Постанова

від 20.06.2023 по справі 909/158/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа №909/158/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Кузь А.П.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради від 12.05.2023 (вх. суду від 18.05.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2023, суддя Горпинюк І. Є.,

у справі № 909/158/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі"

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради

про стягнення 1 322 203,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023року ТОВ «Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КНП "Коломийська центральна районна лікарня" про стягнення 1 322 203,17грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору №110121/01 від 11.01.2021 позивач у квітні 2021року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 558 076,07грн, яку відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив, станом на момент подання позову його борг становить 362 498,30грн. У зв`язку з чим на підставі ст. 625 ЦК України позивач також заявив до стягнення 135 537,62грн 3%річних за період з 24.04.2021 по 13.02.2023 та 824 167,25грн інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2021року по січень 2023року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 у справі № № 909/158/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 362 498,30 грн основної заборгованості, 3% річних в сумі 135 507,83 грн, інфляційні втрати в сумі 824 167,25 грн та 19 831,07 грн судового збору. Відмовлено в частині позову про стягнення 3%річних в сумі в сумі 29,79 грн. Судовий збір в сумі 1,98 грн покладено на позивача.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по акту приймання передачі робіт №004 від 30.04.2021 в сумі 362 498,30 грн підтверджується наявними в справі матеріалами та не спростована відповідачем. Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 824 167,25 грн за період з квітня2021року по січень 2023року, суд вказав, що такий проведений вірно. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3%річних, суд вказав, що по актах приймання-передачі №001 від 23.01.2021, №002 від 23.02.2021 та №003 від 23.03.2021 такі нараховані правильно, водночас по акту №004 від 30.04.2021 відсотки річних за один день (31.05.2021) в сумі 29,79грн нараховані безпідставно.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково та стягнути з КНП "Коломийська центральна районна лікарня" на користь ТОВ «Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" 485 717,02грн заборгованості, з яких 19 694,09грн 3%річних та 123 218,72грн інфляційних втрат.

Відповідач не погодився з проведеним судом перерахунком позовних вимог в частині 3%річних та інфляційних втрат та вважає, що такий проведений неправильно. Так, апелянт вказує, що з урахуванням основного боргу в сумі 362 498,30грн обгрунтованим є розмір 3%річних в сумі 19 694,09грн, які нараховані за період з 24.04.2021 до 13.02.2023, а розмір інфляційних втрат за період з 24.04.2021 по 13.02.2021 становить 123 218,72грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, що проведений апелянтом розрахунок суперечить фактичним обставинам справи, що такий є некоректним та здійснений без урахування всіх заявлених позивачем вимог про стягнення боргу по договору №110121/01 від 11.01.2021. Зокрема, наведений відповідачем в апеляційній скарзі розрахунок 3%річних на суму 19 694,09грн стосується виключно простроченого грошового зобов`язання з оплати за теплову енергію, спожиту в квітні 2021року по акту №004, без урахування прострочених грошових зобов`язань за теплову енергію, спожиту у січні, лютому та березні 2021року. При цьому, правильність нарахування 3%річних від простроченої суми по актах за лютий-березень 2021року відповідачем не спростована та безпідставно не включена у його розрахунок. Аналогічним чином, апелянт здійснив розрахунок інфляційних втрат лише за спожиту у квітні 2021року енергію, правильність нарахування інфляційних втрат за спожиту протягом січня-березня 2021року теплову енергію відповідачем також не спростована та не включена у його розрахунок.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 909/158/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою від 02.06.2023 розгляд справи призначено в судовому засіданні 20.06.2023.

20.06.2023 від апелянта надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

11.01.2021 ТОВ "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" (постачальник) та НКП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської районної ради (споживач) уклали договір № 110121/01 на постачання теплової енергії(том 1.а.с. 8-9).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.5 договору постачальник зобов`язується у 2021 році відпускати теплову енергію у водяній парі та гарячій воді, а споживач - прийняти і оплатити поставлену теплову енергію. Кількість теплової енергії, яка подається постачальником споживачу, визначається згідно з даними приладів обліку теплової енергії.

Пунктами 2.1 і 2.2 договору встановлено, що вартість послуг визначається сторонами в актах наданих послуг та становить 1 400 011,14 грн, ціна однієї Гкал 1928,39 грн.

У розділі 3 договору визначено, що облік теплової енергії, яка відпускається споживачу, проводиться приладами обліку постачальника. Акти по приладах обліку про використану споживачем теплову енергію постачальник зобов`язаний надавати споживачу до 23 числа поточного місяця. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника через 30 календарних днів з дня подачі акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 4.1 цього договору строк (термін) надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води за цим договором надаються з дати його підписання до 31 грудня 2021 р.

За змістом п. 6.2 договору споживач зобов`язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2021 р.

На підтвердження виконання зобов`язань щодо постачання пари та гарячої води позивач долучив до матеріалів справи відповідні підписані двома сторонами акти здачі-приймання робіт(том 1,а.с. 12-18):

-акт № 0001 від 23.01.2021 на суму 1 400 011,14грн;

-акт №002 від 23.02.2021 на суму 1 078 355,69грн;

-акт №003 від 23.03.2021 на суму 669 729,85грн;

-акт №4 від 30.04.2021 на суму 558 076,07грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо вчасного проведення розрахунку за спожиту теплову енергію, у травні 2021 року ТОВ "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КНП "Коломийська центральна районна лікарня" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 11.01.2021 №110121/01 в сумі 2 605 017,51грн, з яких: 2 578 437,20 грн - основний борг, 6720,26 грн - 3% річних (за період з 23.02.2021 по 23.04.2021), 19 860,05 грн - інфляційні втрати (за період з 01.03.2021 по 31.03.2021).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2021 у справі №909/409/21 частково задоволено зазначений вище позов; стягнуто з КНП "Коломийська центральна районна лікарня" на користь ТОВ "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" основний борг в сумі 2 578 437,20 грн (за теплову енергію спожиту в січні, лютому та березні 2021 року), 3% річних в сумі 6720,26 грн (за період з 23.02.2021 по 23.04.2021), інфляційні втрати в сумі 14115,98 грн (за період з 23.02.2021 по 31.03.2021) та судовий збір в сумі 38989,10 грн. Суд відмовив в частині стягнення 5 744,07 грн інфляційних втрат (за період з 23.02.2021 по 28.02.2021).

Зазначене рішення набрало законної сили, 02.11.2021 Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідний наказ.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2021 у справі №909/409/21 відповідач оплатив заборгованість в сумі 2 455 045,14 грн - 25.10.2022 (платіжне доручення № 93 від 24.10.2022); заборгованість в сумі 183 148,40 грн оплачена відповідачем 23.12.2022 (платіжна інструкція № 2 від 23.12.2022).

Як вбачається з підписаного та скріпленим печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-30.11.2022, заборгованість КНП "Коломийської ЦРЛ" КМР згідно з актом здачі-приймання робіт № 0004 від 30.04.2021 становить 362 498,30 грн (а.с. 26).

08.11.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 07/11/22/01 від 07.11.2022 щодо невідкладної сплати заборгованості в сумі 362 498,30 грн за спожиту теплову енергію по акту наданих послуг №4 від 30.04.2021 та 123 391,89 грн недоплати по рішенню Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2021 по справі № 909/409/21.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання за умовами укладеного сторонами договору № 110121/01 на постачання теплової енергії від 11.01.2021, позивач нарахував до стягнення з відповідача:

-3% річних в сумі 135 537,62 грн за період з 24.04.2021 по 13.02.2023:

-інфляційні втрати в сумі 824 167,25 грн за період з квітня 2021 року по січень 2023 року.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги ТОВ «Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" до КНП "Коломийська центральна районна лікарня" про стягнення 1 322 203,17грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору №110121/01 від 11.01.2021 в частині оплати поставленої теплової енергії.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п.3.3 договору сторони погодили, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника через 30 календарних днів з дня подачі акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт підтверджено, що позивач належним чином виконав договірні зобов`язання щодо постачання теплової енергії відповідачу, зокрема, у квітні 2021року позивач відпустив теплову енергію і водяній парі та гарячій воді на загальну суму 558 076,07грн.

Проте, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату поставленої позивачем теплової енергії у квітні місяці 2021 року, в зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 362 498,30 грн, що підтверджується підписаним двома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-30.11.2022.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно щ ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також під час розгляду №909/409/21 суд встановив факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №110121/01 на постачання теплової енергії від 11.01.2021 у розмірі 2 578 437,20 грн за період січня - березня 2021 року (згідно з актами здачі-приймання робіт: № 0001 від 23.01.2021, де сума боргу 830 351,66 грн; № 0002 від 23.02.2021, де сума боргу 1 078 355,69 грн; № 0003 від 23.03.2021, де сума боргу 669 729,85 грн).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов`язання за договором на постачання теплової енергії підтверджується матеріалами справи, тобто судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

Так, зокрема, з огляду прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання за умовами укладеного сторонами договору № 110121/01 від 11.01.2021, позивач нарахував до стягнення з відповідача:

- 3% річних в сумі 135 537,62 грн за період з 24.04.2021 по 13.02.2023:

- інфляційних втрат в сумі 824 167,25 грн за період з квітня 2021 року по січень 2023 року.

Скаржник не погодився з проведеними позивачем розрахунками 3%річних та інфляційних втрат, вважає, що такі здійснені невірно.

Так, апелянт вказує, що з урахуванням основного боргу в сумі 362 498,30грн обгрунтованим є розмір 3%річних в сумі 19 694,09грн, які нараховані за період з 24.04.2021 до 13.02.2023, а інфляційній втрати за період з 24.04.2021 по 13.02.2021 становлять 123 218,72грн.

Дослідивши наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки при здійснені вказаних розрахунків скаржник не врахував всіх заявлених позивачем вимог про стягнення боргу по договору 110121/01 від 11.01.2021.

Як вбачається з проведеного позивачем розрахунку 3%річних та інфляційних втрат, такі нарахування проведені від простроченої суми не лише по акту поставки у квітні 2021року, але і включають в себе заборгованість по актах за лютий-березень 2021року, яка погашена відповідачем 25.10.2022 та 23.12.2022, а саме:

- по акту № 0001 від 23.01.2021, період прострочки з 24.04.2021 по 24.10.2022, сума боргу 830 351,66 грн;

- по акту № 0002 від 23.02.2021, період прострочки з 24.04.2021 по 24.10.2022, сума боргу 1 078 355,69 грн;

-по акту № 0003 від 23.03.2021, період прострочки з 24.04.2021 по 24.10.2022, сума боргу 669 729,85 грн та період прострочки з 25.10.2022 по 22.12.2022, сума боргу 123 392,06 грн;

- по акту № 004 від 30.04.2021, період прострочки з 31.05.2021 по 13.02.2023, сума боргу 362 498,30 грн.

Водночас, свій розрахунок апелянт здійснив виключно щодо простроченого грошового зобов`язання з оплати за теплову енергію, поставлену в квітні 2021року по акту №004, без урахування прострочених грошових зобов`язань за теплову енергію, поставлену у січні, лютому та березні 2021року.

Під час звернення до суду з позовом в межах справи №909/409/21 ТОВ "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" заявило до стягнення 2 578 437,20 грн - основний борг (за період січня-березня 2021року); 6720,26 грн - 3% річних (за період з 23.02.2021 по 23.04.2021), 19 860,05 грн - інфляційні втрати (за період з 01.03.2021 по 31.03.2021).

За результатами розгляду вказаного позову рішенням від 29.09.2021 стягнуто з КНП "Коломийська центральна районна лікарня" на користь ТОВ "Інвестиційна компанія "Інвест Енерджі" основний борг в сумі 2 578 437,20 грн (за теплову енергію поставлену в січні, лютому та березні 2021 року), 3% річних в сумі 6720,26 грн. (за період з 23.02.2021 по 23.04.2021), інфляційні втрати в сумі 14 115,98 грн (за період з 23.02.2021 по 31.03.2021).

У даній же справі (№909/158/23) позивач здійснив нарахування 3%річних та інфляційних втрат з 24.04.2021, тобто з наступного дня, за днем зазначеного у справі №909/409/21 періоду стягнення.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий є арифметично та методологічно правильним, отже вимога про стягнення 824 167,25 грн інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по січень 2023 року обгрунтована та підлягає задоволенню.

Перевіривши проведений судом перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок місцевого суду, що по актах № 001 від 23.01.2021, № 002 від 23.02.2021, № 003 від 23.03.2021 такий є арифметично та методологічно правильним, а щодо нарахування по акту № 004 від 30.04.2021 з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних за період з 01.06.2021 по 13.02.2023 (623 дн.) в сумі 18 561,90 грн.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 362 498,30 грн основної заборгованості, 3% річних в сумі 135 507,83 грн, інфляційні втрати в сумі 824 167,25 грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Івано-Франківської області від 27.04.2023 у справі № 909/158/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради від 12.05.2023 (вх. суду від 18.05.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківської області від 27.04.2023 у справі № 909/158/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 22.06.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець