Постанова

від 15.05.2024 по справі 367/4580/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року м. Київ

Справа № 367/4580/22

Провадження: № 22-ц/824/2734/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Півня Костянтина Валерійовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Ірпінського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Одарюка М. П.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності,

у с т а н о в и в:

В листопада 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . По межі довжиною 3,07 м. її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача. Восени 2022 року, під час проведення обміру земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки вилучена з власності позивачки і перебуває у власності відповідача. Навколо вилученої земельної ділянки відповідач встановив капітальну огорожу. Вважає, що при встановлені відповідачем капітальної огорожі відбулося порушення меж земельних ділянок та відповідач незаконно заволодів частиною її земельної ділянки, внаслідок чого порушено її право власності і вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

За викладених обставин, просилаусунути перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу, встановлену навколо її земельної ділянки, та зону відпочинку з альтанкою, що облаштовані на її земельній ділянці.

Рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року позов задоволено.

Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:094:0096 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити демонтаж огорожі та демонтаж зони відпочинку з альтанкою, що встановлені на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, площею 0,1 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Півень К.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивачки.

Вказує, що документ, складений інженером-геодезистом нібито ОСОБА_4 , не підписаний та не скріплений печаткою відповідної особи.

Відмічає, що позивачем не надано доказу на підтвердження того, що координати меж земельних ділянок якимось чином пересікаються чи накладаються одна на одну, а наявність паркану на земельній ділянці ОСОБА_1 не порушує меж суміжних землекористувачів.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 серпня та 28 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шевченко Н.В. в інтересах ОСОБА_2 вказала, що частина належної позивачці земельної ділянки неправомірно використовується відповідачем, що було вірно встановлено судом першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є власником земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:094:0096, площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,та виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка). ( а.с.5).

По межі довжиною 3,07 м. її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача.

Відповідачу належить земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:094:0168, площею 0,0403 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина належної позивачці земельної ділянки неправомірно використовується відповідачем шляхом встановлення ним огорож та зони відпочинку з альтанкою , а відповідачем, в свою чергу, не доведено правомірність користування спірною земельною ділянкою, порушене право позивачки на володіння та користування майном підлягає відновленню шляхом приведення її земельної ділянки у первинний, придатний для використання за цільовим призначенням стан та знесення огорожі та зони відпочинку з альтанкою, побудованих відповідачем на належній позивачці земельній ділянці.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов?язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов?язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Нормами статей 386, 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника об?єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК у країни позов про усунення порушень права, не пов?язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов?язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюеться на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що під час проведення обміру земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер 3210900000:01:094:0096 вилучена з власності і перебуває в користуванні відповідача. Так як відповідач незаконно заволодів частиною земельної ділянки, вилучивши з власності позивача земельну ділянку площею 0,0038 га, внаслідок чого порушене право власності позивача.

На підтвердження порушеного права як доказ надає зведений план земельних ділянок, складений інженером геодезистом ОСОБА_4 .

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За правилами частини третьої статті 12, частини першої

статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено вище, позивач на підтвердження своїх позовних вимог, як доказ щодо незаконного заволодіння частиною земельної ділянкипосилається на зведений план земельних ділянок, складених інженером-геодезистом ОСОБА_5 .

Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказаний доказ в матеріалах справи відсутній.

Так, в матеріалах справи міститься документ із графічними зображеннями сформованих земельних ділянок, проте, такий документ не є підписаним та скріпленим печаткою особи, яка його склала, тому, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для прийняття такого доказу, оскільки він є недопустимим.

Окрім того, в матеріалах відсутні будь які інші докази, які б свідчили про факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки та встановлення на ній огорожі та зони відпочинку з альтанкою.

Позивачкою жодним чином не доведено того факту: чи має місце порушення меж або накладення земельних ділянок, чи порушують межі суміжних землекористувачів наявність парканів, чи має місце незаконна побудова зони відпочинку та альтанки, саме на нібито самовільно зайнятій ділянці, а також те, що ця забудова порушує права суміжного землекористувача.

Зі змісту позовної заяви також убачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 321090000:01:094:0096 по АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2010 року. І лише восениі 2022 року, під час проведення обміру земельної ділянки було встановлено, що частина земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер 3210900000:01:094:0096 вилучена з власності і перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_6 .

Проте, позивачкою також не долучено, жодного документа, який свідчив би, що саме відповідач є власником суміжної земельної ділянки, та що саме відповідач вчинив порушення права позивачки.

Так, з відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок набуто на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2003 року. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 2008 року, на вищевказане будинковолодіння, для обслуговування та користування за житловим будинком було закріплено, земельну ділянку площею 0,0648 га.

Вищенаведене свідчить про те, що позивачка звертаючись із позовом до суду та долучаючи докази, фактично перекладає обов?язок доказування на відповідача.

Ураховуючи те, що позивачем не надано відповідних документів на підтвердження порушення меж земельної ділянки позивачки, відповідно, колегія суддів вважає, що наявність паркану, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідача не порушує межі суміжних землекористувачів, оскільки порушень, чи накладень меж не було доведено позивачкою, а тому, у зв`язку з відсутністю накладання земельних ділянок, демонтаж чи знесення відповідних об`єктів у даний час є неприпустимим, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, рішення Ірпінського районного суду Київської області від 19 червня 2023 рокупідлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові, а відтак апеляційна скарга адвоката Півня Констянтина Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові та задоволенням апеляційної скарги, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1489, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Півня Констянтина Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ірпінського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура