Постанова

від 21.06.2023 по справі 320/14138/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 320/14138/21

адміністративне провадження № К/990/1315/23, К/990/37366/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Стеценка С.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект»

про стягнення штрафу

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» та Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Панової Г.В. від 26 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О., Чаку Є.В. від 28 листопада 2022 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Київській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (далі - ТОВ «Армукрземпроект», відповідач), в якому просить суд стягнути з ТОВ «Армукрземпроект» (ідентифікаційний код: 37791452, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45) штраф у сумі 1 700,00 грн (за рішенням ГУ Держпродспоживслужби у Київській області від 26 липня 2021 року № 75).

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не сплачено у добровільному порядку штраф за порушення законодавства про рекламу, що зумовило необхідність звернення до суду для примусового стягнення суми штрафу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, провадження у справі закрито та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про стягнення на його користь з ГУ Держпродспоживслужби у Київській області витрат на правничу допомогу.

4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з вказаним позовом.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків, зокрема, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, про те, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, не має права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу відповідно до Закону України «Про рекламу».

6. Відмовляючи у задоволенні клопотання ТОВ «Армукрземпроект» про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 та від 7 липня 2020 року у справі № 906/961/17, виходили з того, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ГУ Держпродспоживслужби у Київській області та ТОВ «Армукрземпроект» звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять: ГУ Держпродспоживслужби у Київській області - скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у частині закриття провадження у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; ТОВ «Армукрземпроект» -скасувати зазначені судові рішення у частині відмови у задоволені клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення про задоволення цього клопотання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У касаційній скарзі ГУ Держпродспоживслужба зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі, неправильно застосували положення Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (далі - Порядок № 693), у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про те, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом.

9. Скаржник також вказує, що суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, щодо права територіального органу Держпродспоживслужби на звернення до суду з метою стягнення штрафних санкцій із суб`єкта господарювання за порушення Закону України «Про рекламу».

10. ТОВ «Армукрземпроект» у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволені клопотання про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу, неправильно застосували положення статей 134, 139 КАС України, у зв`язку із чим дійшли необґрунтованих висновків про те, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача.

11. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 квітня 2020 року у справі № 400/478/19 та від 22 квітня 2020 року у справі № 440/1757/19, про те, що положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-цте, що суд не може з власної ініціативи змінювати розмір суми відшкодування на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з їх боку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційні скарги подані 28 грудня 2022 року та 10 січня 2023 року.

13. Ухвалами Верховного Суду від 6 березня 2023 року відкрито касаційні провадження у справі № 320/14138/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзивів на касаційні скарги.

14. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 26 липня 2021 року, встановлено недотримання ТОВ «Армукрземпроект» вимог законодавства України про рекламу, а саме: на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, на яке згідно із законом покладено функцію контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, розповсюджувачем реклами не надано документів необхідних для здійснення повноважень стосовно контролю, що є порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» при розповсюдженні зовнішньої реклами за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/6 такого змісту «НОВА КОЛЕКЦІЯ MIDA фірмова крамниця до -50% знижки, перший поверх ТРЦ AEROMALL м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/6 www.aeromall.com.ua».

16. Позивачем направлено вимогу до ТОВ «Армукрземпроект» № 10-05.4/4552-21 від 19 травня 2021 року, якою директора товариства зобов`язано надати наступні документи: письмові пояснення, макети розміщеної реклами, виписку з єдиного державного реєстру, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами (договір з виробником реклами та/або рекламодавцем, акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення по справі.

17. Директором ТОВ «Армукрземпроект» надано письмові пояснення (вх. № 6437-21 від 15 червня 2021 року), якими зазначено, що інформація щодо виготовленого рекламного макету відсутня.

18. У зв`язку з тим, що, на думку позивача, не було надано іншої витребуваної інформації, а саме: договору з рекламодавцем, актів виконаних робіт, платіжних доручень про сплату за розміщення рекламних засобів, 15 червня 2021 року складено протокол про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ «Армукрземпроект» за ненадання документів, пояснень, а також іншої необхідної інформації для здійснення повноважень органу державної влади, на який згідно із законом покладено функцію контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу.

19. 16 червня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби у Київській області прийнято рішення відносно ТОВ «Армукрземпроект» про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за ненадання документів, пояснень, а також іншої необхідної інформації для здійснення повноважень органу державної влади, на який згідно із законом покладено функцію контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу.

20. У подальшому, листом-вимогою № 10-05.4/5467-21 від 16 червня 2021 року розповсюджувачу реклами повідомлено про місце та час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

21. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», ГУ Держпродспоживслужби в Київській області прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 75 від 26 липня 2021 року, яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, відповідно до вимог частини другої та шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - ТОВ «Армукрземпроект» (ідентифікаційний код: 37791452, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45) штраф у розмірі 1 700 грн 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).

22. У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції, накладені вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги ГУ Держпродспоживслужби у Київській області є обґрунтованими, вимоги касаційної скарги ТОВ «Армукрземпроект» є частково неприйнятними, з огляду на наступне.

28. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби правових підстав для звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми штрафу з відповідача, оскільки, на думку скаржника, суди неправильно застосували положення Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693, а також не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18.

30. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

31. Відповідно до частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

32. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

34. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

35. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

36. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

37. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

38. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

39. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21.

40. Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ТОВ «Армукрземпроект» штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 1 700 грн, застосованого рішенням ГУ Держпродспоживслужби у Київській області від 26 липня 2021 року № 75.

41. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».

42. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

43. За частиною восьмою статті 8 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (частина шоста статті 9 Закону України «Про рекламу»).

44. За частиною першою статті 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

45. Правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про рекламу» викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 1840/2539/18, від 7 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а (2-а/405/85/16), від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 18 травня 2022 року у справі № 580/1853/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22.

46. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

47. Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок № 693.

48. На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

49. Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

50. Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, Служба відповідно), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

51. Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

52. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.

53. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року N 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

54. Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Суд дійшов висновку про те, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби у Київській області діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Крім того, колегія суддів доходить висновку, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

55. Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2022 року у справі № 640/19933/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.

56. Звертаючись до адміністративного суду з позовом, за загальним правилом, суб`єкт владних повноважень переслідує мету захисту публічного інтересу, який охоплює суспільний та державний інтереси. Тому, відповідне право співвідноситься із завданнями адміністративного судочинства, що визначені частиною першою статті 2 КАС України.

Захист інтересів держави (публічних інтересів) потребує наявності у суб`єкта владних повноважень відповідних повноважень, у тому числі, права на звернення до суду з позовом.

В окремих випадках, коли виникає необхідність у судовому захисті охоронюваного законом інтересу, суб`єкт владних повноважень звертається до адміністративного суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень. Отже, суди мають застосовувати широкий підхід до визначення права суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом.

57. Зокрема, стосовно судового захисту охоронюваного законом інтересу у пункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

58. У підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 підкреслюється, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

59. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 означає правовий феномен, який, зокрема, виходить за межі змісту суб`єктивного права; має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом; регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

60. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга стаття 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

61. Колегія суддів також звертає увагу, що в постанові від 15 липня 2019 року у справа № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів

62. Враховуючи обставини цієї справи, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закрито провадження у справі, прийняті з порушенням норм процесуального права.

63. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, з тих мотивів, що відповідне судове рішення ухвалено за інших обставин, зокрема в контексті вирішення питання щодо предметної юрисдикції спору.

64. Зокрема, у справі № 812/1234/18 ГУ Держпродспоживслужби звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1 700 грн та штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700 грн.

Цю справу ухвалою від 30 листопада 2018 року Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, тобто з метою визначення предметної юрисдикції.

Разом з тим, розглядаючи цю справу, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

65. Отже, виходячи з того, що у справі № 812/1234/18 та у справі № 320/14138/21 спір виник з аналогічних правовідносин (сторонами в обох справах є ГУ Держпродспоживслужба - позивач та суб`єкт господарювання - відповідач, предметом спору є позовна вимога ГУ Держпродспоживслужби про примусове стягнення штрафної санкції із суб`єкта господарювання за порушення законодавства про рекламу), то відповідно, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо порядку застосування норм Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693 в аспекті наявності у ГУ Держпродспоживслужби права на звернення до суду з позовом про примусове стягнення із суб`єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про рекламу є обов`язковими для врахування під час розгляду та вирішення справи, що переглядається.

64. Стосовно застосування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, в якій Суд дійшов протилежного висновку, а саме - про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби права на звернення до суду з позовом про стягнення із суб`єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про рекламу, колегія суддів зазначає наступне.

65. У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

66. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

67. Даний висновок застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.

68. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що оскільки правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 у подібних спірних правовідносинах, має перевагу над висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, суди попередніх інстанцій повинні враховувати саме висновок Великої Палати Верховного Суду.

69. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положень Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693, а також ухвалили рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених, зокрема у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18.

70. Суд також враховує, що згідно з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відтак, виконання Держпродспоживслужбою функції контролю за дотриманням законодавства про рекламу та наступне звернення з позовом про стягнення із суб`єкта господарювання, який допустив порушення цього законодавства, суми штрафу у разі відмови останнього сплачувати такий штраф у добровільному порядку, є єдиним процесом системного виконання державою в особі уповноважених суб`єктів владних повноважень конституційної гарантії захисту прав споживачів, здійснюючи контроль за якістю та безпечністю надання послуг у сфері реклами, оскільки правила поведінки, створені у демократичній та правовій державі для захисту гарантованих прав, не мають користі, якщо вони не виконуються.

71. Крім того, згідно з пунктом 37 Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року (Recommendation REC(2004)10 of the Committee of Ministers to member States concerning the protection of the human rights and dignity of persons with mental disorder and its Explanatory Memorandum (Adopted by the Committee of Ministers on 22 September 2004 at the 896th meeting of the Ministers' Deputies)) для захисту колективних або громадських інтересів, які можуть бути порушені адміністративними актами, державам-членам рекомендується розглянути можливість ініціювання судового процесу асоціаціями, організаціями та іншими уповноваженими особами; йдеться про адміністративні рішення, які поширюються не на одного індивіда, а на групу осіб; такі рішення, що стосуються, наприклад, довкілля або прав споживача, можуть бути представлені для судового перегляду без вказівки на порушення ними інтересів конкретної особи.

72. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

73. Враховуючи, що Суд направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно касаційну скаргу ТОВ «Армукрземпроект», основним доводом якої є безпідставна відмова у задоволенні судами попередніх інстанцій під час закриття провадження у справі клопотання відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, слід задовольнити частково, оскільки у силу вимог частини другої статті 134 КАС України розподіл таких витрат може бути здійснений лише за результатами розгляду та вирішення справи по суті.

74. Тобто питання щодо стягнення з позивача витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу може бути вирішено лише після розгляду справи та прийняття у ній законного та мотивованого рішення з урахуванням усіх обставин справи, а також того, чи буде ухвалено судове рішення по суті розгляду справи на користь позивача чи відповідача та у якій частині.

75. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 15 травня 2023 року у справі № 380/25725/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби у Київській області слід задовольнити, касаційну скаргу ТОВ «Армукрземпроект» слід залишити без задоволення, процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закрито провадження у справі, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

77. Оскільки колегія суддів повертає справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не ухвалюючи нового рішення, то відповідно до відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року скасувати.

Справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» про стягнення штрафу направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко