Рішення

від 13.02.2024 по справі 522/10706/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 522/10706/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №522/10706/18

за позовом Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919)

до відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович (67442, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єреміївка, вул. Центральна, 43)

про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора передати

Представник:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року Одеська міська рада звернулася до суду позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором Демченком С. О., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою О. В., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - прибудову до квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року позов задоволено. Скасовано рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором Демченком С. О., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою О. В., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - прибудову до квартири АДРЕСА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року скасовано. Провадження в цій справі закрито. Повідомлено Одеську міську раду про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено Одеській міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

30 червня 2023 року Одеська міська рада подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заяву про направлення цієї справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного суду від 26.07.2023р. заяву Одеської міської рада про передачу справи до Господарського суду Одеської області за встановленою юрисдикцією задоволено, справу № 522/10706/19 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович про знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора передати для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 справу № 522/10706/18 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 04.09.2023р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.01.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

18.09.2023р. за вх. №32141/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

19.09.2023р. за вх.№32544/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

22.12.2023р. за вх. №46673/23 та №46677/23 до суду від відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач 3 про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 12.09.2023р. та 06.10.2023р. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 03.01.2018 року було повідомлено Юридичний департамент Одеської міської ради про виявлення факту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 03.03.2017 року державним реєстратором Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим Костянтином Леонідовичем зареєстровано право власності ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

07.08.2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем зареєстровано зміни об`єкта нерухомого майна, а саме: квартира змінено на нежитлове приміщення; загальна площа 47,1 кв.м, житлова площа 28 кв.м. змінено на загальна площа 85,5 кв.м.; адреса АДРЕСА_3 змінено на АДРЕСА_3 .

Право на початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 набула на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 01.12.2017 за №ОД 061173351619 «Реконструкція нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адерсою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Повідомлення проектна документація для проведення реконструкції розроблена ПП «Інвест-сервіс», отримання містобудівних умов та обмежень не вимагається на підставі п.25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Як вказує позивач, ПП «Інвест-сервіс» листом №01/12-17 від 14.12.2017 року повідомило про те, що дана організація не розробляла проектну документацію за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно акту №001359 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зафіксовала виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення 2 «Н», шляхом влаштування прибудови на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_5 , а саме влаштування фундаменту та кладка стін.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 15.12.2017 року видало припис ОСОБА_1 про усунення недостовірності даних наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, також 15.12.2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення та 29.12.2017 року постановою №698/17 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП за наведення недостовірних даних в зареєстрованому повідомленні про початок виконання будівельних робіт.

Як вказує позивач, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради наказом №01-13/53671а від 20.12.2017 року скасувало право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД 061173351619 від 01.12.2017 року «Реконструкція нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 , замовник ОСОБА_1 ».

Головним спеціалістом Томашевською С.І. Відділу самоврядного контролю за використанням і охоронною земель, дотриманням земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 14.02.2018 року складено акт про те, що до квартири АДРЕСА_4 на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси прибудовано одноповерхове приміщення, орієнтованою площею 45 кв.м., будівельні роботи під час проведення обстеження не проводилися.

Крім того, як зазначає позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 15.02.2018 року повідомив юридичний департамент Одеської міської ради про те, що рішення про передачу у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 Одеською міською радою не приймалося.

Позивач наголошує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської місьокї ради, самовільно зайнята гр. ОСОБА_1 , тому підлягає звільненню шляхом знесення обєкта самочинного будівництва за рахунок відповідача.

При цьому як вказує позивач, для повного відновлення його порушеного права рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олексійовича про внесення змін до запису Державного реєстру прав від 07.08.2017р. №36505767 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Одеська міська рада звернулась до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Так, як встановлено судом влаштування прибудови здійснено на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси на праві комунальної власності без затвердження в установленому законом порядку проектної та відповідної дозвільної документації на будівництво (скасоване право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт), тому таке будівництво вважається самочинним та тягне за собою відповідальність за законом, а саме зобов`язання знесення об`єкту самочинного будівництва прибудову до квартири АДРЕСА_4 , з урахуванням чого відповідна позовна вимога підлягає судом задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Отже, врахування невідповідності пакету документів поданих ОСОБА_5 для державної реєстрації змін речового права (що також встановлено з копії реєстраційної справи №1148666151101), враховуючи самочинність будівництва, суд дійшов висновку про скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав від 07.08.2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 04.07.2018 рок ОСОБА_1 продала та передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 85,5 кв.м., про що свідчить договір купівлі-продажу, зареєстрований за №5931 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В.

Як зазначалось по тексту рішення вище відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України закріплено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги той факт що ОСОБА_1 не була та не є власником частини самочинно збудованого об`єкту нерухомості, договір купівлі-продажу укладений з ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.07.2018 року №41900160 скасуванню.

При цьому заперечення відповідачів 1, 2 до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідачі вказують на правомочність набуття ОСОБА_1 права власності на приміщення 2 «Н» будинку АДРЕСА_5 , та наявності дозвільних документів у попереднього власника щодо здійснення відповідних дій , зокрема рішення №189 від 02.06.1988 року.

Рішенням №189 міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02.06.1988 року вирішили з метою покращення житлово-побутових умов ОСОБА_6 дозволили виконання робіт по проекту інституту «Укржилремпроект» №231-88-0І-АС. Ситуаційний план №231/88-01-АС передбачає влаштування монолітного залізобетонного балкона на металевих консолях. Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 загальна площа квартири становить 47,1 кв.м., з яких площа балкона становить 1,9 кв.м..

Згідно технічного плану ТОВ «Технік проект» на нежитлове приміщення 2 «Н» будинку АДРЕСА_5 загальна площа приміщення становить 85,5 кв.м., що на 38,4 кв.м. більше ніж загальна площа придбаної ОСОБА_1 квартири.

Крім невідповідності площі придбаної квартири та переоформленого нежитлового приміщення, суд зазначає, що рішення №189 міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02.06.1988 року є актом індивідуальної дії, яке видане саме з метою поліпшення житлово-побутових умов ОСОБА_6 .

Будівельні роботи, що проводилися ОСОБА_1 не відповідають тому дозволу на прибудову балкону отриманому ОСОБА_6 в 1988 році. Переведення житлової квартири в нежитлове приміщення суперечить «поліпшенню житлово-побутових умов».

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За правилами частини першої статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 5 статті 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Переведення житлового приміщення в нежитлове можливе з підстави знаходження будівлі в аварійному стані та за умови надання дозволу на переведення квартири в нежитлове / нежиле приміщення.

Отже, підстав вважати, рішення № 189 міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 02.06.1988 року - дозволом на прибудову ОСОБА_1 частин приміщення та переведення житлового приміщення в нежитлове не встановлено. Отже, таке рішення не свідчить про набуття ОСОБА_1 права на збільшення площі об`єкту нерухомості за рахунок земель комунальної власності.

Крім того, суд зазначає, що у частині 1 ст. 1 Протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом в загальними принципами міжнародного права. В той же час, як встановлено судом територіальна громада в особі Одеської міської ради є власником комунального майна та, в свою чергу не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , тому забудова яка була здійсненна є самочинно забудованим об`єктом на ділянці, яка не була відведена Одеською міською радою для цієї мети.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідачів не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович (67442, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єреміївка, вул. Центральна, 43) - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав від 07 серпня 2017 року № 36505767, прийняте державним реєстратором прав на нерухому майно Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем (67442, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єреміївка, вул. Центральна, 43), що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (РНОМ 1148666151101).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 липня 2018 року № 5931, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., за яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) передала, а ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) прийняла у власність нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (РНОМ 1148666151101).

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2018 року № 41900160, прийняте приватним нотаріусом Груєвою Олександрою Валеріївною., що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (РНОМ 1148666151101) ..

5. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - прибудову до квартири АДРЕСА_4 .

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) судовий збір в сумі 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім)грн.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) судовий збір в сумі 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім)грн.

8. Стягнути з Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергія Олександрович (67442, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єреміївка, вул. Центральна, 43) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) судовий збір в сумі 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна