Рішення від 21.06.2023 по справі 533/279/23

21.06.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/279/23

Провадження № 2-о/533/17/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Вітер Геннадій Романович звернувся в інтересах заявника до Козельщинського районного суду Полтавської області зі заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив суд встановити факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуванні на утриманні та постійному проживанні разом із батьком.

Позиція заявника (а.с. 3-20, 72-84)

Заява обґрунтована тим, що з лютого 2018 року заявник проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 . Заявник та ОСОБА_2 шлюб не реєстрували, свідоцтво про шлюб не отримували, під час проживання сім`єю ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 .

До листопада 2022 року ОСОБА_1 спільно проживав із ОСОБА_2 , її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та спільною малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Мав із ОСОБА_2 спільний побут, взаємні права та обов`язки, піклувався за дітьми та їх виховував. Однак у подальшому припинили відносини та стали проживати окремо. За згодою спільна дитина ОСОБА_3 стала проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходитись на утриманні батька, який взяв на себе витрати по вихованню дитини, у тому числі витрати на придбання для дитини одягу, продуктів харчування, а також всі витрати на проживання дитини.

З 16.02.2023 місце проживання дитини зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини зареєстрована та проживає за іншою адресою. Спору про місце проживання спільної дитини немає. Між заявником та матір`ю дитини було вирішено, що саме батько (заявник) буде самостійно виховувати малолітнього ОСОБА_3 .

Батьками було самостійно вирішено та визначено за домовленістю місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з батьком, самостійне виховання батьком дитини та перебування дитини на утриманні батька без будь-яких розбіжностей та заперечень з цього приводу з боку жодного з батьків.

Стверджував, що заявник є благонадійним, не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, веде здоровий спосіб життя, доброякісно виконує батьківські обов`язки по вихованню дитини, ним створені усі умови для повноцінного та гармонійного розвитку, проживання, виховання дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що відповідає принципам найкращих інтересів дитини.

Метою встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини та перебування дитини на утриманні батька та постійного проживання дитини разом з батьком за певною конкретною адресою представник заявника зазначив - захист прав та інтересів дитини, своїх прав та прав її матері; отримання права на отримання пільг батьком, у тому числі користуватися пільговим переважним правом на зарахування дитини до дитячого садочку, навчального закладу, отримання виплат на утримання дитини.

На думку заявника, встановлення факту спільного проживання дитини з батьком та самостійне ним виховання дитини є важливим аспектом забезпечення прав дитини на стосунки з обома батьками та догляд за ним. Крім того, матір може бути звільнена від деяких обов`язків, пов`язаних з доглядом за дитиною і мати більше можливостей для працевлаштування або здійснення інших видів діяльності.

Позиція заінтересованих осіб (а.с. 133-149)

1.Заінтересована особа, ОСОБА_2 направила до суду заяву про визнання позову, у якій зазначила, що не заперечує проти заявлених вимог, оскільки факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідає дійсності та жодним чином нею не заперечується, спору з питання про визначення місця проживання малолітньої дитини не існує.

Вона та заявник як батьки дитини у добровільному порядку вирішили, що після фактичного припинення відносин їх спільна дитина буде проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на його утриманні.

Зазначала, що вона, як матір дитини не заперечувала щодо реєстрації місця проживання дитини за місцем реєстрації батька. Встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини, перебування дитини на його утриманні та факту постійного проживання малолітньої дитини разом із батьком потрібно ОСОБА_1 для захисту прав та інтересів дитини, своїх прав та її прав, як матері дитини, та надасть йому право на отримання як батьком дитини пільг, у тому числи користуватися пільговим переважним правом на зарахування дитини до дитячого садочку, навчального закладу, отримання виплат на утримання дитини.

2.Заінтересована особа - Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки власну позицію щодо заявлених вимог не висловив, будь-яких заяв, пояснень, заперечень тощо до суду не подав.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у цивільній справі за правилами окремого провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 03 травня 2023 року залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи - Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, оскільки, на думку суду рішення у даній справі могло вплинути на права та обов`язки заявника, визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У судовому засіданні оголошено перерву, призначено судове засідання у справі на 21 червня 2023 року.

Заявник та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися. Представник заявника - адвокат Вітер Геннадій Романович подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі заявника та його представника за наявними в матеріалах справи доказами, заяву підтримав та просив задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження без її участі за наявними у матеріалах справи доказами та з урахуванням наданих письмових пояснень, просила заяву задовольнити та встановити факт самостійного виховання батьком дитини.

Заінтересована особа Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, представника у судове засідання не направив, будь-яких заяв, клопотань не подав.

Справу розглянуто 21 червня 2023 року у порядку окремого провадження за відсутності учасників справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце його засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про народження від 19 червня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 38) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (номер витягу 00039012218) від 25 березня 2023 року (а.с. 109).

З 16.02.2023 малолітній ОСОБА_3 проживає та зареєстрований разом з батьком за однією адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з копій витягу з реєстру територіальної громади від 16.02.2023 № 2023/001449548 (а.с. 44), довідки № 46 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с. 45), довідки виконавчого комітету Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області від 27.02.2023 № 17-15/291 (а.с. 46) та не заперечувалося заінтересованими особами.

У декларації від 28.02.2023 № 0001-Р6К1-А6А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, містяться відомості про пацієнта: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 , законний представник пацієнта: ОСОБА_1 (а.с. 48).

Згідно з інформацією, отриманою судом з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 6311 від 29.03.2023), місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано з 16.02.2023 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 131).

З інформації, отриманої судом з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 6299 від 29.03.2023), місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстровано з 19.08.2021 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 129).

З інформації, отриманої судом з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 55950 від 02.05.2023), місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано було до 07.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 129).

Норми права та висновки Верховного Суду, які застосував суд

Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Саме такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 320/948/18 (постанова від 10.04.2019).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 151 СК визначено права батьків щодо виховання дитини.

Стаття 154 СК України закріплює перелік прав батьків по захисту дитини, а саме: батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Згідно зі ч. 1, 2, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Як вбачається з матеріалів справи місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 визначено за згодою його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як це передбачено ч. 1 ст. 160 СК України.

Такий факт не оспорювався жодним з учасників справи справи.

З питань виховання дитини між батьками неврегульовані чи спірні питання також не виникають. Обидва погодилися на те, що син буде проживати та перебувати на утриманні батька.

Між тим заявник просив суд встановити факт 1) самостійного виховання ним дитини як батьком, 2) перебування дитини на його утриманні, 3) постійного проживання дитини разом з ним. Мати дитини такі факти не заперечувала, їх підтвердила та просила суд також їх встановити.

Отже, слід дійти висновку, що заявник звернувся до суду з метою закріплення фактів, які ніким не оспорюються та не ставляться під сумнів.

Метою такого звернення до суду зазначив необхідність: захисту прав та інтересів дитини, своїх прав та прав її матері; отримання права на отримання пільг ним як батьком, у тому числі користуватися пільговим переважним правом на зарахування дитини до дитячого садочку, навчального закладу, отримання виплат на утримання дитини; звільнення матері від деяких обов`язків, пов`язаних з доглядом за дитиною і отриманням більше можливостей для працевлаштування або здійснення інших видів діяльності.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

До сфери п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України також належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Суд у даній справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

На думку суду, встановлення фактів спільного проживання батька з дитиною, виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

Іншими словами, встановлення фактів з тією метою, що зазначена у заяві, не має юридичного значення для заявника.

Крім того, факт проживання дитини разом з батьком беззаперечно підтверджується доказами, наданими заявником. Потреба у додатковому встановленні таких фактів судом не доведена.

Той факт, що мати дитини проживає окремо, не знімає з неї обов`язок брати участь у вихованні дитини, та не свідчить про те, що батько виховує та утримує дитину самостійно, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Крім того, за відсутності спору між батьками з питань виховання дитини, батьки не позбавленні права укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини у порядку ст. 157 СК України.

Утримання дитини батьком є законним обов`язком та не потребує встановленню судом з тією метою, про яку зазначив заявник.

Непереконливими є також аргументи заявника щодо потреби у встановленні таких фактів з метою захисту прав та інтересів дитини, своїх прав та прав матері дитини; отримання права на отримання пільг батьком, у тому числі користуватися пільговим переважним правом на зарахування дитини до дитячого садочку, навчального закладу, отримання виплат на утримання дитини, оскільки заявник як батько дитини та її законний представник відповідно до закону має право без спеціальних на те повноважень та без рішення суду звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування , громадських організацій, будь-яких підприємств, установ та організацій, у тому числі дошкільних чи шкільних навчальних закладів за захистом прав та інтересів дитини та з будь-яких питань.

Необхідність звільнення матері дитини від деяких обов`язків, пов`язаних з доглядом за дитиною і отримання більше можливостей для працевлаштування або здійснення інших видів діяльності, не є легітимною метою встановлення фактів, про які просив заявник, та їх не можна вважати юридичними наслідками, які породжують ті факти, про встановлення яких заявник просив суд.

Щодо отримання пільг, виплат на дитину, то заявником не надано жодного доказу про відмову йому в отриманні певних виплат чи наданні пільг, пов`язаних саме зі самостійним утриманням, вихованням дитини. Такі підстави (мета) для встановлення фактів у порядку окремого судового провадження є недоведеними.

Отже, суд виснує, що факти, які просив установити заявник, не породжують юридичні наслідки, не мають юридичне значення, тобто від них не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні заяви повністю.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 258, 259, 263-268, 315-319 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками ВС, зазначеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: встановлення факту самостійного виховання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуванні дитини на утриманні та постійному проживанні разом із батьком, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Представник заявника: адвокат Вітер Геннадій Романович (адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; тел.: НОМЕР_5 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; тел.: НОМЕР_7 ).

Заінтересована особа: Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код: 08166355 ; місцезнаходження: вул. Кацарська, буд. 56, м. Харків, Харківська область, 61052).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.06.2023.

Суддя В.П. Козир