Постанова

від 21.06.2023 по справі 916/695/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/695/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" - Петрова А.М.,

від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" - Оляш О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст"

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2023, прийняте суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 31.01.2023,

у справі №916/695/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст"

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Металліст" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в якому просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном - підстанцією під літ. "Д", що знаходиться за адресою: 68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, шляхом звільнення зазначеної будівлі від належного Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі" на праві власності обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач внаслідок незаконного розміщення свого обладнання у належній позивачу підстанції під літ. "Д" за адресою: 68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56 неправомірно перешкоджає Товариству з обмеженою відповідальності "Металліст" у користуванні вказаною підстанцією.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.04.2021 відкрито провадження у справі №916/695/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у справі №916/695/21 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що спірне приміщення підстанції під літ. "Д", яке належить позивачу у складі єдиного майнового комплексу за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, використовується саме відповідачем та є одним і тим самим приміщенням підстанції РП (диспетчерська назва - РП 1909), яка перебуває на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" та використовується ним для здійснення своєї господарської діяльності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металліст" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у справі №916/695/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що належна позивачу будівля під літ. "Д" (підстанція), яка входить до складу єдиного майнового комплексу нежитлових будівель за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, є будівлею з позначенням РП-1909 (інвентарний №500002590), яка перебуває на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 88, про що свідчить поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Металліст" висновок експерта №19/19-2022 від 26.05.2022, виготовлений на замовлення позивача та безпідставно не прийнятий Господарським судом Одеської області з посиланням на порушення порядку та строків для подання вказаного доказу. Водночас, за твердженням апелянта, необхідність виготовлення вищенаведеного висновку експерта на замовлення позивача була зумовлена об`єктивними причинами, а саме: тим, що останній не міг оплатити вартість комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, призначеної у даній справі ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2021, відтак суд першої інстанції не мав підстав для неврахування зазначеного доказу при ухваленні оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу №197 від 20.03.2023 (вх.№423/23/Д2 від 20.03.2023) Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у справі №916/695/21 - без змін. Зокрема, відповідач посилається на ухилення позивача від проведення судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, призначеної за його клопотанням ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2021 у даній справі, а також на недотримання позивачем при наданні до суду першої інстанції виготовленого на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" висновку експерта №19/19-2022 від 26.05.2022 визначених процесуальних законом порядку та строків подання доказів. Крім того, за твердженням відповідача, у будь-якому разі вищенаведений висновок експерта не відповідає критеріям повноти та ясності, не надає вичерпної відповіді на поставлене питання, натомість містить нічим не обґрунтовані припущення, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 08.03.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у справі №916/695/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено розгляд вищенаведеної апеляційної скарги на 31.05.2023 об 11:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали у судовому засіданні 31.05.2023, в якому брали участь представники сторін, було задоволено усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд даної апеляційної скарги було відкладено на 21.06.2023 о 12:00.

У судовому засіданні 21.06.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" апеляційну скаргу підтримав; представник Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТІЗ" в рівних частках (по ) на праві спільної часткової власності належить єдиний майновий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "ІСТР", розташований за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №244010616 від 11.02.2021.

Вищенаведений єдиний майновий комплекс складається з наступних будівель та споруд: заводоуправління літ. А загальною площею 1724,9 кв.м; головний корпус літ. Б загальною площею 5524,2 кв.м; склад готової продукції літ. В площею 833,1 кв.м; цех гальванопокриття літ. Г площею 652,4 кв.м; підстанція літ Д; навіс літ. Д1; автомобільна вагова літ. Е площею 28,8 кв.м; крамниця літ. Е1 площею 39,5 кв.м; склад літ. И площею 65,7 кв.м; склад літ. З площею 113,8 кв.м; склад літ. Р площею 113 кв.м; склад літ. УУ1 площею 216,4 кв.м; склад літ. Ц площею 57,9 кв.м; склад літ. Ч площею 60,7 кв.м; станція перекачки конденсата літ. Ж площею 4,4 кв.м; нейтралізаторна літ. К площею 187,9 кв.м; вентиляційна камера літ. Л площею 6,4 кв.м; цех літ. М площею 453,8 кв.м; компресорна літ. Н площею 311,2 кв.м; цементосховище літ. О площею 17,1 кв.м; котельна літ. П площею 429,7 кв.м; пральня літ. С площею 46,4 кв.м; гараж літ. Т площею 312,3 кв.м; склад літ. Ф площею 510,1 кв.м; кузня літ. Ш площею 78 кв.м; мазутно-насосна літ. Х площею 87,1 кв.м; бомбосховище літ. Є площею 250,3 кв.м; склад ГСМ літ. Ю; 1-10 - надвірні споруди.

Державну реєстрацію права власності позивача на вказане майно було проведено 29.03.2018 (номер запису про право власності: 25572116) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 16.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Веліксар Т.І.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №421 від 13.03.2009, виданим Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "ІСТР", до складу цілісного майнового комплексу виробничого призначення за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56 входить, зокрема, підстанція під літ. "Д" без зазначення її площі. Підставою видачі даного свідоцтва значиться рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №502 від 09.04.2009.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкції) заводу оцинкованого посуду в м. Ізмаїл Одеського обласного управління місцевої промисловості б/н від 28.12.1977 та акту робочої комісії про приймання закінченого будівництвом розподільного пристрою від 07.04.1975 до переліку об`єктів вказаного заводу включено, зокрема, розподільний пристрій; електроплощадні мережі 10 кв від п/ст 35/б кв ремзаводу - РП-6 кв та реконструкцію ТП 35/10 кв "Ремзавод".

В адресованому Акціонерному товариству "Одесаобленерго" листі №253 від 21.09.2020 позивач запропонував укласти договір оренди трансформаторної підстанції РП за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, оскільки остання належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст", проте використовується вказаним акціонерним товариством за відсутності правових підстав для цього.

За результатами опрацювання зазначеного листа Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" надало відповідь №101/49/03-6044 від 24.12.2020, в якій повідомило, що трансформаторна підстанція РП (диспетчерська назва РП 1909) за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56 (територія заводу з виробництва металоконструкцій) є власністю відповідача. Крім того, у даному листі зазначено, що об`єкт нерухомості РП 1909 (інв.№500002980) та обладнання РП 1909 (інв.№500177660) перебувають на бухгалтерському обліку відповідача з 1975 року, у зв`язку з чим протягом всього часу проводились ревізії, поточні та капітальні ремонти розподільного пункту РП 1909 за рахунок енергокомпанії, що підтверджено паспортом розподільного пункту РП 1909, при цьому вказаний розподільний пункт забезпечує електроживленням декілька абонентських трансформаторних підстанцій, які, в свою чергу, живлять споживачів оператора системи розподілу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" Ізмаїльський РЕМ.

У довідках №03/08-666 від 28.09.2021 та №03/08-667 від 28.05.2021, оформлених відповідачем, вказано, що станом на 28.05.2021 обладнання РП 1909 (інв.№500177700) обліковується на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" за залишковою вартістю 1202511,92 грн, а будівля РП 1909 (інв.№500002590) - за залишковою вартістю 38115,8 грн.

Згідно з паспортом трансформаторного пункту №РП-ІХ даний трансформаторний пункт за адресою: вул. Гагаріна (завод Оцинкованого посуду) побудований у 1975 році, при цьому на вказаному пункті з 1979 року по 2014 рік енергопостачальною компанією проводились ревізії та ремонтні роботи.

У переліку нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Одесаобленерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995, затвердженому наказом Міністерства палива та енергетики України №635 від 04.11.2003, значиться будівля РП-ІХ за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 88.

Відповідно до акту перейменування об`єкту ОЗ від 01.05.2019, складеного комісією Ізмаїльського РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго", найменування РП-ІХ (м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 88) було змінено на РП 1909.

У матеріалах справи також міститься копія акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який виступає додатком до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металліст" та Акціонерним товариством "Одесаобленерго" договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2 від 10.01.2019, в якому балансова належність електромереж та установок встановлена наступним чином: електропостачальна організація - ПС 35/6 кВ Сєвєрна, РП 1909; у той час як споживач - завод за адресою м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56 (дві КЛ-6кВ РП-1909 - ЗТП-1256 2хАСБ-10 3х185 довжиною 0,21 км; ЗТП-1256 з двома трансформаторами потужністю 630 кВА та 400 кВА; прилад обліку SL761B131, встановлений в РП-6кВ РП-1909; внутрішня електропроводка та встановлене електрообладнання заводу).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном - підстанцією під літ. "Д", що знаходиться за адресою: 68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, шляхом звільнення зазначеної будівлі від належного Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі" на праві власності обладнання.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позовних вимог, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що підстанція під літ. "Д", яка належить позивачу у складі єдиного майнового комплексу за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, є одним і тим самим приміщенням підстанції РП (диспетчерська назва - РП 1909), яка перебуває у власності Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" та використовується ним для здійснення своєї господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті 318 Цивільного кодексу України закріплено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За умовами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Статтею 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (зокрема, шляхом виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником або титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Отже, для задоволення вимог позивача необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником або титульним володільцем своїх правомочностей, оскільки речове право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник або титульний володілець здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/19865/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є зареєстрованим власником підстанції під літ. "Д", яка входить до складу єдиного майнового комплексу за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне перешкоджання відповідачем у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Металліст" вищенаведеною підстанцією внаслідок незаконного розміщення у ній обладнання Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі".

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наголосив на тому, що не чинить позивачеві жодних перешкод, оскільки законно користується будівлею підстанції РП (диспетчерська назва РП 1909), яка разом з відповідним обладнанням є його власністю та перебуває на бухгалтерському обліку Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" з 1975 року, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції було подано, зокрема, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №635 від 04.11.2003 Перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Одесаобленерго" під час корпоратизації станом 01.07.1995, до якого увійшла, зокрема, будівля РП-ІХ за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 88, а також акт перейменування об`єкту ОЗ від 01.05.2019, відповідно до якого найменування РП-ІХ (м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 88) змінено на РП 1909.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі має усунення невідповідності в адресному місцезнаходженні належних сторонам підстанцій, а саме: встановлення факту тотожності/нетотожності останніх, а також у разі визначення того, що підстанція під літ. "Д" у складі єдиного майнового комплексу нежитлових будівель за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, що належить на праві спільної часткової власності в рівних частках Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТІЗ", та будівля РП 1909 (інвентарний №500002590), яка перебуває на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 88 та під час корпоратизації увійшла до статутного фонду відповідача, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

17.06.2021 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальності "Металліст" надійшло клопотання б/н від 17.06.2021 (вх.№16531/21 від 17.06.2021), в якому останнє просило призначити у справі №916/695/21 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: "Чи є підстанція під літ. "Д" у складі єдиного майнового комплексу нежитлових будівель за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, належна на праві спільної часткової власності в рівних частках Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТІЗ", та трансформаторна підстанція РП 1909 (інвентарний №500002590), яка перебуває на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 у справі №916/695/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальності "Металліст" (вх.№16531/21 від 17.06.2021) про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено частково; проведення комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зобов`язано керівника експертної установи проведення експертизи доручити необхідному колу судових експертів відповідної галузі знань; попереджено осіб, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 Кримінального кодексу України; надано можливість судовим експертам після отримання ухвали суду про призначення експертизи визначити перелік документів, необхідних для її проведення, та звернутись до суду з відповідним клопотанням про їх надання; витрати з проведення комплексної судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальності "Металліст"; зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслати до суду рахунок на сплату призначеної експертизи; якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експертам не були поставлені питання, зобов`язано та надано можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин; надіслано Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №916/695/21; провадження у справі №916/695/21 зупинено на час проведення комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

-Чи є підстанція під літ. "Д" у складі єдиного майнового комплексу нежитлових будівель за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, що належить на праві спільної часткової власності в рівних частках Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТІЗ", та будівля РП 1909 (інвентарний №500002590), яка перебуває на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 88, одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?;

-Якщо відповідь на перше питання "так", то чи встановлене обладнання PП 1909 (інвентарний №500177700), що обліковується на балансі Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в зазначеному об`єкті нерухомого майна?.

Між тим, вищенаведена судова експертиза не була проведена у зв`язку з ненаданням до експертної установи додаткових матеріалів та несплатою позивачем вартості експертизи, про що свідчать адресовані місцевому господарському суду повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №21-4601 від 16.12.2021 (вх.№34963/21 від 24.12.2021) та №21-4559 від 29.11.2021 (вх.№34975/21 від 24.12.2021).

В силу частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Дана норма має на меті унеможливлення зловживання учасниками справи своїми правами, які у випадку ухилення від участі в експертизі мають нести відповідні ризики та відповідальність.

Бездіяльність учасника справи щодо виконання покладеного на нього судом обов`язку з оплати вартості експертизи свідчить про ухилення такого учасника від участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, у зв`язку з чим відповідна недобросовісна поведінка зумовлює настання передбачених приписами частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі несплати учасником вартості експертизи, викладеною в постановах від 11.09.2020 у справі №904/321/19 та від 24.06.2020 у справі №911/1480/18.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про те, що бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" у вигляді несплати вартості експертизи, призначеної за його клопотанням, кваліфікується як ухилення позивача від проведення експертизи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність відмови у визнанні обставин, для з`ясування яких вказана експертиза була призначена, а саме: обставин тотожності належних сторонам підстанцій та розміщення у підстанції під літ. "Д", яка входить до складу єдиного майнового комплексу за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, обладнання Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі".

Згідно з частиною першою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За умовами частин другої-четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, зі змісту вищенаведених положень процесуального закону вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Системний аналіз положень частини восьмої статті 80 та частини другої статті 232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, - суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду, про що постановляє відповідну ухвалу. Чинним процесуальним законом не передбачено можливості повернення судом документів (доказів), поданих із пропуском строку, встановленого судом, тому правових підстав для їх повернення відповідному учаснику справи суд не має.

11.07.2022, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку для подання позивачем доказів, останнім до місцевого господарського суду було подано клопотання про приєднання доказів б/н від 11.07.2022 (вх.№12807/22 від 11.07.2022), в якому він просив залучити до матеріалів справи №916/695/21 висновок експерта №19/19-2022 від 26.05.2022, складений судовим експертом Цурканом Володимиром Іллічем на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст".

Між тим колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження порушення позивачем питання щодо поновлення строку на подання доказів, а саме: висновку експерта №19/19-2022 від 26.05.2022, складеного судовим експертом Цурканом Володимиром Іллічем на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст", оскільки відповідне клопотання не викладено ні у прохальній частині клопотання про приєднання доказів б/н від 11.07.2021 (вх.№12807/22 від 11.07.2021), ні у вигляді окремого письмового клопотання. Не заявлялося представником позивача таке клопотання і усно у судових засіданнях, про що свідчать протоколи відповідних судових засідань, письмові зауваження сторін з приводу неповноти або неправильності відомостей якого, право на подання яких у п`ятиденний строк з дня підписання відповідного протоколу передбачене статтею 224 Господарського процесуального кодексу України, у матеріалах справи також відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що позивач звернувся до судового експерта Цуркана Володимира Ілліча з замовленням на проведення експертизи 30.03.2022, висновок експерта на відповідне замовлення було складено 26.05.2022, проте клопотання про залучення вказаного висновку до матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Металліст" подало до Господарського суду Одеської області лише 11.07.2022, при цьому в порушення приписів частини четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач не повідомив завчасно суд у письмовій формі про неможливість подання висновку експерта, виготовленого на замовлення даного учасника справи, у встановлений законом строк, хоча мав таку можливість та, діючи розумно і обачливо, повинен був розуміти наслідки такого неповідомлення, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок Господарського суду Одеської області про неприйняття до розгляду висновку експерта №19/19-2022 від 26.05.2022, складеного судовим експертом Цурканом Володимиром Іллічем на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст", у зв`язку з поданням позивачем цього доказу з порушенням передбачених процесуальним законом порядку та строку.

Посилання скаржника на те, що необхідність виготовлення вищенаведеного висновку експерта на замовлення позивача була зумовлена об`єктивними причинами, а саме: тим, що останній не міг сплатити вартість комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, призначеної у даній справі ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2021, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки вказані обставини жодним чином не спростовують недотримання позивачем при поданні висновку експерта №19/19-2022 від 26.05.2022 приписів частини четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність клопотання про поновлення строку на подання цього доказу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили, що підстанція, яка належить позивачу у складі єдиного майнового комплексу, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 56, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, що і будівля РП 1909, яка під час корпоратизації увійшла до статутного фонду відповідача, тобто є власністю Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", а також доказів на підтвердження розміщення саме у підстанції позивача обладнання відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фактично між сторонами існує спір про право власності на будівлю РП 1909, що задіяна у постачанні електричної енергії споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Металліст" на підставі відповідного договору, укладеного між сторонами, і такий спір не може бути вирішений в межах розгляду даного негаторного позову.

Крім того, при обранні способу захисту позивач мав врахувати, що РП 1909 забезпечує електроживленням декілька трансформаторних підстанцій, які, в свою чергу, забезпечують електричною енергією велику кількість споживачів, права яких беззаперечно були б порушені задоволенням позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення будівлі від обладнання Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі".

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 09.01.2023 у справі №916/695/21 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металліст" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у справі №916/695/21 - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Металліст".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук