Постанова

від 05.09.2023 по справі 914/2233/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2233/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід"

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (суддя Стороженко О. Ф.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Скрипчук О. С.)

у справі № 914/2233/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

про визнання продовженим договору оренди нерухомого державного майна та визнання незаконними і скасування наказів,

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)

СУТЬ СПОРУ

1. Суть позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід" (далі - позивач, Товариство) зводиться до того, що договір оренди нерухомого державного майна є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що не визнається орендодавцем.

2. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про припинення договору оренди нерухомого державного майна у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відхиляє доводи орендаря про те, що договір оренди нерухомого державного майна є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у результаті "мовчазної згоди" орендодавця, з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. 24.06.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (орендодавець) і Товариство (орендар) уклали договір №85 (далі - договір), згідно з умовами якого позивачу надано у строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення №№385, 386, 387, 388, 389, загальною площею 145,4 кв.м, що розміщені в підвалі будівлі (реєстровий №02497909.1АААЖЖИ759), за адресою: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 71 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект".

4. Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2014 року 1 551,39 грн.

5. Умовами п.10.1 договору встановлено річний строк його дії: до 23.06.2015 (включно).

6. Відповідно до п.10.4. договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.

7. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

8. На підставі акта приймання-передачі майна від 24.06.2014 нежитлові приміщення передані орендарю.

9. На підставі договорів від 10.07.2015, 26.07.2016, 15.08.2017, 26.06.2020, 01.07.2019 та 15.06.2020 сторони щороку продовжували дію договору оренди (на один рік).

10. Відповідно до умов договору від 15.06.2020, строк дії договору оренди тривав до 23.06.2021 (із врахуванням описки, допущеної в п.4 договору).

11. 20.04.2021 позивач направив на адресу відповідача заяву про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором.

12. 08.12.2021 відповідач видав наказ №03072 "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем" (далі - наказ від 08.12.2021 №03072).

13. 19.01.2022 відповідач видав наказ №00123 "Про припинення з ТОВ "Опора Захід" договору оренди від 24.06.2014 №85" (далі - наказ від 19.01.2022 № 00123).

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

14. Товариство звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - відповідач, Фонд держмайна), у якому просило суд:

- визнати продовженим до 23.06.2022 договір оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85;

- визнати незаконними та скасувати накази відповідача: від 08.12.21 №03072 "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем" та від 19.01.2022 №00123 "Про припинення з ТОВ "Опора Захід" договору оренди від 24.06.2014 №85".

15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: позивач у межах строків, передбачених умовами пункту 10.4 договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди; відповідач у межах строків, встановлених пунктом 144 Порядку передачі майна в оренду, не прийняв рішення, передбачене нормою частини 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: про оголошення аукціону або про відмову у продовженні дії договору оренди; відповідач не заявляв про припинення дії договору упродовж одного місяця після закінчення строку його дії; після закінчення строку дії договору позивач (орендар) продовжував користуватися орендованим майном; позивач має право на продовження вказаного договору оренди без проведення аукціону на підставі приписів статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ураховуючи наведене позивач посилається на незаконність наказів відповідача про оголошення аукціону на продовження договору оренди та про припинення договору оренди.

16. Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог послався на те, що: позивач 20.04.2021 з пропуском строку, установленого частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", подав заяву про продовження строку дії договору оренди; відповідач листом від 23.12.2021 повідомив позивача про те, що відповідно до наказу від 08.12.2021 прийнято рішення про оголошення аукціону щодо продовження строку дії договору оренди; аукціон, у зв`язку з відсутністю учасників, визнано таким, що не відбувся, тому, згідно з пунктом 152 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (затвердженого Постановою КМУ №483 від 03.06.2020), договір оренди припинено з дати закінчення строку дії договору.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у задоволенні позову відмовлено.

18. Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення позивачем (орендарем) встановленого строку на подання заяви про продовження строку дії договору оренди зумовив відсутність факту виникнення у відповідача (орендодавця) обов`язку з вчинення дій, передбачених нормою частини 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Враховуючи факт припинення дії договору, з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, - право користування майном), тому всі дії відповідача (орендодавця), які вчинено після припинення договору (видання наказів 08.12.2021 №03072 та 19.01.2022 № 00123), жодним чином не могли порушити права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права.

19. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 скасовано частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 19.01.2022 №00123. У решті рішення суду залишено без змін.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи факт припинення дії договору з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, - право користування майном), тому видання наказу від 08.12.2021 №03072 жодним чином не порушує права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права, оскільки дії відповідача, вчинені 08.12.2021 стосовно прийняття наказу про оголошення аукціону, фактично вчинені не у зв`язку з наявністю обов`язку, передбаченого нормами статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а добровільно.

21. Разом з тим, ураховуючи встановлені обставини щодо припинення договору оренди з 24.06.2021 (в зв`язку із закінченням його строку), наказ від 19.01.2022 №00123, відповідно до якого прийнято рішення про припинення договору з 18.01.2023, суперечить нормам чинного законодавства, а саме частині 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, та підлягає скасуванню.

22. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу від 19.01.2022 №00123.

Касаційні скарги

23. Не погодившись із судовими рішеннями (в частині відмовлених позовних вимог), Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення скасувати повністю, постанову скасувати в частині залишення рішення без змін (крім визнання незаконним та скасування наказу від 19.01.2022 №001230), ухвалити нове рішення, яким визнати договір оренди від 24.06.2014 № 85 продовженим на тих самих умовах на той самий строк, шляхом оформлення додаткового договору у редакції позивача, визнати незаконним та скасувати наказ від 08.12.2021 № 03072.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. Скаржник стверджує, що приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не застосували приписи статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та не врахували висновки Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 06.09.2022 у справі № 926/2195/21, від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 08.04.2020 у справі № 915/1124/18, від 30.05.2023 у справі № 906/123/22, від 16.09.2020 у справі № 904/5120/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 26.12.2019 у справі №904/342/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

25. Позивач пояснює, що враховуючи вищенаведені норми права, та беручи до уваги ті обставини, що протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача (орендодавця) не надійшло жодного заперечення щодо продовження договору оренди нерухомого майна чи/або його припинення, то в силу статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України, умов п. 10.4 договору, цей договір є поновленим (продовженим) на строк, який був установлений п. 10.1 цього договору, а саме на 1 (один) рік : з 24.06.2021 по 23.06.2022 включно.

26. Обставини щодо "мовчазної згоди" орендодавця на продовження договору оренди, за твердженнями позивача, підтверджуються також і прийняттям відповідачем наказу від 08.12.2021 №03072 про призначення аукціону на продовження саме чинного договору оренди на 5 років.

27. Скаржник не погоджується з висновками судів в частині того, що у даному випадку у орендодавця не виник обов`язок з вчинення дій, передбачених частиною 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наголошує на тому, що норми вказаного Закону не передбачають відмову в продовженні договору оренди з підстав отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

28. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування положень нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ при вирішенні питання про відмову у продовження договору оренди з підстав несвоєчасного подання заяви про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону.

Узагальнені доводи інших учасників справи

29. Фонд держмайна у відзиві на касаційну скаргу вказує про її безпідставність та необґрунтованість, висновки судів попередніх інстанцій вважає законними, обґрунтованими та такими, що відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

31. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

32. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

33. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

34. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

35. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

37. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому і підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для проведення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень відсутні з огляду на таке.

38. Предметом касаційного оскарження є рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме вимоги позивача про визнання продовженим до 23.06.2022 договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 № 85 та визнання незаконним та скасування наказу від 08.12.2021 № 03072.

39. Як установили суди попередніх інстанцій, на час укладення договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 № 85 діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 10.04.1992 № 2269-XII).

40. 03.10.2019 прийнято Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ). У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон від 10.04.1992 № 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ.

41. Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини 1 статті 5 ЦК, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

42. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

43. Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ.

44. За таких обставин, суди попередніх інстанцій, врахувавши, що договір оренди діяв до 23.06.2021 (відповідно до умов пункту 4 договору від 15.06.2020), виходили із того, що для продовження договору мала б застосовуватися процедура, передбачена Законом від 03.10.2019 № 157-IX.

45. Натомість скаржник, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 926/2195/21, № 910/9949/20, № 915/1124/18, № 906/123/22, № 904/5120/19, № 904/1207/19, №904/342/19, № 911/2980/17, № 910/15387/17, № 904/7825/17, № 923/854/17, № 914/433/16, № 904/3415/18, № 911/928/18, № 910/719/19 та № 910/5410/19, правовідносини у яких пов`язані із процедурою продовження договорів оренди державного / комунального майна, врегульованою положеннями Закону від 10.04.1992 № 2269-XII, яка мала місце до набрання чинності Законом від 03.10.2019 № 157-IX, що свідчить про відмінне правове регулювання правовідносин у справах, на які посилається позивач, з правовідносинами у цій справі № 914/2233/22.

46. За викладеного, посилання Товариства в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України при оскарженні судових рішень у справі № 914/2233/22 на вказані вище постанови Верховного Суду у справах № 926/2195/21, № 910/9949/20, № 915/1124/18, № 906/123/22, № 904/5120/19, № 904/1207/19, №904/342/19, № 911/2980/17, № 910/15387/17, № 904/7825/17, № 923/854/17, № 914/433/16, № 904/3415/18, № 911/928/18, № 910/719/19 та № 910/5410/19 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнаються необґрунтованими і не приймаються.

47. При цьому, висновків Верховного Суду про необхідність застосування до договорів оренди державного / комунального майна, які підлягають продовженню за результатом проведення аукціону, на підставі норм Закону від 03.10.2019 № 157-IX, процедури продовження договорів відмінної від проведення аукціону, зокрема продовження на підставі так званої "мовчазної згоди" орендодавця, наявність якої передбачена у положеннями статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України, частини 2 статті 17 Закону від 10.04.1992 № 2269-XII, на чому власне наполягає скаржник під час касаційного розгляду справи, останній не наводить.

48. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

49. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

50. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

51. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

52. За частиною 2 цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

53. Згідно з частиною 3 цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

54. Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. При цьому, за змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 зазначеного Закону.

55. За частинами 4, 5 статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

56. Згідно з частиною 7 цієї статті договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

57. Відповідно до частини 8 статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

58. За частиною 1 статті 24 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 цього Закону).

59. Отже, Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна.

60. Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.

61. З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

62. Покладення на орендаря обов`язку з надсилання заяви про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

63. Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22.

64. У касаційній скарзі позивач не зазначає конкретні положення Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, щодо яких наразі відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах. Однак позивач наполягає на тому, що подання ним заяви пізніше визначеного в Законі від 03.10.2019 № 157-ІХ строку не є підставою для відмови у продовженні договору оренди, який має бути продовжений на аукціоні.

65. Як уже було зазначено, наведена вище процедура продовження договорів оренди, врегульована положеннями Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, передбачає вчинення орендарем юридично значимих дій, а саме, звернутися з заявою про продовження договору, що свідчить про наявність у нього наміру продовжити користування майном, а також встановлює строк такого звернення - не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Недодержання орендарем строків, встановлених частиною 3 статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, свідчить про порушення ним передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди.

66. Вказаний висновок концептуально узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.03.2023 у справі № 910/15444/21.

67. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо припинення договору оренду у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідає наведеним вище положенням законодавства та висновкам Верховного Суду. У свою чергу, позивач не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

68. Інші доводи касаційної скарги Товариства підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

69. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

70. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 914/2233/22 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у нескасованій частині у цій справі.

71. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

72. Доводи касаційної скарги позивача, в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані постанова і рішення у нескасованій частині - без змін.

Судові витрати

73. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційних скарг залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 914/2233/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у нескасованій частині в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у нескасованій частині у справі № 914/2233/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил