Ухвала

від 21.06.2023 по справі 380/4823/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2023 року

м. Київ

справа №380/4823/21

адміністративне провадження №К/990/20707/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/4823/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача у якому просив суд:

- визнати протиправним та нечинним наказ т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 22.05.2019 №27-ос, яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. №2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області»;

- визнати протиправним та нечинним пункт 3 наказу т.в.о. директора Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 09.08.2019 №47-ос, яким затверджено науково-проектну документацію «Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (ох. № 2967-Лв) - група «Лиса гора» на території Миколаївського району Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 22.05.2019 № 27-ос "Про затвердження зон охорони пам`ятки історії" в частині затвердження науково-проектної документації "Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд "Фортеця м. Миколаїв" (ох. № 2967-Лв) на території Миколаївського району Львівської області", що накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367;

- визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 09.08.2019 № 47-ос "Про затвердження зон охорони пам`ятки історії", в частині затвердження науково-проектної документації "Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд "Фортеця м. Миколаїв" (ох. № 2967-Лв) - група "Лиса гора" на території Миколаївського району Львівської області, що накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0406; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367.

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/4823/21, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і вказує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: частини першої статті 32 Закону України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» та пункту 5 Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток».

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Суд зазначає, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення конкретної норми права, що була застосована неправильно судами першої та апеляційної інстанції, а також без обґрунтування того у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Таким чином, скаржникам необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/4823/21 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недолікі касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

С.М. Чиркін,

Судді Верховного Суду