Постанова

від 22.06.2023 по справі 192/55/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3917/23 Справа № 192/55/22 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі :

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

за участю секретаря судового засідання: Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Селянського (фермерського) господарства Сонячне,

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської оласті від 20 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Сонячне про розірвання договорів оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2022 року позивач, з урахуванням уточнення того ж року позовних вимог (а.с.1-16, 58-72), звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Сонячне про розірвання договорів оренди земельних ділянок, посилаючись на те, що 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Сонячне» був укладений договір оренди землі №356 зі строком оренди на 20 років від 03 вересня 2011 року, та договір оренди землі №439 зі строком оренди на 45 років від 03 вересня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_2 передала в оренду земельні ділянки площею 6,4710 га та 6,4710 га, що належать останній на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ДП №054120 та серії І-ДП №048314.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії ННВ №974639 від 26 квітня 2018 року та серії ННС №581545 від 09 липня 2018 року, ОСОБА_1 успадкував дві земельні ділянки, площею по 6,4170 га після смерті ОСОБА_2 ..

Позивач посилається на те, що сторони домовилися про змішану форму оплати орендної плати поєднану готівковою й безготівковою (натуральною) формою оплати так і відповідними послугами з внесенням орендної плати в грошовій формі - до 01 липня наступного року, після кожного року оренди, та в натуральній - до 31 грудня поточного року.

Однак, відповідач ухилявся від виконання договірних зобов`язань та трактував істотні умови договорів на власний розсуд.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року встановлено факт невиконання договірних зобов`язань СФГ «Сонячне» щодо сплати орендної плати за договором оренди землі №439 від 03 вересня 2011 року за період 2018-2019 років та по договору оренди землі №356 від 23 жовтня 2008 року за період 2017-2019 років.

Враховуючи встановлені факти судовим рішенням щодо систематичного порушення відповідачем умов договорів оренди землі №356 від 23 жовтня 2008 року та №439 від 03 вересня 2011 року позивач вважає, що це є підставою для розірвання даних договорів оренди землі.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок задоволені повністю.

Розірвано договір оренди землі №439 від 03 вересня 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за №122508054000312 від 12 квітня 2012 року, земельної ділянки площею 6,4170 га кадастровий номер 1225080500:03:013:0028, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Сонячне».

Розірвано договір оренди землі №356 від 23 жовтня 2008 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за №040913201344 від 10 грудня 2009 року, земельної ділянки площею 6,4170 га кадастровий номер 1225080500:03:013:0029, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Сонячне».

Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.166-172).

Не погодившисьз рішеннямсуду,СФГ Сонячне звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити, посилаючись на те, що неповна виплата орендної плати відповідачем за 2017-2019 роки не може вважатись системним ухиленням відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок та впливати на розмір цивільно-правової відповідальності відповідача із застосування положень ст. 141 Земельного Кодексу України(а.с.178-183).

Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року встановлено факт невиконання договірних зобов`язань СФГ «Сонячне» по укладеним договорам оренди землі №356 від 23 жовтня 2008 року та №439 від 03 вересня 2011 року, а саме: в частині несплати орендної плати за період 2017-2019 років та 2018-2019 років відповідно. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року набрало законної сили 24 листопада 2021 року з постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, якою рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року скасовано лише в частині розміру невиплаченої орендної плати за договором оренди землі №356 від 23 жовтня 2008 року з ухваленням нового зі зміненим розміром як заборгованості по сплаті орендної плати, так і пені за неналежне виконання договірних зобов`язань (а.с. 39-44, 46-49).

Вказаними судовими рішеннями встановлено обставини несплати орендної плати відповідачем у тому обсязі, який передбачали умови договорів, як і встановлено наявність заборгованості по сплаті орендної плати за договорами оренди землі, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Частиною 4 ст.82ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неповна виплата відповідачем орендної плати позивачу за 2017-2019 роки, носить систематичний характер та є порушенням відповідачем взятих на себе за договорами оренди зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі виплати орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, встановивши наявність правових підстав для застосування положень ст. 141 Земельного Кодексу України на захист порушених прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 95ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.124Земельного КодексуУкраїни передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України«Про орендуземлі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст.141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частинами першою і другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Стаття 611ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечував того факту, що ним було сплачено орендну плату позивачеві, як власнику земельної ділянки, вже в порядку виконання судових рішень у справі №192/1758/20, тим самим не спростувавши встановлений судом першої інстанції факт допущення систематичного порушення умов договорів оренди, зазначивши лише про надання судом переваги твердженням позивача, як і не спростувавши правових підстав для розірвання договору оренди у відповідності до положень ст. 141 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Сонячне залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного судуДніпропетровської областівід 20грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Н.М.Деркач

Т.Р. Куценко