Постанова

від 20.06.2023 по справі 822/397/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 822/397/14

адміністративне провадження № К/9901/26376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2016 року (суддя Шевчук О.П.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.)

у справі № 822/397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор»

до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор» (далі - позивач, товариство) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (після реорганізації Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області) (далі - відповідач, підприємство), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.10.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, у задоволенні позову відмовив.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач просить надати оцінку первинним документам, які долучені до матеріалів справи, та з оцінкою яких судами попередніх інстанцій він не згоден. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що Товариством не надано жодного документального доказу та обґрунтованого доводу, які б спростовували доводи та докази відповідача. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.09.2013 року по 16.09.2013 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по проведених фінансово-господарських операціях із ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор» за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт № 281/1501/36341293 від 23.09.2013 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- п.44 ст.44, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.181, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині включення до податкових зобов`язань сум по господарських операціях, які не здійснювались, що призвело до завищення податкових зобов`язань у сумі 2 152 592 грн.

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 2 258 533 грн.

- п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 12 708 грн та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду в сумі за травень 2013 року в сумі 140 101 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0007021501 від 11.10.2013 року, яким збільшене грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 210 152 грн, з яких за основним платежем - 140 101 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70 051 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Стіомі-Холдінг» (продавець) укладено договори поставки №220413 від 22.04.2013 року та №13052013 від 13.05.2013 року щодо поставки зерна кукурудзи за ціною 1 800 грн (з ПДВ) за тону в кількості 605 т та 1 400 грн (з ПДВ) за тону в кількості 1 400 т відповідно.

Згідно п.2.1 вказаних договорів, продукція поставляється продавцем покупцю на умовах «РСА-Інкотермс 2000» - склад продавця, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Адампіль.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що конкретної адреси складу в смт. Адампіль в договорі та в жодних інших документах не зазначено. Перевіркою не встановлено, а позивачем не доведено існування такого складу та можливості його використання суб`єктами господарювання в якості зерноскладу. У відповідності до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Стіомі-Холдінг» не зареєстровано жодного об`єкту нерухомого майна, розташованого в смт. Адампіль Старосинявського району Хмельницької області.

Під час проведення перевірки відповідачу та під час розгляду справи позивачем не надано документів, що підтверджують факт перевезення сільгосппродукції безпосередньо на складське приміщення, яке знаходиться у смт. Адампіль та підстави його зберігання (договори оренди, схову та інше), не надано актів виконаних робіт по зберіганню (навантаженню/розвантаженню) зерна та доказів оплати цих послуг за квітень, травень 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних на перевезення зерна кукурудзи з смт. Адампіль до ТОВ «Нива» (с. Пасічна) у квітні 2013 року, послуги по перевезенню зерна кукурудзи між цими населеними пунктами надані ПП «Оріон», транспорт - найманий. При цьому товариством не надано документів, що підтверджують існування між позивачем та ПП «Оріон» договірних відносин щодо перевезення зерна (договори, заявки тощо), а також доказів здійснення оплати таких послуг перевізнику.

Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), жоден із суб`єктів господарювання із назвами «Оріон», «Нива», не мали взаємовідносин із ТОВ «Стіомі-Холдінг» у квітні-травні 2013 року.

В квітні 2013 року позивачем відображено реалізацію кукурудзи для ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (далі - «Полтавське ХПП») згідно податкової накладної №1 від 30.04.2013 року на суму 235 800 грн, в т.ч. ПДВ 39 300 грн, та, відповідно, сформовано податкові зобов`язання в квітні в сумі 39 300 грн. Договору, на підставі якого могло відбуватись постачання товару, до перевірки та суду не надано.

За травень 2013 року позивачем відображено постачання кукурудзи для ПАТ «Полтавське ХПП» на суму 1 403 425 грн, в т.ч. ПДВ 280 685 грн, згідно даних декларації з ПДВ та необхідних додатків до декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

До перевірки позивачем надано копії однотипних договорів поставки №04/05 від 16.05.2013 року, №03/05 від 17.05.2013 року та №05/05 від 23.05.2013 року, укладених позивачем (продавець) із ПАТ «Полтавське ХПП» (покупець) щодо поставки кукурудзи.

При цьому, на підтвердження реального виконання укладених договорів поставки позивачем не надано до перевірки доказів транспортування товару до визначених місць поставки чи доказів погодження інших умов поставки між сторонами. Позивачем не надано жодного документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у квітні, травні 2013 року господарських операцій з продажу кукурудзи, надання транспортних послуг та розрахунків між суб`єктами господарювання за такими операціями, що суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також платіжних та/або касових документів, документів складського обліку тощо, що в цілому суперечить вимогам ст. 44 ПК України.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів поставки позивачем надано лише копії податкових накладних. При цьому, перевіркою податкової та видаткової накладних від 17.05.2013 року встановлено невідповідність вартості поставки кукурудзи в кількості 133,8 т.

У травні 2013 року позивачем відображено реалізацію кукурудзи ТОВ «Миргородський елеватор» на загальну суму 578 088 грн, в т.ч. ПДВ 96 348 грн., згідно даних декларації з ПДВ та необхідних додатків до декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних. При цьому, позивачем не надано копій договорів на поставку та жодного документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у травні 2013 року господарських операцій з продажу кукурудзи, надання транспортних послуг та розрахунків між суб`єктами господарювання за такими операціями.

За травень 2013 року ТОВ «Веснянський елеватор» відображено постачання кукурудзи ТОВ «Кононівський елеватор» на суму 380 772 грн, в т.ч. ПДВ 63 462 грн згідно даних декларації з ПДВ та необхідних додатків до декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних. На підтвердження відображених в податковому обліку операцій позивачем надано копію договору купівлі-продажу №188 від 20.05.2013 року, при цьому, платником не надано копії договору №199 від 31.05.2013 року на поставку кукурудзи ТОВ «Кононівський елеватор» в травні 2013 року, який зазначено в податковій накладній.

Згідно п.2.4 договору якість та кількість товару, що поставляється за цим договором, зазначається зерновим складом у складському документі. Згідно п.2.5 договору, при поставці товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінал даного договору, рахунок-фактуру, товарну накладну, виписану в день поставки товару та оригінал складської квитанції, оформленої на ім`я покупця.

При цьому, до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару до місця поставки (с. Миролюбне Хмельницької області), чи доказів погодження інших умов поставки між сторонами, а також документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у травні господарських операцій з продажу кукурудзи, надання транспортних послуг та розрахунків між суб`єктами господарювання за такими операціями.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не встановлення реального здійснення операцій з реалізації зерна кукурудзи у квітні-травні 2013 року. Податкові та видаткові накладні, виписані на вказані операції, містять у собі відомості, що не відповідають дійсності, та не мають сили первинних документів, оскільки фактично здійснення господарських операцій з постачання товару (кукурудзи) не відбувалось та рух активів не здійснювався.

Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за період квітень-травень 2013 року, згідно даних декларацій з ПДВ за травень 2013 року, на підставі накладних, виписаних ТОВ «Кононівський елеватор», позивачем до складу податкового кредиту в травні 2013 року включено суму в розмірі 1 750 135 грн.

Суди встановили, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Кононівський елеватор» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3 від 15.05.2013 року, предметом якого є поставка сої в кількості 2 279,298 тонн за ціною 4 565,01 грн (з ПДВ) за 1т. на загальну суму 10 405 018,16 грн, в т.ч. ПДВ 1 734 169,7 грн. Договором не визначено таких істотних умов договору як місце поставки товару та умови транспортування, при тому що місцезнаходження продавця - м. Полтава, вул. Павленківська, буд., 24.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №3 від 15.05.2013 року позивачем надано лише копії видаткової накладної №75 від 15.05.2013 року та податкової накладної №6039 від 15.05.2013 року про поставку від ТОВ «Кононівський елеватор» позивачу сої в кількості 2 279,298 т за ціною 4 565 грн. (з ПДВ) за 1т. на загальну суму 1 0405 018,16 грн., в т. ч. ПДВ 1 734 169,7 грн.

При цьому, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перевезення сої від продавця до позивача, місця поставки, його розвантаження та оприбуткування на складі.

Позивачем не надано також жодного документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у травні 2013 року господарських операцій з придбання сої від ТОВ «Кононівський елеватор» та її перевезення, розвантаження, розрахунків між суб`єктами господарювання за цими операціями, а також платіжних та/або касових документів та документів складського обліку.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що під час проведення перевірки позивачем надано відповідачу копію договору від 15.05.2013 року №10, укладеного позивачем (поклажедавець) з ТОВ «Кононівський елеватор» (зерновий склад) щодо складського зберігання сільськогосподарської продукції. Відповідно до п.2.6 вказаного договору, при надходженні продукції на зберігання, зерновий склад одержує від власника продукції ряд документів (завірених печаткою та підписом керівника копій), зокрема, ТТН за формою 1-СГ або іншою формою, підписану уповноваженими представниками сторін, карантинний сертифікат (надходження продукції з інших областей), свідоцтва про вміст пестицидів, ГМО тощо. До перевірки вказаних документів не надано, хоча у відповідності до п.2.8. вказаного договору датою поставки продукції вважається дата відмітки про заїзд автотранспорту на територію складу, зробленої відповідальним працівником зернового складу на ТТН за умови вивантаження продукції. Вказані документи не надано і під час судового розгляду справи.

В п.8.1 договору складського зберігання вказано строк зберігання продукції до 01.03.2013 року, що є неможливим, виходячи із дату укладення договору - 15.05.2013 року. До перевірки не надано також актів прийому-передачі зерна на зберігання, акту виконаних робіт за звітний період, та платіжних документів, що засвідчують факт оплати послуги по відвантаженню та зберіганню зерна та документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку у травні 2013 року господарських операцій зі зберігання сої у ТОВ «Кононівський елеватор», здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та відображення проведення розрахунків між суб`єктами господарювання за цими операціями.

В свою чергу, позивач (продавець) уклав із ТОВ «Агро-Еко XXI плюс» (покупець) договір купівлі-продажу №4 від 15.05.2013 року щодо поставки сої, та, з 16.05.2013 року, згідно наданого пакету документів, почав проводити відображення господарських операцій з подальшої реалізації сої, нібито придбаної у ТОВ «Кононівський елеватор», для ТОВ «Агро-Еко XXI плюс».

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що придбана у ТОВ «Кононівський елеватор» за ціною 4 565,01 грн (з ПДВ) за 1т соя в тій же кількості реалізована ТОВ «Агро-Еко XXI плюс», проте за значно нижчою ціною - 4 300 грн (з ПДВ) за 1т, збиток від такої господарської операції склав 604 тис. грн.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що здійснення операцій, від яких не отримується дохід, зі значним від`ємним фінансовим результатом, тобто без отримання економічного ефекту, свідчить про відсутність розумної економічної мети таких операцій.

Вказані обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, позивачем доводами касаційної скарги не спростовано. Доводи касаційної скарги зводяться до переліку наданих первинних документів, яким позивач просить надати переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленого частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання позивача на наявність арифметичної помилки при розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний наданий податковим органом докладний розрахунок податкового зобов`язання (том 2 арк. с. 141). Зауважень до наданого розрахунку позивачем не надано.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 822/397/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко