Рішення

від 21.06.2023 по справі 904/3923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3923/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (вх.№22521/23 від 09.05.2023) про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986)

до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934)

про стягнення 869 779 грн. 67 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986) до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934) про стягнення 869 779 грн. 67 коп. - задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986) 634 680 (шістсот тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 903 (дві тисячі дев`ятсот три) грн. 91 - 3% річних, 10 318 (десять тисяч триста вісімнадцять) грн. 23 коп. - інфляційних нарахувань та 9 718 (дев`ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач у заяві (вх.№22521/23 від 09.05.2023) про стягнення витрат на правничу допомогу просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Господарським судом Дніпропетровської області листом від 09.05.2023 №904/3923/22 /17078/23 повідомлено позивача, що у зв`язку з перебуванням судді Загинайко Тетяни Володимирівни у відпустці (розпорядження №53 від 04.05.2023) з 04.05.2023 по 14.05.2023 включно заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде розглянута після повернення судді з відпустки, про що буде повідомлено відповідною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" про стягнення витрат на правничу допомогу - прийнято до розгляду, постановлено розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу здійснювати без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами та запропоновано Публічному акціонерному товариству "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" надати пояснення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та документи, що їх обґрунтовують, копію пояснень направити/вручити позивачеві, докази направлення/вручення надати суду.

Як вбачається, у рішенні судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, позивачем надано:

- копію Договору від 09.10.2022 про надання правничої допомоги (а.с.65-69);

- копію Акту від 03.05.2023 №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором №б/н про надання правничої допомоги від 09.10.2022 року (а.с.70);

Також в матеріалах справи наявні:

- ордер серії АО №1072795 від 28.10.2022 (а.с.30);

- копія свідоцтва від 23.05.2022 серії ЗР №21/3011 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.27).

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп", як клієнтом, та Адвокатом Сиротюк Романом Валерійовичем було укладено Договір від 09.10.2022 про надання правничої допомоги (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.

Правова допомога за цим Договором надається у вигляді комплексного супроводження клієнта (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що сторони погодили, що вартість послуг за цим Договором складає фіксовану суму, а саме супроводження справи в суді першої інстанції у розмірі 200 000 грн. 00 коп., в суді апеляційної інстанції 100 000 грн. 00 коп.

До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.4. Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до підписаного сторонами Акту від 03.05.2023 №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором №б/н про надання правничої допомоги від 09.10.2022 року на виконання Договору б/н про надання правничої допомоги від 09.10.2022 сторони склали цей Акт №1 приймання-передачі наданих послуг про наступне:

1. Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо представництва, захисту прав та інтересів Клієнта у господарській справі № 904/3923/22 за позовом ТОВ "ЛЕГАЛ ФОРС" РІ ГРУП" до ПАТ "ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРИВБАСВИБУХПРОМ" (ЄДРПОУ 00190934) про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, яка розглядається у Господарському суді Дніпропетровської області.

2. Вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) грн, що є гонораром адвоката.

2.1. Сторони погодили, що остаточна сплата передбаченої п.1.2. цього Акту вартості послуг здійснюється Клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішенням суду у справі №904/3923/22 законної сили.

3. Клієнт зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих адвокатом послуг з правничої допомоги згідно з умовами Договору № б/н від 09.10.2022 р.

4. Даний акт складається по факту надання вищевказаної правничої допомоги клієнту та є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг.

5. Цей Акт є невід`ємною частиною Договору.

6. В іншому, що прямо не передбачено цим Актом, Сторони керуються Договором та чинним законодавством України.

7. Цей Акт складений у двох примірниках і набирає чинності з дати підписання його сторонами (уповноваженими представниками сторін).

Оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" докази на підтвердження понесених ним витрат, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування судових витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено вище позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу було подано до суду, зокрема, копію Договору від 09.10.2022 про надання правничої допомоги, копію Акту від 03.05.2023 №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором №б/н про надання правничої допомоги від 09.20.2022 року; також в матеріалах справи наявні ордер серії АО №1072795 від 28.10.2022 та копія свідоцтва від 23.05.2022 серії ЗР №21/3011 про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, як вбачається з ордеру серії АО №1072795 від 28.10.2022 представництво інтересів позивача у Господарському суді Дніпропетровської області здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 03 жовтня 2022.

Суд звертає увагу, що позивачем суду не наданий, в матеріалах справи відсутній договір від 03.10.2022 б/н про надання правової допомоги, натомість позивачем надано копію Договору б/н від 09.10.2022 про надання правничої допомоги та копію Акту від 03.05.2023 №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором №б/н про надання правничої допомоги від 09.10.2022 року.

Водночас суд звертає увагу, що у відповідності до наведених вище положень частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Проте судом встановлено, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги №б/н від 03 жовтня 2022, на підставі якого надавалася правнича (правова) допомога у Господарському суді Дніпропетровської області, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість проаналізувати відповідність заявлених до відшкодування сум умовам договору.

За таких обставин суд вважає, що витрати на правову допомогу позивачем не доведені у повному обсязі, що є підставою для відмови у їх стягненні.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИІРШИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (вх.№22521/23 від 09.05.2023) про стягнення витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання додаткового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання додаткового рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

22.06.2023