Постанова

від 14.06.2023 по справі 522/10706/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 522/10706/18

провадження № 61-3485св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергій Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С. О. (далі - державний реєстратор Демченко С. О.) про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, посилаючись на те, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської міської ради) проведено перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що 03 березня 2017 року державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчев К. Л. здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 за цією адресою, а 07 серпня 2017 року державний реєстратор Демченко С. О. прийняв рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767 щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 змінено на нежитлове приміщення 2Н та загальну площу 47,1 кв. м змінено на 85,5 кв. м. В подальшому за договором купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність зазначене нежитлове приміщення. Однак влаштування прибудови до квартири АДРЕСА_2 здійснено на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси на праві комунальної власності, без затвердження в установленому законом порядку проєктної та дозвільної документації на будівництво. Крім того, наказом Управління ДАБК Одеської міської ради від 20 грудня 2017 року було скасоване право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Тому таке будівництво вважається самочинним та підлягає знесенню. При цьому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, так як ОСОБА_1 подала реєстратору пакет документів, який не відповідає вимогам чинного законодавства та містить недостовірні відомості. Враховуючи викладене, Одеська міська рада просила:

- скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором Демченком С. О., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою О. В., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - прибудову до квартири АДРЕСА_4 .

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Рога С. І. заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у законний спосіб та відповідно до вимог чинного законодавства набула у власність квартиру АДРЕСА_4 . Попередній власник квартири ОСОБА_4 отримав дозвіл на спорудження прибудови 02 червня 1988 року, і прибудова була наявна на час набуття ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру. Тому подані до державного реєстратора документи відповідали вимогам чинного законодавства, а державна реєстрація змін є законною.

ОСОБА_2 також подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснила реконструкцію балкона на підставі дозволу, наданого попередньому власнику квартири ОСОБА_4 ще в 1988 році, та набула спірне нежитлове приміщення у власність на законних підставах.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року позов задоволено. Скасовано рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором Демченком С. О., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою О. В., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - прибудову до квартири АДРЕСА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наказом Управління ДАБК Одеської міської ради від 20 грудня 2017 року № 01-13/53671а було скасоване право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061173351619 від 01 грудня 2017 року «Реконструкція нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 , замовник - ОСОБА_5 ». 14 лютого 2018 року головним спеціалістом Відділу самоврядного контролю за використанням і охоронною земель, дотриманням земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Томашевською С.І. було складено акт про те, що до квартири АДРЕСА_4 на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси прибудовано одноповерхове приміщення орієнтованою площею 45 кв. м, будівельні роботи під час проведення обстеження не проводилися. У свою чергу, Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 15 лютого 2018 року повідомив юридичний департамент Одеської міської ради про те, що рішення про передачу у власність або в користування земельної ділянки за вказаною адресою не приймалося. Крім того, рішенням міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02 червня 1988 року № 189, на яке послалися відповідачі як на підставу для відмови в позові, відзначено невідповідність площі придбаної квартири та переоформленого нежитлового приміщення. Зазначене рішенням міжвідомчої комісії є актом індивідуальної дії, прийняте з метою поліпшення житлово-побутових умов ОСОБА_4 , однак будівельні роботи, що проводилися ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 , не відповідають дозволу на прибудову балкона, отриманому в 1988 році попереднім власником квартири ОСОБА_4 . Отже, відсутні підстави вважати це рішення міжвідомчої комісії дозволом на прибудову частини приміщення та переведення житлового приміщення в нежитлове. Тому таке рішення не свідчить про набуття ОСОБА_1 права на збільшення площі об`єкта нерухомості за рахунок земель комунальної власності. Враховуючи невідповідність пакета документів, поданого для державної реєстрації змін речового права, суд дійшов висновку про те, що здійснена ОСОБА_1 прибудова до квартири є самочинним будівництвом, яке підлягає знесенню, а рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором Демченком С. О., - скасуванню. Оскільки ОСОБА_1 не була та не є власником частини самочинно збудованого об`єкта нерухомості, то укладений між нею та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою О. В., - скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг.

09 березня 2023 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 5, 6 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без її участі та не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17, від 16 травня 2019 року у справі № 302/1143/16-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 804/4871/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 808/1914/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 810/3214/18, про те, що розгляд справи без її учасника є несумісним з гарантіями справедливого судового розгляду. 01 лютого 2023 року у призначений апеляційним судом час вона прибула до Одеського апеляційного суду і бажала особисто взяти участь в судовому засіданні, однак судова охорона не допустила її до приміщення, в якому мала розглядатися справа, посилаючись на розпорядження голови Одеського апеляційного суду, відповідно до якого всі цивільні справи розглядаються цим судом без участі сторін. Спір в цій справі виник за участю ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання, однак суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/8542/16-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 266/1/17, від 02 червня 2021 року у справі № 520/1677/18 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, про те, що спір, який виник за участю суб`єкта господарювання підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Тобто оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції. З наведених підстав 01 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рога С. І. звертався до апеляційного суду із заявою про закриття апеляційного провадження у справі, однак під час розгляду справи зазначена заява взагалі не була розглянута. Також суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справах № 823/2042/16, № 915/127/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 30 січня 2019 року у справах № 552/6381/17, № 755/10947/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, згідно з якими у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, заявлених до державного реєстратора та нотаріуса, а також - в постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 161/15629/19, про те, що чинне законодавство не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

09 березня 2023 року ОСОБА_1 також подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити касаційне провадження у справі. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 6 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 04 вересня 2018 року у справах № 823/2042/16, № 915/127/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 30 січня 2019 року у справах № 552/6381/17, № 755/10947/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, згідно з якими у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, заявлених до державного реєстратора та нотаріуса. Оскільки спір в цій справі виник за її участю як суб`єкта господарювання, то суди попередніх інстанцій повинні були врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/8542/16-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 266/1/17, від 02 червня 2021 року у справі № 520/1677/18 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, про те, що спір, який виник за участю суб`єкта господарювання підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Тобто оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції. Крім цього, 01 лютого 2022 року її представник - адвокат Рога С. І. звертався до апеляційного суду із заявою про закриття апеляційного провадження у справі, однак під час розгляду справи зазначена заява взагалі не була розглянута апеляційним судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року і витребувано матеріали справи з Приморського районного суду міста Одеси.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.

19 квітня 2023 року справа № 522/10706/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 03 січня 2018 року Управління ДАБК Одеської міської ради повідомилоОдеську міську раду про виявлення факту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в цей же день державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчев К. Л. здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

07 серпня 2017 року державний реєстратор Демченко С. О. прийняв рішення про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767 щодо вищевказаного об`єкта нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 було змінено на нежитлове приміщення 2Н та загальну площу 47,1 кв. м змінено на 85,5 кв. м.

За договором купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року, індексний номер 41900160, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

За результатами проведеної перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт Управлінням ДАБК Одеської міської ради було складено акт № 001359, яким зафіксовано виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення 2Н шляхом влаштування прибудови на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме влаштування фундаменту та спорудження стін.

ПП «Інвест-сервіс» листом від 14 грудня 2017 року № 01/12-17 повідомило Управління ДАБК Одеської міської ради про те, що проєктна документація за адресою: АДРЕСА_3 не розроблялася.

15 грудня 2017 рокуУправління ДАБК Одеської міської ради видало ОСОБА_1 припис про усунення недостовірності даних, наведених в повідомленні про початок виконання будівельних робіт і склало протокол про адміністративне правопорушення, а постановою Управління ДАБК Одеської міської ради від 29 грудня 2017 року № 698/17 ОСОБА_1 було визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наведення недостовірних даних в зареєстрованому повідомленні про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, наказом Управління ДАБК Одеської міської ради від 20 грудня 2017 року № 01-13/53671а було скасоване право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061173351619 від 01 грудня 2017 року «Реконструкція нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 , замовник - ОСОБА_5 ».

Листом від 15 лютого 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив юридичний департамент Одеської міської ради про те, що рішення про передачу у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Одеською міською радою не приймалося.

14 лютого 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням і охоронною земель, дотриманням земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Томашевською С. І. було складено акт про те, що до квартири АДРЕСА_4 на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси прибудовано одноповерхове приміщення орієнтовною площею 45 кв. м, будівельні роботи під час проведення обстеження не проводилися.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні позову відповідачі посилалися на рішення міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02 червня 1988 року № 189.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02 червня 1988 року № 189 було прийняте з метою покращення житлово-побутових умов ОСОБА_4 . Цим рішенням надано дозвіл на виконання робіт за проектом інституту «Укржилремпроект» № 231-88-0І-АС. Ситуаційний план за цим проєктом передбачав влаштування монолітного залізобетонного балкона на металевих консолях.

В технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_4 , виданому на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , зазначено, що загальна площа квартири становить 47,1 кв. м, з яких площа балкона - 1,9 кв. м.

При цьому відповідно до технічного паспорта на нежитлове приміщення 2Н в будинку АДРЕСА_1 , виготовленого 04 серпня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік проект», загальна площа приміщення становить 85,5 кв. м, що на 38,4 кв. м більше, ніж загальна площа придбаної ОСОБА_1 квартири.

Крім невідповідності площі придбаної квартири та переоформленого нежитлового приміщення, судами попередніх інстанцій враховано, що рішення міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02 червня 1988 року № 189 є актом індивідуальної дії і видане саме з метою поліпшення житлово-побутових умов ОСОБА_4 .

З огляду на вищенаведене суди дійшли висновку про те, що проведені ОСОБА_1 будівельні роботи не відповідають тому дозволу на прибудову балкона, який ОСОБА_4 отримав у 1988 році, і, крім того, переведення житлової квартири в нежитлове приміщення суперечить меті цього дозволу - покращення житлово-побутових умов.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, на яку послалися заявники в касаційних скаргах, викладено такі правові висновки.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, на яку послалися заявники в касаційних скаргах, сформульовано правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Згідно з пунктом 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 929 (далі - Ліцензійні умови), дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб`єктів господарювання, зокрема на зареєстрованих в установленому законодавством порядку юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, ФОП, які провадять господарську діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів).

У пункті 3 Ліцензійних умов міститься перелік термінів, що вживаються у цих умовах, які мають, зокрема таке значення: аптека - заклад охорони здоров`я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами; аптечний пункт - структурний підрозділ аптеки, який створюється у лікувально-профілактичних закладах та функціонує разом з аптекою відповідно до цих Ліцензійних умов, основним завданням якого є забезпечення населення лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі; роздрібна торгівля лікарськими засобами - діяльність з придбання, зберігання та продажу готових ліків, виготовлених (вироблених) в умовах аптеки, через аптеку та її структурні підрозділи безпосередньо громадянам для особистого споживання, закладам охорони здоров`я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без права їх подальшого перепродажу.

Згідно з інформацією, яка міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), ОСОБА_1 з 03 червня 2002 року зареєстрована як ФОП, видами економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері охорони здоров`я, дослідження коньюктури ринку та виявлення громадської думки. Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.

З 01 квітня 2017 року спірне нежитлове приміщення використовувалося як аптека на підставі договорів оренди між власником ОСОБА_1 та в подальшому між ОСОБА_2 - новим власником нерухомості та орендарями Приватним підприємством «Екомед Південь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультістор», Приватним підприємством «Альфа». Відповідні договори та інші документи були надані відповідачами під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та містяться в матеріалах справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що спір в цій справі, який виник за участю суб`єкта господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності у спірному нежитловому приміщенні, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 607/8542/16-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 266/1/17, від 02 червня 2021 року у справі № 520/1677/18, на які послалися заявники в касаційних скаргах.

Таким чином, доводи заявників про те, що суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведених правових висновків Верховного Суду та оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням правил інстанційної юрисдикції, тобто заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України, є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на вищезазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора.

Повідомити Одеську міську раду про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити Одеській міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити Одеську міську раду про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук