Ухвала

від 16.06.2023 по справі 915/413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про видачу дублікату наказу

16 червня 2023 року Справа № 915/413/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши матеріали заяви (вх. № 7128/23 від 02.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна про видачу дублікату наказу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна, вул. Данила Галицького, буд. 4, м. Дніпро, 49102 (код ЄДРПОУ 37376273)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: invo@tisсo.com.ua

представник позивача, адвокат Дашко Ігор Валерійвич

електронна пошта: div.uvgroup@gmail.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мартал Н, провулок Дунайської флотілії, 41, м. Миколаїв, 54051 (код ЄДРПОУ 39026644)

поштова адреса: а/с 50, м. Миколаїв, 54051

про стягнення грошових коштів в сумі 249 719, 97 грн.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини по справі.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мартал Н грошові кошти в сумі 249 719, 97 грн., в тому числі: суму основного боргу в розмірі 227 018, 16 грн. та штраф в розмірі 22 701, 81 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 позов задоволено. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мартал Н на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна: 227 018, 16 грн. основного боргу; 22 701, 81 грн. штрафу; 3 745, 77 грн. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду 19.06.2019 видано наказ.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 р. у справі № 915/413/19 залишено без змін.

2. Заява про видачу дублікату наказу.

02.06.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. № 7128/23 від 02.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна, у якій заявник просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 у справі № 915/413/19.

Заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 по справі № 915/413/19 позов ТОВ «Торговий Дім Тіско Україна» задоволено.

19.06.2019 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 судом видано наказ у справі № 915/413/19, який пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцю Баришнікову А.Д. (18.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60353564).

Заявник зазначає, що 24.12.2020 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). В постанові ВП № 60353564 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 24.12.2023, у відповідності до ч. 5 ст. 12 закону України «Про виконавче провадження».

Заявник зазначає, що після введення в Україні воєнного стану з офісу Товариства було вивезено майже всі первинні, бухгалтерські, розпорядчі та інші документи, у зв`язку з чим оригінал наказу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 по справі № 915/413/19 було втрачено.

3. Розгляд заяви про видачу дублікату наказу судом.

Ухвалою Господарського Суду Миколаївської області від 06.06.2023 призначено розгляд заяви про видачу дублікату наказу в судовому засіданні на 16.06.2023.

Представники учасників справи у судове засідання 16.06.2023 не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Розглянувши заяву про видачу дублікату наказу (вх. № 7128/23 від 02.06.2023), суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 позов задоволено. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мартал Н на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна: 227 018, 16 грн. основного боргу; 22 701, 81 грн. штрафу; 3 745, 77 грн. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 по справі № 915/413/19 господарським судом було видано відповідний наказ від 19.06.2019.

Судом встановлено, що строк пред`явлення наказу до виконання протягом трьох років, тобто з 19.06.2019 по 19.06.2022.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 р. у справі № 915/413/19 залишено без змін.

Судом також встановлено, що наказ Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/413/19 було пред`явлено до примусового виконання.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 60353564 від 18.10.2019 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.20219.

Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 60353564 від 24.12.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв`язку з тим, що на рахунках боржника відкритих в банківських установах відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення, згідно відповіді РСЦ МВС у Миколаївській області автотранспорт за божником не зареєстровано, згідно витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно нерухоме майно за боржником не зареєстровано, а здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результатними.

Відповідно до п. 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 60353564 від 24.12.2020 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 24.12.2023.

4. Джерела права, які застосував суд. Висновки суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 19.01.2019) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 10.12.2020) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 10.12.2020) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 10.12.2020) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до примусового виконання та повернення виконавчого документа стягувачу, суд дійшов висновку про переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відтак, строк пред`явлення наказу суду № 915/413/19 з 24.12.2020 до 24.12.2023.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу XI "Перехідних положень" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 року по справі № 916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікату наказу, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення по даній справі, а заявник звернувся до суду із заявою з метою повторного пред`явлення до виконання та в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Керуючись ст. 232-235, 254-259, п. 19.4 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна (вх. № 7128/23 від 02.06.2023) про видачу дублікату наказу задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 у справі № 915/413/19 про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мартал Н, провулок Дунайської флотілії, 41, м. Миколаїв, 54051 (код ЄДРПОУ 39026644) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тіско Україна, вул. Данила Галицького, буд. 4, м. Дніпро, 49102 (код ЄДРПОУ 37376273): 227 018, 16 грн. (двісті двадцять сім тисяч вісімнадцять грн. 16 коп.) основного боргу; 22 701, 81 грн. (двадцять дві тисячі сімсот одна грн. 81 коп.) штрафу; 3 745, 77 грн. (три тисячі сімсот сорок п`ять грн. 77 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 22.06.2023.

СуддяЕ. М. Олейняш