Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/12529/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/12529/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Булат Віталій;

від відповідача: Мацко М.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В."

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 року

у справі №910/12529/22 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В."

про стягнення 613 902,88 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В." (далі-відповідач) про стягнення 613 902,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується сума заборгованості за Договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №0809-П від 08.09.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" 423 368,50 грн. - основного боргу, 100 923,13 грн. - пені, 24 718,18 грн. - штрафу, 7 801,17 грн. - 3% річних 57 091,90 грн. - інфляційних втрат та 3962,55 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.В." звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 року у справі №910/12529/22, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути 423 368,50 грн. основного боргу.

За доводами апелянта, ним не було отримано ні повідомлення про відкриття провадження у даній справі, ні оскаржуване рішення, а тому апелянт не мав можливості подати свої пояснення та заперечення до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що він звертався до позивача з листом № 21/1-05 від 05.05.2022, в якому повідомив останнього про настання форс-мажорних обставин та просив розглянути можливість тимчасового звільнення від сплати платежів за укладеним договором постачання електричної енергії. Однак, незважаючи на повідомлення про настання форс-мажорних обставин, позивачем було неправомірно включено до власних позовних вимог пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні витрати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12529/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.06.2023.

Позиції учасників справи

09.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ» далі (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.В.» (далі - Споживач, ТОВ «Б.В.») укладено договір про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу №0809-П від 08 вересня 2021 р. (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору та його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 5 Додатку № 2 до Договору («Комерційна пропозиція») визначення планових обсягів споживання електроенергії: Планові обсяги споживання електричної енергії визначаються Постачальником на підставі заявки Споживача, що може подаватись до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому. У разі ненадання заявки з плановими обсягами, визначення планового обсягу споживання електричної енергії здійснюється згідно з додатком до Заяви-приєднання «Реєстр точок комерційного обліку електричної енергії споживачів балансуючої групи Постачальника».

Визначення фактичних обсягів спожитої електроенергії: Обсяги спожитої та розподіленої електричної енергії остаточно визначаються Оператором системи розподілу (передачі), до мереж якого приєднані електроустановки Споживача.

Як зазначено у п.6 Додатку №2 до Договору термін надання остаточного рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги споживання електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 5 банківських днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 12 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

З наведеного вбачається, що відповідно до Договору Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію на умовах Договору, а Покупець споживати таку електричну енергію та здійснювати розрахунки за фактично спожиту електричну енергію у визначений договором строк, тобто не пізніше ніж до 12 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Постачальник належним чином виконав умови договору, поставивши споживачу електричну енергію відповідно до його умов.

Згідно із п. 5.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пп.10 п.6.2 Договору споживач зобов`язується до 14 (чотирнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписувати та надавати Постачальнику скановану копію підписаного зі свого боку Акту постачання-прийняття електричної енергії у розрахунковому періоді, шляхом направлення електронного листа з сканованою копією Акту постачання-прийняття електричної енергії на електронні адреси Постачальника, що вказані у п. 14. Договору. Оригінал Акту постачання-прийняття електричної енергії Споживач надає Постачальнику до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку не надання Споживачем Постачальнику оригіналу Акту постачання-прийняття електричної енергії у встановлений строк - такий акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Відповідно до п.п.7.1.1 Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Крім того, відповідно до п.19 Додатку №2 до Договору Споживачу надається можливість обміну документами з використанням мережі Інтернет як з використанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП), так і без застосування ЕЦП. При цьому електронні копії документів мають чинність до моменту обміну паперовими копіями документів. Обмін паперовими копіями документів повинен бути здійсненим не пізніше, ніж через 10 робочих днів, після їх підписання у електронному вигляді.

Як вказує позивач, Споживач не виконав свого обов`язку, передбаченого пп.10 п.6.2 Договору, однак між сторонами відповідно п. 19 Додатку №2 до Договору відбувся обмін актами постачання-прийняття електричної енергії з використанням ЕЦП за допомогою захищеного програмного комплексу «M.E.Doc».

Так, між сторонами підписані наступні акти приймання-постачання електричної енергії:

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 28.02.2022р. за лютий 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за лютий складає 118 237,00 кВт*год на загальну вартість 379 275, 73 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 28/02-4 від 28.02.2022р на суму 379 275,73 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.03.2022р. за березень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за березень складає 34 419,00 кВт*год на загальну вартість 124 741,87грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 08/03-15 від 31.03.2022р на суму 124 741,87 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.04.2022р. за квітень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за квітень складає 2 046,00 кВт*год на загальну вартість 6 891,71 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 30/04-4 від 30.04.2022р на суму 6 891,71 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2022р. за травень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за травень складає 2 114,00 кВт*год на загальну вартість 7 470,23 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 31/05-36386617 від 31.05.2022p на суму 7 470,23 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2022р. за червень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за червень складає 2 046,00 кВт*год на загальну вартість 7 221,71 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 30/06-36386617 від 30.06.2022р на суму 7 221,71 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2022р. за липень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за липень складає 2 114, 00 кВт*год на загальну вартість 8 176,28 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 31/07-36386617 від 31.07.2022p на суму 8 176,28 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2022р. за серпень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за серпень складає 2 114,00 кВт*год на загальну вартість 9 052,16 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату № 0822-36386617 від 01.09.2022р на суму 9 052,16 грн.

Акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2022р. за вересень 2022 року, відповідно до якого загальний обсяг спожитої електроенергії за вересень складає 2 046,00 кВт*год на загальну вартість 9 814,54 грн.

На підставі зазначеного акта споживачу виставлено рахунок на оплату №0922-36386617 від 01.10.2022p на суму 9 814, 54 грн.

Всього згідно із наведеними актами споживачу поставлено 165 136,00 кВт*год на загальну вартість 552 644,23 грн.

Так, 28 березня 2022 року відповідач сплатив 29 275,73 грн в якості оплати рахунку №28/02-4 від 28.02.2022р; 01 червня 2022 року відповідач сплатив 100 000, 00 грн в якості оплати рахунку № 28/02-4 від 28.02.2022р, а всього за рахунком № 28/02-4 від 28.02.2022р: 129 275,73 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що жодних інших платежів за Договором з моменту останнього платежу (01 червня 2022 року) ТОВ «Б.В.» не здійснило, що підтверджується довідкою АТ «ОЩАДБАНК» від 26 жовтня 2022 року № 100.40/0159-50/2-925.

Спір виник внаслідок того, що в порушення договірних умов відповідач не розрахувався за отриману електричну енергію, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 423 368,50 грн. основного боргу та здійснив нарахування 100 923,13 грн. пені, 24 718,18 грн. штрафу, 7 801,17 грн. 3% річних та 57 091,90 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором. Суд також вказав на правомірність нарахованих пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Як вбачається із вимог та доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині стягнення 100 923,13 грн. пені, 24 718,18 грн. штрафу, 7 801,17 грн. 3% річних та 57 091,90 грн. інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання з внесення оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з березня 2022 року по вересень 2022 року в розмірі 423 368,50 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 423 368,50 грн.

Як вже було зазначено вище, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

В той же час, позивачем було нараховано 100 923,13 грн. пені, 24 718,18 грн. штрафу, 7 801,17 грн. 3% річних та 57 091,90 грн. інфляційних втрат.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, боржник є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 7 801,17 грн 3 % річних та 57 091,90 грн інфляційних втрат за загальний період з 13.03.2022 по 18.10.2022, колегія суддів встановила, що він є арифметично вірним

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 9.1 Додатку № 2 до Договору («Комерційна пропозиція») визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Споживач сплачує на користь Постачальника неустойку. Неустойка складається із пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу та штрафу, який нараховується у випадку прострочення чергового платежу більше, ніж на 20 календарних днів, у такому випадку Постачальник має право нарахувати, а Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 35% від загальної вартості електричної енергії, що зазначається у Заяві- приєднання «Реєстр точок комерційного обліку електричної енергії споживачів балансуючої групи Постачальника» або відповідно до середньомісячного обсягу споживання Споживача.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 6 589,42 грн. пені за загальний період з 13.03.2022 по 18.10.2022 та штрафу у розмірі 24 718,18 грн. колегія суддів встановила, що він є арифметично вірним.

Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, в силу яких від звільняється від оплати пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних витрат, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 12.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. (п. 12.2 договору).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2)

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Згідно з п. 12.4 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Так на підтвердження виконання зазначеної умови договору відповідачем до матеріалів апеляційної скарги долучено лист № 21/1-05 від 05.05.2022 із доказами його направлення.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

В обґрунтування підстав неможливості подачі даного листа до суду першої інстанції апелянт зазначав на тому, що ним не було отримано ні повідомлення про відкриття провадження у даній справі, ні оскаржуване рішення, а тому апелянт не мав можливості подати свої пояснення та заперечення до суду першої інстанції.

Водночас, колегією суддів враховано, що як ухвала суду першої інстанції від 21.11.2022 про відкриття провадження у справі, так і оскаржуване рішення суду були направлені на юридичну адресу відповідача, що зазначена ним у апеляційній скарзі: м. Київ, вул.. Вербова, 21, 23, однак були повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

А тому, доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та стосовно необізнаності існування справи № 910/12529/22 колегія суддів відхиляє.

Однак, колегією суддів враховано, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».)

Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.6 яких судам необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Згідно частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).

А тому, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням доданих відповідачем до апеляційної скарги доказів.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, лист відповідача № 21/1-05 від 05.05.2022, в якому останній повідомляв про настання форс-мажорних обставин, був направлений на адресу позивача лише 05.05.2022.

Водночас, як зазначалось вище, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. (п. 12.4. договору).

Тобто, відповідачем в порушення п. 12.4. договору не було дотримано строків для повідомлення позивача про неможливість виконання апелянтом своїх зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, та від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Крім того, з огляду на викладене вище, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним договором постачання електричної енергії внаслідок настання форс-мажорних обставин, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

А тому є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, які б слугували підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 100 923,13 грн. пені, 24 718,18 грн. штрафу, 7 801,17 грн. 3% річних та 57 091,90 грн. інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 року у справі № 910/12529/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В." на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі № 910/12529/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі № 910/12529/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у справі № 910/12529/22.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/12529/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.06.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко