Постанова

від 31.08.2006 по справі ас-41/318-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-41/318-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" серпня 2006 р.  

о 16:20 год.              Справа № АС-41/318-06

вх. № 9669/1-41

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Панищева І.Є. дов.

відповідача - Галецький І.М. дов.

по справі за позовом  Міський спортивно-технічний клуб "Форум", м. Харків   

до  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків  

про визнання недійсним повідомлення-рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова № 0002122370/2 від 03.08.2006р. та № 0000172370/2 від 03.08.2006р.

Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає проведене донарування податку та застосування штрафної (фінансової) санкції цілком правомірним і таким, що відповідає фактичним обставинам.

Перевіркою матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена  виїзна перевірка підприємства позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку за період з 01.04.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт № 118/23-715 від 17.05.2006р.

В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п.4 ч.1 ст. 12, ч.3 ст.14 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992р. із змінами та доповненнями, внаслідок заниження земельного податку за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р. За висновками акту перевірки, сума заниження за вказаний період становить 585985,00грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000172370/0 від 19.05.2006р. яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку на суму 1016806,00грн., у т.ч. за основним платежем –585985,00грн., та 430821,00грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з винесеним рішенням, позивач направив скаргу на адресу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, однак рішенням від 14.06.2006р. скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000172370/0 від 19.05.2006р. – без змін.

Окрім того, позивач оскаржив оспорювань повідомлення-рішення до ДПА в Харківській області. За результатами розгляду зазначеної скарги, ДПА в Харківській області було прийнято рішення від 26.07.2006р., яким скарга позивача частково залишена без задоволення, а рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000172370/0 від 19.05.2006р. скасовано в частині нарахування штрафних санкцій. За вказаним рішенням позивачу донараховано додатково 155164 грн. штрафної санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На виконання рішення ДПА в Харківській області, ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення № 0002122370/2 від 03.08.2006р. на суму 155164,00грн., та № 0000172370/2 від 03.08.2006р. на загальну суму 855863,50грн. ( в т.ч. основний платіж –585985,00грн., та штрафна санкція –269878,50грн.).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стосовно неправомірності нарахування позивачу податкового зобов'язання з плати за землю суд зазначає, що відповідно до ст. З Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом а) статті 141 Земельного кодексу України визначено, що добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою припинення права користування земельною ділянкою. В порядку ст.142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Земельна ділянка загальною площею 13,8352 гектарів , що розташована за адресою - м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, надана у користування позивачу виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі двостороннього договору на право тимчасового користування землею № 2345 від 29.01.2001 року строком до 31.12.2024 року для проектування будівництва та експлуатації автомототраси, траси по бікросу та відкритого стрілкового стенду.

Відповідно до положень розділу 3 договору землекористувач має право припиняти дію цього договору в разі добровільної відмови (пп. а п.3.2. розділу 3), міськвиконком зобов'язаний у місячний строк після одержання клопотання землекористувача розглянути питання про його розірвання (п.п. в) п.3.1. розділу 3 ).

Як встановлено відповідно до матеріалів справи, 19.03.2004 року позивач звернувся з заявою на ім'я Харківського міського голови про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, наданою в користування на підставі договору 2345 від 29.01.2001 року. Відповідне рішення про припинення права користування земельною ділянкою Виконавчий комітет Харківської міської ради, що є власником земельної ділянки, у встановлений умовами договору та законодавством строк не прийняв.

Про відмову від землекористування позивачем також був направлений лист № 22 від 12.07.2004 року до ДПА в Харківській області.

Таким чином, висновки акту перевірки відповідача відносно користування земельною ділянкою позивачем протягом 2004, 2005 років не відповідають та суперечать фактичним обставинам справи, що підтверджується здійсненням позивачем добровільної відмови та припинення користування в порядку ст.ст.141,142 Земельного Кодексу України та умов договору 2345 від 29.01.2001 року та інформування про це контролюючого податкового органу, які не враховані та не відображені при перевірці.

При здійсненні перевірки відповідачем та адміністративному перегляді ДПА в Харківській області визначених ним податкових зобов'язань не враховано, що земельна ділянка  ні за яким призначенням не використовувалась позивачем протягом перевіряємого періоду.

Крім того, суд вважає необхідним відмітити , що відповідно положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно ст.58 Основного закону закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України  “Про систему оподаткування”. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до п.8 ст.14 цього Закону плата (податок) за землю віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно ч.2 ст.7 цього Закону встановлено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Також, згідно п. 3. ст.27 Бюджетного Кодексу України закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим. Закон України “Про державний бюджет України на 2004 рік ”№ 1344- IV був прийнятий 03.11.2003 року, закон України “Про державний бюджет України на 2005 рік ”№ 2285 - IV був прийнятий 23.12.2004 року .

Таким чином, норми цих бюджетних законів, що стосуються питань оподаткування, не відповідають діючому законодавству. Аналогічна позиція викладена у інформаційному листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 227 від 16.01.2004 року , який вважає , що платники податків мають право не застосовувати норми бюджетного закону щодо зміні податкового законодавства.

Крім того, що нарахування податковим органом земельного податку позивачу за результатами перевірки зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, судом встановлені суттєві порушення норм чинного законодавства , що регулюють порядок прийняття податкових повідомлень-рішень та проведення перевірки.

В акті перевірки вказано, що вона є позаплановою виїзною документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності з питань дотримання  позивачем правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку за період з 01.04.2003р по 31.12.2005 року з посиланням на п.3) ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу”.  Позивач наполягає на тому, що перевірка проводилась в приміщенні податкової інспекції, відповідачем дане твердження не спростоване. У відповідності до вказаної норми позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності такої підстави, як виявлення недостовірність даних, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків. Позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. На вимогу суду надати документальне обґрунтування підстав проведення перевірки, наказу на її проведення вказані докази суду не надані. Періодом перевірки згідно акту  є проміжок часу з 01.04.2003р по 31.12.2005 року, податок нарахований з 01.04.2003 по 31.03.2006 року, тобто за 1 кв.2006 року, за період, що не перевірявся. Оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штрафні санкції в загальній сумі  425042,50 грн. (269878,50 + 155164) з посиланням на пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно вказаної норми у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.  (  Підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті  17  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 550-IV ( 550-15 ) від 20.02.2003 ) Сума 425042.5 грн.  значно перевищує встановлений  граничний 50-відсотковий розмір санкції від суми 585985 грн., обґрунтування застосування санкції в зазначеному розмірі відповідачем на вимогу суду не надано.

Підставою визнання недійсним акту ненормативного характеру є його невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам. Саме така невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень встановлена судом при розгляді даної справи. Обов'язковою умовою визнання акта ненормативного характеру недійсним є порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів особи – позивача у справі.

У відповідності до п.1) ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зазначає, що проведення невиїзної перевірки на підставі п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу” (як вказано в акті перевірки) зазначеною нормою не передбачено. Таким чином, перевірка проводилась всупереч нормам діючого законодавства. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Саме таке порушення правил, встановлених спеціальним законодавством, спричинило прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів в обґрунтування правомірності нарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, додержання норм спеціального законодавства щодо порядку проведення перевірок платників податків та оформлення її результатів.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем присуджуються йому з Державного бюджету України.

Керуючись статтями   4, 8, 51, 69, 86, 94, 160- 163 , Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова № 0002122370/2 від 03.08.2006р. та № 0000172370/2 від 03.08.2006р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського міського спортивно-технічного клубу "Форум" (м. Харків, вул.Киргизська,21, код 21251404) 3,40грн. судового збору.

4. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції                         протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 01.09.2006р.

Суддя                                                                                            Мінаєва О.М.