Рішення

від 14.06.2023 по справі 522/17778/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/2460/23

Справа № 522/17778/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Куртушан Я.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» про захист прав споживачів, а саме розірвання договору, стягнення коштів за не виконання договору, 3% річних, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.12.2022 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» та просить:

- розірвати усний договір укладений між ОСОБА_1 та Приватним закладом «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» про надання послуг з організації виховання та навчання дитини дошкільного віку від 01.02.2021;

- розірвати усний договір укладений між ОСОБА_1 та Приватним закладом «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» про надання послуг з організації виховання та навчання дитини дошкільного віку від 16.02.2022;

- стягнути з Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» на користь ОСОБА_1 відшкодування за невиконання договорів про надання послуг у розмірі 207545 грн;

- стягнути з Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми в розмірі 5151,66 грн та інфляційні збитки у розмірі 45982,16 грн;

- стягнути з Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн;

- стягнути з Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2022 позивач оплатив вартість абонементу ЛАЙТ через касу за організацію виховання ОСОБА_2 у розмірі 142560 грн, при цьому істотні умови проєкту договору не були погоджені сторонами. Роботу закладу «заморожено». Послуги відповідачем надані не були, кошти відповідач відмовляється повертати. Моральна шкода оцінена позивачем у розмірі 10000 грн та мотивована вимушеними змінами в житті, оскільки з лютого 2022 відповідачем було припинено надання послуг, чим порушено договір та законодавство.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2022 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.02.2023.

У підготовчому засіданні 28.02.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 було відкладено розгляд справи на 12.04.2023 у зв`язку з неналежним сповіщенням відповідача.

У підготовчому засіданні 12.04.2023 2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.05.2023.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 09.05.2023 розгляд справи відкладено на 14.06.2023.

У судове засідання 14.06.2023 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Представник позивача 14.06.2023 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, уточнив п.5 договору, просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8017,49 грн та інфляційні нарахування у розмірі 57332,72 грн, не заперечував щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що директор приватного закладу «ДНЗ «Хепі Тайм-4» 15.06.2022 видала довідку ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_4 , про те, що залишок річного абонементу, сплаченого раніше з 24.02.2022 по 21.08.2022 заморожено до повного відновлення роботи садочку. 64 985 грн. сплачені кошти за послуги чергової групи з 18.05.2022 складають 13240 грн (а.с.18).

08.06.2022 ПЗ «ДНЗ «Хепі Тайм-4» повідомило позивача, що діє п.6 договору, а саме Форс-мажор до якого відноситься війна, тому сторони звільняються від обов`язків по договору. У разі відмови від договору в одностороньому порядку кошти поверненню не підлягають (а.с.17 на звороті).

27.12.2022 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «Хепі Тайм-4» з претензією, у якій просив в добровільному порядку перерахувати на рахунок ОСОБА_1 відшкодування витрат за невиконання договорів у розмірі 207545 грн, 3% річних у розмірі 5151,66 грн, інфляційні збитки у розмірі 45982,16 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн (а.с.19).

До позову додано текст договору №000007082 про надання послуг з організації та навчання дитини дошкільного віку від 16.02.2022, в графі замовник відсутні відомості, зазначено в інтересах дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншої сторони приватний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) ХЕПІ ТАЙМ-4». Так само в пункті 9 договору «Реквізити та підписи сторін» міститься дані виконавця з підписом директора та печаткою, а дані замовника відсутні (а.с.14-17).

Представник позивача вказує, що це проект договору, оскільки позивач не погодився з усіма істотними умовами договору, тому не підписав його.

Втім, 16.02.2022 було проведено оплату за абонемент ЛАЙТ у загальному розмірі 142560 грн, про що свідчить чек Ч4-107 від 16.02.2022 (а.с.20).

Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що поданий договір є проєктом, з огляду на наступне.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оплативши 16.02.2022 кошти у розмірі 142560 грн позивач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) приватного закладу ДНЗ «Хепі Тайм-4», тому договір між сторонами вважається укладеним, незважаючи на відсутність підпису позивача в договорі.

Саме така вартість послуг (142560 грн) вказана в п.5.1. Договору від 16.02.2022.

Відтак, згідно п.1.1. Договору №000007082 про надання послуг з організації виховання та навчання дитини дошкільного віку від 16.02.2022 (надалі Договір від 16.02.2022), за цим договором Замовник доручає, а Виконавець надає послуги в сфері освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти по вихованню та навчанню дитини дошкільного віку, і інтересах якої укладений даний договору (далі за текстом «Послуги»), в Структурному підрозділі ТОВ «Хепі Тайм» Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Хепі Тайм» (далі за текстом «Дитячий садок»), а Замовник зобов`язується сплатити ці послуги, дотримуватися всіх умов цього договору та всіх додатків до нього.

Згідно п.3.1.2 Договору від 16.02.2022 замовник має право отримувати Послуги на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором та Правилами відповідальності та Іменної пластикової картки.

Відповідно до п.3.1.5 Договору від 16.02.2022 замовник має право отримувати вимагати від Виконавця виконання його обов`язків за цим Договором.

Згідно п.3.4.2 Договору від 16.02.2022 виконавець зобов`язується надавати замовнику оплачені послуги, згідно затвердженого Прейскуранту.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виконав умови договору шляхом оплати його вартості, в той час як приватний заклад «ДНЗ «Хепі Тайм-4» порушив взяті на себе зобов`язання та припинив надання послуг за договором.

Довідкою від 15.06.2022 директор ПЗ «ДНЗ «Хепі Тайм-4» підтвердила те, що садок не працює з 24.02.2022, адже кошти заморожені до повного відновлення роботи садочку.

Частиною 2 статті 651 ЦК України закріплено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, такий договір підлягає розірванню на вимогу позивача.

У листі приватного закладу «ДНЗ «Хепі Тайм-4» від 08.06.2022 директорка садочку посилається на форс-мажорні обставини якими є війна.

Такі доводи не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно п.6.1 та п.6.2 Договору від 16.02.2022, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, якщо таке невиконання чи неналежне виконання є наслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажор). Сторони домовилися, щодо обставин непереборної сили, окрім іншого, вони відносяться: стихійні лиха, епідемії, війни, збройні конфлікти, пожежі у будівлях (чи в їх частинах), де розташований дитячий садок…

В Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022.

Указом Президента України №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

З 24 лютого 2022 року дія воєнного стану в Україні не припинялася та триває до сих пір, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Сам по собі факт ведення воєнного стану не є для приватного закладу «ДНЗ «Хепі Тайм-4» форс-мажорною обставиною, доведення неможливості надання послуг передбачених договором покладається на відповідача. Тому, суд вважає, посилання на розділ 6 договору у листі, є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір укладений між сторонами 16.02.2022 підлягає розірванню, а кошти оплачені за договором у розмірі 142560 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано жодного доказу, згідно якого вбачалось би, що між сторонами укладався договір 01.02.2021.

Оплата за договором на суму 207545 грн, яку до стягнення заявлено позивачем, не підтверджується матеріалами справи.

Тому, позовні вимоги про розірвання договору від 01.02.2021 та стягнення коштів у недоведеній сумі задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами було укладено договір про надання послуг, позивач як замовник взяв на себе грошове зобов`язання по договору, а відповідач як виконавець мав надати послуги.

Тому, до даних правовідносин не підлягає застосування ст. 625 ЦК України, а тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначає вимушені зміни у його житті, коректування повсякденного життя, у зв`язку з припиненням надання послуг.

Втім, будь яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, спричинених тим, що дитина не могла ходити до садочку, суду не надано, а, тому, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, як недоведені.

07.11.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Панчошак Олександром Дмитровичем укладено договір про надання правової допомоги №07/БАК.

Згідно п.4 договору, ціна виконання цього доручення визначається Сторонами у додаткових угодах.

Жодних додаткових угод до матеріалів справи долучено не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Доказів вартості послуг адвоката та здійснення їх оплати долучено не було, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» про захист прав споживачів, а саме розірвання договору, стягнення коштів за не виконання договору, 3% річних, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір укладений 16 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та приватним закладом «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» №000007082 про надання послуг з організації виховання та навчання дитини дошкільного віку.

Стягнути з Приватного закладу «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) «ХЕПІ ТАЙМ-4» (код ЄДРПОУ 43066295, м. Одеса, вул. Костанді, 201б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти за невиконання договору в розмірі 142560 (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень.

В іншійчастині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23 червня 2023 року.

Суддя В.Я.Бондар