оцінку жодному доводу податкового органу в цій

частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що з урахуванням вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року податковим органом доведено свої твердження про те, що між Товариством та ТОВ «ГАЗУКРАІНА- 2020» та його контрагентами - ТОВ «Олентранс», ФОП ОСОБА_2 , ФОП Росинський мало місце документування цих операцій.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції Товариством не оскаржено.

Тобто, рішення суду апеляційної інстанції містить протилежні виводи щодо господарських відносин між Товариством та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи, що матеріали справи не містять деталізації донарахування податку на прибуток, а також податку на додану вартість в розрізі виявлених порушень, таким чином щоб було можливо відокремити ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» від його контрагентів - перевізників, неможливо прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог відносно податкових повідомлень-рішень № 0001582200 та № 0001572200.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою від 18 травня 2016 року від податкового органу витребуваний розрахунок грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року № 0001582200, № 0001572200, в розрізі виявлених порушень (контрагентів), яка не виконана відповідачем.

Суд перевірив доводи касаційної скарги, що вказана обставина не відповідає дійсності та податковим органом наданий розрахунок, витребуваний зазначеною ухвалою.

06.06.2016 року податковим органом разом з клопотанням долучено до матеріалів справи розрахунок щодо порушень, викладених в акті планової перевірки Товариства (том 7 арк. с. 119), який не враховано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо необхідності скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що беручі до уваги, що ППР №№ 0001582200 та № 0001572200 є частково підтвердженими, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позов в частині скасування зазначених ППР з підстав часткового підтвердження та відсутності розрахунку грошового зобов`язання по ним в розрізі порушень. Тому, в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні щодо підстав скасування ППР № 0001582200 та № 0001572200.

В той же час, відповідно до резолютивної частини рішення, змінено мотивування щодо всіх оскаржених податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, Суд позбавлений можливості надати оцінку висновку суду апеляційної інстанції, що постанова суду першої інстанції в частині скасування ППР №000041502 та № 0000412301 є законною, оскільки вказані податкові повідомлення- рішення в межах даної справи не розглядались.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду апеляційної інстанцій щодо прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 року у справі № 821 /3221 /15-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та

оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко