Постанова

від 21.06.2023 по справі 320/11180/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11180/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.02.2020, включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4408,52 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно в сумі 102121,08 гривень відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 січня 2023 року від представника окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надійшла заява про закриття провадження по справі № 320/11180/22, в обґрунтування якої зазначено про наявність аналогічно спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же самих підстав в межах адміністративної справи № 320/8150/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 р. заяву представника окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина) задоволено, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.06.2023.

Апеляційну скаргу 14.06.2023 було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, судове засіданні призначено на 21.06.2023.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

У судове засідання учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предмет і підстави позову, як і суб`єктивний склад учасників процесу у справах № 320/8150/21 та № 320/11180/22, є тотожними, оскільки звернення з позовом до суду зумовлене невиплатою в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що при розгляді справи № 320/8150/21, предметом розгляду була правильність обрання відповідачем базових місяців для виплати індексації грошового забезпечення, однак, при розгляді справи не було визначено фіксовану величину індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 15.02.2020 року, загальну суму індексації належну до виплати, дані вимоги визнано передчасними, а судом досліджувалось виключно застосування базового місяця в період до 28.02.2018 року та поточна індексація в період з 01.03.2018 року внаслідок перевищення поругу індексації в 103%, проте не фіксована величина індексації з 01.03.2018 року. Апелянт вказує на те, що у справі № 320/11180/22, предметом розгляду вже є правильність встановлення відповідачем розміру фіксованої величини індексації грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 року. Враховуючи, що питання фіксованої величини індексації не вирішувалось при розгляді справи № 320/8150/21 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, то, у даному випадку, позивач позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно норм частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Слід наголосити на тому, що тотожними визнаються позови, в яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування лютого 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 46538 гривень 13 копійок із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4408 гривень 52 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4408 гривень 52 копійки за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно в сумі 103676 гривень 12 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням від 17.02.2022 по справі № 320/8150/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування лютого 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Позивач звертаючись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом № 320/11180/22 зазначив, що при розгляді справи № 320/8150/21 питання правильності обрахунку індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в період з 01.03.2018 року по 15.02.2020 року та розмір підвищення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадових окладів судом не досліджувалось, дане питання визнано передчасним, оскільки ще не було виплачено позивачу індексацію за лютий 2018 року та неможливо було встановити чи перевищить сума індексації розмір підвищення доходу.

Проте, суд першої інстанції не погодився з даними твердженнями позивача та зазначив, що Київським окружним адміністративним судом та Шостим апеляційним адміністративним судом було надано оцінку спірним правовідносинам в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4408,52 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно в сумі 102121,08 гривень відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції правильними, позаяк, під час розгляду спору № 320/8150/21, а саме, ОСОБА_1 та Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) було подано апеляційні скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року.

Колегія суддів наголошує на тому, що у справі № 320/8150/21, у межах доводів апеляційної скарги позивача, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 було вказано щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4408,52 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4408,52 грн. за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно в сумі 103676,12 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, судом зазначено наступне:

«…Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що починаючи з березня 2018 року збільшилось грошове забезпечення позивача та змінився базовий місяць для нарахування його індексації, що свідчить про не перевищення порогу величини індексу споживчих цін у 103 відсотка, тому починаючи із цього місяця індексація грошового забезпечення військовослужбовців не нараховується, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2019 року.

У апеляційній скарзі представник позивача наполягає на тому, що при індексації грошового забезпечення належить застосовувати щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 4408,52 грн. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що підвищення у березні 2018 року посадового окладу не призвело до збільшення грошового доходу в цілому, тому він набув право на щомісячну фіксовану індексацію. За переконанням позивача, його правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23 квітня 2020 року № 816/1728/16.

Колегія суддів враховує, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок у період існування спірних правовідносин (з березня 2018 року по грудень 2019 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку, однак лише у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Порядку, у тому числі викладено в новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів».

Таким чином, позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях Порядку в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Також вимоги позивача ґрунтуються на тому, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було збільшено посадовий оклад, однак розмір грошового забезпечення залишився майже незмінним.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів, колегія суддів враховує, що відповідно до абз.абз. 3-5 п. 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Зазначені норми порядку вказують на те, що на правовідносини, пов`язані з нарахуванням індексації, дійсно впливає факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою підвищено посадові оклади для відповідної категорії осіб, набула чинності 01 березня 2018 року.

Дослідивши довідку про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премій) та індексації позивача за період з січня 2017 року до лютого 2018 року та з березня 2018 року по грудень 2019 року, колегія суддів встановила, що загальний розмір грошового забезпечення збільшився. Так, у січні 2018 року розмір грошового забезпечення становив 7524 грн., у березні 2018 року - 7578,63, у грудні 2018 року - 8422,20, з лютого 2019 року по серпень 2019 року - 9537,30 грн., у листопаді 2019 року - 9646,50 грн.

Таким чином, доводи позивача про те, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмір його грошового забезпечення майже не зазнав змін, не знайшли свого підтвердження.

Доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, позивач не надав.

У листі від 07.04.2021 відповідач повідомляв позивача про те, що у період з 01.03.2018 по 15.02.2020 йому було нараховано та виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення.

Обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги представника позивача не можуть бути підставою для його скасування…»

«…Щодо розрахунку позивачем суми індексації за 15.02.2017 по 28.02.2018 в розмірі 46538,13 грн., суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем розраховано суму індексації без врахування особливостей розрахунку суми індексації, визначених Порядком №1078, зокрема, що стосується врахування суми коштів, на які змінювався посадовий оклад позивача протягом спірного періоду, в тому числі зі зміною позивачем посад під час проходження військової служби. Відтак, у зазначеній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню…».

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що доводи апелянта у даній справі про те, що при розгляді справи № 320/8150/21 судом досліджувалось виключно застосування базового місяця в період до 28.02.2018 року та поточна індексація в період з 01.03.2018 року внаслідок перевищення поругу індексації в 103%, проте не фіксована величина індексації з 01.03.2018 року, а у справі № 320/11180/22 предметом розгляду вже є правильність встановлення відповідачем розміру фіксованої величини індексації грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 року, тому, враховуючи, що питання фіксованої величини індексації не вирішувалось при розгляді справи № 320/8150/21 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, то у даному випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, є необґрунтованими та спростовуються змістом постанови суду апеляційної інстанції в справі № 320/8150/21, в якій по позовним вимогам позивача, тотожним заявленим в даній справі було відмовлено в задоволенні, тож, дані позовні вимоги були розглянуті, та мова про передчасність звернення з даними вимогами не йшла в рішеннях суду в справі № 320/8150/21.

Колегія суддів вважає, що суд першої інсатнції дійшов правильного висновку, що предмет і підстави позову, як і суб`єктивний склад учасників процесу у справах № 320/8150/21 та № 320/11180/22 є тотожними, оскільки звернення з позовом до суду зумовлене невиплатою в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.02.2020 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, тому, наявні підстави для закриття провадження у справі ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються у якості належних.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко