Ухвала

від 23.06.2023 по справі 546/162/23

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/162/23

номер провадження 1-кп/546/56/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого

АТ «Українська залізниця» адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника трудового

колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Решетилівка кримінальне провадження №12021170440000566, відомості про яке 30 липня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не маючого утриманців, працюючого водієм ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», не інваліда, не депутата, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування встановлено, що 30.07.2021, близько 03 год. 00 хв., ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 разом із спеціалізованим напівпричепом «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 , на якому був розміщений комбайн «JOHN DEERE 9880i STS» д.н.з. НОМЕР_3 , та рухаючись по залізничному переїзду 290 км ГК 4 станція Решетилівка у с. Покровське Полтавського району Полтавської області, який не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення п. 20.2. та п. 20.3 «Правил дорожнього руху України», ігноруючи сигнал на залізничному переїзді не пропустив електропоїзд № 2703 ВЛ80к-128 під керуванням машиніста ОСОБА_9 , чим допустив зіткнення із ним. У результаті дорожньо-транспортної події, черговий по переїзду 290 км ГК 4 станція Решетилівка ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком експерта за даними медичної документації від 14.02.2022 № 138 при судово-медичній експертизі у ОСОБА_4 виявлено такі тілесні ушкодження: забійно-рваної рани м`яких тканин внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна, з довготривалим загоюванням; забійно-рваних ран м`яких тканин внутрішньої поверхні верхньої третини лівої гомілки та підшкірних гематом (синців шкіри) і саден шкіри нижніх кінцівок, які утворилися від дії умовно тупого(их) предмету(ів) та можливо спричинені в строк і за обставин вказаних вище, та які згідно п. 2.2.1., п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затв. наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1608 від 30.10.2022 року встановлено, що:

1. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку експерта, технічна можливість попередити зіткнення з електропоїздом № 2703 ВЛ80к-128 під керуванням машиніста ОСОБА_9 з боку водія автомобіля марки «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 разом з спеціалізованим напівпричепом марки «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 , полягає у виконанні ним вимог п.п. 20.2, 20.3 «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

2. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку експерта, дії водія автомобіля марки «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 разом з спеціалізованим напівпричепом марки «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 не відповідають вимогам п.п. 20.2, 20.3 «Правил дорожнього руху України» та з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали є порушення водієм ОСОБА_6 вимог:

п. 20.2. «Правил дорожнього руху України», який закріплює, що під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина);

п. 20.3. «Правил дорожнього руху України», який закріплює, що для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2 (стоп), шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні не ближче 10 м до найближчої рейки.

Порушення вказаних вимог «Правил дорожнього руху України» ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Органом досудового розслідування необережні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У підготовчому судовому засіданні представником трудового колективу, обвинуваченим та його захисником було подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, передачу ОСОБА_6 на поруки трудовому колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» та закриття кримінального провадження, до якого долучено клопотання трудового колективу та протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» від 24.02.2023.

Представник трудового колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» ОСОБА_8 підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, підтвердив, що колектив одноголосно на зборах прийняв це рішення та він зборами колективу був уповноважений звернутися до суду із зазначеним клопотанням.

Захисник адвокат ОСОБА_7 , підтримала клопотання та просила його задовольнити. Зазначила, що спочатку ОСОБА_6 тривалий час працював на підприємстві на підставі цивільно-правових угод, а з 09.02.2023 перебуває в трудових правовідносинах. Звернула увагу на правову позицію ККС ВС від 22.12.2020 у справі № 158/2745/19, згідно якої положення закону не містять жодних вимог щодо періоду часу, який ця особа має бути працевлаштована, до вирішення питання щодо передання на поруки трудовому колективу. Зазначила, що обвинувачений повністю визнає свою провину та щиро розкаюється у скоєному. В повній мірі відшкодував завдані збитки потерпілій ОСОБА_4 , про наміри юридичної особи отримати відшкодування до 17.01.2023 стороні захисту не було відомо, оскільки лише 17.01.2023 перед направленням справи до суду представником потерпілого АТ «Українська залізниця» було пред`явлено цивільний позов. Окрім того, звернула увагу на те, що відповідно до сталої правової позиції ВС спочатку тягар відшкодування шкоди несе страховик у межах суми страхового ліміту, а потім винна особа у разі недостатності страхової виплати, також відповідальність із відшкодування шкоди несе перевізник. Зазначила, що досудовим розслідуванням достовірно було встановлено, що відповідальність ОСОБА_6 була застрахована та страховий поліс приєднано до матеріалів кримінального провадження. Також зазначила, що юридична особа не позбавлена права реалізувати своє право на відшкодування завданих збитків в порядку цивільного судочинства.

Також, акцентувала увагу на тому, що відмова від надання показань ОСОБА_6 в силу ст. 63 Конституції України під час вручення йому підозри не свідчить про не визнання ним своєї провини, а була обумовлена необхідністю із ознайомленням з матеріалами підозри та про це було зазначено у протоколі допиту підозрюваного, зокрема вони зазначили, що ОСОБА_6 відмовляється від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України для можливості ознайомитися з матеріалами, які їм були надані та в подальшому надати відповідні свої пояснення під час слідчої дії допиту підозрюваного чи обвинуваченого.

Серед іншого, звернула увагу на позиції ККС ВС від 11.05.2021 та від 08.07.2021, згідно якої при застосуванні ст. 47 КК України підстави про обов`язкове відшкодування шкоди законодавцем не встановлено та особа має право змінити своє ставлення до скоєного під час судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та просив звільнити від кримінальної відповідальності, передавши його на поруки трудовому колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», пообіцявши виправдати довіру колективу. Пояснив, що факту не визнання ним вини на досудовому розслідуванні не було, він лише скористався своїм правом на застосування ст. 63 Конституції України для можливості ознайомитися із матеріалами підозри, врученої слідчим та зазначив, що в подальшому надасть відповідні свої пояснення, однак в подальшому слідчий його не допитував та не намагався цього зробити. Зазначив, що повністю відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_4 та перед нею вибачився, вона до нього не має претензій. Окрім того, він повністю визнає, що також завдав збитки Укрзалізниці та буде їх відшкодовувати після здійснення виплат страховою компанією. Зазначив, що страхову компанію відразу повідомив про пригоду та вона прийняла від нього всі документи, також зазначив що під час ДТП виконував умови цивільно-правової угоди та автомобіль належить підприємству. Запевнив суд, що щиро розкаюється у скоєному, просить задовольнити клопотання трудового колективу та передати його на поруки, з наслідками порушення умов передачі на поруки обізнаний та повністю їх розуміє.

Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні пояснила, що обвинувачений повністю відшкодував їй шкоду, вибачився за скоєне та вона не заперечує щодо задоволення клопотання про передачу його на поруки трудовому колективу, звільнення його від відповідальності та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого АТ «Українська залізниця» адвокат ОСОБА_5 , категорично заперечив щодо задоволення даного клопотання, обґрунтувавши свою позицію тим, що щирого каяття ОСОБА_6 у вчиненому не відбулося, оскільки він відмовився від дачі показань на досудовому розслідуванні, відтак своєї провини не визнавав, а також не відшкодував шкоду державному підприємству та навіть не намагався здійснити перемовини з цього приводу. Тому, із посиланням на висновки ККС ВС від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19 вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 47 КК України. Також спочатку пояснив, що вперше у цьому засіданні дізнався, що існує страховий поліс цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 , потім змінив це твердження, зазначивши, що при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування можливо не звернув уваги на наявність страхового полісу. Окрім того вважає, що заходи, які буде вживати колектив є формальними.

Прокурор повністю підтримав позицію представника потерпілого АТ «Українська залізниця» та заперечив щодо задоволення заявленого клопотання. Зазначив, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_6 не визнав своєї провини, оскільки відмовився давати пояснення згідно ст. 63 Конституції України, а також навіть частково не відшкодував шкоду, завдану потерпілій юридичній особі державному підприємству, яка в силу норм ст. 55 КПК України є потерпілим у даному злочині. У зв`язку з чим, суду не доведено щире каяття. Свої доводи також обґрунтовував правовою позицією ККС ВС від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19. Щодо наявності обставин відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_4 взагалі не висловив своєї позиції. Інших підстав, які б вказували на неможливість застосування норм ст. 47 КК України, прокурор не навів.

Суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, надавши оцінку доводам клопотання та дослідивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, прийшов до наступних висновків.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).

Положення ч.3 ст. 288 КПК України визначають право суду закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Нормою статті 44 КК України закріплено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим законом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 47 КК України (в редакції чинній на момент скоєння злочину), особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема:

1) вчинення кримінально караного діяння вперше;

2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості;

3) воно не є корупційним;

4) наявне щире каяття особи.

Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суд не вправі застосовувати ст.47 КК щодо обвинуваченої особи.

Таким чином, передумовами звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст.47КК України є вчинення нею вперше нетяжкого злочину, який не віднесений до категорії корупційних, не вчинений у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а підставами звільнення є щире каяття та клопотання колективу установи про передачу цієї особи на поруки.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», відповідно до яких підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Згідно пункту 6 даної постанови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

Суд вважає за доцільне зауважити, що вирішення питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу є судовою дискрецією, оскільки це є правом, а не обов`язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) Верховний Суд зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, кримінальним законом віднесено до категорії нетяжких злочинів (ч. 4 ст. 12 КК України). Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується необережною формою вини. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, не є корупційним.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно та він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Порушення правил безпеки дорожнього руху не пов`язано з керуванням ОСОБА_6 транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину в інкримінованому йому правопорушенні, розкаявся, у добровільному порядку відшкодував потерпілій ОСОБА_4 спричинену шкоду здоров`ю, що підтверджено потерпілою в суді. Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, працює водієм ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС». У даний час, як вбачається із листа командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 20.06.2023 за № 117/95/цл, ОСОБА_6 здійснює перевезення на великогабаритних транспортних засобах на виконання завдань Збройних Сил України, чим сприяє виконанню завдань для відбиття збройної агресії російської федерації, є мужнім, сміливим та досвідченим водієм, не дивлячись на постійні обстріли та втому намагається якнайшвидше виконати завдання. Трудовий колектив підприємства ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», в якому ОСОБА_6 працює на посаді водія транспортних засобів (категорії С, Е) та на якого за його згодою покладено обов`язки здійснення перевезення озброєння та військової техніки для Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, що підтверджено записами в трудовій книжці НОМЕР_4 та відповідними наказами, звернувся до суду з клопотанням про передачу його на поруки, обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою підставою. За місцем роботи характеризується виключно позитивно.

При цьому, суд враховує правову позицію ККС ВС від 22.12.2020 у справі № 158/2745/19, згідно якої положення закону не містять жодних вимог щодо періоду часу, який особа має бути працевлаштована до вирішення питання щодо передання її на поруки трудовому колективу.

Відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» від 24 лютого 2023 року, вбачається, що чисельність членів трудового колективу складає 13 осіб, з них на зборах були присутні 13 осіб, тобто збори трудового колективу вважаються правомочними. Цими зборами одноголосно прийняте рішення про взяття ОСОБА_6 на поруки трудовим колективом та визначено відповідальну особу. Трудовий колектив, бере на себе обов`язок здійснювати щодо ОСОБА_6 протягом року з дня передачі його на поруки заходи виховного характеру: залучення до активної роботи підприємства, проведення заходів з підвищення кваліфікації та профілактичної роботи; здійснення відповідного контролю, з урахуванням наданих систематичних звітів відповідальної особи щодо виконання ОСОБА_6 посадових обов`язків, не порушення встановленого порядку у трудовому колективі, у побуті; систематичного здійснення профілактичних бесід; проведення дій, які полягають в одержанні ОСОБА_6 необхідного виховання, освіти, а також у наявності можливості пристосуватися до законослухняних правил життя, підвищення культурного, соціального та загальноосвітнього рівня, підвищення кваліфікації професії.

Зазначені заходи на думку суду не носять формального характеру, внаслідок чого доводи представника потерпілого АТ «Українська залізниця» в цій частині не заслуговують на увагу.

Окрім того, зборами доручено голові зборів ОСОБА_8 звернутися від імені трудового колективу до Решетилівського районного суду Полтавської області з клопотанням про передачу ОСОБА_6 на поруки трудовому колективу та представляти інтереси трудового колективу під час його розгляду у судовому засіданні.

Таким чином, трудовий колектив одноголосно прийняв рішення про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки та вирішив проводити з ним виховну роботу з метою недопущення вчинення ним злочинів, що свідчить про те, що колектив розуміє взяту на себе відповідальність і підстав не вірити наміру колективу у суду не має.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», суд враховує наступне.

Судом вже вище зазначено, що згідно з наданими суду матеріалами раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому є особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке віднесено до нетяжкого злочину, який не є корупційним, не вчинений у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому вимогу частини першої статті 47 КК в цій частині дотримано.

Надавши оцінку запереченням представника потерпілого юридичної особи АТ «Українська залізниця» та прокурора, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на власному невірному тлумаченні норм кримінального законодавства без їх системного аналізу норм та правових позицій, висловлених ККС ВС.

Зазначені висновки суд обґрунтовує з огляду на таке.

При застосуванні певних правових висновків, висловлених Верховним Судом, суд виходить з наступного.

У постанові від 22 березня 2023 року по справі №154/3029/14-ц ВП ВС зауважила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування певних правових висновків в кожній конкретній справі.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 434-1 - 434-2 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.

Зазначені висновки сформульовані ККС ВС у постанові від 13.02.2019 по справі № 130/1001/17.

Суд звертає увагу на те, що правові висновки ККС ВС від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, на які посилають представник потерпілого юридичної особи АТ «Українська залізниця» та прокурор, є нерелевантними щодо розглядуваної справи, оскільки ККС ВС у справі № 199/6365/19 надавалася правова оцінка обставинам, які впливають на застосування норм ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, що за своїм змістом є відмінним від підстав закриття кримінального провадження у цій справі внаслідок звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки.

Вирішуючи питання щодо наявності такої умови для звільнення від кримінальної відповідальності як щире каяття , суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При вирішенні питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності із передачею її на поруки трудовому колективу з підстав, визначених ст. 47 КК України, суд враховує саме правову позицію ККС ВС , висловлену у постанові від 11.05.2021 по справі № 161/17452/19 (предметом перегляду були саме обставини правомірності застовування норм ст. 47 КК України, що є тотожним до обставин цієї справи № 546/162/23), згідно якої, касаційна інстанція виснувала, що факт відшкодування шкоди потерпілому дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди тощо. Водночас для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв`язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, де обов`язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Окрім того, Верховним Судом зазначено, що під час судового розгляду винна особа може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити.

Окрім того, ККС ВС застосував аналогічний підхід у справі № 127/12870/20, в якій ухвалою від 08.07.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, у якій серед іншого вказувалося, що обвинувачений у вчиненому не розкаявся, оскільки не вживав заходів для відшкодування завданої шкоди, тому суд безпідставно застосував ст. 47 КК України. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження ККС ВС, в цій частині доводи потерпілої про те, що обвинувачений не відшкодував заподіяної їй шкоди, що, на її думку, свідчить про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого, визнав такими, що не є слушними.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 ознак щирого каяття, суд враховує, що відмова від надання пояснень в силу ст. 63 Конституції України, жодним чином не може ототожнюватися із обранням особою позиції не визнання провини у вчиненому.

Доводи сторони обвинувачення та представника потерпілої юридичної особи про не визнання вини ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні заявленого клопотання, є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки обвинувачений згідно норм, як національного, так і міжнародного законодавства, жодним чином не обмежений у праві на будь-якій стадії (чи досудового розслідування, чи судового провадження) змінити своє ставлення до скоєного, визнати свою провину та розкаятися у скоєному.

Окрім того, сторона обвинувачення не спростувала твердження сторони захисту про те, що відмова від надання показань ОСОБА_6 в силу ст. 63 Конституції України під час вручення йому підозри була обумовлена необхідністю ознайомлення з матеріалами підозри та про це було зазначено у протоколі допиту підозрюваного, зокрема вони зазначили, що ОСОБА_6 відмовляється від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України для можливості ознайомитися з матеріалами, які їм були надані, та після чого надати відповідні свої пояснення під час слідчої дії допиту підозрюваного чи обвинуваченого, однак в подальшому жодної слідчої дії щодо допиту ОСОБА_6 у якості підозрюваного чи обвинуваченого органом досудового розслідування вчинено не було.

При цьому, навіть за наявності обставин не визнання провини на стадії досудового розслідування винна особа під час судового провадження може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, про що в свою чергу висловився ККС ВС у постанові від 11.05.2021 у справі № 161/17452/19.

Під час підготовчого судового засідання судом достовірно встановлено, що обвинувачений дійсно щиро розкаюється, негативно оцінює свою поведінку, яка призвела до наслідків ДТП, висловлює жаль з приводу вчиненого, взагалі не заперечує своєї провини у скоєному та те, що він несе відповідальність за завдані збитки, повністю відшкодував завдані збитки потерпілій ОСОБА_4 на її лікування. При цьому, шкоду юридичній особі на даний час не відшкодував, однак повідомив у встановленому законом порядку страхову компанію про настання страхового випадку та усвідомлює, що на ньому лежить тягар відшкодування збитків у розмірі різниці між завданою шкодою та страховим відшкодування. Також судом враховується, що обвинувачений працює водієм, ця робота є його єдиним джерелом отримання прибутку та на даний час він задіяний у виконанні завдань ЗСУ.

Окрім того, надаючи оцінку обставинам не відшкодування шкоди на момент розгляду даного клопотання потерпілій юридичній особі, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК кримінальна відповідальність за цей злочин настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо унаслідок цього потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто для кваліфікації дій особи за вказаною нормою є обов`язковою наявність потерпілого, тобто наявність як основного безпосереднього об`єкта злочину (безпека дорожнього руху та експлуатації транспорту) так і додаткового обов`язкового об`єкта (життя та здоров`я особи).

Таким чином, обов`язковою додатковою кваліфікуючою ознакою складу злочину за ст. 286 КК України є тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться або до середнього чи тяжкого, а також якщо подія має наслідком смерть одного із учасників.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у Справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

Натомість, поняття «потерпілий» визначено кримінальним процесуальним законодавством. Так, ч. 1 ст. 55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Поняття «потерпілий» у кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.

Відтак, настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України відбувається лише за умови завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості фізичній особі, як жертві кримінального правопорушення.

Відповідальність за завдану шкоду іншим особам внаслідок злочину, які за своїми ознаками не являються об`єктом злочину, носить цивільно-правовий характер, та такі особи в кримінальному процесі набувають статусу цивільного позивача.

Таким чином статус потерпілого у кримінальному провадженні за ст. 286 КК України, як жертви злочину, та цивільного позивача не в усіх випадках збігаються та є тотожними.

Тобто поняття «потерпілий», яке використовується у ст. 286 КК України, вживається у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що не будь-які тілесні ушкодження, які завдані фізичній особі внаслідок ДТП є кваліфікуючою ознакою злочину за ч. 1 ст. 286 КК України, а лише ті які кваліфіковані як середньої тяжкості. Таким чином, якщо відсутній факт завдання фізичній особі, тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, то взагалі така подія не може кваліфікуватися, як кримінальне правопорушення (злочин).

Так, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що причинило легке тілесне ушкодження потерпілому або майнову шкоду (пошкодження транспортного засобу, вантажу, дорожніх споруд чи іншого майна) є адміністративним правопорушенням.

Потерпіла ОСОБА_4 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, в суді заявила, що завдана їй шкода діями ОСОБА_6 останнім повністю відшкодована та вона не заперечує проти передання обвинуваченого на поруки трудового колективу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що думка прокурора та представника юридичної особи АТ «Українська залізниця», хоча ця юридична особа і визнана потерпілою під час кваліфікації цього злочину за ч. 1 ст. 286 КК України, не вливає на вирішення заявленого клопотання у даній справі.

Окрім того, юридична особа не позбавлена можливості реалізувати своє право на відшкодування шкоди, завданої її майну внаслідок ДТП шляхом подання відповідного цивільного позову в порядку цивільного судочинства та це не порушить права юридичної особи на відшкодування збитків.

Слід при цьому зауважити, що частиною другою статті 47 КК України та ст. 289 КПК України встановлено ряд застережень, за наявності яких звільнена від кримінальної відповідальності особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності та провадження відновлюється при відмові від поручительства. Наявність таких застережень, на переконання суду, буде додатковим стримуючим фактором з метою попередження вчинення обвинуваченим будь-якого протиправного діяння.

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що правових перепон для задоволення клопотання про звільненняобвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 129 КПК ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. На відміну від правового регулювання відшкодування процесуальних витрат, кримінально-процесуальним законом здійснене застереження, що питання щодо цивільного позову вирішується судом при постановленні обвинувального вироку. Повноваження суду на вирішення цивільного позову ухвалою суду наведені вище приписи кримінально-процесуальним законом не передбачені. Саме тому суд дійшов до висновку, що цивільний позов, поданий АТ «Українська залізниця», слід залишити без розгляду, роз`яснивши згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, також підлягає скасуванню накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтаві від 20.01.2023 арешт із забороною будь-якого способу відчуження на земельну ділянку, житловий будинок та об`єкт нерухомості, що належать ОСОБА_6 , в межах пред`явленого позову, згідно вимог ч. 9 ст. 158 ЦПК України з урахуванням положень ч. 5 ст. 128 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався, підстав для його обрання до набрання ухвалою законної сили суд не вбачає, відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі постанов про призначення експертизи технічного стану транспортного засобу та судової автотехнічної експертизи експертами Полтавського НДЕКЦ МВС України та НУЦ «Інститут судових експертизи ім. Засл. проф. М.С. Бокаруса» Полтавське відділення проведено експертизи та надано висновки експерта № СЕ-19/117-21/114588-ІТ від 10.12.2021 та № 1608 від 31.10.2022. Витрати на проведення експертиз у загальному розмірі становлять 8237,28 грн (686,48+7550,80=8237,28).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Частиною першою статті 126 КПК Українивизначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВП ВС у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, вбачається, що КПК Українине обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо стягнення процесуальних витрат на залучення експертів, суд виходить з наступного.

Суд вважає, що у цій кримінальній справі постанова ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі №203/241/17, у якій висловлено позицію про відсутність підстав для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування та пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрат на проведення експертизи, у разі закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, не підлягає застосуванню оскільки обставини та підстави закриття провадження у справі №203/241/17 є відмінними від підстав закриття кримінального провадження у цій справі у зв`язку з передачею особи на поруки.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Таким чином, суд прийшов до переконання про те, що процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Постановою ст. слідчого СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 30.07.2021 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні: автомобіль «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричеп «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 , які належить ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», та комбайн «JOHN DEERE 9880i STS» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ВИР АГРО». Зазначені речові докази приєднано до матеріалів кримінального провадження та поміщено до майданчику ТОВ «ІНВЕСТ-ЕНЕРДЖІ ПОЛТАВА» за адресою м. Решетилівка, вул. Полтавська, буд. 100А, Полтавської області.

Згідно розписки від 06.12.2021 транспортні засоби автомобіль «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 передано на відповідальне зберігання ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» за адресою м. Дніпро, пр. Труда, 14.

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.11.2021 накладено арешт шляхом заборони користування, зняття із реєстрації та відчуження на автомобіль «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричеп «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 , які належить ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС» юридична адреса м. Дніпро, вул. Гусенка, буд. 17, офіс 138, Дніпропетровської області, та комбайн «JOHN DEERE 9880i STS» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ВИР АГРО» юридична адреса с. Барило, вул. Молодіжна, буд. 7, кв. 2, Білопільського району Сумської області.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту. Суд скасовує арешт, зокрема у випадку закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації. Спеціальна конфіскація у даному кримінальному провадженні не підлягає застосуванню з огляду на тлумачення норм ст. 96-1 КК України, якою визначено порядок та умови її застосування судом.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арешту згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі ст. ст. 12, 44, 47 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 128, 174, 284-286,288, 289, 314, 369-372, 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 40914188, юридична адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гусенка, буд. 17, офіс 138) в особі представника ОСОБА_8 про передачу на поруки обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Андріївка Покровськогорайону Дніпропетровськоїобласті,громадянина України,працюючого водіємТОВ «ПРОФІТТРАНС»,зареєстрованого тафактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудимого, звільнитивід кримінальноївідповідальності завчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України,на підставіст.47КК Україниу зв`язкуз передачеюйого напоруки трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРАНС», якщо він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальне провадження №12021170440000566, відомості про яке 30 липня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Повідомити трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРАНС» про передачу йому ОСОБА_6 на поруки та направити копію ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до ч. 2 ст.47КК України він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 КК України.

Роз`яснити трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРАНС», що відповідно до ч. 1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_6 на поруки колективу, він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання ухвалою законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 8237,28 грн (вісім тисяч двісті тридцять сім гривень 28 копійок).

Речові докази автомобіль «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 , повернути власнику ТОВ «ПРОФІТ ТРАНС», юридична адреса м. Дніпро, вул. Гусенка, буд. 17, офіс 138, Дніпропетровської області.

Скасувати арешт з автомобіля «MAN TGX 28.540» д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу «TAD CLASSIC 40-3» д.н.з. НОМЕР_2 , який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2021 року.

Речовий доказ комбайн «JOHN DEERE 9880i STS» д.н.з. НОМЕР_3 повернути власнику ТОВ «ВИР АГРО», юридична адреса с. Барило, вул. Молодіжна, буд. 7, кв. 2, Білопільського району Сумської області.

Скасувати арешт з комбайна «JOHN DEERE 9880i STS» д.н.з. НОМЕР_3 , який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2021 року.

Цивільний позов АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків залишити без розгляду.

Роз`яснити АТ «Українська залізниця» право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року арешт із забороною будь-якого способу відчуження на земельну ділянку із кадастровим номером 1224280500:01:001:0108 площею 2 га, житловий будинок та об`єкт житлової нерухомості (загальною площею (кв.м): 90,3, житлова площа (кв.м.): 42,4, матеріали стін: саман, обкладений цеглою, Опис: А-1 житловий будинок, Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 погріб, Ж-1 гараж, З-1 сарай, Д-1 вбиральня, Е-1 літній душ, № 1-2 огорожа), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до Інформаційної довідки № 320662728 від 19.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23 червня 2023 року.

Суддя : ОСОБА_1