Постанова

від 22.12.2023 по справі 821/3221/15-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 821/3221/15-а

Перша інстанція: суддя Циганій С.І.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Нафтотранссервіс» (далі ТОВ) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ГУДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0001572200, №0001582200, №0000161706 та від 30.09.2015 року №0000361706.

В обгрунтування позову було зазначено, що висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року позов ТОВ задоволено.

ГУДПС звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просила її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року провадження по справі було відкрито; також було відстрочено ГУДПС сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.07.2016 року змінив постанову суду першої інстанції щодо підстав скасування податкових повідомлень-рішень №0001572200, №0001582200, №0000161706 від 11.06.2015 року, №0000361706 від 30.09.2015 року. В решті постанову суду залишив без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу ГУДПС задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 року у справі № 821 /3221 /15-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа була розподілена на колегію суддів у складі: Федусика А.Г., Шевчук О.А. та Бойка А.В. та прийнята до провадження.

Ухвалою апеляційного суду від 22 вересня 2023 року було замінено Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстровано 13.01.1999 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради.

Згідно з наказом від 30.03.2015 року №263 та відповідно до пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1.ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, ГУДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.12.2014 року, за результатами якої складено акт №112/21-03-22-02/30245835 від 18.05.2015 року.

На думку перевіряючих, позивачем порушено:

1) п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. заниження податку на прибуток на загальну суму 655327,00 грн.

2) п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.192.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201. ст.201 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 561993,00 грн.

3) пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 1614,36 грн.

4) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПКУ, не надано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2013 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення рішень: від 11.06.2015 року №0001582200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ з вироблених в Україні товарів в сумі 687869,00 грн., в т.ч. 550295,00 грн. - основного платежу та 137574,00 грн. - штрафні санкції; від 11.06.2015 року №0001572200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 819159,00 грн., в т.ч. 655327,00 грн. - основного платежу та 163832,00 грн. - штрафні санкції; від 11.06.2015 року №0000161706, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 2527,95 грн., в т.ч. 1614,36 грн. - основного платежу та 913,59 грн. - штрафні санкції; від 30.09.2015р. №0000361706, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 794,00 грн., в т.ч. 794,00 грн. - штрафні санкції.

Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зазначене в обґрунтування доводів податкового органу рішення не підтверджує наявність обставин, з яким пов`язується відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ.

Також фіктивність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про обізнаність останнього із протиправним характером діяльності контрагента чи про дефектність самих госпоперацій, відсутність в них ділової мети такого висновку дійшов ВАСУ в постанові від 15 січня 2015 року по справі №К/9991/56051/11.

Суд зазначив, що посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця. Така ж правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 13 січня 2015 року по справі №К/800/50432/13.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таку правову позицію висловлено й ВАСУ у рішенні від 01.11.2011р. №1936/11/13-1.

Також вказано, що договори між сторонами було виконано в повному обсязі, нафтопродукти транспортовано за місцем призначення, визначеного накладними, що підтверджується штампами адресата на товарно-транспортних накладних, а ТОВ повністю проведена оплата за надані послуги із розрахункових рахунків.

Також, вищезазначені договори між ТОВ та ТОВ «ГазУкраїна 2020» та ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК» не були визнані судом недійсним.

Таким чином, твердження щодо відсутності господарських операцій повністю спростовується наявними документами. ТОВ виконано всі формальні умови стосовно формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК», ТОВ «Олентранс», ТОВ «Інтеграл-Нафта», ПП «Літвінов», які відповідачем до уваги не були взяті.

Перелічені вище документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що виключає можливість застосування з боку відповідача положень п.138.1, п.138.2,п.138.8,п.п. 138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, п.192.1.1. п.192.1, п.192.3. ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

Щодо порушення на думку відповідача вимог пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 1614,36 грн..

Відповідно до договорів про надання послуг мобільного телефонного зв`язку №3234104 від 08.12.2006р. та №5886340 від 20.07.2012р., особовий рахунок НОМЕР_1 , Прат «МТС Україна», як оператор, надає ТОВ, як абоненту та юридичній особі, послуги мобільного зв`язку в межах України. Надання послуг відповідно до п.1.3. здійснюється після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку повної суми авансу та зарахування його на особистий рахунок абонента.

Оскільки відповідачем не визначений номер мобільного телефона, з якого здійснювався міжнародний роумінг, а також його належність конкретній фізичній особі, так як усі мобільні телефони перебувать у користуванні не конкретних осіб, а відділів підприємства, що підтверджується наказами по підприємству №3-П від 29.12.2011р., №6-П від 25.12.2012р., №11-П від 23.12.2013р., факт виплати додаткового блага на користь саме відповідної фізичної особи не встановлено.

Крім того, має місце невірне визначення суми міжнародного роумінгу. Так, згідно рахунків оператора ПрАТ «МТС-Україна» товариством сплачено за послуги мобільного зв`язку, у тому числі міжнародний роумінг:

Дана неточність призвела до завищення нарахованого податкового зобов`язання у сумі 916,96 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції частково вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України в частині, з огляду на наступне.

Так, постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу ГУДПС задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 року у справі № 821 /3221 /15-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи вказану постанову, касаційний суд вказав таке.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000161706 та №0000161706 касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідачем не визначений номер мобільного телефону, з якого здійснювався міжнародний роумінг, а також його належність конкретній фізичній особі, так як усі мобільні телефони перебувають у користуванні не конкретних осіб, а відділів підприємства, що підтверджується наказами по підприємству №3-П від 29.12.2011 року, №6-П від 25.12.2012 року, №11 -П від 23.12.2013 року, факт виплати додаткового блага на користь саме ОСОБА_1 не встановлено.

Висновки судів в цій частині податковим органом не спростовано, в касаційній скарзі податковий орган обмежився цитуванням акта перевірки та приписів ПК України.

Враховуючи викладене, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щодо недоведеності податковим органом правомірності прийняття вказаних рішень.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001582200 та № 0001572200 касаційний суд вказав таке.

Суд апеляційної інстанції зазначив, щодо порушення вимог п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, що викладено в акті перевірки, в частині безпідставного віднесення до складу витрат за господарськими операціями, частина яких із ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» в лютому та травні 2013 року та ТОВ «Торговий Дім Ветек» в листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року та вимог п.192.1.1. п.192.1, п.192.3. ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 561993 грн. по тим ж контрагентам, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні бухгалтерські документи, видаткові накладні, податкові накладні, товарно- транспортні накладні, сертифікати та паспорти якості нафтопродуктів, виданими на контрагентів позивача, актами виконання виконаних робіт та договорами на перевезення нафтопродуктів. Вказані нафтопродукти булі обліковані в журналі надходження та обліку нафти та нафтопродуктів за формою 6-НП. Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковому порядку, про, що свідчать платіжні доручення. Первинні документи відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто, суд апеляційної інстанції не дослідив надані первинні документи в їх сукупності, не перевірив їх відповідність з огляду на зауваження, викладені податковим органом, не надав оцінку жодному доводу податкового органу в цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що з урахуванням вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 року податковим органом доведено свої твердження про те, що між Товариством та ТОВ «ГАЗУКРАІНА- 2020» та його контрагентами - ТОВ «Олентранс», ФОП ОСОБА_2 , ФОП Росинський мало місце документування цих операцій.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції ТОВ не оскаржено.

Тобто, рішення суду апеляційної інстанції містить протилежні виводи щодо господарських відносин між ТОВ та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи, що матеріали справи не містять деталізації донарахування податку на прибуток, а також податку на додану вартість в розрізі виявлених порушень, таким чином щоб було можливо відокремити ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020» від його контрагентів - перевізників, неможливо прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог відносно податкових повідомлень-рішень №0001582200 та №0001572200.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою від 18 травня 2016 року від податкового органу витребуваний розрахунок грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0001582200, №0001572200 в розрізі виявлених порушень (контрагентів), яка не виконана відповідачем.

Касаційний суд перевірив доводи касаційної скарги, що вказана обставина не відповідає дійсності та податковим органом наданий розрахунок, витребуваний зазначеною ухвалою.

06.06.2016 року податковим органом разом з клопотанням долучено до матеріалів справи розрахунок щодо порушень, викладених в акті планової перевірки ТОВ (том 7 арк. с. 119), який не враховано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Положеннями статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, положеннями статті 134 ПК України (податок на прибуток підприємств, в редакції станом на час виникнення та розвитку спірних правовідносин) передбачено, що в цьому розділі об`єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, положеннями статті 185 ПК україни передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Зі змісту статті 198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ та витрат, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв`язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» укладено договір поставки товарів від 31.01.2013 року №3101/13-ДТ-3.

Згідно вказаного договору вбачається, що за предметом договору - постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві нафтопродукти (Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар; п.1.2 Асортимент, ціна, кількість, умови і строк поставки визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного Договору; п. 1.3 зміни асортименту, ціни, кількості, умов і строків передачі товарів здійснюються шляхом підписання нової Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору; 1.4. Якість Товару повинна відповідати діючим ГОСТам, ТУ та паспортам заводу-виробника. У підтвердження відповідності якості Товару, що передається, Постачальник повинен надати Покупцю копії паспорту якості і сертифікату відповідності; 1.7.Поставка продукції здійснюється на умовах: -при відвантаженні залізничним транспортом- «СРТ станція призначення», при відвантаженні автомобільним транспортом- «FCA склад постачальника»; 4. Ціна Товару; 4.1.Покупець зобов`язується оплачувати вартість Товару на умовах 100% передплати протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. У разі порушення Покупцем строку оплати рахунок-фактура рахується недійсною; 4.2 Підставою для сплати вартості Товару є даний Договір і Специфікації до даного договору; 4.4 Зміна ціни допускається в разі зміни кон`юнктури ринку, умов поставки Товару, обсягів поставляемого Товару та інших випадках шляхом підписання Сторонами нових Специфікацій.

В обгрунтування реальності вказаного договору ТОВ було надано видаткові накладні: від 01.02.2013 р. №PH-0001684; від 01.02.2013 р. №PH-0001682; від 12.2013 р. №РН-0001680; від 06.02.2013 р. №РН-0001686; від 06.02.2013 р. №РН-0001685; № РН-0001687; від 08.05.2013 р. №6935.

Також, справа містить податкові накладні: від 31.01.2013 р. №1482; від 05.02.2013 р. №174, від 07.02.2013 р. №272; від 07.02.2013 р. №272 (розрахунок коригування показників до податкової накладної); від 08.05.2013 р., №241.

На підтвердження переміщення товару ТОВ надано ТТН, зокрема, від 01.02.2013 р. №73026, 73072 та 73073; від 08.05.2013 р. №73529 та інші.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги вказані документи та зазначає, що ТТН складені з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме: має місце виправлення назви підприємств-перевізників шляхом дописування (а.с.131-133, т.1), не всі реквізити заповнено, містить виправлення назва підприємств (дописано від руки) або не заповнено взагалі, не вказано пункти навантаження-розвантаження вантажу (зазначено лише населені пункти без конкретної адреси).

Крім того, колегією суддів встановлено невідповідність та суперечність первинних документів одне одному в частині сплачених коштів, виданого та перевезеного товару.

Так, згідно відомостей видаткових накладних позивачу видано дизельного палива обсягом 150,243 т. на суму 1569387 грн., водночас, згідно ТТН дизельного палива було перевезено 84,621 т.

Крім того, справа містить платіжні доручення від 31 січня 2013 року №65 та №66 на загальну суму 980000,00 грн. із призначенням платежу - оплата за дизельне паливо згідно рахунку №676, водночас, вказаний рахунок (а.с.144, т.1) видано на обсяг 250 т. дизельного палива на суму 2587500,00 грн..

Суд врахував, що договір поставки товарів підписано зі сторони ТОВ ОСОБА_1 , зі сторони ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» - ОСОБА_3 ..

Згідно вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 по справі №646/3810/15-к (Провадження №1-кп/646/325/2015) ОСОБА_3 (уродженця с.Високе Харківського району, Харківської області) визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів за винагороду придбав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на ньог згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово - господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Придбання (перереєстрація) на ім`я ОСОБА_3 ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» з органах державної влади, надання ксерокопій паспорту та довідки про присвоєнь ідентифікаційного податкового номеру, зразків його особистого підпису та вчинення інших дз пов`язаних із фіктивним підприємництвом надали можливість використовувати зареєстроване на ОСОБА_3 товариство для здійснення незаконної діяльності.

Крім того, умови вказаного договору поставки передбачають складання специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору та визначають асортимент, ціну, кількість, умови і строк поставки.

Водночас, справа не містить, а ТОВ не було надано вказаних документів та не зазначено доводів про їх складання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ТОВ «Торговий Дім Ветек» укладено договір поставки товарів від 22.11.13 року №240-22/11/13 на придбання ПММ (палива дизельного, бензину)

Так, відповідно до положень вказаного договору, на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

Кожна наступна специфікація не скасовує і не призупиняє дію попередньої специфікації ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше.

Даний договір не може тлумачитись без специфікацій, а специфікації, не можуть тлумачитись без даного договору.

Водночас, справа не містить, а ТОВ не було надано вказаних специфікацій та не зазначено доводів про їх не/складання.

Поряд з цим, в обгрунтування реальності вказаного договору ТОВ було надано видаткові накладні: від 26.11.2013 р. №2653 ; від 29.11.2013 р. №2932 ; від 19.12.2013 р. №3859 та інші.

Також справа містить податкові накладні: від 25.11.2013 р. №911; від 26.11.2013 р. №941; від 29.11.2013 р. №1085 від 19.12.2013 р. №418., від 20.12.2013 №442. та інші.

Фактичне переміщення товару, на думку ТОВ, підтверджується ТТН: від 26.11.2013р №6048. ; від 26.11.2013 р. №2611/11 ; від 29.11.2013 р. №6332 ; від 29.11.2013 р. №2911/7; від 19.12.2013 р. №7629; від 20.12.2013 р. №7685 та іншими.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги вказані документи та зазначає, що ТТН складені з порушеннями вимог чинного законодавства: відсутні номери подорожніх листів; відсутні повні дані про пункти навантаження та розвантаження; відсутні номер, дата, ким видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; відсутні дані про вантажоідправника, має місце внесення назви підприємств-перевізників шляхом дописування вручну в друкованій ТТН.

Крім того, колегією суддів встановлено невідповідність та суперечність первинних документів одне одному в частині сплачених коштів.

Так, згідно платіжних доручень за бензин марки А-92 було сплачено 870688,86 грн., водночас згідно рахунків на оплату ТОВ виставлено для сплати рахунки на суму 865860,6 грн.

Крім того, стосовно ТТН від 26 та 29 листопада 2013 року №6048 та №6332 суд зазначає, що в таких документах вказано вантажоодержувача ТОВ, водночас, справа містить 2 ТТН від 26 та 29 листопада 2023 року, згідно яких той самий товар, тієї ж кількості, тим самим водієм та авто повинно отримати ТОВ «Гермес форт».

Також, справа містить ТТН від 22 січня 2014 року №687, де замовник та вантажоодержувач є ТОВ, водночас в справі є ТТН від 22 січня 2014 року 2201/3, де зазначено, що той самий товар (бензин А-95), тієї ж кількості, тим самим водієм та авто повинно отримати ТОВ «Гермес форт»; вказане підприємтсво є також замовником по вказаній ТТН.

Вказані обставини, на думку суду, спростовують доводи ТОВ щодо реального переміщення товару в своє розпорядження та свідчать про формальне документування вказаних господарських відносин.

Наведене також підтверджується відсутністю у ТОВ «Торговий Дім Ветек» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

При цьому, суд враховує доводи відповідача (які не були спростовані ТОВ) з приводу того, що ГУДПС від Головного управління Міндоходів у м.Києві отримано акт від 16.05.2014 року №1394/26-55-22-13/38809821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім Ветек» (код ЄДРПОУ 38809821) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2013р. по 28.02.2014р.». Складено висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ТУ Міністерства доходів і зборів України: а) за податковою адресою м.Київ, вул.Червоноармійська/Басейна. буд.1-3/2. корпус А, підприємство ТОВ «Торговий Дім Ветек» не знаходиться. Під час виїзду було встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення. При детальному обстеженні адреси, вивісок та поштовихскриньок з надписом ТОВ «Торговий Дім Ветек» не встановлено; б) встановлено, що керівник та бухгалтер підприємства гр. ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 Направлено запит до ОУ ТУ Міндоходів у Сумській області з метою опитування останнього на рахунок причетності до ведення фінансово-господарської ідіяльності підприємства; в) додатково проведено почеркознавче дослідження зразків підпису директора ТОВ «Торговий Дім Ветек» гр. ОСОБА_4 на реєстраційних документах підприємства. Згідно висновку експерта №145 від 28.03.2014 року підписи були виконані різними особами. Згідно аналітичної довідки на підприємстві працює 1 особа, заробітна плата не відома, основні засоби відсутні; д) враховуючи вищевикладене на даний час, встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим.

Поряд з цим, ТОВ було зазначено, що відсутність у контрагентів ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК» та безпосе редньо у їх контрагентів необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ТОВ та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ТОВ «ТОРГОВИЙ ЛМ ВЕТЕК» не мали реального характеру.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що пі дприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності, особливо підприємству, що є перепродавцем товару, не вимагається, ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

Окрім цього, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, за загальним правилом, відсутність у контрагентів підприємства та безпосе редньо у їх контрагентів необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів тощо, рівно як і специфіка підприємницької діяльності з перепродажу товаару, сама по собі не є підставою для висновків для нереальність відносин. Водночас, в межах даної конкретної справи та з урахуванням як недоліків первинної документаці, так і вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова, та недоведеності чіткої комерційної мети досліджуваних господарських відносин, суд зазначає про наявність достатніх підстав для висновків про формальне документування вказаних «господарських» відносин.

Також, ТОВ було зазначено, що посилання податкового органу на вирок Червонозавлдського районного суду м.Харкова в обгрун тування нечинності господарської операції (правочину) не спростовує реальність спірної операції, оскільки фінансово- господарські операції між ТОВ «ГАЗУкраїна 2020» та ТОВ у цій кримінальній справі не досліджувалися. Для адміністративного суду зазначене рішення є доказом, який підлягає оцінці в порядку статті 86 КАС України. Виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зазначене в обґрунтування доводів податкового органу рішення не підтверджує наявність обставин, з яким пов`язується відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ.

Суд не погоджується з вказаними доводами та зазначає, що у вказаному вироку суду вказано, що: «У подальшому ОСОБА_3 , будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку.».

При цьому, як діяльність ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», яка досліджувалась у вказаному вироку, так і відносини між ТОВ та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», які досліджуються у даній справі, відбувались у співставний часовий період.

Також позивач вказав, що дефектність і навіть фіктивність контрагента платника податків сама по собі не свід чить про обізнаність останнього із протиправним характером діяльності контрагента чи про дефект ність самих госпоперацій, відсутність в них ділової мети. Суд не погоджується з таким доводом та зазначає, що відповідальний суб`єкт господарської діяльності повинен проявляти належну обачність при вибору контрагента, оскільки така діяльність передбачає, як права, так і відповідні обов`язки.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат судам належить з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів та інше, а тому відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування ТОВ податкового кредиту та витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про його виконання сторонами, і за відсутності обов`язкових первинних документів, які узгоджуються між собою, не може вважатися безперечним доказом реальності здійснення відповідної господарської операції.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність реальності досліджуваних господарських правовідносин позивача з ТОВ «Торговий Дім Ветек» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», за результатом яких ТОВ намагалось сформувати податковий кредит та витрати, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ до ГУДПС про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень в частині відносин з вказаними контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого встановлено за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. заниження податку на прибуток на загальну суму 655327,00 грн. та порушення п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.192.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201. ст.201 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 561993,00 грн..

На підставі вказаних висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення рішень: від 11.06.2015 року №0001582200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів в сумі 687869,00 грн., в т.ч. 550295,00 грн. - основного платежу та 137574,00 грн. - штрафні санкції; від 11.06.2015 року №0001572200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 819159,00 грн., в т.ч. 655327,00 грн. - основного платежу та 163832,00 грн. - штрафні санкції.

На вимогу апеляційного суду відповідачем надано розрахунок по порушеннях, встановлених за результатом проведеної перевірки в розрізі контрагентів з деталізацією по видах податків.

З вказаного розрахунку вбачається, що за результатом відносин позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та в зв`язку з відсутністю документального підтвердження таких відносин та завищенням податкового кредиту, відповідачем по податку на прибуток нараховано основний платіж (доплата) у сумі 278132 грн. та штрафна санкція 69533 грн., по ПДВ нараховано основний платіж (доплата) у сумі 292770 грн. та штрафна санкція 73193 грн..

Також, з вказаного розрахунку вбачається, що за результатом відносин позивача з ТОВ «Торговий Дім Ветек» та в зв`язку з відсутністю документального підтвердження таких відносин та завищенням податкового кредиту, відповідачем по податку на прибуток нараховано основний платіж (доплата) у сумі 237863 грн. та штрафна санкція 59466 грн., по ПДВ нараховано основний платіж (доплата) у сумі 252820 грн. та штрафна санкція 63205 грн..

Всього по двом вказаним контрагентам відповідачем визначено до сплати по податку на прибуток основний платіж (доплата) у сумі 515995 грн. та штрафна санкція 128999 грн., по ПДВ основний платіж (доплата) у сумі 545590 грн. та штрафна санкція 136398 грн..

Таким чином, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення: від 11.06.2015 року №0001572200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, повинно бути скасоване на суму 174165 грн. (основна сума 139332 грн. та штрафна санкція 34833 грн.), та від 11.06.2015 року №0001582200, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів, повинно бути скасоване на суму 5881 грн. (основна сума 4705 грн. та штрафна санкція 1176 грн.).

Стосовно позовних вимог ТОВ в іншій частині, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, які були перевірені також при розгляді касаційної скарги Верховним Судом, обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише в частині.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині.

Стосовно сплати судового збору колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 11 березня 2016 року було відстрочено Державній податковій інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області сплату судового збору за апеляційне оскарження до ухвалення судового рішення у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог по даній справі становить 1510349,95 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви складає - 22655,25 грн., а тому, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі майнового характеру, складає 24920,78 грн. (110% х 22655, 25 грн. = 24920,78 грн., з огляду на редакцію Закону України «Про судовий збір», станом на час подання апеляційної скарги).

Колегія суддів зазначає, що оскільки позовні вимоги було задоволено на суму 180046, 00 грн., що відповідає 11,92% від суми розмір майнових вимог по даній справі, то з апелянта належить стягнути в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2970, 55 грн..

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі задовольнити частково, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року скасувати в частині повністю задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року №0001572200 та №0001582200.

Прийняти постанову про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі у вказаній частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 11.06.2015 року №0001572200 на суму 174165 грн. (основна сума 139332 грн. та штрафна санкція 34833 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 11.06.2015 року №0001582200 на суму 5881 грн. (основна сума 4705 грн. та штрафна санкція 1176 грн.).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, Україна, 73022, місто Херсон, Проспект Ушакова, 75) до спеціального фонду Державного бюджету України несплачений судовий збір у розмірі 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят), 55 грн. шляхом перерахування або внесення на рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук