Постанова

від 21.06.2023 по справі 686/11591/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11591/22

Провадження № 22-ц/4820/1116/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю прокурора,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року, суддя Чевилюк З.А., у справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», до Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення сесії, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації,

встановив:

У червні 2022 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, в якому просив визнати недійсним рішення Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 30.09.2020 року №5 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Давидковецької сільської ради площею 0,1 га та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003; визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, площею 0,1 га, припинивши право власності ОСОБА_1 на неї; визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, площею 0,10 га; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, яка розташована на території Хмельницької міської об`єднаної територіальної громади.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 30.09.2020 року, №5, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, на території Давидковецької сільської ради площею 0,1 га та передано у власність ОСОБА_1 вказану ділянку. Кадастровий номер земельної ділянки 6825082400:01:004:0003. Внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за №2195274368250 від 12.10.2020 року. Водночас, передача вказаної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 відбулася всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство» в межах Хмельницького лісництва ДП «Проскурівське лісове господарство».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.03.2023 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Давидковецької сільської ради Хмельниицького району Хмельницької області від 30.09.2020 року, №5 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Давидковецької сільської ради площею 0,1 га та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003; визнано незаконною та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, площею 0,1 га, припинивши право власності ОСОБА_1 на землю; зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, яка розташована на території Хмельницької міської об`єднаної територіальної громади.

Задовольняючи позов частково, суд вказав на те, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з державної власності, в тому числі з постійного користування ДП «Проскурівське лісове господарство» внаслідок незаконного використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 без відповідної зміни її цільового призначення. Відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки суд зауважив, що скасування реєстрації земельної ділянки не відповідає способам захисту встановленим законом, оскільки державній реєстрації підлягають не земельні ділянки, а право на них.

В апеляційній скарзі прокурор просив рішення суду в частині відмови в скасуванні державної реєстрації земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначив, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є належним та ефективним способом захисту, який в тому числі покликаний повернути спірній земельній ділянці її законне цільове призначення.

В суді апелянт підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в суд не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що рішенням Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 30.09.2020 року, №5, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, на території Давидковецької сільської ради площею 0,1 га та передано у власність ОСОБА_1 вказану ділянку. Кадастровий номер земельної ділянки 6825082400:01:004:0003 (а.с. 60-65).

Згідно з інформацією №25 від 12.01.2022 року та схемою розташування зазначеної земельної ділянки, наданих ВО «Укрдержліспроект», спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки лісового фонду в межах Хмельницького лісництва ДП ХОСЛАП «Хмельницькагроліс», правонаступником якого є ДП «Проскурівське лісове господарство», яке, в свою чергу, не надавало погодження на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003 (а.с. 31, 57, 68-69).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги прокурор зазначив, що судом було невірно застосовано норми матеріального права щодо визначення належного способу захисту порушеного права в частині позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки.

В іншій частині, а саме, задоволення судом вимог щодо незаконності набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки, рішення суду не оскаржувалося, відтак не переглядається.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частинами 1, 2 статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 4 частини 1 статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно з п.п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, в редакції, на час звернення прокурора до суду, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, в тому числі у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення уповноваженим органом виконавчої влади не приймалося та Кабінетом Міністрів України не погоджувалось, у постійного користувача, а саме у ДП «Проскурівське лісове господарство», відповідна ділянка не вилучалася, у зв`язку з чим судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Разом з тим, судом не враховано, що лише скасування відповідного речового права ОСОБА_1 та зобов`язання останньої повернути спірну земельну ділянку державі не призводить до повернення її до категорії земель лісогосподарського призначення, оскільки спірна ділянка залишатиметься сформованою як об`єкт майнових прав із іншим цільовим призначенням, тобто не відновлює порушені права позивача в повній мірі.

З огляду на викладене, колегія суддів, з урахуванням положень діючого на час ухвалення судового рішення законодавства, яке передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки як спосіб захисту, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Посилання суду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №514/487/16-ц є необґрунтованим, оскільки обставини справи та характер спірних правовідносин у даній справі та у розглядуваній справі судом касаційної інстанції є іншими.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена повністю, з відповідача ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 2481 грн.:(9924:1=2481) в суді першої та 3721,50 грн. в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825082400:01:004:0003, площею 0,10 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2481 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова

О.І. Ярмолюк