Рішення

від 22.06.2023 по справі 367/4580/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4580/22

Провадження №2/367/2946/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2023 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі головуючого судді: Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Довгополої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 367/4579/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену навколо її земельної ділянки та зону відпочинку з альтанкою, що об лаштовані на її земельній ділянці. В обґрунтування позову вказує, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . По межі довжиною 3,07 м. її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача. Восени 2022 року , під час проведення обміру земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки вилучена з власності позивачки і перебуває у власності відповідача. Навколо вилученої земельної ділянки відповідач встановив капітальну огорожу. Вважає, що при встановлені відповідачем капітальної огорожі відбулося порушення меж земельних ділянок та відповідач незаконно заволодів частиною її земельної ділянки, внаслідок чого порушено її право власності і вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

24 травня 2023 року представником відповідача до суду надані письмові пояснення, щодо позовних вимог позивачки, в яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог останньої. В обґрунтування вказує, що відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:094:0096 по АДРЕСА_1 , належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2010 року. І лише восени 2022 року, під час проведення обміру земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер 3210900000:01:094:0096 вилучена з її власності і перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_2 .

Проте знову ж таки не надає до суду, жодного документа, який свідчив би, що саме Відповідач по справі є власником суміжної земельної ділянки, що саме відповідач по справі вчинив порушення права позивача. Позивач звертаючись із позовом до суду та долучаючи докази, фактично переклав обов`язок доказування на Відповідача, що саме відповідач по справі є власником нерухомості по АДРЕСА_2 .

Так відповідач по справі ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок набуто на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2003 року.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 2008 року, на вищевказане домоволодіння, для обслуговування та користування за житловим будинком було закріплено, земельну ділянку площею 0,0648 га. Окрім того, відповідно до того ж таки самого технічного паспорту зображено й огорожа земельної ділянки, яка була встановлена ще за попередніми власниками.

Окрім того, відповідно до рішення Ірпінської міської ради № 3230-44- УІ від 25.04.2013 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0648 га за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, з моменту набуття права власності ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 та до сьогодні у користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,0648 га.

А тому стає не зрозумілим, яким чином ОСОБА_2 ніби то здійснив самозахват частини земельної ділянки Позивача по АДРЕСА_1 , оскільки Позивачем не наведено доказу того, що координати (межові знаки) з технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) якимось чином пересікаються чи накладаються одна на одну.

Наявність паркану, що розташовані на земельній ділянці яка перебуває у власності відповідача не порушує межі суміжних землекористувачів, оскільки порушень чи накладань не було доведено позивачем. А тому у зв`язку з відсутністю накладання земельних ділянок, демонтаж чи знесення відповідних об`єктів є недопустимим.

Представники та самі учасники справи в судове засідання не з`явились. Представники надали суду письмову заяви про розгляд справи без їх участі. Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та спросила суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Позивачка є влас6ником земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,та виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна щодо об`єкта нерухомого майна ( а.с.5), державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 301091 ( а.с.6).

Із зведеного плану земельних ділянок, складеного інженером геодезистом ОСОБА_4 , що ОСОБА_2 неправомірно використовує частини земельної ділянки, що належить позивачці ( а.с.7).

Відповідачу належить земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:094:0168, площею 0,0403 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка). Реєстрація проводилась на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер: 3999-54-VII, виданий 26.07.2018 Ірпінської міської ради Київської області, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна щодо об`єкта нерухомого майна та яка межує з земельною ділянкою позивачки.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Загальними положеннями частини 2статті 386 ЦК Українипередбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно достатті 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на висновки, сформульовані в її постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), що володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). А також, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz(нім.) - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

З урахуванням наведеної специфіки обороту нерухомого майна Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

За правилами статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункти 1.1., 1.2., 1.3).

У пунктах 4.1-4.3 Інструкції зазначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За загальним правилом власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 41Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно доЗакону від 17.07.1997 р. №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», визначений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Згідно ст.319ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки частина належної позивачу земельної ділянки неправомірно використовується відповідачем шляхом встановлення ним огорожі та зони відпочинку з альтанкою, площа земельної ділянки яка знаходиться у власності відповідача становить 0,0403 га, а не як відповідач вказує 0,0648 га, відповідачем не доведоно правомірності використання чатини земельної ділянки, що належить позивачці, суд вважає, що порушене право позивача на володіння та користування майном підлягає відновленню шляхом приведення земельної ділянки у первинний, придатний для використання за цільовим призначенням стан та знесення огорожі та зони відпочинку з альтанкою, побудованої відповідачами на належній позивачу земельній ділянці.

З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає задоволенню.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп., який згідно ст.141ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.7,13,141,263,265,280 ЦПК України, ст.16,319,386 ЦК України, ст. ст.96,152,212 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:094:0097 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 здійснити демонтаж огорожі та демонтаж зони відпочинку з альтанкою, що встановлені на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:094:0097, площею 0,1 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , НОМЕР_2 судовий збір у сумі 992,40 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя М.П. Одарюк

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2023 року.