Постанова

від 20.06.2023 по справі 810/413/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 810/413/16

адміністративне провадження № К/9901/28867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року (суддя Щавінський В.Р.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.)

у справі № 810/413/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший М`ясний Дім «Полісся»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перший М`ясний Дім «Полісся» (далі - позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 25.02.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року, позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000022200, № 0000032200, № 0000042200, № 0000052200.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих рішень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу товариство звертає увагу, що податковий орган цитує заперечення на позовну заяву та апеляційну скаргу, але не зазначає, в чому конкретно судами порушено норми матеріального чи процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 400/10-13-22-02-21/37413075 від 11.12.2015 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

- п.135.2 ст.135, п. 137.1 ст.137, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 782 146 грн;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 352 856 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 38 524 грн, встановлено завищення залишку від`ємного значення на 441 413 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року:

- № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 977 683 грн, з яких за основним платежем 782 146 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 195 537 грн;

- № 0000032200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 441 071 грн, з яких 352 857 грн за основним платежем та 88 214 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000042200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на 367 962 грн;

- № 0000052200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень, листопад, грудень 2014 року на 111 975 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності товариства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року було придбання живих свиней у сільгоспвиробників, їх забій, та подальша реалізація м`яса та м`ясопродуктів.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що товариством списано з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» товару на загальну суму без ПДВ 20 314 244 грн. Але до доходу, що враховується при визначенні об`єкту оподаткування включено 17 514 244 грн. Таким чином, на думку відповідача, товариством занижено дохід від операційної діяльності на 2 800 000 грн.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, рахунок 26 призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства».

Судами встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що Товариство може реалізувати продукцію (тушу) відразу після забою худоби, а може виготовлену продукцію (туші) списати у виробництво битка, окорока тощо, що в тому числі відображає рахунок 26 та вбачається з його аналізу.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що відповідне списання готової продукції у виготовлення нової готової продукції жодним не можна ототожнювати з реалізацією підприємством відповідної продукції.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій встановлено, що Рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно аналізу рахунку 90, який надавався підприємством до перевірки, вбачається, що підприємством у 2013 році реалізовано готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 17 460 066, 40 грн.

Вищезазначені показники відображені також і у річній декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у рядку 05.1 (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)).

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що судами не враховано той факт, що Товариством не надавались пояснення, щодо не включення до доходу суми, списаної з рахунку 26 «Готова продукція».

Вказані пояснення, с посиланням на документи бухгалтерського обліку, наведені товариством в позовній заяві. В свою чергу, податковий орган жодним чином не пояснив, на яких підставах він встановив, що продукція, списана з рахунку 26 була саме реалізована, а не використана на виготовлення іншої продукції.

Другий довід касаційної скарги полягає в тому, що товариство при придбанні свиней у живій вазі не відраховує знижку з фактичної живої ваги на вміст шлунково-кишкового тракту у розмірі 3%, як це вимагає Інструкція № 385 від 13.06.1988 року. Вказане порушення призвело до завищення витрат підприємства на 1 363 951 грн.

Як зазначає податковий орган, судами не враховано той факт, що позивач відображає прийом товару по живій вазі, без знижок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство закуповувало свиней у живій вазі у ТОВ «Малинський Бекон» згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2014 року № 100701 та ТОВ «Еліта» згідно договору купівлі-продажу №3 від 03.10.2014 року.

Реальність вказаних господарських операції в ході перевірки під сумнів не поставлена.

Єдина інструкція про порядок проведення державних закупівель (здачі та прийому) худоби, птиці та кроликів, на яку посилається податковий орган, затверджена Наказом Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988 року.

Відповідно до пункту 2 Наказу Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988 року, Інструкція є обов`язковою для виконання всіма господарствами, підприємствами і організаціями, які здійснюють державні закупівлі, передачу та приймання скота, птиці та кроликів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вимоги даної Інструкції поширюються на підприємства, які здійснюють лише державні закупівлі. Товариство є приватним підприємством, яке здійснює господарську діяльність на власний ризик і не займається державними закупівлями, тобто, до позивача вказана Інструкція не може бути застосована.

Вказаний висновок судів першої та апеляційної інстанції проігноровано податковим органом, який в касаційній скарзі наполягає на необхідності дотримання приватним підприємством вимог зазначеної Інструкції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність документів про якість живої ваги свинини та недоліки товарно-транспортних документів оскільки таки посилання відсутні в акті перевірки, реальність господарських операцій при перевірці під сумнів не поставлено.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинами спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням господарської операції.

Проте, як вже зазначалось, при перевірці реальність господарських операцій під сумнів не ставилась, в касаційній скарзі відповідач не зазначає, які саме первинні документи він вважає недостовірними та якими доказами спростовано їх відповідність фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі № 810/413/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко