Постанова

від 13.06.2023 по справі 914/2233/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа №914/2233/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача Савко Н.В. .-представник

від відповідача: Рудейко В.С.-представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Опора-Захід б/н від 15.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/786/23 від 16.03.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (повний текст складено 06.03.2023, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі №914/2233/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Опора-Захід, м.Львів,

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів,

про визнання продовженим Договору оренди нерухомого державного майна та визнання незаконними і скасування Наказів

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариством з обмеженою відповідальністю Опора-Захід подано позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з вимогами:

- визнати продовженим до 23.06.2022 договір оренди нерухомого державного майна №85 від 24.06.2014;

-визнати незаконними та скасувати накази відповідача: №03072 від 08.12.21 Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем та №00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід договору оренди від 24.06.2014 №85.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем, у межах строків, встановлених п.144 Порядку передачі майна в оренду, не було прийнято рішення, передбаченого нормою ч.9 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, а саме: про оголошення аукціону або про відмову у продовженні дії договору оренди. Відповідач не заявляв про припинення дії договору упродовж одного місяця після закінчення строку його дії. Після закінчення строку дії договору позивач (орендар) продовжував користуватися орендованим майном. Відповідно до норми ч.1 ст.764 ЦК України, оскільки орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору і орендодавець не заперечив упродовж одного місяця стосовно продовження оренди, договір вважається поновленим на той самий строк. Умовами п.10.4 договору передбачено можливість продовження строку його дії за наявності письмової заяви орендаря, поданої за один місяць до закінчення строку дії договору. Враховуючи зазначене, Накази відповідача є незаконними.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2233/22 у задоволенні позову ТОВ «Опора Захід» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого державного майна та визнання незаконними і скасування наказів відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення позивачем (орендарем) встановленого строку на подання Заяви про продовження строку дії договору оренди зумовив відсутність факту виникнення у відповідача (орендодавця) обов`язку з вчинення дій, передбачених нормою ч.9 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна. Враховуючи факт припинення дії договору, з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, - право користування майном), тому усі дії відповідача (орендодавця), які вчинено після припинення договору оренди (видання наказів 08.12.2021 та 19.01.2022), жодним чином не могли порушити права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ Опора-Захід подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2233/22 та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ Опора-Захід задоволити повністю; залучити Державне підприємство Державний інститут проектування міст Містопроект до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, посилаючись на те, що рішення суду прийнято без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що в порушення ч. 9 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ст.764 ЦК України та ч.4 ст. 284 ГК України, п.п. 143 та 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна відповідачем не було у встановлені чинним законодавством терміни повідомлено орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, оскільки орендар не подав відповідну заяву у визначений законом строк; не повідомлено орендаря про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Скаржник також вважає, що орендодавцем (відповідачем) протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви орендаря про продовження терміну дії договору оренди не прийнято одне з рішень, передбачених ч.9 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, а саме: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем чи/або про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених Законом України Про оренду державного та комунального майна; орендодавцем протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди з підстав, передбачених ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 зазначеного Закону, не оприлюднено в електронній торговій системі зазначене рішення.

Скаржник наголошує, що жодного повідомлення від відповідача про прийняття рішення про продовження договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85 з відповідними змінами, в тому числі шляхом проведення аукціону, чи/або про відмову у продовженні цього договору оренди, орендарю, до закінчення строку дії договору (23 червня 2021 року), не надходило. Також, орендарем від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку його (договору) дії (23 липня 2021р) не було отримано заперечень (заяв) в частині припинення або зміну умов договору, що передбачено ч.1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГПК України та пункту 10.4 договору.

На переконання скаржника, подання орендарем заяви про продовження строку дії договору оренди за два місяці до закінчення строку його дії, не звільняє орендодавця від вчинення ним дій та прийняття відповідних рішень, навіть за наявності недотримання орендарем строку на подання такої заяви. Після закінчення строку дії договору сторонами продовжувалися вчинятися дії на виконання цього договору, а саме: орендар (позивач) безперешкодно користувався майном та сплачував орендну плату, а інша сторона приймала оплату згідно цього договору.

Скаржник вважає, що фактично орендні правовідносини між сторонами, незважаючи на календарне закінчення строку договору оренди (23.06.2021), продовжувалися, хоча формально без укладення нового договору оренди чи додаткової угоди про продовження дії попереднього, що порушує право позивача, передусім на правову визначеність.

Скаржник зазначає, що оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача (орендодавця) не надійшло жодного заперечення щодо продовження договору оренди нерухомого майна чи/або його припинення, то в силу ч.1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, умов п. 10.4 договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85 та фактичних обставин, пов`язаних з неприйняттям орендодавцем рішень, передбачених ст. ст. 18,19 Закону №157-ІХ та п.п. 143, 144 Порядку, договір оренди нерухомого державного майна №85 від 24.06.2014 є поновленим (продовженим) на строк, який був встановлений п. 10.1 цього договору, а саме на 1 (один) рік : з 24.06.2021 по 23.06.2022 включно. Факт продовження зазначеного договору підтверджується та визнається самим відповідачем, який 08.12.2021 видав наказ №03072 «Про оголошення аукціону», за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем», в якому відповідач зазначив, що, враховуючи лист ТОВ «Опора-Захід» від 20.04.2021 б/н, лист ДП «Державний інститут проектування міст «Місто-проект) від 20.07.2021 № 469/02-1 щодо продовження договору оренди на 5років, оголошено аукціон на продовження вказаного договору на 5 років.

На думку скаржника, оскільки позивач продовжував користування орендованим майном після закінчення строку договору, а відповідач не заперечував таке користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, то вказаний договір в силу закону (ст.764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та чинної редакції ч.2 п.10.4 договору) є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Також, скаржник наголошує на незаконності наказу Регіонального віддалення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.01.2022 №00123 «Про припинення з ТзОВ «Опора Захід» договору оренди від 24.06.2014 №85», оскільки спірним наказом від 19.01.2022 №00123 відбулося одностороннє дострокове розірвання вже продовженого (поновленого) договору, що суперечить ст. 651 ЦК України.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Місцевим господарським судом не надано належну оцінку обставині необхідності залучення до участі у справі балансоутримувача орендованого майна, а саме Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містопроект». Вважає, що участь Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містопроект» є необхідна, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Скаржник зазначає, що відповідно до умов договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, які перебувають на балансі Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містопроект».. Пунктами 3.6 та 3.11 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у відповідному співвідношенні, а у випадку закінчення строку дії договору орендар зобов`язаний сплатити заборгованість з орендної плати з урахуванням санкцій як до Державного бюджету, так й балансоутримувачу. Також, балансоутримувач брав участь у підписанні договору оренди та Акта приймання - передачі державного нерухомого майна згідно договору №85 від 24.06.2014.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач зазначає, що, укладаючи спірний договір, сторони погодили, що його автоматичне продовження відбувається в порядку та на підставах, що встановлені ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 2 якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Положення ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", застосування яких сторони спірного договору погодили у п. 10.4. як підставу та порядок автоматичної пролонгації договору найму, втратили чинність на момент закінчення встановленого п 10.1. договору строку на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ передбачалось, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченимабзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Станом на час закінчення встановленого п. 10.1. спірного договору строку його дії (23.06.2021), у його сторін були відсутні підстави для застосування п. 10.4 цього договору у зв`язку з втратою чинності положеннями законодавства, яке сторони погодили застосовувати з метою реалізації цієї договірної умови.

Відповідач вважає, що згідно з п. 10.12. спірного договору, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України. Порядок продовження договору оренди врегульовано у ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Відповідач зазначає, що ТОВ "Опора-Захід" звернулося до Регіонального відділення з заявою від 20.04.2021 б/н із проханням продовжити на п`ять років дію договору оренди від 24.06.2014 №85. Договором про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 № 85 внесено зміни щодо строку дії договору та зазначено, що він діє до 23.06.2021 включно. Отже, враховуючи ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ТОВ «Опора-Захід» мало б подати заяву про продовження договору до 23.03.2021, а подана така заява 20.04.2021. Регіональне відділення листом від 23.12.2021 №11-03- повідомило орендаря про те, що відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 08.12.2021 №03072 прийнято рішення про оголошення аукціону щодо продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 24.06.2014 №85 та опубліковано оголошення про проведення аукціону. Відповідно до Протоколу електронного аукціону №LLP001-UA-20211222-98281 у зв`язку з відсутністю учасників, аукціон визнано таким, що не відбувся. Регіональним відділенням наказом від 19.01.2022 №00123 прийнято рішення про припинення договору оренди державного нерухомого майна від 24.06.2014 №85 та повідомлено орендаря та балансоутримувача про прийняте рішення (лист регіонального відділення від 19.01.2022 №11-03-00325). Однак, незважаючи на те, що орендар вважає, що договір оренди державного майна від 24.06.2014 №85 є діючим на даний час, останній не сплачував орендну плату починаючи з січня 2022 року.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 справу №914/2233/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ Опора-Захід б/н від 15.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/786/23 від 16.03.2023)у справі №914/2233/22 залишено без руху для усунення встановленого недоліку, а саме: зобов`язано скаржника надати на адресу суду докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу (розрахунковий документ) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Опора-Захід на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 та витребувано матеріали справи №914/2233/22 з Господарського суду Львівської області.

11.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/2233/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ Опора-Захід на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2233/22 на 16.05.2023.

11.05.2023 від судді Орищин Г.В. поступила заява про самовідвід у справі № 914/2233/22, оскільки представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях Савко Н.В. є дочкою судді Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 задоволено заяву про самовідвід від 11.05.2023 судді Західного апеляційного господарського суду Орищин Г.В. у справі № 914/2233/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 справу №914/2233/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Скрипчук О.С.

Протокольними ухвалами від 16.05.2023 та від 06.06.2023 в судових засіданнях оголошувались перерви до 13.06.2023.

Сторони в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

24.06.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та ТОВ Опора-Захід (орендар) укладено договір №85, згідно з умовами якого позивачу було надано у строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення, які розташовані у підвалі будівлі №71 на вулиці Генерала Чупринки міста Львова.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення №№385, 386, 387, 388, 389, загальною площею 145,4 кв.м, що розміщені в підвалі будівлі (реєстровий №02497909.1АААЖЖИ759), за адресою: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 71 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект».

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2014 року 1 551,39 грн.

Умовами п.10.1 договору встановлено річний строк його дії: до 23.06.2015 (включно).

Відповідно до п.10.2. договору його умови зберігають свою силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Відповідно до п.10.4. договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.10.12 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються законодавством України.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони, договорами від 10.07.2015, 26.07.2016, 15.08.2017, 26.06.2020, 01.07.2019 та 15.06.2020, щороку продовжували дію договору оренди (на один рік).

Сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 24.06.2014.

Відповідно до умов договору від 15.06.2020, строк дії договору оренди тривав до 23.06.2021 (із врахуванням описки, допущеної в п.4 договору).

20.04.2021 позивач направив на адресу відповідача заяву про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором.

24.06.2021 вказаний вище договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, що узгоджується з умовами договору та п.2 Перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 03.10.2019 №157-ІХ

Позивач зазначив, що жодного повідомлення від відповідача про прийняття рішення про продовження договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85 з відповідними змінами, в тому числі шляхом проведення аукціону, чи/або про відмову у продовженні цього договору оренди, орендарю, до закінчення строку дії договору (23 червня 2021 року) не надходило. Також, орендарем від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (23 липня 2021) не було отримано заперечень (заяв) в частині припинення або зміну умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2021 відповідачем видано наказ №03072 «Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем».

Також, 19.01.2022 видано наказ №00123 «Про припинення з ТОВ «Опора Захід» Договору оренди від 24.06.2014 №85».

Позивач вважає, що оскільки останній продовжував користування орендованим майном після закінчення строку договору, а відповідач не заперечував проти такого користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, то вказаний договір в силу закону (ст.764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та чинної редакції ч.2 п.10.4 договору) є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про визнання продовженим до 23.06.2022 договору оренди нерухомого державного майна №85 від 24.06.2014 та визнання незаконними та скасування Наказів відповідача №03072 від 08.12.2021 Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем та №00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід Договору оренди від 24.06.2014 №85.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , які регулюють орендні правовідносини.

Між сторонами у справі виникло зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 759 ЦК України та ч.1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради, що передбачено пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Станом на дату укладення спірного договору оренди нерухомого державного майна 24.06.2014 організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності визначав Закон України Про оренду державного та комунального майна №2269-ХІІ від 10.04.1992 (з наступними змінами).

Відповідно до ч.2 ст.17 вказаного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

01.02.2020 введено в дію Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019, яким Закон викладено у новій редакції.

Зокрема, питання продовження строків договорів оренди врегульовано у статтях 18 та 19 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.18 вказаного Закону договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про:

наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки;

факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів;

результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису.

Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.

Відповідно до ч.9 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Відповідно до п.141 Порядку передачі майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 рішення про продовження договору оренди без проведення аукціону або про відмову у продовженні договору оренди приймається відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 18 Закону. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також приймається у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Разом з цим, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

При цьому пунктом 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про оренду державного та комунального майна (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Як зазначалось вище, спірний договір оренди №85 від 24.06.2014, укладено до набрання чинності Законом України Про оренду державного та комунального майна (в редакції від 03.10.2019) і він діяв до 23.06.2021 (відповідно до умов п.4 договору від 15.06.2020), тому, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна, при відсутності факту вчинення сторонами дій, передбачених нормами ст.18 Закону, договір зберігав свою чинність лише до моменту закінчення строку, на який його укладено, тобто до 23.06.2021 (включно).

Вказаною вище нормою п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено обов`язковість продовження договору оренди у порядку, визначеному Законом Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 03.10.2019), яким передбачено (ст.18) можливість продовження договору оренди виключно за результатами аукціону (без проведення аукціону можливість продовження строку дії спірного договору оренди відсутня).

Отже, згідно з нормою ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди міг бути продовжений (за результатами аукціону) на той самий строк (один рік) при наявності заяви орендаря, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано скаржником, що позивачем не виконано вказаної вимоги ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна стосовно обов`язковості подання заяви про продовження строку дії договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше ніж до 23.03.2021, оскільки Заяву подано лише 20.04.2021 (за два місяці).

З огляду на викладене правомірним є висновок суду першої інстанції, що факт порушення позивачем (орендарем) встановленого строку на подання Заяви про продовження строку дії договору оренди зумовив відсутність факту виникнення у відповідача (орендодавця) обов`язку з вчинення дій, передбачених нормою ч.9 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Оскільки факт неподання позивачем заяви про продовження строку дії договору у встановлений строк (ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна) зумовив відсутність факту виникнення у відповідача обов`язку з виконання вимог ч.9 ст.18 Закону, тому, виходячи з норм п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, вказаний факт недотримання позивачем порядку, визначеного Законом, зумовив збереження договором оренди своєї чинності лише до моменту закінчення строку, на який його укладено, а саме 24.06.2021. Отже, з 24.06.2021 договір оренди фактично припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Посилання скаржника на порушення орендодавцем умов ч.1 ст. 764 ЦК України, є помилковим, оскільки загальна норма ч.1 ст.764 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки порядок продовження договору оренди державного майна регулюється спеціальними нормами Закону Про оренду державного та комунального майна.

Отже, посилання скаржника на те, що, оскільки позивач продовжував користування орендованим майном після закінчення строку договору, а відповідач не заперечував таке користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, то вказаний договір в силу закону (ст.764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та чинної редакції ч.2 п.10.4 договору) є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені цим договором, є помилковим.

Як зазначалось вище, нормою ч.1 ст.18 Закону встановлено обов`язковість продовження строку дії договору оренди виключно за результатами аукціону.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не брав участі в аукціоні, оголошеному відповідачем, і такий факт, відповідно до норми ч.1 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, унеможливлює продовження строку дії спірного договору оренди.

Наведене спростовує твердження скаржника, що фактично орендні правовідносини між сторонами, незважаючи на календарне закінчення строку договору оренди (23.06.2021), продовжувалися, хоча формально без укладення нового договору оренди чи додаткової угоди про продовження дії попереднього, що порушує право позивача, передусім на правову визначеність.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними та скасування наказів відповідача:

№03072 від 08.12.21 Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

№00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід Договору оренди від 24.06.2014 №85.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що, враховуючи факт припинення дії договору з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, право користування майном), тому видання наказу №03072 від 08.12.2021 жодним чином не порушує права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права, оскільки дії відповідача, вчинені 08.12.2021 стосовно прийняття наказу про оголошення аукціону, фактично вчинено не у зв`язку з наявністю обов`язку, передбаченого нормами ст.18 Закону, а добровільно.

Скаржник наголошує на незаконності наказу Регіонального віддалення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00123 від 19.01.2022 «Про припинення з ТзОВ «Опора Захід» договору оренди від 24.06.2014 №85», оскільки спірним наказом відбулося одностороннє дострокове розірвання з 18.01.2022р. вже продовженого (поновленого) договору, що суперечить ст. ст. 651 ЦК України..

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо припинення договору оренди з 24.06,2021 (в зв`язку із закінченням строку), зазначений наказ №00123 від 19.01.2022 «Про припинення з ТОВ «Опора Захід» договору оренди від 24.06.2014 №85», яким прийнято рішення про припинення даного договору з 18.01.2023 суперечить нормам чинного законодавства, а саме ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, та підлягає скасуванню.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що, у відповідності до вимог до ст.277 ГПК України наявні обгрунтовані підстави для часткового скасування прийнятого у справі судового рішення в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального віддалення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід Договору оренди від 24.06.2014 №85, в решті рішення суду винесене з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, ч.1 ст.277, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Опора-Захід задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/2233/22 скасувати в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід Договору оренди від 24.06.2014 №85.

В цій частині позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00123 від 19.01.2022 Про припинення з ТзОВ Опора Захід Договору оренди від 24.06.2014 №85.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м.Львів, вул.М.Коперника, 4; 79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідент.код 20823070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Опора-Захід (79026, м.Львів, вул.Ак.Лазаренка, буд. 2 офіс 22; ідент.код 39076370) 2 481,00грн судового зборгу за розгляду справи в суді першої інстанції та 3 721,50грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.06.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяСкрипчук О.С.