Ухвала

від 22.06.2023 по справі 726/1454/23

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1454/23

Провадження №2-з/726/6/23

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якому зазначає, що він має намір звернутись до Садгірського районного суду м. Чернівці із позовом до ТзОВ «РТК Буд» та ОСОБА_2 про стягнення на свою користь поворотної фінансової допомоги. Зазначає, що ним, у користування ТзОВ «РТК Буд», надано грошові кошти у розмірі 5 259 080,00 гривень на визначений строк. Разом із тим, в якості забезпечення зобов`язань ТзОВ «РТК Буд» перед ОСОБА_1 , із ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відтак він несе солідарну відповідальність із боржником за невиконання умов договору.

Вказує, що у встановлені договором строки, грошові кошти йому повернуті не були. Маючи намір звернутись до суду із відповідним позовом, заявник просить забезпечити такий позов шляхом накладення арешту із забороною відчуження та здійснення реєстраційних дій на майно поручителя, а саме квартиру АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 111 за тією ж адресою та земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0546 га по АДРЕСА_2 .

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, дослідивши її матеріали, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із обставин, зазначених в заяві про забезпечення позову, а також доданих до нього письмових відомостей, встановлено, що згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 11.22.2021 року, 01.12.2021 року, 03.12.2021 року, 08.12.2021 року, 16.12.2021 року, 22.12.2021 року, 19.01.2022 року, 18.02.2022 року, позикодавець ОСОБА_1 надав позичальнику ТзОВ «РТК Буд» поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 5 259 080,00 гривень. У кожному випадку укладення договору, строк повернення грошових коштів становить один календарний рік з дати підписання договору.

Встановлено, що строк виконання договору сплив, однак, як зазначає заявник, грошові кошти йому повернуті не були.

Окрім того, 30.12.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким останній поручається перед кредитором за виконання ТзОВ «РТК Буд» своїх зобов`язань за вказаними договорами про надання поворотної фінансової допомоги. У випадку невиконання позичальником умов договору, ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед позикодавцем.

Як встановлено із інформаційної довідки 335879068 від 16.06.2023 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у приватній власності поручителя ОСОБА_2 перебувають: квартира АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 111 за тією ж адресою та земельна ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0546 га по АДРЕСА_2 .

Отже існує спір між вказаними особами, який випливає із укладених договорів у зв`язку із неналежним виконання позичальником їхніх умов. Заявник, шляхом звернення до суду із відповідним позовом, має намір стягнути із вказаних осіб заборговані грошові кошти. З метою належного виконання рішення суду, вважає за необхідне накласти арешт із забороною відчуження на нерухоме майно поручителя ОСОБА_2 . У свою чергу відчуження вказаного рухомого майна може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення майбутніх позовних вимог.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Щодо обраних заявником заходів забезпечення позову, який належить застосувати, варто вказати наступне.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна;

заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Встановивши викладені обставини, з урахуванням підстав та змісту позову, з яким заявник має намір звернутись до суду, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову майбутнім позовним вимогам, балансу інтересам сторін, приходжу до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження майна, оскільки такий вид забезпечення зможе в повному обсязі досягнути його мети, а саме збереження майна у власності поручителя ОСОБА_2 до вирішення спору між сторонами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 643/12369/19 від 19.02.2021 року.

Разом із тим, було встановлено, що на підставі договору іпотеки № 2374306625-ДІ-1/1 від 14.12.2020, на нерухоме майно ОСОБА_2 у виді квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення № 111 за тією ж адресою було накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно. Іпотекодержателем вказаного майна є АТ КБ «Приватбанк». Договір іпотеки укладено на підставі кредитного договору, який є основним зобов`язанням. Строком виконання основного зобов`язання є 01.12.2022 року. Таким чином строк виконання основного зобов`язання настав більш ніж пів року тому, однак заборона на нерухоме майно не скасована, що може свідчити про наявність заборгованості ОСОБА_2 перед кредитором за основним зобов`язанням.

Варто зазначити, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст.1 закону «Про заставу», стст.1, 3 закону «Про іпотеку».

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

За таких обставин, незважаючи на те, що АТ КБ «Приватбанк» не є учасником спірних правовідносин, які склались між заявником та ОСОБА_2 , винесення з метою забезпечення даного позову ухвала суду про заборону відчуження майна на заставлене (іпотечне) майно боржника, очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна в установленому законом порядку.

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірне нерухоме майно перебуває в іпотеці, приходжу до висновку, що у разі вжиття заходів забезпечення позову у цій справі заборони відчуження майна, такі дії суду порушать права іпотекодержателя, який згідно положень Закону України «Про іпотеку» вправі одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цих боржників.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові у справі №903/825/18 від 27.02.2019 року.

Разом із тим, у власності поручителя ОСОБА_2 перебуває також земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0546 га, кадастровий номер 7310136900:52:004:0063 по АДРЕСА_2 , щодо якої відсутні відомості у реєстрі заборон відчуження чи реєстрі іпотек. Відтак, у якості тимчасового заходу, який направлений на реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, вважаю за можливе забезпечити позов, який буде поданий у майбутньому, шляхом заборони відчуження вищевказаної земельної ділянки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження та вчинення будь яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0546 га, кадастровий номер 7310136900:52:004:0063 по АДРЕСА_2 , право власності на яку належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи ухвала може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя С. В. Мілінчук