Рішення

від 14.06.2023 по справі 303/2023/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/2023/23

2/303/340/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

за участю представника позивача-відповідача Аги В.В.

відповідача-позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Будмедіндустрія» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Позов обґрунтований тим, що ТзОВ «Будмедіндустрія» є балансоутримувачем будинку за адресою АДРЕСА_1 , виконує всі необхідні дії для забезпечення утримання будинку та прибудинкової території у належному та справному стані, тобто є виконавцем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території будинку та відповідно надає такі послуги власникам квартир, що розташовані в цьому будинку. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2022 року між ТзОВ «Будмедіндустрія» та ОСОБА_1 визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 20.11.2020 року. Проте, не зважаючи на те, що відповідачу ОСОБА_1 в повному обсязі надаються послуги, останній свої зобов`язання зі сплати послуг не виконує, внаслідок чого станом на 31.01.2023 року утворилася заборгованість у сумі 13574,41 грн. Оскільки відповідач відмовляється сплачувати нараховані платежі з утримання житлового будинку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Таким чином ТзОВ «Будмедіндустрія» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13574,41 грн., а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Також судом прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Будмедіндустрія» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій недійсним. Зустрічний позов обґрунтовується тим, що з набранням чинності та введенням в дію з 10.06.2018 року окремих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» перестала існувати така житлово-комунальна послуга як послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. З огляду на вищевказану обставину, станом на 20.11.2020 року ТзОВ «Будмедіндустрія» у відносинах і ним повинен був користуватися положеннями житлово-комунального законодавства, що регулюють порядок укладання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а не договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. У зв`язку з цим зазначає про те, що сторонами договору, що визнаний укладеним з ТзОВ «Будмедіндустрія» та є предметом цього спору, є власник квартири (по суті індивідуальний споживач) та балансоутримувач будинку, а стороною договору з управління, згідно з типової форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», повинні бути: а) управитель, який призначається зборами співвласників або визначається органом місцевого самоврядування, на основі проведеного конкурсу, та б) співвласник або декілька співвласників, які були уповноважені зборами на підписання договору від імені усіх співвласників, або ж посадова особа органу місцевого самоврядування, якщо управитель був визначений на конкурсних засадах (форма договору з управління не передбачає укладення його з індивідуальним споживачем). При цьому тариф (вартість) договору становить собою нічим необґрунтовану суму в 210,00 грн. (п. 2.1 договору) та є однаковим для всіх власників квартир незалежно від площі приміщення, натомість ціна послуги з управління повинна розраховуватися з розрахунку за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (п. 10 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712).

Крім того, зміна вартості послуг в договорі, що запропонований ТзОВ «Будмедіндустрія», передбачає односторонню зміну ціни договору за ініціативи ТзОВ «Будмедіндустрія» без внесення змін в договір шляхом виставлення нового рахунку (абз. 7 та 11 п. 2.1. договору), натомість умови типового договору з управління передбачають, що новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат (п. 12 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712). Також зміна цін/тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій прямо заборонено абзацом третім пункту 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким зазначено, що з дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Таким чином накази ТзОВ «Будмедіндустрія» про зміну розміру тарифу № 28 від 31.12.2021 року, № 06 від 01.04.2022 року, № 13 від 01.07.2022 року, № 22 від 03.10.2022 року є нікчемними та такими, що не несуть жодних юридичних наслідків. Умовами договору, запропонованому ТзОВ «Будмедіндустрія», передбачено сплату пені за несвоєчасне внесення плати в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 3.3. договору), натомість умови типового договору з управління передбачають розмір пені не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення (п. 24 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712).

У зв`язку з цим просити визнати недійсним про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 20.11.2020 року, укладений між ТзОВ «Будмедіндустрія» та ОСОБА_1 , з тих підстав, що такий суперечить іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України). По суті з цих підстав у зустрічному позові ОСОБА_1 також просить відмовити в задоволенні первісного позову.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено у такий строк та черговість подання заяв по суті справи.

19.04.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій недійсним.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.05.2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Будмедіндустрія» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій недійсним прийнято до спільного розгляду, розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.05.2023 року.

18.05.2023 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від представника ТзОВ «Будмедіндустрія» в якому зазначено про те, що підстави для визнання договору недійсним відсутні так як змісту договору надану оцінку судом в постанові Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2022 року, відповідно до якої договір визнаний укладеним. У зв`язку з цим просять суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі. 22.05.2023 року на адресу суду надійшов аналогічний за змістом відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2023 року підготовче засідання по справі закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті на 14.06.2023 року.

Представник ТзОВ «Будмедіндустрія» у судовому засіданні первісний позов підтримала, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові. Проти задоволення зустрічного позову заперечила.

ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив. Зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що Закарпатським апеляційним судом 28.07.2022 року постановлено судове рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ТзОВ «Будмедіндустрія» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Враховуючи те, що у розгляді цивільної справи за позовом ТзОВ «Будмедіндустрія» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку брали участь ті самі особи, які є учасниками цієї цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність тезисно відобразити встановлені Закарпатським апеляційним судом обставини.

Так, постановою Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2022 року позов ТзОВ «Будмедіндустрія» задоволено, визнано договір про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку між ТзОВ «Будмедіндустрія» та ОСОБА_1 укладеним з 20.11.2020 року.

В ході судового розгляду Закарпатський апеляційний суд встановив: «Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.09.2012 р. виданого Управлінням міського господарства на підставі рішення Мукачівського міськвиконкому від 23.08.2012р. № 212, ТзОВ «Будмедіндустрія» на праві приватної власності в 1/1 частці належить Житловий будинок 5-ти поверховий на 24-и квартири з вбудованим на 1-му поверху торговим закладом, площею 508,90 кв.м., а всього загальною площею 3288,80 кв.м., житловою площею 1235,30 кв.м. по АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності за ТзОВ «Будмедіндустрія» на Житловий будинок 5-ти поверховий на 24-и квартири з вбудованим на 1-му поверху торговим закладом по АДРЕСА_1 була здійснена державним реєстратором 19.09.2012 р. за реєстраційним номером: 26423378, що підтверджується Витягом за № 35548775 від 19.09.2012 про Державну реєстрацію прав. Актом приймання-передачі приміщень загального користування від 25.07.2012 року, який укладено між ТзОВ «Русинія» та ТзОВ «Будмедіндустрія» у зв`язку з продажем нерухомого майна, а саме: -квартир за АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 і 21-24 відповідно до договорів купівлі-продажу за №№ 2457-2470 і 2502-2508; - вбудованого на 1-му поверсі торговельного закладу відповідно до договору купівлі-продажу за № 2905, які розміщені в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , стверджено що продавець передав, а покупець прийняв у власність приміщення загального користування, загальною площею 437,10 кв.м. по інвентарній справі за шрифтами в кількості 25-ть приміщень. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 233287628 від 19.11.2020 р., ОСОБА_1 з 22.11.2011 року є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.11.2012 р. виданого Управлінням міського господарства на підставі рішення Мукачівського міськвиконкому від 27.11.2012 р. Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2019 року за реєстраційним номером 1891634221104 та від 07.08.2019 року за реєстраційним номером 1891689121104, ТзОВ «Будмедіндустрія» на підставі договору купівлі-власності № 6913 від 23.10.2012 року та договору купівлі-власності № 7463 від 22.11.2012 року являється власником земельної ділянки площею 0,1 га за кадастровим номером 2110400000:01:001:0319 та земельної ділянки площею 0,04 га за кадастровим номером 2110400000:01:001:0510. ТзОВ «Будмедіндустрія» будучи власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та являючись балансоутримувачем цього будинку з безпосереднім здійсненням надання послуг з обслуговування та утримання вказаного будинку та прибудинкової території зверталось до ОСОБА_1 з повідомленнями від 19.11.2020 року № 63, від 09.01.2021 року № 05, які надсилались на адресу останнього з 2-ма примірниками договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, які просило підписати.».

У зв`язку з цим Закарпатський апеляційний суд зробив наступний висновок: «Зміст зазначеного дає підстави дійти висновків стосовно того, що ТзОВ «Будмедіндустрія» як власник - балансоутримувач багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці з прибудинковою земельною ділянкою, що також належать ТзОВ «Будмедіндустрія», останнє здійснює управлінням зазначеним будинком і земельними ділянками шляхом забезпечення та надання власникам квартир у даному будинку послуг з обслуговування внутрішньо-будинкових систем і прибудинкової території по їх утриманню і ремонту та житлово-комунальні послуги, які забезпечують належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб власників квартир.».

Також Закарпатський апеляційний суд встановив та зробив висновки про таке: - «… ОСОБА_1 заперечує лише саме право вимоги ТзОВ «Будмедіндустрія» на укладення індивідуального договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком при тому, що такі споживає у повній мірі. Тоді як ОСОБА_1 не оспорює сам зміст та умови надання житлових послуг, зазначених у договорі, який йому було запропоновано укласти з ТзОВ «Будмедіндустрія». Та обставина, що надісланий ОСОБА_1 примірний договір має назву «Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» не являється підставою для не укладення такого договору з цієї підстави, так-як сторони договору мають можливість змінити назву такого. Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що ТзОВ «Будмедіндустрія» не являється управителем багатоквартирного будинку так-як співвласники квартир не уповноважували таке на укладення індивідуальних договір є помилковими. Оскільки, ТзОВ «Будмедіндустрія» являється власником - балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та здійснює управління таким, шляхом забезпечення співвласникам їх потреб в отриманні житлово-комунальних послуг. Тобто, ТзОВ «Будмедіндустрія» на підставі договорів із власниками квартир забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. В свою чергу ОСОБА_1 не надав доказів того що ТзОВ «Будмедіндустрія» не здійснює управління як власник багатоквартирного будинку таким будинком та/або співвласниками квартир не укладено індивідуальних договорів на здійснення обслуговування багатоквартирного будинку чи що таке управління здійснює інша юридична особа.».

- «Оскільки ТзОВ «Будмедіндустрія» не здійснювалось жодних дій по відчуженню багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 чи здійснення списання з балансу загальних площ цього будинку та/або передачі прав та обов`язків по утриманню зазначеного багатоквартирного будинку разом з прибудинковою територією іншому балансоутримувачу та/або управителю, то ТзОВ «Будмедіндустрія» задля створення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб власників багатоквартирного будинку здійснює надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Такі послуги полягають в прибиранні внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території; виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньо-будинкових систем; утримання ліфтів; купівля електричної енергії для забезпечення функціонування загальних приміщень; здійснення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; цілодобове забезпечення відеонагляду по охороні будинку та прибудинкової території та контролю доступу до будинку і для забезпечення цього укладено договір з надання телекомунікаційних послуг; забезпечення консьєрж сервісу; послуг з можливого паркування автомобіля, тощо.».

- «Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 протягом значного періоду часу споживає послуги з утримання багатоквартирного будинку, які надає ТзОВ «Будмедіндустрія» то виниклі між сторонами зобов`язання підлягають виконанню. Проте, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зазначені обставини в їх сукупності дають підстав стверджувати, що ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати оплату послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. А за наявності ненадання таких послуг, фіксувати порушення актом-претензією, чого не було зроблено.».

Таким чином судом встановлено та не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи факт існування укладеного між ТзОВ «Будмедіндустрія» та ОСОБА_1 з 20.11.2020 року договору про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку. Копія вказаного договору додана до позовної заяви та міститься в матеріалах цивільної справи.

Відповідно до умов договору, такий укладений між ОСОБА_1 , що є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 77,50 кв.м., з однієї сторони, та ТзОВ «Будмедіндустрія», що є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , з іншої сторони. Згідно з п. 1.1. предметом цього договору полягає в тому, що ТзОВ «Будмедіндустрія» забезпечує експлуатацію та утримання будинку та прибудинкової території будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , а ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно оплачувати (компенсувати) витрати ТзОВ «Будмедіндустрія» на виконання вказаних послуг в порядку та розмірах, встановлених даним договором.

В розділі 2 договору «Тарифи (вартість) на послуги та їх загальна вартість. Порядок зміни.» сторони узгодили про таке. Тарифи (вартість) на момент укладання договору на послуги становлять: - із забезпечення експлуатації та обслуговування будинку та прибудинкових територій (в тому числі виключно витрати на обслуговування ліфту, прибирання сходових маршів у під`їздах та прибудинкової території, з технічного обслуговування будинку) - 210,00 грн. з розрахунку за один календарних місяць; - з проведення поточних ремонтів сходових маршів у під`їздах, інших допоміжних приміщення будинку - 1/24 частина від загальної вартості матеріалів та ремонтних робіт; - з облаштування будинку та/або прибудинкової території - 1/24 частина від загальної вартості матеріалів та робіт по облаштуванню будинку та/або прибудинкової території. В тариф не входить вартість проведення капітальних та поточних ремонтів даху, фасаду, капітальних ремонтів під`їздів, інших допоміжних приміщень будинку які підлягають відшкодуванню в розмірі 1/24 частина від загальної вартості ремонтних робіт та матеріалів згідно розрахунку ТзОВ «Будмедіндустрія». При зміні розміру витрат ТзОВ «Будмедіндустрія», пов`язаних з наданням послуг, обумовлених цим Договором, вартість тарифу на послуги підлягає зміні за ініціативи ТзОВ «Будмедіндустрія», про що ТзОВ «Будмедіндустрія» письмово повідомляє Сторону і у рахунку на сплату послуг за звітний період із зазначенням підстав, які обумовили збільшення вартості відшкодування витрат. Підставою для зміни вартості відшкодування витрат є: - прийняття органами влади рішень про збільшення вартості житлово-комунальних послуг/експлуатаційних витрат; несення змін до законодавства, що тягнуть за собою збільшення вартості послуг/експлуатаційних витрат. Оплата за новими тарифами здійснюється Стороною і без внесення змін до цього договору

В п. 3.5. договору сторони погодили, що рахунок, складений на підставі цього договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати. Згідно з п. 5.2.12. договору ОСОБА_1 , як сторона договору, зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання підписати акт наданих послуг та направити один примірник підписаного акту ТзОВ «Будмедіндустрія». У випадку, якщо протягом зазначеного періоду ТзОВ «Будмедіндустрія» не отримає підписаний ОСОБА_1 примірник акту наданих послуг або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.

Відповідно до п. 11.2. договору такий укладається терміном на 12 (дванадцять) календарних місяців і набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Договір вважається щоразу продовженим на 12 (дванадцять) календарних місяців, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду, при цьому кількість таких продовжень є необмеженою.

З-поміж зазначеного вище судом також встановлено про те, що 12.10.2022 року ТзОВ «Будмедіндустрія» направило лист-повідомлення № 64 від 07.10.2022 року ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що його повідомлено про те, що в силу судового рішення договір вважається укладений з 20.11.2020 року, в зв`язку з чим йому було направлено рахунок за оплату послуг за період з 20.11.2020 року по 30.09.2022 року. Так, відповідно до рахунку за оплату № 824 від 30.09.2022 року сума до сплати становить 10714,83 грн.

В подальшому ТзОВ «Будмедіндустрія» направляло ОСОБА_1 відповідні акти про надання послуг та рахунки на оплату за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року. 15.12.2022 року ТзОВ «Будмедіндустрія» направило ОСОБА_1 лист-претензію № 81 від 14.12.2022 року про сплату існуючої заборгованості станом на 14.12.2022 року на загальну суму 12145,01 грн.

Всі перераховані вище документи отримані ОСОБА_1 про, що свідчить інформація з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта».

В сукупності розмір заборгованості за договором за період з часу укладення договору по січень 2023 року включно становить 13574,41 грн. При цьому в ході судового розгляду встановлено про те, що жодної оплати за послуги відповідно до спірного договору ОСОБА_1 не здійснював.

Крім цього судом встановлено, що наказом ТзОВ «Будмедіндустрія» № 28 від 31.12.2021 року «Про застосування тарифу для власників житлового фонду на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій на об`єкті - багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_7 » з 01.01.2022 року встановлено тариф на послугу з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі квартири (5,65 грн. за 1 м.кв). В подальшому відповідно до наказів ТзОВ «Будмедіндустрія» № 06 від 01.04.2022 року, № 13 від 01.07.2022 року, № 22 від 03.10.2022 року тариф на послугу з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій змінювався та в кінцевому варіанті встановлений в розмірі 7,41 грн. за 1 м.кв. ТзОВ «Будмедіндустрія» листом № 87 від 30.12.2022 року повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно з п. 2.1. Договору та його вимог щодо зміни методики нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.01.2022 року запроваджено тариф на послуги з розрахунку фактичних витрат на 1 м.кв загальної площі квартир в будинку за адресою АДРЕСА_1 . Оплата за новими тарифами здійснюється без внесення змін до договору.

Із врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необхідність першочергового вирішення зустрічного позову. Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_1 вказує на те, що спірний договір суперечить іншим актам цивільного законодавства, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; відповідно до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст. 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах (постанова Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі № 281/129/17).

Під час розгляду справи суд враховує, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Згідно з ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 10.03.2021 року у справі № 201/8412/18, від 11.08.2021 року у справі № 523/7609/17).

Таким чином, вирішуючи спір в цій частині, суд має встановити наявність підстав для визнання спірного договору недійсним саме на момент його укладення.

Аналізуючи викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 щодо предмета спору та їх обґрунтування судом встановлено, що їхній зміст та суть є фактично ідентичними змісту відзиву на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ТзОВ «Будмедіндустрія» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку. Цим обставинам Закарпатським апеляційним судом було надано відповідну правову оцінку.

Суд враховує, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (ст.ст. 3, 6, 12 15, 20 ЦК України) можна дійти висновку, що у разі відмови в укладенні договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 916/1134/18 та постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-110цс12.

При цьому, за наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 910/6139/20.

Так, наявна в матеріалах справи редакція договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що є предметом цього спору, була перевірена Закарпатським апеляційним судом в тому числі і на відповідність вимогам законодавства. У зв`язку з цим, суд вирішуючи цей спір, враховує те, що преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (ч. 2 ст. 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до ч.ч. 5 , 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)» (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 140/6115/21).

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 917/1345/17.

Водночас, як убачається з позовної заяви, наведені в ній доводи фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин відповідності оспорюваного договору вимогам законодавства в момент його укладення. Разом з тим таку оцінку вже було надано в постанові Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2022 року.

З огляду на зазначене суд з урахуванням встановлених вище обставин приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки не уповноважений здійснювати повторну ревізію оспорюваного договору на його відповідність актам цивільного законодавства в момент його укладення. При цьому сама незгода ОСОБА_1 з оспорюваним договором, в тому числі у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконання зобов`язань за таким договором, не може бути підставою для визнання його недійсним із заявлених в зустрічному позові підстав. Додаткові доводи про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову будуть зазначені також нижче по тексту цього рішення в контексті вирішення первісного позову.

Вирішуючи спір в частині первісного позову, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено вище, між ТзОВ «Будмедіндустрія» та ОСОБА_1 з 20.11.2020 року в силу постанови Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2022 року укладено договір про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку.

Звертаючись до суду позовними вимогами, ТзОВ «Будмедіндустрія» обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, тому змушено звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином між сторонами існує спір щодо обов`язку по здійсненню оплати житлово-комунальних послуг, який виник з правовідносин, що регулюються нормами ЖК України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», тощо.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК, яка передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники квартир у багатоквартирному будинку зобов`язані, зокрема: - забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; - забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; - виконувати рішення зборів співвласників; - забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; - забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; - своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

У ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цього Закону. Збори співвласників у прийнятих в експлуатацію новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Статтею 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» протягом одного року з дня набрання у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.

Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Як зазначив Верховний Суд у свої постанові від 14.12.2021 року (справа № 664/3152/18), системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавець розмежовує розгляд питань щодо прийняття рішень щодо управління багатоквартирними будинками залежно від того, чи утворено у багатоквартирному будинку об`єднання співвласників; до затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а в разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради; ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу, при цьому сторони договору можуть включити в договір управління умови про зміну ціни.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зміст певних термінів, що використовуються у такому законі, зокрема: - послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п. 12); - споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (п. 13); - управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком визначений ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування. В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Таким чином, на теперішній час залучення управителя багатоквартирного будинку можливе лише на підставі відповідного договору, який укладається з таким управителем на підставі рішення загальних зборів співвласників, обирається загальними зборами ОСББ або призначається за результатами конкурсу, проведеного органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачається, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

З 01.05.2021 року п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що оговори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов`язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.

У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються протягом строку дії договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

До затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а в разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом суб`єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг). Умови таких договорів, що суперечать положенням Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, не застосовуються, а регулювання відносин сторін договору в цій частині здійснюється згідно з відповідними нормами Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «Будмедіндустрія» посилається на положення договору, укладеного з 20.11.2020 року з ОСОБА_1 , як індивідуальним споживачем. З-поміж встановленого вище, надаючи оцінку дійсності такого договору суд бере до уваги, що аналіз вищезгаданих норм закону свідчить, що на теперішній час закон не визначає порядку укладання договору про управління багатоквартирним будинком між управителем та співвласником-індивідуальним споживачем, проте і не встановлює заборони укладання таких договорів.

В цьому контексті слід звернути увагу на те, що цивільні правовідносини ґрунтуються на засадах вільного волевиявлення та свободи договору.

Так, ст. 6 ЦК передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17 зазначив таке: «..згідно п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.».

Заперечуючи проти первісного позову, а також вказуючи на недійсність договору у зустрічному позові, ОСОБА_1 посилається на відсутність рішення загальних зборів співвласників про укладання договору на управління багатоповерховим будинком із позивачем за встановленим тарифом, а також відсутність у позивача права на зміну тарифу в односторонньому порядку. Натомість, ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що відповідні загальні збори співвласників проводились та створювалося об`єднання співвласників і відповідно приймалось рішення про затвердження тарифу, на умовах якого мають оплачуватись послуги ТзОВ «Будмедіндустрія». Отже, враховуючи, що багатоповерховий будинок потребує управління, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачений обов`язок співвласників щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7), то суд робить висновок про наявність взаємних зобов`язань сторін, що виникли на підставі договору, укладеного з 20.11.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , як індивідуальним споживачем.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 904/7183/17 та в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року в справі № 750/12850/16.

Стосовно доводів відповідача про зміну позивачем в односторонньому порядку тарифу вартості послуг позивача, то суд бере до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено право виконавця послуг вносити зміни у договір, що впливають на розмір плати за послуги, шляхом письмового повідомлення сторони і у рахунку на сплату послуг за звітний період із зазначенням підстав, які обумовили збільшення вартості відшкодування витрат. Оплата за новими тарифами здійснюється стороною і без внесення змін до цього договору (п. 2.1. договору). Одночасно суд враховує те, що умови такого договору є типовими для всіх співвласників будинку, а відтак відповідний тариф має погоджуватись з усіма співвласниками багатоквартирного будинку, що в цьому випадку можливе лише шляхом публічної пропозиції.

Судом встановлено про, що зазначено вище, що зміни тарифу вартості послуг відбулися з 01.01.2022 року (запроваджено тариф на послуги з розрахунку фактичних витрат на 1 м.кв загальної площі квартир в будинку). В подальшому зміни відбувалися відповідно до наказів ТзОВ «Будмедіндустрія» № 06 від 01.04.2022 року, № 13 від 01.07.2022 року, № 22 від 03.10.2022 року, про які ОСОБА_1 був повідомлений шляхом письмового його повідомлення у рахунку на сплату послуг за звітний період без внесення змін до договору.

При цьому звертається увага на те, що такі зміни методики нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відбулися в тому числі і на вимогу ОСОБА_1 , на що він вказує у зустрічному позові, а також до постановлення апеляційним судом свого рішення (крім наказу № 22 від 03.10.2022 року).

Додатково суд вважає за необхідне врахувати положення Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 130 від 05.06.2018 року.

При цьому варто звернути увагу, що дія такого порядку розповсюджується лише на правовідносини споживачів з виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування, натомість законом не визначено відповідного порядку для випадків, коли надання послуг з управління багатоквартирним будинком здійснюється на підставі договорів з індивідуальним споживачем, а отже застосування такого порядку можливе на підставі аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України).

Як було зазначено вище повідомлення про зміну тарифів було здійснено шляхом письмового повідомлення ОСОБА_1 у рахунку на сплату послуг за звітний період без внесення змін до договору, як це передбачено безпосередньо умовами оспорюваного договору. В той же час суду не надано будь-яких доказів про подання заперечень ОСОБА_1 чи іншими співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 щодо дій ТзОВ «Будмедіндустрія» в частині зміни тарифу, а отже суд приходить до висновку про правомірність розрахунку ТзОВ «Будмедіндустрія» вартості його послуг за встановленими ним тарифами.

Додатково суд враховує і те, що співвласники будинку АДРЕСА_1 не визначили форму управління багатоквартирним будинком згідно із Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управителем багатоквартирним будинком є ТзОВ «Будмедіндустрія», умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком погоджуються сторонами цього договору та визначають ціну послуги, а тому такі можуть включити в договір умови про зміну ціни. Схожий висновок зробив Верховний Суд у свої постанові від 14.12.2021 року (справа № 664/3152/18).

Таким чином суд робить висновок, що між сторонами фактично тривалий час існували сталі правовідносини із надання/споживання послуг з управління багатоквартирним будинком, внаслідок яких ТзОВ «Будмедіндустрія» здійснювало надання таких послуг, а ОСОБА_1 приймав на себе зобов`язання з оплати вартості таких послуг.

В контексті доводів ОСОБА_1 про неналежне здійснення ТзОВ «Будмедіндустрія» управління будинком, то суд зауважує, що всупереч вимог ст.ст. 12, 78, 81 ЦПК України ним не надано суду доказів щодо наявності в нього заперечень в частині якості надаваних позивачем послуг, зокрема, суду не надано складених у встановленому законом порядку актів-претензій у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт, як це передбачено ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як і не доведено фактів невиконання ТзОВ «Будмедіндустрія» обов`язку з надання вищевказаних послуг. До того ж ОСОБА_1 в ході судового розгляду вказав на те, що ним не сплачувалися грошові кошти на утримання будинку жодній іншій організації. В цьому контексті суд зауважує, що будь-яких доказів щодо того, що відповідні послуги надавались іншими юридичними особами, ніж ТзОВ «Будмедіндустрія», суду не надано.

Також в межах строку дії оспорюваного договору ОСОБА_1 не порушував питання щодо розірвання договору чи обрання іншого управителя, а тому ТзОВ «Будмедіндустрія» має право вимагати від співвласників, яким є ОСОБА_1 , оплату наданої послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов`язання з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, що виникла станом на 31.01.2023 в загальному розмірі заборгованість 13574,41 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Будмедіндустрія».

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Будмедіндустрія» підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 на користь його користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду позовом, у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 15, 203, 204, 215, 216, 509, 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» заборгованість в розмірі 13574,41 гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» 2684,00 гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія» (площа Кирила і Мефодія, буд. 10-12, каб. № 4, м. Мукачево. Закарпатська область, код ЄДРПОУ 33102221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 22.06.2023 року.

Суддя А.М.Заболотний