Рішення
від 15.06.2023 по справі 135/205/20
ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/205/20

Провадження по справі № 2/129/67/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2023 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

за участю секретаря МединськоїО.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збережених коштів,-

Встановив:

10.02.2020р. до Ладижинського міського суду Вінницької області місцевий орган самоврядування Ладижинська міська рада Вінницької області подав позовну заяву (цивільний позов) позовом Ладижинської міської ради Вінницької області до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збережених коштів, у якомупозивачем булозаявлено однупозовну вимогумайнового характеру,- стягнути із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати 251424 (двісті п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн.. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, а також вирішити питання про судові витрати у справі.

Свої позовнівимоги сторона позивачаЛадижинська міськарада обґрунтувала тим, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року була власником комплексу будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Даний комплекс будівель розташований на земельній ділянці комунальної власності. Відповідно до ст.83 ЗК України всі землі в межах міста, крім земель приватної та державної форми власності, належать на праві власності територіальним громадам. Відповідно до ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Межі міста Ладижин були встановлені Постановою Верховної Ради України №1081- V «Про зміну меж міста Ладижин та Тульчинського району Вінницької області» від 24.05.2007 року.

Земельну ділянку під майновим комплексом відповідач використовувала без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст.125,126ЗК України,а такожв порушенняст.206ЗК України відповідач не вносила плату за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету.

Відповідач не є власником спірної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, була орендна плата.

Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України відповідач протиправно зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна за рахунок позивача на розмір несплаченої орендної плати.

Факт використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності доводиться тим, що як було встановлено тимчасовою робочою комісією, створеною за розпорядженням міського голови, що підтверджується доданим до позову відповідним актом роботи від 09.01.2020 р., на спірній земельній ділянці, розташований об`єкт нерухомого майна - кафе-бар, який належав в період з 14.09.2014 року до 29.01.2020 року відповідачу ОСОБА_3 на праві власності. Комісією було встановлено, що па момент здійснення перевірки даний бар працював, а саме відповідач уклав з ФОП ОСОБА_4 договір оренди даного об`єкту нерухомості, по периметру всієї земельної ділянки встановлена огорожа і доступу вільного на земельну ділянку немає. Також до складу комісії входив спеціаліст з геодезії, який за допомогою спеціальних приладів визначив площу земельної ділянки, яка фактично використовувалась відповідачем і яка становить 0,38 га.

Крім того, в 1999 році дану земельну ділянку, але меншою площею 0,34 та було надано в постійне користування ПГІ «Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ВІ1 № 003288. Дане підприємство самовільно збудувало на цій земельній ділянці даний кафе-бар. В 2012 році кафе-бар був відчужений за рішенням Липовецького районного суду ОСОБА_5 , який вперше зареєстрував право власності на даний об`єкт. Відповідно до положень ст.144 ЗК України у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, переходить й право власності/користування на земельну ділянку на якій даний об`єкт розташований. Таким чином, ПП«Екатерина» втратило право постійного користування на земельну ділянку площею 0,3492 га, на яку видавався державний акт. В 2013 році ПП«Екатерина» було ліквідоване як банкрут за ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року. Далі протягом двох років даний комплекс ще двічі змінював своїх власників. 16.09.2014 року ОСОБА_6 подарував даний об`єкт відповідачу по справі ОСОБА_3 . При цьому, жоден з вказаних власників будівлі цього кафе-бару не мав договірних відносин з власником земельної ділянки, - Ладижинською міською радою, де розташовані приміщення цього кафе-бару.

Таким чином, тимчасовою комісією, яка здійснювала моніторинг використання земельних ділянок комунальної власності в м.Ладижин Вінницької області, було встановлено, що відповідач з 16.09.2014 року використовувала земельну ділянку, фактичним розміром 0,38га безоплатно та без відповідних правовстановлюючих документів. На замовлення позивача Ладижинської міської ради було виготовлено спеціалізованою організацією дві технічні документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): на земельну ділянку по АДРЕСА_1 розміром 0,38 га, яка фактично використовувалась відповідачем і площею 0,3492 га, яка була передана в 1999 році вже ліквідованому ПП«Екатерина» в постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування серії 1-ВН № 003288. В технічних документаціях, які містяться в матеріалах справи, є збірний кадастровий план з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,3492 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 0,38 га.

Крім того, факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог ст.ст. 125,126 ЗК України без правовстановлюючих документів встановлений актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 1455-ДК/1456/АП/09/01 /- 19 від 24.12.2019 року, що був складений державними інспекторами Держгеокадастру у Вінницькій області.

Власник земельної ділянки Ладижинська міська рада неодноразово зверталася з листами до відповідачки ОСОБА_3 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди земельної ділянки, докази наявні в матеріалах справи, але на день звернення до суду договір не був укладений.

29.01.2020 року ОСОБА_3 відчужила даний майновий комплекс юридичній особі ПП«Екатерина.» (код ЄДРПОУ43464049), яке було нею створено 22.01.2020p., шляхом внесення нерухомого майна в статутний фонд підприємства.

Господарським судом Вінницької області вже були розглянуті дві аналогічні справи про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, де відповідачем було ПП«Екатерина.», керівником якого є ОСОБА_3 , про що наявне рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року, яке набуло законної сили відповідно до постанови Північно-західного господарського апеляційного суду від 29.07.2021 року, за яким з ПП «Екатерина.» було стягнуто на користь Ладижинської міської ради 101514грн. безпідставно збережених коштів. В рамках даної судової справи були встановлені факти та обставини, які мають значення у цьому позові.

Земельна ділянкаплощею 0,3492га,за користуванняякою позивачпросить стягнутикошти,є сформованоюі єоб`єктом цивільнихправовідносин. З набуттям такого статусу законодавство, а саме норма ст.79-1 ЗК України, пов`язує факт формування земельної ділянки тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Інформація про спірну земельну ділянку, якою незаконно користується відповідач, в Державному земельному кадастрі відсутня, але вона вважається сформованою в силу п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який вступив в силу 01.01.2013 року. Відповідно до зазначеної норми закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від того чи був їм присвоєний кадастровий номер чи ні. Як зазначено в позовній заяві та надано відповідні докази спірна земельна ділянка у 1999 році була передана в постійне користування нині вже ліквідованому ПП«Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) згідно із державним актом на право постійного користування серії I- ВН № 003288 для влаштування кафе та зони відпочинку. Відповідним Державним актом на право постійного користування були визначені площа та межі даної земельної ділянки, а також їй був присвоєний кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку). Площа земельної ділянки згідно зазначеного Державного акту, яка була взята позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів, становить 0,3492 га. Той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,3492 га була сформованою як об`єкт цивільних правовідносин встановлений Господарським судом Вінницької області та не підлягає доведенню в рамках нової цивільної справи.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, позивач зазначив наступне.

Згідно ізп.10.2-1статті 10Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пункт 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких і не проведено.

19.02.2019року булоприйнято рішення27-їсесії 7-го скликання Ладижинської міської ради №826, яким затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ладижин на території Ладижинської міської ради. Відповідно до п.3 даного рішення нормативно-грошова оцінка вступила в дію з 01.01.2020 року.

Відповідно до п.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів. При цьому, п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України під адмініструванням податків, зборів та інших платежів розуміється ,зокрема, контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

До позову додано лист контролюючого державного органу за сплатою податків та платежів за користування земельними ділянками комунальної власності - Ладижинського відділення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №2564 від 21.09.2018 року, в якому зазначено, що у разі якщо нормативна грошова оцінка землі комунальної власності по м.Ладижин не проведена плата за землю справляється відповідно до п.п. 12.3.5. ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.12.3.5. Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

До 01.01.2020 року, до дня вступу в дію нормативної грошової оцінки, на території Ладижинської міської ради діяло рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати» відповідно до п.п. 2 п. а) ч. 1 якого за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, по АДРЕСА_1 (від № 131/а (АЗС) до № 171 (поворот на пляж) діяла ставка орендної плати за всю відведену площу в розмірі 2,0 грн. за один метр квадратний в місяць.

З урахуванням вказаного розміру ставки орендної плати за використання сформованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3492 га на якій розташований майновий комплекс будівель та споруд, що належав у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. відповідачу, комісією по визначенню та відшкодуванню збитків був здійснений розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач мав сплатити, але не сплатив.

Розрахунок:

3492 кв.м. х 2,00 грн./міс. х 12 міс. = 83808,00 грн. за один рік.

83808,00 грн. х 3 роки = 251424,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

31.01.2020р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності - нежитлове приміщення, загальною площею 56кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

20.02.2020р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області (головуючий суддя КорнієнкоО.М.) відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом, судовий розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

01.06.2020р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області (головуючий суддя КорнієнкоО.М.) призначено справу до судового розгляду.

01.07.2020р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області (головуючий суддя КорнієнкоО.М.) задоволено заяву про відвід судді КорнієнкуО.М., а справу передано на повторний авторозподіл в порядку ст.33 ЦПК України для визначення нового складу суду.

01.07.2020р. проведеним повторним авторозподілом в порядку ст.33 ЦПК України визначено новий склад суду, - головуюча суддя ВолошинаТ.В.

15.07.2020р. ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області (головуюча суддя ВолошинаТ.В.) задоволено заяву про відвід судді ВолошинійТ.В.М., а справу передано на повторний авторозподіл в порядку ст.33 ЦПК України для визначення нового складу суду.

29.07.2020р. з Ладижинського міського суду цивільна справа№135/205/20надійшла до Гайсинського районного суду Вінницької області, де автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого у справі суддю Гайсинського районного суду КапушаІ.С.

30.07.2020р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області прийнято досвого провадженняцивільну справу№135/205/20 складом суду під головуванням судді КапушаІ.С.

20.01.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області виправлено описку в ухвалі Гайсинського районногосуду Вінницькоїобласті від 30.07.2020р.

27.01.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області задоволено заяву про відвід судді КапушуІ.С., а справу передано на повторний авторозподіл в порядку ст.33 ЦПК України для визначення нового складу суду.

28.01.2020р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області прийнято досвого провадженняцивільну справу№135/205/20 складом суду під головуванням судді БондарО.В.

02.04.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області виправлено описку в ухвалі Гайсинського районногосуду Вінницькоїобласті від 28.01.2020р.

14.05.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області задоволено заяву про відвід судді БондарО.В., а справу передано на повторний авторозподіл в порядку ст.33 ЦПК України для визначення нового складу суду.

24.06.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області прийнято досвого провадженняцивільну справу№135/205/20 складом суду під головуванням судді ДєдоваС.М. та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

У період часу із 16.12.2021року по 15.06.2023 року задовольнялись клопотання сторін про їх участь в судовому розгляді справи в режимі відео конференції, про що судом постановлялись ухвали.

28.12.2021р. ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області постановлено:

1. Закрити підготовче провадження у справі за позовом Ладижинської міської ради Вінницької області до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збережених коштів.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області (м.Гайсин, вул.Соборна, буд.47) на 24.02.2022року о 11год. 00хв.

3. Встановити порядок дослідження доказів у цивільній справі №135/205/20 під час розгляду справи по суті, згідно із яким суд після заслуховування вступних слів представника позивача, відповідача, представника відповідача, безпосередньо досліджує інші докази у справі, - ознайомлюється та оглядає письмові докази у справі.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовільнити, а по суті позову пояснила, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року була власником комплексу будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Даний комплекс будівель розташований на земельній ділянці комунальної власності. Відповідно до ст.83 ЗК України всі землі в межах міста, крім земель приватної та державної форми власності, належать на праві власності територіальним громадам. Відповідно до ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Межі міста Ладижин були встановлені Постановою Верховної Ради України №1081- V «Про зміну меж міста Ладижин та Тульчинського району Вінницької області» від 24.05.2007 року.

Земельну ділянку під майновим комплексом відповідач використовувала без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст.125,126ЗК України,а такожв порушенняст.206ЗК України відповідач не вносила плату за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету.

Відповідач не є власником спірної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, була орендна плата.

Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України відповідач протиправно зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна за рахунок позивача на розмір несплаченої орендної плати.

Факт використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності доводиться тим, що як було встановлено тимчасовою робочою комісією, створеною за розпорядженням міського голови, що підтверджується доданим до позову відповідним актом роботи від 09.01.2020 р., на спірній земельній ділянці, розташований об`єкт нерухомого майна - кафе-бар, який належав в період з 14.09.2014 року до 29.01.2020 року відповідачу ОСОБА_3 на праві власності. Комісією було встановлено, що па момент здійснення перевірки даний бар працював, а саме відповідач уклав з ФОП ОСОБА_4 договір оренди даного об`єкту нерухомості, по периметру всієї земельної ділянки встановлена огорожа і доступу вільного на земельну ділянку немає. Також до складу комісії входив спеціаліст з геодезії, який за допомогою спеціальних приладів визначив площу земельної ділянки, яка фактично використовувалась відповідачем і яка становить 0,38 га.

Крім того, в 1999 році дану земельну ділянку, але меншою площею 0,34 та було надано в постійне користування ПГІ «Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ВІ1 № 003288. Дане підприємство самовільно збудувало на цій земельній ділянці даний кафе-бар. В 2012 році кафе-бар був відчужений за рішенням Липовецького районного суду ОСОБА_5 , який вперше зареєстрував право власності на даний об`єкт. Відповідно до положень ст.144 ЗК України у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, переходить й право власності/користування на земельну ділянку на якій даний об`єкт розташований. Таким чином, ПП«Екатерина» втратило право постійного користування на земельну ділянку площею 0,3492 га, на яку видавався державний акт. В 2013 році ПП«Екатерина» було ліквідоване як банкрут за ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року. Далі протягом двох років даний комплекс ще двічі змінював своїх власників. 16.09.2014 року ОСОБА_6 подарував даний об`єкт відповідачу по справі ОСОБА_3 . При цьому, жоден з вказаних власників будівлі цього кафе-бару не мав договірних відносин з власником земельної ділянки, - Ладижинською міською радою, де розташовані приміщення цього кафе-бару.

Таким чином, тимчасовою комісією, яка здійснювала моніторинг використання земельних ділянок комунальної власності в м.Ладижин Вінницької області, було встановлено, що відповідач з 16.09.2014 року використовувала земельну ділянку, фактичним розміром 0,38га безоплатно та без відповідних правовстановлюючих документів. На замовлення позивача Ладижинської міської ради було виготовлено спеціалізованою організацією дві технічні документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): на земельну ділянку по АДРЕСА_1 розміром 0,38 га, яка фактично використовувалась відповідачем і площею 0,3492 га, яка була передана в 1999 році вже ліквідованому ПП«Екатерина» в постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування серії 1-ВН № 003288. В технічних документаціях, які містяться в матеріалах справи, є збірний кадастровий план з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,3492 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 0,38 га.

Крім того, факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог ст.ст. 125,126 ЗК України без правовстановлюючих документів встановлений актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 1455-ДК/1456/АП/09/01 /- 19 від 24.12.2019 року, що був складений державними інспекторами Держгеокадастру у Вінницькій області.

Власник земельної ділянки Ладижинська міська рада неодноразово зверталася з листами до відповідачки ОСОБА_3 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди земельної ділянки, докази наявні в матеріалах справи, але на день звернення до суду договір не був укладений.

29.01.2020 року ОСОБА_3 відчужила даний майновий комплекс юридичній особі ПП«Екатерина.» (код ЄДРПОУ43464049), яке було нею створено 22.01.2020p., шляхом внесення нерухомого майна в статутний фонд підприємства.

Господарським судом Вінницької області вже були розглянуті дві аналогічні справи про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, де відповідачем було ПП«Екатерина.», керівником якого є ОСОБА_3 , про що наявне рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року, яке набуло законної сили відповідно до постанови Північно-західного господарського апеляційного суду від 29.07.2021 року, за яким з ПП «Екатерина.» було стягнуто на користь Ладижинської міської ради 101514грн. безпідставно збережених коштів. В рамках даної судової справи були встановлені факти та обставини, які мають значення у цьому позові.

Земельна ділянкаплощею 0,3492га,за користуванняякою позивачпросить стягнутикошти,є сформованоюі єоб`єктом цивільнихправовідносин. З набуттям такого статусу законодавство, а саме норма ст.79-1 ЗК України, пов`язує факт формування земельної ділянки тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Інформація про спірну земельну ділянку, якою незаконно користується відповідач, в Державному земельному кадастрі відсутня, але вона вважається сформованою в силу п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який вступив в силу 01.01.2013 року. Відповідно до зазначеної норми закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від того чи був їм присвоєний кадастровий номер чи ні. Як зазначено в позовній заяві та надано відповідні докази спірна земельна ділянка у 1999 році була передана в постійне користування нині вже ліквідованому ПП«Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) згідно із державним актом на право постійного користування серії I- ВН № 003288 для влаштування кафе та зони відпочинку. Відповідним Державним актом на право постійного користування були визначені площа та межі даної земельної ділянки, а також їй був присвоєний кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку). Площа земельної ділянки згідно зазначеного Державного акту, яка була взята позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів, становить 0,3492 га. Той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,3492 га була сформованою як об`єкт цивільних правовідносин встановлений Господарським судом Вінницької області та не підлягає доведенню в рамках нової цивільної справи.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, позивач зазначив наступне.

Згідно ізп.10.2-1статті 10Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пункт 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких і не проведено.

19.02.2019року булоприйнято рішення27-їсесії 7-го скликання Ладижинської міської ради №826, яким затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ладижин на території Ладижинської міської ради. Відповідно до п.3 даного рішення нормативно-грошова оцінка вступила в дію з 01.01.2020 року.

Відповідно до п.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів. При цьому, п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України під адмініструванням податків, зборів та інших платежів розуміється ,зокрема, контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

До позову додано лист контролюючого державного органу за сплатою податків та платежів за користування земельними ділянками комунальної власності - Ладижинського відділення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №2564 від 21.09.2018 року, в якому зазначено, що у разі якщо нормативна грошова оцінка землі комунальної власності по м.Ладижин не проведена плата за землю справляється відповідно до п.п. 12.3.5. ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.12.3.5. Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

До 01.01.2020 року, до дня вступу в дію нормативної грошової оцінки, на території Ладижинської міської ради діяло рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати» відповідно до п.п. 2 п. а) ч. 1 якого за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, по АДРЕСА_1 (від № 131/а (АЗС) до № 171 (поворот на пляж) діяла ставка орендної плати за всю відведену площу в розмірі 2,0 грн. за один метр квадратний в місяць.

З урахуванням вказаного розміру ставки орендної плати за використання сформованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3492 га на якій розташований майновий комплекс будівель та споруд, що належав у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. відповідачу, комісією по визначенню та відшкодуванню збитків був здійснений розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач мав сплатити, але не сплатив.

Розрахунок:

3492 кв.м. х 2,00 грн./міс. х 12 міс. = 83808,00 грн. за один рік.

83808,00 грн. х 3 роки = 251424,00 грн.

З урахуванням викладеного, представник позивача просила суд задовільнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 251424,00 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 0,3492 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 рік, а також стягнути з відповідача на користь Ладижинської міської ради судові витрати в розмірі 5182грн., які складаються з судових витрат в сумі 4131 грн. за подачу позовної заяви та судовий збір в сумі 1051 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.

В судових засіданнях представники відповідача ОСОБА_3 , - адвокати ПутілінЄ.В., ОлійникР.О., ГрабикВ.В. заявлені Ладижинською міською радою позовні вимоги не визнали та проти них заперечили, просили у їх задоволенні відмовити повністю, про що подали відзив, письмові заперечення і пояснення, а по суті позову пояснили, що позивачем у справі вимагається стягнути із відповідача збитки у вигляді неотриманої орендної плати, яка нараховуються за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р.

При цьому, розмір орендної плати позивач нараховує спираючись на рішення Ладижинської міської ради 47 сесії сесії 5 скликання від 24.06.2010р. №1586 «Про встановлення ставок орендної плати».

Також слід зазначити, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок на території м. Ладижин вперше була затверджена рішенням 27 сесії 7 скликання Ладижинської міської ради від 19.02.2019р. №826 «Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ладижин на території Ладижинської міської ради Вінницької області» така оцінка була введена в дію з 01.01.2020р.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:14 лютого 2022 року по справі №646/4738/19 провадження № 61-17197 сво 20 в аналоічній справі була висловлена наступна правова позиція щодо застосування норм права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Застосування положень земельного законодавства щодо сформованості земельної ділянки при стягненні безпідставно збережених коштів

Спірні правовідносини регулюються положеннями ЗК України, ЦК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель».

У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Судом установлено, що сторона у справі відповідно до договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року № 2810 № 2814 на праві власності належать нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці.

У статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, нотаріус, посвідчуючи вказані договори купівлі-продажу, здійснив державну реєстрацію прав власності відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення зазначених договорів) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною шостою статті 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.

Незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Верховний Суд звертає увагу на те, що до правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме стаття 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.

Таким чином, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону належним чином не дослідив та не перевірив питання щодо наявності кадастрового номера спірної земельної ділянки, враховуючи те, що відповідач, як покупець нежитлових приміщень, які розташовані на цій земельній ділянці, надав згоду попередньому власнику приміщень на отримання кадастрового номера й оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 10 лютого 2017 року (а.с.33, т. 1).

Щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Проте Верховний Суд не може погодитися з визначеним апеляційним судом розміром безпідставно збережених коштів, з огляду на таке.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищезазначених положень закону належним чином не встановив розмір безпідставно збережених коштів а автоматично дійшов висновку про задоволення позову прокурора.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права.

З


огляду на те, що збитки визначені позивачем стягується за період, в якому нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проведена не була позов є безпідставний та необгрунтований.

З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає, що позовні вимоги Ладижинської міської ради підлягають повному задоволенню з таких міркувань.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд,з`ясувавшиобставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 з 16.09.2014року до29.01.2020року булавласником комплексубудівель таспоруд загальноюплощею 518,5кв.м.,розташованого по АДРЕСА_1 ,що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188025859 від 08.11.2019 р. (а.с.37 т.1), довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №198499414 від 31.01.2020р. (а.с.11-15 т.1).

30.12.1999р. приватному підприємству «Екатерина» (код ЄДР110У 20090761) був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га на якій і був самочинно збудований ПП «Екатерина» вищезазначений майновий комплекс будівель та споруд, що підтверджується копією Державного акту па право постійного користування землею серії І-ВН № 003288) (а.с.17 т.1).

Згідно зданими Реєструправ власностіна нерухомемайно 29.05.2012року,на підставірішення Липовецькогорайонного судуВінницької областівід 26.04.2012року,право власностіна даниймайновий комплексбудівель таспоруд набув ОСОБА_5 , щопідтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №198499414 від 31.01.2020р. (а.с.47-48 т.1), копією рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2012 року (а.с.7-19 т.1).

Після відчуження ПП«Єкатерина» вказаного майнового комплексу будівель та споруд кафе-бару та набуття на це майно права власності ОСОБА_5 , ПП«Єкатерина» втратило право користування даною земельною ділянкою відповідно до ст.141 Земельного кодексу України. Крім того, ПП «Єкатерина» (код ЄДРПОУ 200090761) 25.03.2013 року було припинено як юридична особа про свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які позивач отримав з сайту Міністерства юстиції України шляхом безкоштовного запиту, а також лист № 03.3-08/20- 20 від 09.01.2020 р. отриманий від Головного управління статистики у Вінницькій області, що підтверджується копіями Державного акту на право постійного користування землею серії -ВН № 003288, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N2198499414, копією листа N2 03.3-08/20-20 від 09.01.2020 р., витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2012 року в справі N2 213/676/12 (а.с.а.с. 11-15, 16, 17-19, 20, 37)

06.07.2012року даний майновий комплекс кафе-бар за договором дарування був відчужений громадянином ОСОБА_5 товариству з обмеженою відповідальністю «Антей-Агро-4», власником якого є ОСОБА_7

11.10.2012 року ТОВ«Антей-Агро-4» відчужує даний комплекс будівель та споруд гр. ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу. Всі вище перелічені колишні власники майнового комплексу, всупереч вимогам земельного законодавства України, не звертались до власника землі - Ладижинської міської ради з метою оформлення прав на земельну ділянку, на якій було збудовано та розташовується і на зараз вказане нерухоме майно.

16.09.2014року за договором дарування ОСОБА_3 набула право власності на майновий комплекс будівель та споруд за адресою, що зазначена в Реєстрі прав на нерухоме майно, АДРЕСА_1 , що визнається і не заперечується сторонами у справі та підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №188025859 від 08.11.2019 р. (а.с.37 т.1), довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №198499414 від 31.01.2020р. (а.с.11-15 т.1).

Ладижинська міська рада Вінницької області, будучи власником вказаної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , для врегулювання згідно із законодавством питання землекористування фактичним користувачем цієї земельної ділянки, діючи в інтересах громади м.Ладижин, з метою припинення незаконного землекористування, з метою припинення спричинення збитків місцевому бюджету внаслідок незаконного землекористування та неотримання плати за землю власником землі, неодноразово зверталася з письмовими листами до попереднього власника майнового комплексу кафе-бар ОСОБА_6 та до відповідачки ОСОБА_3 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди цієї земельної ділянки, що підтверджується копіями листів за №2-35-982 від 26.03.2014 р.; №2-35-1834 від 02.06.2014р.; №2-35-186 від 17.01.2015р.; №2-35-1621 від 07.06.2015 р., №2-35-4130 від 29.12.2017року; №2-35-3605 від 26.11.2018 р., № 2-35-344 від 25.01.2019 р. (а.с.а.с.20-28 т.1).

Ладижинською міською радою, відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону земель», були здійснені заходи контролю за використанням та охороною земель територіальної і громади, додержання вимог земельного законодавства.

23.12.2019року розпорядженням міського голови №234р була створена тимчасова комісія з метою здійснення контролю за використанням земель комунальної власності, а саме земельної ділянки, яка межує з землями профілакторію АТ «ДТЕК «Західенерго» по АДРЕСА_3 , землями промисловості АТ«ДТЕК «Західенерго» по АДРЕСА_4 , через дорогу з землями приватної власності по провулку Береговому та землями комунальної власності - зона відпочинку «міський пляж» на якій розміщений комплекс будівель та споруд, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 , що підтверджується копією розпорядження міського голови № 234р від 23.12.2019 р., копією акту обстеження земельної ділянки від 09.01.2020року з додатками (а.с.а.с.29; 30-32,42-, 43 т.1).

На виконання даного розпорядження міського голови, комісією, із залученням інженера-геодезиста ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №07/13777 від 10.07.2017 р.), 09.01.2020 року було здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована через дорогу від місця відпочинку «міський пляж» та межує з земельною ділянкою профілакторію АТ «ДТЕК «Західенерго» та землями промисловості АТ «ДТЕК «Західенерго», що підтверджується копією розпорядження міського голови № 234р від 23.12.2019 р., копією акту обстеження земельної ділянки від 09.01.2020року з додатками (а.с.а.с.29; 30-32,42-, 43 т.1).

За результатамиобстеження бувскладений актобстеження земельноїділянки від09.01.2020року.Комісією буловстановлено,що загальнаплоща земельноїділянки,яка оглядаласьі якафактично використовуєтьсявідповідачкою,становить 0,3825га,розмір попериметру -268,34м.Згідно данихПублічної кадастровоїкарти Українидана земельнаділянка межує:з Південноїсторони зземельною ділянкоюпрофілакторію АТ«ДТЕК «Західенерго»(кадастровийномер 0510600000:07:001:0302),з Західноїта Північноїсторін зземлями промисловостіАТ «ДТЕК«Західенерго» (кадастровийномер 0510600000:07:001:0304).з Південно-Східноїсторони черездорогу зземельною ділянкоюприватної власності(кадастровийномер 0510600000:07:001:0252)та землямикомунальної власності,на якійрозташована зонавідпочинку «міськийпляж».Земельна ділянкапо периметруогороджена парканом,вільний доступдо неївідсутній.На земельнійділянці розташованиймайновий комплексбудівель таспоруд,який належитьна правівласності відповідачу ОСОБА_3 .Майновий комплексперебуває воренді уФОП ОСОБА_9 (договіроренди нежитловогоприміщення №1від 10.04.2019р.укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 )та функціонуєяк кафе-бар.Комісією встановлено,що даназемельна ділянка,яка розташованапо АДРЕСА_1 ,площею 0,3825га,використовується відповідачем ОСОБА_3 без правовстановлюючихдокументів, що підтверджується копією розпорядження міського голови № 234р від 23.12.2019 р., копією акту обстеження земельної ділянки від 09.01.2020року з додатками (а.с.а.с.29; 30-32,42-, 43 т.1).

Факт використання відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що підтверджується також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 1455-ДК/1456/АП/09/01/-19 від 24.12.2019, що був складений старшими державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Ткачуком В.В. та ОСОБА_10 (а.с.42 т.1).

Відповідно до вимог ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів, що підтверджуєтьсякопією акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №1455-ДК/1456/АП/09/01/-19 від 24.12.2019року (а.с.42 т.1).

29.01.2020 року ОСОБА_3 відчужила даний майновий комплекс юридичній особі ПП«Екатерина.» (код ЄДРПОУ43464049), яке було нею створено 22.01.2020p., шляхом внесення нерухомого майна в статутний фонд підприємства, що визнається і не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року (а.с.156-158 т.2, а.с.26-35 т.2, а.с.36-44 т.2).

Господарським судом Вінницької області вже були розглянуті дві аналогічні справи про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, де відповідачем було ПП«Екатерина.», керівником якого є ОСОБА_3 , про що наявне рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року, яке набуло законної сили відповідно до постанови Північно-західного господарського апеляційного суду від 29.07.2021 року, за яким з ПП «Екатерина.» було стягнуто на користь Ладижинської міської ради 101514грн. безпідставно збережених коштів. В рамках даної судової справи були встановлені факти та обставини, які мають значення у цьому позові (а.с.26-35 т.2, а.с.36-44 т.2, а.с.159-162 т.2, а.с.163-166 т.2).

Земельна ділянкаплощею 0,3492га,за користуванняякою позивачпросить стягнутикошти,є сформованоюі єоб`єктом цивільнихправовідносин. З набуттям такого статусу законодавство, а саме норма ст.79-1 ЗК України, пов`язує факт формування земельної ділянки тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Інформація про спірну земельну ділянку, якою незаконно користується відповідач, в Державному земельному кадастрі відсутня, але вона вважається сформованою в силу п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який вступив в силу 01.01.2013 року. Відповідно до зазначеної норми закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від того чи був їм присвоєний кадастровий номер чи ні. Як зазначено в позовній заяві та надано відповідні докази спірна земельна ділянка у 1999 році була передана в постійне користування нині вже ліквідованому ПП«Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) згідно із державним актом на право постійного користування серії I- ВН № 003288 для влаштування кафе та зони відпочинку. Відповідним Державним актом на право постійного користування були визначені площа та межі даної земельної ділянки, а також їй був присвоєний кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку). Площа земельної ділянки згідно зазначеного Державного акту, яка була взята позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів, становить 0,3492 га. Той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,3492 га була сформованою як об`єкт цивільних правовідносин встановлений Господарським судом Вінницької області та не підлягає доведенню в рамках нової цивільної справи.

Відповідач ОСОБА_3 , набувши право власності на майновий комплекс будівель та споруд, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,3825га, комунальної форми власності, не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 16.09.2014 року і по даний час не сплачує плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.

Згідно із інформацією Головного управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області, лист 445/9/02-32-51-06 від 10.01.2020 року, ОСОБА_3 податкова декларація з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) не подавалась, сплата за користування земельною ділянкою не здійснювалася. (копія листа №2445/9 02-32-51-06 від 10.01.2020 року).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач ОСОБА_3 у період часу з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року не була власником спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата.

На земельну ділянку, яка є предметом спору, кадастровий номер не видавався і відомості про неї в Державному земельному кадастрі відсутні оскільки, у ПП «Екатерина» право користування даною земельною ділянкою виникло до 2004 року, а саме 31.12.1999 р. був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 на загальну площу 0,3492 га. Відповідно до положень п.2 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Таким чином, земельна ділянка на якій розташований комплекс будівель та споруд, які належать на праві власності відповідачу вважається сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин.

Рішенням 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради №1586 від 24.06.2010року «Про встановлення ставок орендної плати» були затверджені ставки орендної плати за всю відведену площу по місту Ладижин. Дане рішення на день звернення позивача до суду є чинним, що підтверджуєтьсякопією рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради №1586 від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати» (а.с.44-45 т.1).

Розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач ОСОБА_3 маласплатити позивачу,але несплатила,за використанняземельної ділянкикомунальної власності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 рік, на якій розташований майновий комплекс відповідача, здійснила комісія по визначенню та відшкодуванню збитків при виконавчому комітеті, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок комунальної власності. За наслідками роботи комісії був складений акт №1/2020 від 16.01.2020року, згідно з яким розмір безпідставно не сплаченої місцевому бюджету орендною плати за періодз 01.01.2017року по31.12.2019рік становить 251424 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча чотириста двадцять чотири грн.) з розрахунку - за період з 01.01.2017 рік по 31.12.2017 року 83808грн., за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 рік - 83808 грн., за період з 01.01.2019 рік по 31.12.2019 рік 83808 грн., що підтверджується Розрахунком розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою. на якій розташований майновий комплекс будівель та споруд, що належав на праві власності ОСОБА_3 ).

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 зберегла кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшила вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження відповідачем саме коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів) вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Така ж сама позиція зазначена в п.94 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та в п. 65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/342/17.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зазначені спірні правовідносини регламентуються такими нормами права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля с основним національним багатством, то перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про плату за землю» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Згідно ізп.10.2-1статті 10Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пункт 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких і не проведено.

19.02.2019року булоприйнято рішення27-їсесії 7-го скликання Ладижинської міської ради №826, яким затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ладижин на території Ладижинської міської ради. Відповідно до п.3 даного рішення нормативно-грошова оцінка вступила в дію з 01.01.2020 року.

Відповідно до п.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів. При цьому, п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України під адмініструванням податків, зборів та інших платежів розуміється ,зокрема, контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

До позову додано лист контролюючого державного органу за сплатою податків та платежів за користування земельними ділянками комунальної власності - Ладижинського відділення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №2564 від 21.09.2018 року, в якому зазначено, що у разі якщо нормативна грошова оцінка землі комунальної власності по м.Ладижин не проведена плата за землю справляється відповідно до п.п. 12.3.5. ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.12.3.5. Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

До 01.01.2020 року, до дня вступу в дію нормативної грошової оцінки, на території Ладижинської міської ради діяло рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати» відповідно до п.п. 2 п. а) ч. 1 якого за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, по АДРЕСА_1 (від № 131/а (АЗС) до № 171 (поворот на пляж) діяла ставка орендної плати за всю відведену площу в розмірі 2,0 грн. за один метр квадратний в місяць.

Згідно із інформацією Головного управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області, лист 445/9/02-32-51-06 від 10.01.2020 року, ОСОБА_3 податкова декларація з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) не подавалась, сплата за користування земельною ділянкою не здійснювалася. (копія листа №2445/9 02-32-51-06 від 10.01.2020 року).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач ОСОБА_3 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата.

У зв`язку з цим, відповідно з положеннями ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, відповідач протиправно зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто мав місце факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Стаття 96 Земельного кодексу України передбачає обов`язок землекористувачів своєчасно сплачувати орендну плату. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на то правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в України визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, гак і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл. селищ, міст.

Ладижинською міською радою, відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону земель», були здійснені заходи контролю за використанням та охороною земель територіальної і громади, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно із ст.141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється у разі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до вимог ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів) вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Така ж сама позиція зазначена в п.94 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та в п. 65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/342/17.

З системного аналізу та тлумачення вказаних норм права, встановлених обставин у справі експліцитно та імпліцитно вбачаються такі висновки:

1. Відповідач ОСОБА_3 з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року була власником комплексу будівель та споруд кафе-бар загальною площею 518,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

2. Даний комплекс будівель та споруд кафе-бар розташований на земельній ділянці комунальної власності. Відповідно до ст.83 ЗК України всі землі в межах міста, крім земель приватної та державної форми власності, належать на праві власності територіальним громадам. Відповідно до ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Межі міста Ладижин були встановлені Постановою Верховної Ради України №1081- V «Про зміну меж міста Ладижин та Тульчинського району Вінницької області» від 24.05.2007 року.

3. Земельну ділянку під майновим комплексом відповідач використовувала без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст.125,126ЗК України,а такожв порушенняст.206ЗК України відповідач не вносила плату за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету.

4. Відповідач ОСОБА_3 у період часу з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року не була власником спірної земельної ділянки, а тому не була суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, була орендна плата.

Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України відповідач протиправно зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна за рахунок позивача на розмір несплаченої орендної плати.

5. Факт використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності доводиться тим, що як було встановлено тимчасовою робочою комісією, створеною за розпорядженням міського голови, що підтверджується доданим до позову відповідним актом роботи від 09.01.2020 р., на спірній земельній ділянці, розташований об`єкт нерухомого майна - кафе-бар, який належав в період з 14.09.2014 року до 29.01.2020 року відповідачу ОСОБА_3 на праві власності. Комісією було встановлено, що па момент здійснення перевірки даний бар працював, а саме відповідач уклав з ФОП ОСОБА_4 договір оренди даного об`єкту нерухомості, по периметру всієї земельної ділянки встановлена огорожа і доступу вільного на земельну ділянку немає. Також до складу комісії входив спеціаліст з геодезії, який за допомогою спеціальних приладів визначив площу земельної ділянки, яка фактично використовувалась відповідачем і яка становить 0,38 га.

6. Земельна ділянкаплощею 0,3492га,за користуванняякою позивачпросить стягнутикошти,є сформованоюі єоб`єктом цивільнихправовідносин. З набуттям такого статусу законодавство, а саме норма ст.79-1 ЗК України, пов`язує факт формування земельної ділянки тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Інформація про спірну земельну ділянку, якою незаконно користується відповідач, в Державному земельному кадастрі відсутня, але вона вважається сформованою в силу п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який вступив в силу 01.01.2013 року. Відповідно до зазначеної норми закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від того чи був їм присвоєний кадастровий номер чи ні. Як зазначено в позовній заяві та надано відповідні докази спірна земельна ділянка у 1999 році була передана в постійне користування нині вже ліквідованому ПП«Екатерина» (код ЄДРПОУ 20090761) згідно із державним актом на право постійного користування серії I- ВН № 003288 для влаштування кафе та зони відпочинку. Відповідним Державним актом на право постійного користування були визначені площа та межі даної земельної ділянки, а також їй був присвоєний кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку). Площа земельної ділянки згідно зазначеного Державного акту, яка була взята позивачем для розрахунку суми безпідставно збережених коштів, становить 0,3492 га. Той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,3492 га була сформованою як об`єкт цивільних правовідносин встановлений Господарським судом Вінницької області та не підлягає доведенню в рамках нової цивільної справи.

7. Ладижинська міська рада Вінницької області, будучи власником вказаної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , для врегулювання згідно із законодавством питання землекористування фактичним користувачем цієї земельної ділянки, діючи в інтересах громади м.Ладижин, з метою припинення незаконного землекористування, з метою припинення спричинення збитків місцевому бюджету внаслідок незаконного землекористування та неотримання плати за землю власником землі, неодноразово зверталася з письмовими листами до попереднього власника майнового комплексу кафе-бар ОСОБА_6 та до відповідачки ОСОБА_3 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди цієї земельної ділянки, що підтверджується копіями листів за №2-35-982 від 26.03.2014 р.; №2-35-1834 від 02.06.2014р.; №2-35-186 від 17.01.2015р.; №2-35-1621 від 07.06.2015 р., №2-35-4130 від 29.12.2017року; №2-35-3605 від 26.11.2018 р., № 2-35-344 від 25.01.2019 р. (а.с.а.с.20-28 т.1).

8. Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, то згідно ізп.10.2-1статті 10Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пункт 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких і не проведено.

19.02.2019року булоприйнято рішення27-їсесії 7-го скликання Ладижинської міської ради №826, яким затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ладижин на території Ладижинської міської ради. Відповідно до п.3 даного рішення нормативно-грошова оцінка вступила в дію з 01.01.2020 року.

Відповідно до п.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів. При цьому, п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України під адмініструванням податків, зборів та інших платежів розуміється ,зокрема, контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

9. Згідно із листом контролюючого державного органу за сплатою податків та платежів за користування земельними ділянками комунальної власності - Ладижинського відділення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №2564 від 21.09.2018 року, в якому зазначено, що у разі якщо нормативна грошова оцінка землі комунальної власності по м.Ладижин не проведена плата за землю справляється відповідно до п.п. 12.3.5. ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.12.3.5. Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

10. До 01.01.2020 року, до дня вступу в дію нормативної грошової оцінки, на території Ладижинської міської ради діяло рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати» відповідно до п.п. 2 п. а) ч. 1 якого за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, по АДРЕСА_1 (від № 131/а (АЗС) до № 171 (поворот на пляж) діяла ставка орендної плати за всю відведену площу в розмірі 2,0 грн. за один метр квадратний в місяць.

11. З урахуванням вказаного розміру ставки орендної плати за використання сформованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3492 га, на якій розташований майновий комплекс будівель та споруд кафе-бар, що належав у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. відповідачу, комісією по визначенню та відшкодуванню збитків був здійснений розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач мав сплатити, але не сплатив.

Розрахунок:

3492 кв.м. х 2,00 грн./міс. х 12 міс. = 83808,00 грн. за один рік.

83808,00 грн. х 3 роки = 251424,00 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час судового розгляду на підставі наявних доказів обставин у справі та правовідносин сторін, які випливають із вказаних встановлених обставин, суд дійшов висновку, що до цих правовідносин підлягають застосуванню зазначені вище в рішенні норми права, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому з метою захисту законних прав позивача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області як власника земельної ділянки комунальної форми власності та представника інтересів громади м.Ладижин суд визнає за необхідне позовні вимоги задовольнити, та стягнути із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати 251424 (двісті п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Конвенція) як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.1 Протоколу №1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право мирно володіти своїм майном.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

Конвенція покликана гарантувати практичні та ефективні права, а не теоретичні та ілюзорні.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже,«ефективний засіб правового захисту»у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею,повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави(п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справіАфанасьєв проти Українивід 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, суд також врахував, що відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого періоду часу з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року була власником нерухомості комерційного призначення, а саме комплексу будівель та споруд кафе бару, від якого отримувала прибутки та відповідно мала можливість сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою, на якій це майно відповідачки було розташовано, а саме на земельній ділянці комунальної форми власності, власником якого є громада м.Ладижин; натомість відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого періоду часу з 16.09.2014 року до 29.01.2020 року будь-яких дій спрямованих на врегулювання згідно із законодавством питання свого землекористування не здійснювала, та ігнорувала всі звернення з цього приводу позивача Ладижинської міської ради Вінницької області, яка будучи власником вказаної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , для врегулювання згідно із законодавством питання землекористування фактичним користувачем цієї земельної ділянки, діючи в інтересах громади м.Ладижин, з метою припинення незаконного землекористування, з метою припинення спричинення збитків місцевому бюджету внаслідок незаконного землекористування та неотримання плати за землю власником землі (суспільний інтерес, інтерес та права громади міста), неодноразово зверталася з письмовими листами до відповідачки ОСОБА_3 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди цієї земельної ділянки, що підтверджується копіями листів за №2-35-982 від 26.03.2014 р.; №2-35-1834 від 02.06.2014р.; №2-35-186 від 17.01.2015р.; №2-35-1621 від 07.06.2015 р., №2-35-4130 від 29.12.2017року; №2-35-3605 від 26.11.2018 р., № 2-35-344 від 25.01.2019 р. (а.с.а.с.20-28 т.1); при цьому плата за землю, яка на той час була встановлена органом місцевого самоврядування та існувала у м.Ладижин Вінницької області була законною, помірною, справедливою, не суперечила законодавству, а тому з огляду на викладене в своїй сукупності суд визнав, що «ефективним засобом правового захисту»у розумінні статті 13 Конвенції, ч.1 ст.1 Протоколу №1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є саме стягнення із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.

При ухваленні рішення у справі суд відхиляє та не приймає доводи відповідача про те, що збитки визначені позивачем стягується за період, в якому нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проведена не була, та те що земельна ділянкаплощею 0,3492га,за користуванняякою позивачпросить стягнутикошти,не буласформованою іне булаоб`єктом цивільнихправовідносин за період часу з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, а тому позов є безпідставний та необґрунтований, оскільки ці доводи та твердження сторони відповідача спростовані встановленими судом обставинами у справі, про що судом детально викладено у мотивувальній частині рішення, - фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; а саме земельна ділянка площею 0,3492 га, за користування якою позивач просив стягнути кошти, є сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин ще, починаючи із 30.12.1999р., коли приватному підприємству «Екатерина» (код ЄДР110У 20090761) був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га на якій і був самочинно збудований ПП «Екатерина» вищезазначений майновий комплекс будівель та споруд, що підтверджується копією Державного акту па право постійного користування землею серії І-ВН № 003288) (а.с.17 т.1)., що також підтверджено рішеннями Господарського суду Вінницької області, копії яких наявні в цій справі; а отримання орендної плати органом місцевого самоврядування із землекористувачів за використання комунальних земель у випадку відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у період існування спірних правовідносин не було заборонено земельним та податковим законодавством України та здійснювалось на підставі офіційного, чинного рішення 47-ї сесії 5-го скликання Ладижинської міської ради від 24.06.2010 року «Про встановлення ставок орендної плати».

Інші пояснення та доводи сторони відповідача, надані ним суду та викладені у відзиві, письмових поясненнях, додатках про необґрунтованість та незаконність позовних вимог позивача Ладижинської міської ради, судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки дані твердження сторони відповідача повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

З ухваленням рішення про задоволення вимог позову з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області 5182 (п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн., - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 29.01.2020р., а судові витрати відповідача за професійну правничу допомогу в сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) грн. необхідно залишитиза відповідачем ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 9,12,13,81,89,200,211,223,259, 263,264, 265, 268 ЦПК України,

Ухвалив:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати 251424 (двісті п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області 5182 (п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн., - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 29.01.2020р.

Судові витрати відповідача за професійну правничу допомогу в сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) грн., - залишити за ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Гайсинський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4ст.268 ЦПК України).

Позивач: Ладижинська міська рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325621, вул. Кравчика?4, м.Ладижин Гайсинського району Вінницької області. Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ;яка проживаєу АДРЕСА_5 .

Суддя:

СудГайсинський районний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення15.06.2023
Оприлюднено23.06.2023
Номер документу111704577
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —135/205/20

Ухвала від 20.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Дундар Ірина Олександрівна

Постанова від 28.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Постанова від 28.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Ухвала від 14.09.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Ухвала від 27.07.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Ухвала від 14.07.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

Рішення від 15.06.2023

Цивільне

Гайсинський районний суд Вінницької області

Дєдов С. М.

Рішення від 15.06.2023

Цивільне

Гайсинський районний суд Вінницької області

Дєдов С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні