Постанова

від 21.06.2023 по справі 420/1161/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1161/23

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 20.03.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Абович Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій Групп» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ТОВ «Благоустрій Групп» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-1, Відділ), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-2, Укртрансбезпека), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №332717 від 28.11.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідно до товарно-транспортної накладної серії 12ААИ №288092 від 18.10.2022 року, яка вказана у акті перевірки від 18.10.2022 року та в інших документах, складених за результатами проведення габаритно-вагового контролю, та за якою здійснювалося перевезення вантажу автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником вказане приватне сільськогосподарське підприємство «Фрегат» (ПСП «Фрегат»), а не ТОВ «Благоустрій Групп». Позивач стверджує, що в спірних правовідносинах він не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», тому не може нести відповідальність, передбачену абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року заяву ТОВ «Благоустрій Групп» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ТОВ «Благоустрій Групп» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн..

Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Укртрансбезпека подала апеляційні скарги, в яких, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2022 року о 14 год 53 хв на автодорозі «М-14» 21 км + 454 км Мелітополь-Одеса на підставі направлення на перевірку від 17.10.2022 року №033/в було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з причепом марки MENCI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.10.2022 року №346837, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.10.2022 року №0072551, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 18.10.2022 року №0063516.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.10.2022 року №346837 виявлено порушення, а саме перевезення вантажу згідно ТТН серія 12ААИ №288092 від 18.10.2022 року з ваговими параметрами, які перевищують нормативні, визначені в п.12.5 ПДР, а саме осьове навантаження на одиночну вісь 12,35 т при дозволених 11,5 т, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний акт містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія та пояснення про причини порушень мовою оригіналу: «не згоден сипучий груз…».

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 28.11.2022 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №332717 до ТОВ «Благоустрій Групп» за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 8500,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у даних спірних правовідносинах не є перевізником, а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства самим перевізником.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно приписів ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, зокрема:

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів було виявлено порушення позивачем вимог габаритно-вагових стандартів транспортних засобів.

Позивач стверджує, що він не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення Закону України «Про автомобільний транспорт», з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Отже, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

Згідно з положеннями ст.ст.908-909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил №363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Таким чином, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки. Під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з товарно-транспортної накладної серії 12ААИ №288092 від 18.10.2022 року, автомобільним перевізником є ПСП «Фрегат».

Таким чином, зазначення ПСП «Фрегат» в графі «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, підтверджує доводи позивача про те, що він не є перевізником, а тому і не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Благоустрій Групп» у спірних правовідносинах не мало статусу автомобільного перевізника, а отже, не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв`язку з чим відповідач протиправно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20.

Що стосується апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, яким з відповідача стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2020 року між ТОВ «Благоустрій Групп» та Адвокатським об`єднанням «Мітрас» в особі голови Гудкова Сергія Олексійовича укладений договір №14/05 про надання правничої допомоги та додаткова угода №3 від 12.12.2022 року до нього.

Згідно п.3.1 договору №14/05 надання правничої допомоги Виконавцем здійснюється на умовах передоплати. Розмір вартості правничої допомоги узгоджується сторонами в Додатковій угоді.

Додатковою угодою №3 від 12.12.2022 року визначено, що Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді першої інстанції становить 10000,00 грн..

Відповідно до акту прийому-передачі правничої допомоги від 13.03.2023 року Виконавець у період з 12.12.2022 року по 10.03.2023 року надавав Замовнику правничу допомогу, передбачену Додатковою угодою №3 від 12.12.2022 року до Договору про надання правничої допомоги №14/05 від 14.05.2020 року під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи №420/1161/23 за позовом ТОВ «Благоустрій Групп» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №332717 від 28.11.2022 року, а саме:

- попередній аналіз наданих Замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 12.12.2022 року - 2 години роботи адвоката;

- підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - 20.01.2023 року - 3 години роботи адвоката;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 07.03.2023 року - 1 година роботи адвоката;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 10.03.2022 року - 3 години роботи адвоката.

Сторони погодили, що вартість наданої Виконавцем Замовнику правничої допомоги, яка передбачена п.1 даного Акту, склала 10000,00 грн..

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано рахунок-фактуру №01/03 від 13.03.2023 року на оплату за надання правничої допомоги у справі №420/1161/23 на суму 10000,00 грн..

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що розумно обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є витрати в розмірі 2500,00 грн., оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повний текст складено та підписано 22 червня 2023 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька