Ухвала

від 22.06.2023 по справі 461/4912/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4912/23

Провадження № 1-кс/461/3413/23

УХВАЛА

про арешт майна

22.06.2023 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023140000000819 від 30.05.2023 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Слідча відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речі вилучені 16.06.2023 року під час проведення огляду місця кімнати кальянної ТзОВ «Готель Шато», за адресою: м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 27 а, а саме на грошові кошти у сумі 2000 доларів США (20 купюр номіналом 100 доларів США) із наступними серіями та номерами:PB84945407M; PL92729674A; HB51759252L; KL00905942C; LG53394337E; LK83539995C; PF35018701G; LB11679902J; PH36189875B; PF35018704G; PB95419528K; KB01085024K; PB79967538B; MB82203721C; LL14770157G; MB22280695K; LF74385585J; LL62249673D; ML39745353C; LG61642665C.

Слідча вказує, що вилучені під час проведення огляду грошові кошти мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки могли бути знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також містити інформацію про обставини вчинення злочину та причетних осіб, а тому є необхідним долучення вище перелічених грошових коштів до матеріалів кримінального провадження з метою використання їх у доказуванні, отримання постійного безперешкодного доступу до них, недопущення їх відчуження, зміни або знищення.

Слідча у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином, у відповідності до ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме здійснення виклику по телефону. Згідно з прохальної частини клопотання, просить провести розгляд останнього за її відсутності.

Власник майна у судове засідання не з`явився, згідно з наявною у матеріалах справи заявою, просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Також, у матеріалах справи міститься заява адвоката ОСОБА_5 захисника ОСОБА_4 , який не заперечує щодо розгляду клопотання у його відсутності.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України). На підставі наведеної норми, вважаю за можливе провести розгляд клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Статтею 26 КПК Українитакож встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення такого розгляду, внаслідок неявки учасників кримінального провадження, не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частинами 1 та 2ст.170 КПК України встановлено,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 наведеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 10, 11ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтями 7 та 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам та критеріям встановленим ст. 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що 16.06.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369 КК України.

16.06.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб,тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 ККУкраїни, який відноситься до тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 237 КПК України органом досудового розслідування 16.06.2023,на підставі добровільної згоди власника, проведено огляд кімнати кальянної ТзОВ «Готель Шато», за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого ОСОБА_6 добровільно видала грошові кошти, які ОСОБА_4 передав їй як неправомірну вигоду за сприяння у безперешкодному перетині через державний кордон України двох осіб призовного віку, а саме 2000 доларів США (20 купюр номіналом 100 доларів США) з наступними серіями та номерами : PB84945407M; PL92729674A; HB51759252L; KL00905942C; LG53394337E; LK83539995C; PF35018701G; LB11679902J; PH36189875B; PF35018704G; PB95419528K; KB01085024K; PB79967538B; MB82203721C; LL14770157G; MB22280695K; LF74385585J; LL62249673D; ML39745353C; LG61642665C.

Постановою слідчої від 16.06.2023 року вищенаведені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.

Також, слід відзначити те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ухвалюючи рішення за клопотанням, зокрема наводячи мотиви з яких виходить слідчий суддя та обставини встановлені в ході розгляду клопотання, враховую також і те, що орган досудового розслідування повинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження, а також виконання його завдань.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведення слідчим обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, приходжу до висновку, що наявні належні правові підстави для арешту майна, оскільки накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом, забезпечить його збереження та є необхідним для розкриття кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт, з позбавленням права користування і розпорядження предметами та речами виявленими і вилученими 16.06.2023 року під час проведення огляду - кімнати кальянної ТзОВ «Готель Шато», за адресою: м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 27а, а саме на грошові кошти у сумі 2000 доларів США (20 купюр номіналом 100 доларів США) із наступними серіями та номерами:PB84945407M; PL92729674A; HB51759252L; KL00905942C; LG53394337E; LK83539995C; PF35018701G; LB11679902J; PH36189875B; PF35018704G; PB95419528K; KB01085024K; PB79967538B; MB82203721C; LL14770157G; MB22280695K; LF74385585J; LL62249673D; ML39745353C; LG61642665C.

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити усіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1