Рішення

від 14.06.2023 по справі 902/143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/143/23

Господарський суд Вінницької області:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Московчук Є.В.

за відсутності представників сторін

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН", вул. Богдан Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, код - 43106699

до: Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ", вул. Центральна, буд. 125 Г, с. Рахни-Лісові, Тульчинський район, Вінницька область, 23536, код - 41128354

про стягнення 3 634 597,52 грн

за участю представників:

позивача: Нерода Вікторія Юріївна

відповідача: Болманенко Олексій Олександрович

В С Т А Н О В И В :

02.02.2023 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 25.01.2023 року) (вх.канц. №147/23 від 02.02.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" до Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ" про стягнення 3 634 597,52 грн заборгованості, з яких 2 267 233,66 грн основного боргу, 129 689,70 грн інфляційних втрат, 597 447,51 грн 48 % річних, 275 536,74 грн відсотків за користуванням товарним кредитом та 382 689,91 грн пені за договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року.

Ухвалою суду від 07.02.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (вих. № б/н від 25.01.2023 року) залишено без руху.

09.02.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. б/н від 09.02.2023 року) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою від 14.02.2023 року відкрито провадження у справі № 902/143/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.03.2023 року.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" в судовому засіданні 15.03.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.02.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 14.02.2023 року), в якій останній просить суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення в сумі 129 689,70 грн не розглядати та стягнути з відповідача на користь позивача 2 267 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені.

У судовому засіданні 15.03.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/143/23 для судового розгляду по суті на 11.04.2023 року.

11.04.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 10.04.2023 року) (вх.канц. № 01-34/3413/23) в якому останній просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження, відкласти розгляд справи на іншу дату та надати строк для реалізації процесуальних дій, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом, підготовки та подання доказів на заперечення позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.04.2023 року задоволено клопотання Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ" (б/н від 10.04.2023 року) (вх.канц. № 01-34/3413/23 від 11.04.2023 року). Судом здійснено повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 902/143/23 (зі стадії розгляду спору по суті).

Окрім того, даною ухвалою продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів та призначено дату підготовчого судового засідання на 09.05.2023 року.

08.05.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 02.05.2023 року).

Також, 08.05.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (б/н від 08.05.2023 року) (вх.канц. №01-34/4436/23), в якому останній просить суд витребувати від позивача оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

09.05.2023 року до суду від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 09.05.2023 року) (вх.канц. № 01-34/4467/23), в якій останній зазначає про відсутність можливості прийняти участь в судовому засіданні в зв`язку з хворобою та просить суд відкласти розгляду справи на іншу дату.

09.05.2023 року від уповноваженого представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 09.05.2023 року) (вх.канц. № 01-34/4468/23) про відкладення судового засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 09.05.2023 року судом задоволено клопотання представника відповідача (б/н від 08.05.2023 року) (вх.канц. №01-34/4436/23) про витребування доказів, як такого, що не суперечить приписам ст. 81 ГПК України.

За результатами судового засідання 09.05.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/143/23 на 25.05.2023 року.

Ухвалою суду від 12.05.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

15.05.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 12.05.2023 року).

18.05.2023 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали надійшов лист (б/н від 12.05.2023 року). Додатком до листа додано ряд документів.

25.03.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 23.05.2023 року) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні 25.05.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/143/23 на 07.06.2023 року.

26.05.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 21.05.2023 року) про врегулювання спору за участю судді, в якому останній просить суд у разі відсутності заперечень зі сторони позивача на подане клопотання розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 26.05.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

02.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення (б/н від 02.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5236/23) на клопотання відповідача поданого до суду 26.05.2023 року.

05.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 02.06.2023 року), в якій останній зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 10 000,00 грн та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 257 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені. При цьому останній просить суд вирішити питання про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

06.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача повторно надійшла заява б/н від 02.06.2023 року про зменшення розміру позовних вимог.

06.06.2023 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 06.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5328/23) про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

07.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення (б/н від 06.06.2023 року) щодо поданого клопотання про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 07.06.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/143/23 для судового розгляду по суті на 14.06.2023 року.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

13.06.2023 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (б/н від 13.06.2023 року).

У судовому засіданні 14.06.2023 року прийняли участь представники позивача та відповідача, які підтримали наведені позиції у процесуальних заявах по суті спору.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" та Приватним підприємством "ТАТ АГРОІНВЕСТ" договору поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконання Приватним підприємством "ТАТ АГРОІНВЕСТ" договору поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року, в частині оплати товару, утворилась заборгованість в сумі 3 634 597,52 грн.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" звернулось з позовом до суду про стягнення з Приватним підприємством "ТАТ АГРОІНВЕСТ" 2 267 233,66 грн основного боргу, 129 689,70 грн інфляційних втрат, 597 447,51 грн 48 % річних, 275 536,74 грн відсотків за користуванням товарним кредитом та 382 689,91 грн пені за договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову зазначаючи про те, що, у ПП "ТАТ АГРОІНВЕСТ" виникли фінансові труднощі, оскільки затрати на проведення посівної компанії значно зросли, обмеження можливості експорту агропродукції не дозволили відповідачу накопичити додаткові кошти, які можна було б використати на посівну.

В зв`язку з чим, неможливо було виконати свої зобов`язання у строк. Внаслідок чого підприємство опинилось в тяжкому фінансовому становищі.

При цьому, відповідач зазначає, що основний борг за додговором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року становить 2 267 233,66 грн, при цьому протоколів погодження боргу між сторонами погоджено не було.

З метою врегулювання спору, відповідачем надіслано лист позивачу від 01.05.2023 року та запропоновано належні ПП "ТАТ АГРОІНВЕСТ" транспортні засоби, що слугуватимуть гарантією виконання зобов`язання ПП "ТАТ АГРОІНВЕСТ" за договорами поставки. Однак відповіді надано не було.

Також відповідач, заперечує проти нарахованих штрафних санкцій вважає їх необґрунтованими та значно завищеними (т. 1, а.с.90-93).

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що 21.03.2022 року, уповноваженим представником відповідача було оформлено гарантійний лист для ТОВ "Фірма Ерідон". Відповідно до якого останній гарантував здійснити своєчасну та повну оплату отриманого. При цьому, щодо посилань відповідача на введення воєнного стану на території України та можливе його продовження, відповідачем гарантовано, що зазначені події не впливатиму на оплату за отриманий товар.

Також, позивач стверджує про відсутність листа від 01.05.2023 року та доказів його надіслання відповідачем на адресу позивача, щодо пропозиції надання транспортних засобів, як гарантійну основу виконання зобов`язання.

Окрім того, позивач підтримує розмір нарахованих штрафних санкції та зазначає про необґрунтованість підстав щодо їх зменшення (т. 1, а.с. 116-118).

У письмових поясненнях доводи відповідача зводяться до того, що ПП "ТАТ АГРОІНВЕСТ" ніколи не ухилялось від виконання своїх зобов`язань за договорами поставки. У відповідача виникли труднощі, в зв`язку з чим підприємство опинилось в тяжкому фінансовому становищі у зв"язку з форс-мажорними обставинами.

ПП "ТАТ АГРОІНВЕСТ" просить суд відмовити у задоволенні позову зазначаючи про завищений розмір нарахованих до стягнення штрафних санкцій.

При цьому в матеріалах справи наявні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, зокрема:

- заява (б/н від 14.02.2023 року), в якій останній просить суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення в сумі 129 689,70 грн не розглядати та стягнути з відповідача на користь позивача 2 267 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені;

- заява (б/н від 02.06.2023 року), в якій останній зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 10 000,00 грн та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 257 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені. При цьому останній просить суд вирішити питання про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 04.08.2021 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (Постачальник) та Приватним підприємством "ТАТ АГРОІНВЕСТ" (Покупець) укладено договір поставки № 91/22/5 (т. 1, а.с.14-19).

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупшо продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування. асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 Договору).

Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору ( п. 2.1 Договору).

Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним па весь період дії цього Договору (п. 2.2 Договору).

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. (п. 2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку па попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.1 Договору).

Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 га 3.2. Договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 банківських дні, включаючи лагу його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. у разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого па момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 га 3.5 цього Договору (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору поставка товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати товару передбачених Договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати товару. Постачальник має право притримати поставку товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплат на строк більше 14 календарних днів Постачальник залишає за собою право відмовити Покупцю в поставці товару умови попередньої (часткової) оплати товару якого були порушені Покупцем.

За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п. 6.1 Договору).

Крім відповідальності встановленої п.6.1 цього Договору Покупець:

- за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).

Постачальник несе відповідальність за нестачу, ушкодження упаковки і пов`язане з цим зниження якості товару тільки в тому випадку, якщо нестача та або ушкодження упаковки відбулися з його вини га до передачі товару Покупцю (п. 6.3 Договору).

Крім відповідальності, встановленої пунктами 6.1, та 6.3. цього Договору. Постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 (десять) днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком вплину незалежних від Постачальника обставин (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплат. Дія уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, із не відноситься до неустойки (штрафу чи нені).

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Старій та діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 Договору.

Також до договору між сторонами підписано ряд додатків за умовами яких сторонами погоджено найменування, кількість та ціну товару, умови поставки, тощо.

За частиною додатків відповідачем проведено розрахунок за поставлений товар згідно платіжним доручень та на підставі укладених між сторонами угод про залік зустрічних вимог.

При цьому, до матеріалів справи додано додатки по яким існує заборгованість, зокрема:

- на підставі додатку № 91/22/5/1-Н від 12.10.2021 року до Договору (т. 1, а.с.20-21), відповідачу було поставлено товари:

За видатковою накладною № 113613 від 13.10.2021 року поставлено товару на суму 732 642,10 грн.

Згідно п. 3 Додатку товар підлягав оплаті наступним чином:

20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 28.10.2021 року;

80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.09.2022 року.

Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 100 000,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 880 від 30.12.2022 року на суму 100 000,00 грн.

Між сторонами було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 01.11.2021 р., відповідно до якої було погашено заборгованість за додатком на суму 146 528,42 грн.

Непогашена сума заборгованості за додатком становить 486 113,68 грн.

- на підставі додатку № 91/22/5/1-мд/о від 15.02.2022 року (т. 1, а.с.22-23) до Договору, відповідачу було поставлено товари:

За видатковою накладною № 9816 від 24.02.2022 року поставлено товару на суму 157 284,00 грн.

За видатковою накладною № 9817 від 24.02.2022 року поставлено товару на суму 288 016,00 грн.

За видатковою накладною № 9819 від 24.02.2022 року поставлено товару на суму 1 781 119,98 грн.

Згідно п. 3 Додатку товар підлягав оплаті наступним чином:

20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 21.02.2022 року;

80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.09.2022 року.

Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 445 300,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 33 від 22.02.2022 року на суму 157 284,00 грн, платіжного доручення № 34 від 23.02.2022 року на суму 288 016,00 грн.

Непогашена сума заборгованості за додатком становить 1 781 119,98 гри.

З огляду на вищезазначене, загальна заборгованість відповідача за поставлений згідно договору поставки товару складає 2 267 233,66 грн (1 871 119,98 грн + 486 113,68 грн).

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому, на момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості відповідачем до суду не подано.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 267 233,66 грн заборгованості за договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року правомірною та обґрунтованою.

При цьому в матеріалах справи наявні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи, як такі, що не суперечать приписам ст. 46 ГПК України, зокрема:

- заява (б/н від 14.02.2023 року), в якій останній просить суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення в сумі 129 689,70 грн не розглядати та стягнути з відповідача на користь позивача 2 267 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені;

- заява (б/н від 02.06.2023 року), в якій останній зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 10 000,00 грн та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 257 233,66 грн основного боргу, 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені. При цьому останній просить суд вирішити питання про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

З урахуванням поданих заяв судом встановлено часткове погашення заборгованості в сумі 10 000,00 грн основного боргута зменшення вимог про стягнення 129 689,70 грн інфляційних втрат.

До матеріалів справи додано копію платіжного доручення № 856 від 23.05.2023 року на суму 10 000,00 грн (т. 1, а.с.154).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір в частині вимог щодо стягнення на користь позивача 129 689,70 грн інфляційних втрат та 10 000,00 грн суми основного боргу за Договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року.

Відтак, провадження у справі № 902/143/23 у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Судом критично оцінено посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Положеннями укладеного договору встановлено п`ятиденний термін повідомлення іншої сторони про настання обставин непереборної сили.

За відсутності доказів направлення такого повідомлення відповідач позбавляється права посилатися на відповідні обставини, як підстави для звільнення від відповідальності за порушення (п. 8.2. Договору).

Судом також відхилено клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки договір, додатки до нього, видаткові накладні містять печатки підприємства, дійсність яких не заперечено.

Також відповідачем схвалено відповідні правочини шляхом проведення часткових розрахунків.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року становить 2 257 233,66 грн, яка є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 02.06.2023 року) заявлено до стягнення 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом та 382 689,91 грн пені.

Розглянувши розрахунок нарахування 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 6.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплат. Дія уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, із не відноситься до неустойки (штрафу чи нені).

За порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 48 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та процентів за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 579 447,51 грн 48% річних, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом судом не виявлено помилок.

Враховуючи викладене, вимоги позову про стягнення 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 382 689,91 грн пені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п. 6.1 Договору).

Крім відповідальності встановленої п.6.1 цього Договору Покупець:

- за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 382 689,91 грн пені. Здійснивши перевірку розрахунку сум пені судом отримано його арифметично вірним.

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення 48% відсотків річних та пені, з урахуванням позиції відповідача відносно наявності підстав для їх зменшення, суд враховує наступне.

Зменшення розміру заявленої до стягнення 48% річних та пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення 48% річних та пеню.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, суд також враховує:

- термін прострочення виконання основного зобов`язання, який перевищує один рік;

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування 48 % річних, пені та процентів за користування кредитом та можливість їх нарахування до моменту повного погашення основної суми боргу;

- виконання основного зобов`язання на рівні 30%.

Одночасне стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу та 48 % річних та пені у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення 48% відсотків річних та пені на 50%, стягнення на користь позивача 48% відсотків річних в сумі 289 723,76 грн та 191 344,96 грн пені.

Наведене, за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 289 723,75 грн 48 % річних та 191 344,95 грн пені.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку зі зменшенням розміру 48 % річних та пені.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд розподіляє судові витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 129 ГПК України.

Оскільки, судом закрито провадження у справі № 902/143/23 в частині позовних вимог про стягнення 129 689,70 грн інфляційних втрат та 10 000,00 грн суми основного боргу за Договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року, то на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" з Державного бюджету України судовий збір пропорційно суми вимог за якими закрито провадження.

Крім того, з урахуванням визнання вимог в частині стягнення суми основного боргу, позивачу підлягає поверненню 50% судового збору пропорційно суми визнаних вимог, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

У сукупності позивачу підлягає поверненню судовий збір в розмірі 18 949,60 грн, сплачений за подачу позовної заяви згідно платіжної інструкції № 56 від 01.02.2023 року (оригінал якої міститься у матеріалах справи).

На відповідача суд покладає 35 569,36 грн судових витрат зі сплати судового збору.

При цьому, суд зазначає, що вирішення судом питання щодо зменшення розміру 48% відсотків річних та пені не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 902/143/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" про стягнення з Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ" 129 689,70 грн інфляційних втрат та 10 000,00 грн суми основного боргу за Договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року

3. Стягнути з Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ" (вул. Центральна, буд. 125 Г, с. Рахни-Лісові, Тульчинський район, Вінницька область, 23536, код - 41128354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (вул. Богдан Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, код - 43106699) 2 257 233,66 грн основного боргу за Договором поставки № 91/22/5 від 04.08.2021 року, 275 536,74 грн процентів за користування товарним кредитом, 289 723,76 грн - 48% річних, 191 344,96 грн - пені та 35 569,36 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" про стягнення з Приватного підприємства "ТАТ АГРОІНВЕСТ" 289 723,75 грн - 48% річних та 191 344,95 грн - пені.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (вул. Богдан Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, код - 43106699) з Державного бюджету України 18 949,60 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №56 від 01.02.2023 року (копія якої містить у матеріалах справи).

6. Примірник судового рішення, засвідчений гербовою печаткою суду, після набрання рішенням законної сили, є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (вул. Богдан Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, код - 43106699) з Державного бюджету України 18 949,60 грн судового збору.

7. Примірник рішення направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку: позивачу - office@eridon.ua, представнику позивача адвокату Н. Нероді - vn.list.info@gmail.com, відповідачу - alexadvocat@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 23 червня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Богдан Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467)

3 - відповідачу (вул. Центральна, буд. 125 Г, с. Рахни-Лісові, Тульчинський район, Вінницька область, 23536)