Постанова

від 20.06.2023 по справі 185/4453/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4413/23 Справа № 185/4453/21 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12 квітня 2002 року належить право власності на житловий будинок літ. «А» - цегл. житловою площею 12,6 кв.м., загальною площею 23, 2 кв.м., з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами: сараєм літ. «Б» - цегл., сараєм - літ. «В» - дерев., сараєм - літ. «Г» - цегл., сараєм літ «Д» - дерев., вбиральнею - літ. «Е» - цегл., огорожею № 1-3 дерев., розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 березня 2018 року належить право власності на житловий будинок з сіньми та тамбуром літ. «А, а, а1» - цегл. житловою площею 85 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею літ. «Б», сараєм - літ. «В», погрібом - літ. «пд», огорожею № 102, розташований по АДРЕСА_1 .

Нерухоме майно сторін, а саме житлові будинки з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами, належали їх батьку ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 18 серпня 1990 року за реєстровим № 2064, зареєстрованого в Павлоградському міжміському бюро технічної інвентаризації 18 грудня 1998 року в реєстровій книзі за № 7-123, та залишились їм у спадщину після смерті спадкодавця.

Після отримання спадщини у вигляді вказаних житлових будинків з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами сторони оформили своє право власності на землю.

Земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована по АДРЕСА_1 , належить позивачці і відповідачу на праві спільної часткової власності в рівних частках по кожному, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 158651, виданого 14 червня 2007 року Богданівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010702201001.

Земельна ділянка площею 0,1600 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0163, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , належить позивачці і відповідачу на праві спільної часткової власності в рівних частках по частині кожному, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 158652, виданого 14 червня 2007 року Богданівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010702201000.

Між сторонами не досягнуто згоди щодо користування цими земельними ділянками, постійно виникають непорозуміння та суперечки з приводу управління та користування цим нерухомим майном. Також між ними не досягнуто угоди про спосіб виділення в натурі частки позивача із спільного володіння. У зв`язку із цим вона звернулась до суду з позовом про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивачка просила: - виділити їй в натурі частку земельної ділянки площею 1250, 00 кв.м. (0, 1250 га) із спільної часткової власності на земельну ділянку площею 2500 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності цього нерухомого майна, наступним чином: від крапки 8, по прямій лінії на відстані 27, 95 м (до крапки 7); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 5, 93 м (до крапки 6); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 59, 68 м(до крапки 5); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 16, 75 м (до крапки 9); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 46, 98 м (3, 45+43, 53 м) (до крапки 10); від крапки 10, по прямій лінії на відстані 19, 41 м (до крапки 11); від крапки 11, по прямій лінії на відстані 20, 56 м (до крапки 12); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 10, 62 м (до крапки 8); в тому числі: під будівлями: житловим будинком літ. «А-1Ж», сінями літ. «а», ганком, сараєм літ. «Б», сараєм літ. «б», сараєм літ. «В», сараєм літ. «Г», вбиральнею літ. «Е», самочинно побудованим тр. колодязем «№ 4» - 88, 2 кв.м. (31,10 кв.м. + 4, 60 кв.м. + 1,5 кв.м. + 14,2 кв.м. + 6,9 кв.м. + 3, 1 кв.м. + 23, 8 кв.м. + 1, 4 кв.м. + 1, 6 кв.м.), вільну від забудови - 1161, 8 кв.м., що разом складає 88,20 кв.м. - 1161, 8 кв.м. = 1250, 00 кв.м. і відповідає частці. Вхід/вихід на земельну ділянку № 2 здійснювати через хвіртку « АДРЕСА_2 ; - Виділити відповідачу в натурі частку земельної ділянки площею 1250, 00 кв.м. (0, 1250 га) із спільної часткової власності на земельну ділянку площею 2500 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності цього нерухомого майна, наступним чином: від крапки 1, по прямій лінії на відстані 21, 01 м (від крапки 2); від крапки 2, по прямій лінії на відстані 19, 01 м (до крапки 3); від крапки 3, по прямій лінії на відстані 48, 60 м (до крапки 4); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 13, 78 м (до крапки 5); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 59, 68 м (до крапки 6); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 27, 95 м (до крапки 8); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 15,88 м (до крапки 1), в тому числі: під будівлями: житловим будинком літ. «А-1Ж», сінями літ. «а», тамбуром літ. «а1», ганком, літнєю кухнею літ. «Б», сараєм літ. «В», самочинно зведеним сараєм «№5» - 132, 1 кв.м. (78, 40 кв.м. + 27, 70 кв.м. + 2, 1 кв.м. + 1, 0 кв.м. + 12,2 кв.м. + 4, 6 кв.м. + 6, 1 кв.м.), вільну від забудови - 1117, 90 кв.м., що разом складає 132, 10 кв.м. + 1117, 9 кв.м. = 1250, 00 кв.м. і відповідає частці. Вхід/вихід та в`їзд/виїзд на земельну ділянку № 1 здійснювати через ворота «№1», які необхідно перенести в сторону будинку, яким користується відповідач, зі сторони АДРЕСА_1 ; - Виділити їй в натурі частку земельної ділянки площею 800, 00 кв.м. (0, 0800 га) із спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1600 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0163, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності цього нерухомого майна, наступним чином: від крапки 4, по прямій лінії на відстані 50, 77 м (до крапки 3); з подальшим поворотом вправо на відстані 15,00 м (від крапки 5); з подальшим поворотом вправо на відстані 55, 90 м (до крапки 6); з подальшим поворотом вправо на відстані 15, 00 м (до крапки 4). Вхід на земельну ділянку № 2 здійснювати через земельну ділянку № 2.; - Виділити відповідачу в натурі частку земельної ділянки площею 800, 00 кв.м. (0, 0800 га) із спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1600 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0163, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності цього нерухомого майна, наступним чином: від крапки 1, по прямій лінії на відстані 45, 30 м (до крапки 2); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 18, 95 м (до крапки 3); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 50, 77 м (до крапки 4); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 15, 53 м (до крапки 1). Вхід на земельну ділянку № 1 здійснювати через земельну ділянку № 1.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа Друга Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зустрічний позов мотивовано тим, зазначені вище будинки будувались як суцільна спільна садиба для однієї сім`ї, розташовані на одній земельній ділянці загальною площею 0, 4100 га по АДРЕСА_1 . До 01 вересня 2001 року ця присадибна ділянка належала на праві приватної власності батькові сторін ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Богданівською сільською радою Павлоградського району 18 жовтня 2000 року, що вказано у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 12 квітня 2002 року.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частки житлового будинку з відповідними господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ; житлового будинку з відповідними господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та приватизована земельна ділянка, на якій розташовані обидва житлові будинки загальною площею 0, 4100 га, яка значилась за адресою: АДРЕСА_1 .

Решта частки житлового будинку з відповідними господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після померлого батька належала на праві власності матері сторін ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, виданого 12 квітня 2002 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, реєстровий номер 870, зареєстрованому 23 квітня 2002 року КП «Павлоградське МБТІ» в реєстровій книзі за № 7-125, про що зазначено в свідоцтві про право на спадщину за законом, виданим 19.03.2018 року державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Дутчак Ю.С., реєстровий номер 386. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так як успадкована ОСОБА_1 частка житлового будинку, успадкований житловий будинок ОСОБА_2 та частка житлового будинку їх матері були розташовані на приватизованій батьком одній і тій же земельній ділянці загальною площею 0, 4100 га, за адресою: АДРЕСА_1 , державний нотаріус Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Білоножко А.Г. повинна була видати всім спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану приватизовану земельну ділянку пропорційно їх трьом часткам у вартості успадкованих ними житлових будинків.

Проте, державний нотаріус видала сторонам лише свідоцтва про право на спадщину за законом у рівних частках, без урахування частки матері і без врахування вартості успадкованих ними житлових будинків та без виділу майна в натурі.

Після смерті матері ОСОБА_4 10 червня 2017 року позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 березня 2018 року державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Дутчак Ю.С., реєстровий номер 386, став власником частки житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Пославшись на норми ч. 4 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України в редакціях, які діяли на час відкриття спадщини батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає дії нотаріуса незаконними.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 квітня 2002 року, видане державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Білоножко А.Г., реєстровий номер 877 по спадковій справі № 169.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суд взявши до уваги надані Експертом можливі варіанти розподілу зазначених спірних земельних ділянок між сторонами як співвласниками, а також врахувавши, що між сторонами не досягнуто згоди щодо користування цими земельними ділянками, постійно виникають непорозуміння та суперечки з приводу управління та користування цим нерухомим майном, вважав їх доведеними та обґрунтованими. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга державна нотаріально контора Дніпропетровської області, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, суд виходив з їх недоведеності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач за зустрічним позовом фактично один постійно використовує свій житловий будинок, тоді як відповідачка, у зв`язку з тим, що її житловий будинок невеликий за розміром, використовувала його як господарську споруду під садово-городній інвентар. З 2022 року ні житловим будинком, ні земельною ділянкою вона не користується, технічний та санітарний стани свого будинку не підтримує багато років. Крім того, апелянт вказує, що встановлення між ганками зигзагоподібної огорожі порушує всі норми протипожежної безпеки, оскільки не відповідає технічним будівельним нормам. Також апелянт вважає, що суд незаконно розподілив витрати між сторонами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 12 квітня 2002 року державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Білоножко А.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 874, позивачці за первісним позовом ОСОБА_2 належить право власності на житловий будинок літ. «А» - цегл. житловою площею 12,6 кв.м., загальною площею 23, 2 кв.м., з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами: сараєм літ. «Б» - цегл., сараєм - літ. «В» - дерев., сараєм - літ. «Г» - цегл., сараєм літ «Д» - дерев., вбиральнею - літ. «Е» - цегл., огорожею № 1-3 дерев., розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19 березня 2018 року державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Дутчак Ю.С., зареєстрованим в реєстрі за № 386, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок з сіньми та тамбуром літ. «А, а, а1» - цегл. житловою площею 85 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею літ. «Б», сараєм - літ. «В», погрібом - літ. «пд», огорожею № 102, розташований по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка площею 0, 2500 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках по кожному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 158651, виданого 14 червня 2007 року Богданівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010702201001.

Земельна ділянка площею 0, 1600 га, кадастровий номер 1223581300603:002:0163, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних часках по кожному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 158652, виданого 14 червня 2007 року Богданівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010702201000.

Відповідно до положень ст. 5 ЦК України про дію законів у часі та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не пізніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ст. 252 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року і повинні застосовуватись норми цивільного законодавства, чинного на той час.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За ст. 534 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку), одній або кільком особам як тим, що входять, так і таким, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно зі ст. 537 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, частина майна, що залишилась не заповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкування в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитини померлого, яка народилася після його смерті.

За нормами ч. 1 ст. 561 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому, у відповідності до ст. 562 ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин, поділ спадкового майна проводиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ проводиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України без втрати цільового призначення майна.

Частиною 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з Висновком № 10 судової земельно-технічної експертизи від 27 квітня 2022 року, складеним приватним підприємцем судовим експертом Копиловою В.М., площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, кадастровий номер 1223581300:03:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, за межами згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 158651 від 15.06.2007 року та геодезичної зйомки, складає: 2500, 00 кв.м. (0,2500 га).

Відповідно до умовних границь, співвласник спільної часткової власності ОСОБА_2 , фактично користується частиною земельної ділянки, кадастровий номер 1223581300:03:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, площа якої становить 1097,0 кв.м. (0,1097 га), що не відповідає частці земельної ділянки на праві спільної часткової власності.

Відповідно до умовних границь, співвласник спільної часткової власності ОСОБА_1 , фактично користується частиною земельної ділянки, кадастровий номер 1223581300:03:002:0162, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, площа якої складає 1317, 0 кв.м. (0, 1317 га), що не відповідає частці земельної ділянки на праві спільної часткової власності.

Експертом були надані можливі варіанти розподілу зазначених вище земельних ділянок між сторонами як співвласниками.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Встановивши вказані обставини справи, та взявши до уваги висновок експерта, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , так як між сторонами не досягнуто згоди щодо користування цими земельними ділянками, постійно виникають непорозуміння та суперечки з приводу управління та користування цим нерухомим майном.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , так як позовна заява не містить підстав для визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в установленому законом порядку.

Доводи апелянта в скарзі про те, що він фактично один постійно використовує свій житловий будинок, тоді як відповідачка, у зв`язку з тим, що її житловий будинок невеликий за розміром, використовувала його як господарську споруду під садово-городній інвентар, а з 2022 року ні житловим будинком, ні земельною ділянкою вона не користується, технічний та санітарний стани свого будинку не підтримує багато років, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Більш того, вказані твердження не впливають на законність оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Доводи апелянта про те, що встановлення між ганками зигзагоподібної огорожі порушує всі норми протипожежної безпеки, оскільки не відповідає технічним будівельним нормам, - колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з тих підстав, що ним ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було запропоновано свого варіанту розподілу спірної нерухомості.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко