Постанова

від 23.05.2023 по справі 910/7822/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 910/7822/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 23.05.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.01.2023 (повний текст складено 28.02.2023)

у справі №910/7822/22 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 625 561, 31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

У серпні 2022 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП-ГРУП» про стягнення 625 561,31 грн, з яких: 450 487,77 грн основний борг; 142 669,23 грн інфляційні втрати та 32 404,31 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за інвестиційним договором від 06.06.2014 № 050-13/і/137 в частині компенсації позивачу земельного податку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7822/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин стосовно того, що позивач не забезпечив відповідачу як інвестору доступ до земельної ділянки (пункт 5.2.4 договору), не виконало функцій замовника при отриманні вихідних даних проектування будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва (пункт 5.1.3 договору), а тому, відповідно, у відповідача не виникло зобов`язань зі слати компенсації орендних і податкових платежів за непередану для виконання умов договору земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що в Інвестиційному договорі відсутня така його умова, а саме, що компенсація витрат замовника інвестором на утримання земельної ділянки розташованої за адресою м. Київ. Оболонський район, проспект Оболонський (навпроти будинку №20) відбувається після передачі земельної ділянки інвестору, натомість умовами договору чітко визначено, що компенсація таких втрат здійснюється з моменту надання інвестору відповідних документів (кошторисів).

Крім того, скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір №20/06-14 від 20.06.2014, яким замовник передав інвестору частину функцій в тому числі і функцій замовника при отриманні вихідних даних проектування будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому зазначив, що судовими рішення у справі №826/17621/16 встановлено, що дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) були протиправними і з моменту укладення Інвестиційного договору відповідач не міг приступити до першої стадії його виконання, а саме проектування, бо не отримані містобудівних умов. Крім того, як вважає відповідач, саме існування Інвестиційного договору не покладає на відповідача обов`язок компенсувати витрати сторін такого договору. Такі обов`язки виникають у інвестора лише під час реалізації інвестиційного договору та виключно під час вчинення передбачених ним етапів. Водночас,у матеріалах справи відсутні докази щодо виконання позивачем договірних зобов`язань як в частині забезпечення ТОВ «СВП-Груп» як інвестора доступу до земельних ділянок (п. 5.2.4.), так і в частині виконання функцій замовника при отриманні вихідних даних (п. 5.1.3). Відповідно у відповідача не виникло зобов`язань зі сплати компенсації орендних та податкових платежів КП «Київтранспорксервіс» за не передані для виконання умов інвестиційного договору земельні ділянки. За вказаних обставин відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа також заперечує проти її вимог, і, поміж іншого, вказує, що за умовами Інвестиційного договору, для проведення проектування потрібно отримати вихідні дані, в складі яких є містобудівні умови і обмеження. Разом з тим, з огляду на наявні в матеріалах справи доказів, відповідач ще не почав проектні, будівельно-монтажні та інші роботи, спрямовані на створення об`єкта інвестування відповідно до пункту 1.1.3 договору, в свою чергу, утримання земельної ділянки відповідно до пункту 1.1.9 договору починається під час та після будівництва об`єкта інвестування. А саме існування інвестиційного договору не покладає на інвестора обов`язку компенсувати витрати сторін договору. У зв`язку з викладеним, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, 06.06.2014 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу), Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" (інвестор) було укладено Інвестиційний договір № 050-13/і/137 (далі - інвестиційний договір), відповідно до умов якого:

- об`єкт інвестування - це будівництво багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно-офісного та соціально побутового призначення на проспекті Оболонському (напроти будинку № 20) в Оболонському районі, орієнтовні техніко-економічні показники якого визначені у пункті 1.3 Договору (пункт 1.1.2);

- будівництво - це проектні, будівельно-монтажні та інші роботи, спрямовані на створення об`єкта інвестування з метою подальшої експлуатації за призначенням, введення в експлуатацію, а також здійснення заходів благоустрою об`єкта інвестування та інше (пункт 1.1.3);

- земельна ділянка - земельна ділянка на проспекті Оболонському (навпроти будинку №20), загальною площею 0,3600 га, в межах якої буде здійснено будівництво об`єкта інвестування надана замовнику у постійне користування рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №614/10102 (кадастровий номер 8000000000:78:503:0015). Втитяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пол. Реєстрацію речового права №18286968 від 26.02.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 285114280000) (пункт 1.1.8);

- утримання земельних ділянок - це сукупність дій зі сторони замовника, спрямованих на забезпечення інвестора земельними ділянками під час та після будівництва об`єкта інвестування, які включають в себе сплату земельного податку та інші витрати замовника за такі земельні ділянки (пункт 1.1.9);

- за Договором відповідно до умов інвестиційного конкурсу та поданих конкурсних пропозицій інвестор здійснює фінансування усіх витрат (в тому числі замовника), пов`язаних з реалізацією інвестиційного проекту (пункт 1.2);

- інвестор зобов`язується розробити, погодити та затвердити у встановленому порядку проектну документацію (пункт 2.7);

- інвестор зобов`язаний компенсувати додаткові витрати замовнику на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, необхідні для реалізації інвестиційного проекту, та їх утримання (з дня набрання чинності даним договором), витрати, пов`язані з проектуванням, перекладанням інженерних мереж, будівництвом та введенням об`єкта інвестування в експлуатацію, будуть відшкодовуватись інвестором до припинення взаємних зобов`язань між інвестором і замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати надання інвестору відповідних документів (кошторисів) (пункт 4.2.8);

- замовник зобов`язується після набрання чинності даного договором забезпечити доступ інвестора до земельної ділянки (пункт 5.24);

- датою набрання чинності договору є дата реєстрації договору в Департаменті економіки та інвестицій, що вказана на титульній сторінці договору (пункт 11.1).

Як зазначає позивач, у період з 06.06.2014 по 31.12.2019 ним було сплачено 450 487,77 грн земельного податку, тобто Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" як замовник належним чином виконував зобов`язання щодо утримання земельної ділянки на проспекті Оболонському (напроти будинку №20) в Оболонському районі міста Києва площею 0,3600 га, в межах яких заплановано здійснення будівництва об`єкту інвестування, проте відповідач як інвестор, порушуючи умови договору та законодавства України, не виконує свій обов`язок та не здійснює фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією інвестиційного договору, а саме порушує пункт 4.2.8 інвестиційного договору та не компенсує позивачу 450 487,77 грн земельного податку за період з 06.06.2014 по 31.12.2019.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 17.02.2020 №053/05-615 щодо здійснення компенсації земельного податку, однак відповідач на неї не відреагував.

Вказані обставини і стали підставою для звернення Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" з позовом до суду.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не виконано обов`язок стосовно допуску відповідача до земельної ділянки.

Крім того, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (частина 1 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Статтею 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Пунктом 4.2.8 інвестиційного договору передбачено право замовника представляти інвестору кошториси на компенсацію додаткових витрат замовника на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, необхідні для реалізації інвестиційного проекту та їх утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 053/05-615 (з кошторисними розрахунками) щодо здійснення компенсації витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок, що знаходяться за адресою: проспект Оболонський (навпроти будинку № 20) в Оболонському районі м. Києва за період з 06.06.2014 по 31.12.2019 у розмірі 450 487,77 грн.

Відповідач на вказану вимогу не відреагував і грошові кошти позивачу не перерахував.

З огляду на викладене, позивач зазначив, що строк виконання грошового зобов`язання настав з 03.03.2020.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, вказує, що компенсація позивачеві орендних платежів і сплата земельного порядку передбачені з моменту початку проектних і будівельних робіт на об`єкті інвестування (пункти 1.1.9 та 1.1.3 інвестиційного договору), а щоб виконати умови інвестиційного договору у вказаній частині інвестор повинен був отримати вихідні дані, в складі яких є містобудівні умови та обмеження, та отримати від замовника доступ до земельної ділянки.

Відповідач вказує на відсутність доказів, що підтверджують виконання позивачем обов`язків, обумовлених інвестиційним договором, як в частині забезпечення відповідачу як інвестору доступу до земельної ділянки (пункт 5.2.4), так і в частині виконання функцій замовника при отриманні вихідних даних (пункт 5.1.3).

З матеріалів справи вбачається, що листами від 12.06.2014 № 19/1, від 11.11.2019 № 11, від 04.12.2019 № 12 відповідач звертався до позивача з проханнями передати земельні ділянки, починаючи з 2014 року і до 2019 року.

У свою чергу, позивач свій обов`язок не виконав та не передав відповідачу земельну ділянку, доказів протилежного суду не подано.

Стосовно отримання вихідних даних для проектування, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Відповідно до частин 2, 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з частинами 1-3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Як визначено пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Таким чином, для проведення проектування потрібно отримати вихідні дані, в складі яких є містобудівні умови і обмеження.

Тобто без отримання містобудівних умов і обмежень розробити проект неможливо.

У місті Києві спеціальним органом, на який покладено функцію надання містобудівних умов та обмежень, є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування).

Як підтверджено матеріалами справи, 09.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" звернулося до Департаменту містобудування з заявою про видачу містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки для будівництва багаторівневого паркінгу. До заяви позивачем було долучено: заяву, засвідчену у встановленому порядку копію документа про право власності (користування) на земельну ділянку, ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки, викопіювання з топографо-геодезичного плану, черговий кадастровий план, фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням), містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Листом від 29.09.2015 Департамент містобудування повідомив відповідача про те, що для подальшого розгляду заяви від 09.09.2015 необхідно привести поданий на розгляд пакет документів у відповідність до чинного законодавства у сфері містобудування, а саме: за ТЕП об`єкт має задовольняти кількість паркомісць за існуючою ситуацією та враховувати навантаження об`єкту, що проектується; попередньо рішення узгодити з ТУ КП «Київський метрополітен», у ПП містобудівного розрахунку надати розгортки по проспекту Оболонському з урахуванням існуючої забудови.

19.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" повторно звернулося з листом щодо отримання містобудівних умов та обмежень, яким повідомило про усунення зауважень та врахування рекомендацій Департаменту містобудування. Відповідач поновив дію технічних умов КП «Київський метрополітен» та узгодив рішення, збільшив ТП багаторівневого паркінгу. На підтвердження виконання вищезазначеного до заяви від 23.02.2016 надано необхідні документи.

Листом від 04.03.2016 № 203/16/12-3/27-16 Департамент містобудування повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" про те, що наміри замовника суперечать погодженій проектній документації будівництва торговельного комплексу «Дрімтаун», погіршують транспортне обслуговування кварталів і мікрорайонів в цілому. Також зазначив, що за наданим містобудівним розрахунком передпроектні рішення не відповідають містобудівній документації. Наголосив на необхідності привести поданий на розгляд пакет документів у відповідності до чинного законодавства у сфері містобудування, а саме: за ТЕП об`єкт має задовольняти кількість паркомісць за існуючою ситуацією та враховувати навантаження об`єкта, що проектується; попередньо рішення узгодити ТУ КП «Київський метрополітен», у ПП містобудівного розрахунку надати розгортки по проспекту Оболонському з урахуванням існуючої забудови.

15.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" вчергове звернулося до Департаменту містобудування з листом щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельного-офісного та соціально-побутового призначення на просп. Оболонському в Оболонському районі м. Києва, в якому зазначило, що на виконання листів від 29.09.2015 та 04.03.2016 скоригувало орієнтовні техніко-економічні показники об`єкта інвестування, передбачені умовами інвестиційного договору, у тому числі, в частині збільшення площі паркінгу з 3 603,9 м. кв. до 5 584,9 м. кв., поновило технічні умови КП «Київський метрополітен», узгодило проект рішення з КП «Київський метрополітен», доопрацювало містобудівний розрахунок.

Листом від 20.07.2016 Департамент містобудування повідомив відповідача про те, що Департамент повернеться до розгляду зазначеного питання лише у разі виконання в повній мірі вимог та рекомендацій, викладених у попередніх листах, в тому числі: надати архітектурно-планувальне та об`ємно-просторове рішення об`єкта, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою, ув`язавши з існуючою забудовою; привести техніко-економічні показники об`єкта будівництва у відповідність до цільового і функціонального призначення земельної ділянки та назви об`єкту відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; уточнити необхідну кількість машиномісць; доповнити графічну частину містобудівного розрахунку об`ємно-просторовим рішенням об`єкта з урахуванням існуючої містобудівної ситуації та автостоянки ТЦ «Дрім-Таун».

З вказаного вище листування вбачається, що в період з 2015 року до 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" неодноразово зверталося до Департаменту з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для реалізації інвестиційного договору, натомість Департамент таких містобудівних умов не надавав.

Відповідач, виконуючи функції замовника, від імені Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просило захистити порушені Департаментом права.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2019, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 та постановою Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 826/17621/16, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Департаменту щодо неналежного розгляду заяв щодо надання містобудівних умов та обмежень; зобов`язано Департамент розглянути заяву Підприємству про видачу містобудівних умов та обмежень для будівництва багаторівневого паркінгу з об`єктами транспортної інфраструктури, приміщеннями торгівельно-офісного та соціально-побутового призначення на проспекті Оболонському (навпроти будинку № 20) в Оболонському районі м. Києва, у порядку та строки, встановлені чинним законодавством, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині.

Таким чином, внаслідок протиправних дій Департаменту, відповідач з моменту укладення інвестиційного договору не міг приступити до першої стадії інвестиційного договору, а саме проектування, оскільки не отримав містобудівних умов.

Суд вважає за доцільне у даному спорі застосувати принцип contra proferentem (verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), відповідно до якого особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Умови інвестиційного договору, розроблені позивачем, у тому числі такі, як інвестиційний проект - це сукупність дій сторін, спрямованих на будівництво об`єкта інвестування, оформлення прав на майно та земельну ділянку відповідно до чинного законодавства та умов договору (пункт 1.1.5), будівництво - це проектні, будівельно-монтажні та інші роботи, спрямовані на створення об`єкта інвестування з метою подальшої експлуатації за призначенням, введення в експлуатацію, а також здійснення заходів благоустрою об`єкта інвестування та інше (пункт 1.1.3 інвестиційного договору), необхідно розуміти на користь відповідача, тобто такі умови інвестиційного договору є такими, що свідчать про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" заявлених позивачем грошових коштів.

Відповідно до частин 1-3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Тому сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, а позивачем не спростовано, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" не забезпечило Товариствк з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" як інвестору доступ до земельної ділянки (пункт 5.2.4 інвестиційного договору), не виконало функцій замовника при отриманні вихідних даних проектування будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва (пункт 5.1.3 інвестиційного договору), а тому, відповідно, у відповідача не виникло зобов`язань зі слати компенсації орендних і податкових платежів за непередану для виконання умов інвестиційного договору земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" відсутній обов`язок сплачувати кошти на даній стадії договору, оскільки стадія проектування не розпочалась, а до такої стадії здійснення витрат позивачем за земельні ділянки не вважається утриманням земельних ділянок, знайшли своє підтвердження.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 450 487,77 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 26 739,28 грн та інфляційних втрат у розмірі 77 168,42 грн в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання зі сторони відповідача, відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а тому у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Водночас, як зазначалось вище, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відтак, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7822/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7822/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7822/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7822/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка