Постанова

від 21.06.2023 по справі 643/13463/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/13463/20 Номер провадження 22-ц/814/961/23Головуючий у 1-й інстанції Скотар А.Ю. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача адвокат Рева Д.М.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 березня 2021 року, ухвалене суддею Скотар А.Ю., повний текст рішення складено 26 березня 2021 року

у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2020 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у розмірі 542 518,61 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 137,78 грн.

Позовна заява мотивована тим, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване з 28.09.2013 року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28.09.2013 року. Земельна ділянка площею 0,1941 га з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (03.15) - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 24.09.2013 року. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. ОСОБА_2 у період з 01.08.2017 року по 31.07.2020 року не сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року позов Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Харківська міська рада під час розгляду справи не надала суду доказів використання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1941 га для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 без укладення відповідно договору оренди. Та обставина, що ОСОБА_2 належить на праві власності нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , за відсутності належним чином складеного акту обстеження земельної ділянки, не є достатнім доказом використання відповідачем земельної ділянки, площею 0,1941 га. Крім того, суд визнав, що позивач не зменшив суми безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого представником відповідача земельного податку за весь спірний період, а факт надходження до бюджету міста Харкова від представника відповідача земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 не спростований належними й допустимими доказами. Позовна заява обґрунтована досить формально, має в тексті протиріччя, не містить опису методики розрахунків заборгованості, їх відмінності у різних роках за показниками, що зменшують чи навпаки збільшують локальні коефіцієнти.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме застосуванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки виключає договірні зобов`язання, а відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання. Вважає, що відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння й користування земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 . Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п.14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю. Зазначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_2 , правомірно володіючи нежитловою будівлею літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , користується земельною ділянкою площею 0,1941 га. При цьому, відповідач не вчинила дій, спрямованих на оформлення права власності або права постійного землекористування вказаною ділянкою, а тому не суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Таким чином, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконала, а отже, без законних підстав зберегла у себе майно - грошові кошти за оренду землі. Крім того, зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 сформована як об`єкт цивільних прав саме площею 0,1941 га, що підтверджується відповідними витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. З огляду на викладене, вважає, що докази Харківської міської ради щодо використання ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 є належними, допустимими, достовірними та достатніми у свої сукупності. Крім того, зазначає, що належним та допустимим доказом, який підтверджує сплату земельного податку, є інформація контролюючого органу ГУ ДПС у Харківській області із зазначенням конкретної суми сплати земельного податку за конкретну земельну ділянку, із зазначенням особи, яка сплачує земельних податок, із зазначенням адреси земельної ділянки, кадастрового номеру, площі та періоду. Тому, вважає, що факт слати ОСОБА_2 земельного податку не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки на підставі наданих копій квитанцій та виписки з банківського рахунку представника ОСОБА_2 неможливо встановити факту сплати земельного податку саме за вказану спірну земельну ділянку. Крім того, Харківська міська рада не вбачає можливості особисто зменшити розмір нарахованої суми орендної плати на суму сплаченого земельного податку на підставі копії квитанцій, наданих відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року справу витребувано з суду першої інстанції (т.2 а.с. 32).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі (т.2 а.с. 35).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2021 справа призначена до апеляційного розгляду на 15.00 год. 02.09.2021 року, з повідомленням учасників справи (т.2 а.с. 39).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 03 серпня 2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.2 а.с. 78).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року справу прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду на 25.01.2023 року о 10.40 год., з повідомленням учасників справи (т.2 а.с. 79).

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанціїобставин вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 832,2 кв.м., по АДРЕСА_1 зареєстровано з 28.09.2013 року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28.09.2013 № 3527 (т.1 а.с. 16).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 року, земельна ділянка, площею 0,1941 га, з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (03.15) - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, дата державної реєстрації земельної ділянки 24.09.2013 року (т.1 а.с. 17-22).

Оскільки право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003 не зареєстровано, відповідно до вимог ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В акті обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003, від 18.08.2020 року, складеного головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Сологубом Р.Г. зазначено, що ОСОБА_2 з 28.09.2013 року по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1941 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 25).

Згідно відповіді Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на запит Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 22.11.2019 року повідомлено порядок індексування нормативної грошової оцінки на коефіцієнти з посиланням на відповідні Порядки, затверджені наказами різних Міністерств (т.1 а.с. 28).

Департамент земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради листом від 24.12.2019 року повідомив Департамент територіального контролю про затвердження рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2019 року Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року, що застосовується з 01.01.2020 року, згідно якої базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України (т.1 а.с. 29).

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 14.05.2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1941 га по АДРЕСА_1 становить 2 131 684 грн. (т.1 а.с.23). В аналогічному витязі від 03.07.2020 року нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 3 259 826 грн. (т.1 а.с. 24).

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно наданих позивачем розрахунків становить: з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року 71 056,15 грн., з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року 170 534,72 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 170 534,72 грн., з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року 130 393,02 грн. (т.1 а.с. 37-40).

Довіреністю від 28.09.2013 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути її представником в усіх без винятку установах та організаціях з питань, що виникають з приводу належного їй нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 832,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , для чого наділила, зокрема, правом сплачувати гроші, податки, інші платежі і збори. Строк дії довіреності до 28.09.2018 року. Довіреністю від 13.07.2019 року ОСОБА_2 уповноважила тих самих осіб бути її представниками з питань, що виникають з приводу належного їй нерухомого майна та надала права сплачувати необхідні платежі, у тому числі податки (т.1 а.с. 94, 95).

З наданих суду платіжних доручень, виписок з рахунків вбачається, що ОСОБА_4 за період з 2017 року по 2020 року включно здійснювалася оплата земельного податку за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 147-191).

З врахуванням викладеного, судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладено, право власності на земельну ділянку не зареєстровано, отже відповідно до вимог ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за її користування, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17), отже спосіб захисту цивільного право позивачем обраний правильно.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що Харківська міська рада під час розгляду справи не надала суду доказів використання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1941 га для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 без укладення відповідно договору оренди.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов з врахуванням наступного: акт обстеження земельної ділянки, якою фактично користується відповідач від 18.08.2020 року, складений головним спеціалістом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки у розмірі 0,1941 га, оскільки складений позивачем, а не комісією у складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території якої знаходиться земельна ділянка, тобто вказаний акт складений з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Та обставина, що ОСОБА_2 належить на праві власності нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 832,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , за відсутності належним чином складеного акту обстеження земельної ділянки, не є достатнім доказом використання відповідачем земельної ділянки, площею 0,1941 га.

При цьому, судом першої інстанції враховані висновки щодо надання оцінки акту обстеження земельної ділянки, складеного позивачем, а не відповідною комісією, висловлені Верховним судом у постанові від 12.02.2020 року у справі № 642/1839/18-ц.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати проведений Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації від 14.05.2019 року та 03.07.2020 року неправильно.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивач у позовній заяві посилається, що розмір безпідставно збережених ОСОБА_2 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою. У період з 01.08.2017 року по 31.07.2020 року ОСОБА_2 не сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , внаслідок чого зберегла за рахунок позивача кошти в розмірі орендної плати, що згідно наданих розрахунків становить: з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року 71 056,15 грн., з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року 170 534,72 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 170 534,72 грн., з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року 130393,02 грн. (т.1 а.с. 37-40). Відомостей про будь-яку сплату за земельну ділянку вказані розрахунки не містять, отже розрахунок здійснений без врахування різниці між фактично нарахованою сумою та здійсненою оплатою.

Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позивач не зменшив суми безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого представником відповідача земельного податку за весь спірний період, а факт надходження до бюджету міста Харкова від представника відповідача земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 не спростований належними й допустимими доказами. При цьому суд першої інстанції не вбачає можливості особисто зменшити розмір нарахованої позивачем суми орендної плати на суму сплаченого земельного податку у зв`язку з покладенням обов`язку доведення суми, яка підлягає стягненню, на позивача. Посилання представника Харківської міської ради на те, що ОСОБА_2 не додала достовірних доказів наявності у ОСОБА_4 підстав здійснення таких платежів спростовано відповідачем шляхом надання довіреностей, платіжних доручень і банківських виписок.

Обґрунтовуючи заявлену суму, позивач зазначав, що уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися, в першу чергу, Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінаргоекономіки від 25 листопада 2016 року №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішеннями Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08 та від 03 липня 2013 року №1209/13, однак матеріали справи вказаних рішень міськради не містять.

Отже зробити висновок про незмінність показників базової нормативної оцінки земельної ділянки за період з 2017 року 2019 рік та зміну цього показника у 2020 році неможливо.

З врахування викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована досить формально, має в тексті вказані вище протиріччя, не містить опису методики розрахунків заборгованості, їх відмінності у різних роках за показниками, що зменшують чи навпаки збільшують локальні коефіцієнти, тому у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 542518,61 грн. за користування земельною ділянкою площею0,1941 га по АДРЕСА_1 у період з серпня 2017 року по липень 2020 року без правовстановлюючих документів.

Відповідно достатті 13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК Українисуб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. ст. 122, 123, 124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21Закону України«Про орендуземлі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 ЗК Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, відповідно договору дарування від 28 вересня 2013 року ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлову будівлю загальною площею 832,2 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці комунальної власності, загальною площею 0,1941 га, кадастровий номер: 6310137500:02:055:0003.

З цього часу відповідач використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення на ній об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що згідно договору дарування до ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежитлове приміщення майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій прояв у правилах статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, інших положення законодавства.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно наданого Харківською міською радою розрахунку, розмір збитків за користування ОСОБА_2 землею за адресою АДРЕСА_1 становить: з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року 71 056,15 грн., з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року 170 534,72 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 170 534,72 грн., з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року 130393,02 грн. (т.1 а.с. 37-40), а всього 542518,61 грн.

Колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земель, коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту функціонального використання земель.

При цьому, згідно матеріалів справи встановлено, що у період з серпня 2017 року по липень 2020 року включно представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4 щомісячно сплачувався податок на землю за адресою АДРЕСА_1 , зокрема: серпень 2017 року грудень 2018 року по 1428 грн., січень 2019 року - 2857 грн., лютий грудень 2019 року по 4 285,50 грн., січень 2020 року липень 2020 року по 4963,10 грн., а всього за вказаний період сплачено 109015,20 грн.

Колегія суддів вважає, що вказаний розмір сплаченого ОСОБА_4 земельного податку підлягає зарахуванню, оскільки підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками по особовим рахункам (т.1 а.с. 147-191), у яких зазначено призначення платежу: «земельний податок за відповідний місяць платежу та адреса земельної ділянки АДРЕСА_2 .

З врахуваннямвикладеного,колегія суддівприходить довисновку,що позовнівимоги Харківськоїміської радидо ОСОБА_2 підлягають частковомузадоволенню простягнення з ОСОБА_2 на користь Харківської міськоїради безпідставнонабутих коштіву розмірі433503,41грн.(542518,61грн. 109015,20грн.)за використанняземельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_1 в період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Рева Д.М. посилається на те, що спірна земельна ділянка має обмеження у її використанні, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що суттєво впливає на право відповідача у її використанні. Проте, в цій частині заперечень колегія суддів приходить до висновку, що наявність обмежень не є підставою для відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки згідно експлікації земельних угідь (т.1 а.с. 21) площа земельної ділянки 0,1941 га, у т.ч. складається з: земель під соціально-культурними об`єктами площами 0,0548 га; 0,0026 га; 0,1367 га., тобто землі, які перебувають під обмеженнями, конкретно не визначені, перебувають у загальному безперешкодному користуванні власника нежитлового об`єкту.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі вбачається, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 8137 грн. (т.1 а.с 1), при подачі апеляційної скарги відповідно сплачено 12206,67 грн. судового збору (т.2 а.с. 25). З врахуванням принципу пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16 254,60 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті кошти у розмірі 433503,41 грн. - за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року, 16254,60 грн. - на відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнути 449758,01 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 червня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М Триголов