Рішення

від 21.06.2023 по справі 904/3059/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3059/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕРВЕР ВАЙН", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕРВЕР ВАЙН" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 579 від 22 грудня 2021 року у розмірі 103 495, 95 грн, яка складається з суми основного боргу - 102 791, 90 грн та пені - 704, 05 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3059/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕРВЕР ВАЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" основну заборгованість у розмірі 102 791, 90 грн, пеню у розмірі 704, 05 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" 28.04.2023 подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач просить розподілити здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 555 грн.

20.04.2022 між АО "Сергійчук і партнери" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" (далі - клієнт) було укладено договір № 16/2022 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання чалапати комплексну юридичну (правову) допомогу Клієнту з усіх питань, які потребуючі, спеціальних правових знань при вирішенні майнових та немайнових спорів, зокрема щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб-підприємців та юридичних осій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт", шляхом представництва інтересів Клієнта u усіх судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та/або іншого судочинства, у тому числі розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також в інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними (в тому числі фізичними особами-підприємцями) та юридичними особами.

У пункті 4.1.1 договору сторони досягли згоди, що оплата послуг (робіт) за цим Договором буде здійснюватися таким чином: отримання винагороди Адвокатським об`єднанням відбувається у формі гонорару, розмір якого визначається Додатком 1 - Вартість послуг Адвокатського об`єднання «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ» на основі погодинної ставки з можливим попереднім авансуванням, розмір якого погоджується Сторонами. Гонорар може оплачуватись як разовим платежем, так і частково за окремі етапи наданих послуг.

В підтвердження надання адвокатом Адвокатського об`єднання «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ» Довгополою Катериною Андріївною адвокатських послуг товариству з обмеженою відповідальністю «ВАЙНМАРТ» в Господарському суді Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/3059/22 надано: копію Договору про надання правової допомоги № 16/2022 від 20.04.2022, укладеним між ТОВ «ВАЙНМАРТ» та Адвокатським об`єднанням «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ»; додаток 1 до Договору про надання правової допомоги № 16/2022 від 20.04.2022 - «Вартість послуг Адвокатського об`єднання «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ»; Рахунок-фактуру від 02.11.2022; Акт приймання-передачі наданих послуг № 01 від 02.11.2022; платіжне доручення № 3876 від 02.11.2022.

Позивачем подано до суду Акт № 01 від 02.11.2022 прийому-передачі наданих послуг до договору про № 16/2022 про надання правової допомоги від 20.04.2022..

Як вбачається з Акту прийому-передачі наданих послуг всього клієнту надано правничої допомоги на суму 12 555 грн.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги, клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" не має будь-яких зауважень чи претензій до обсягу та якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ» згідно договору № 16/2022 про надання правової допомоги від 20.04.2022.

Даний Акт узгоджено та підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" та Адвокатським об`єднанням «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ».

На підставі рахунку-фактури № 02-11-2/01 від 02.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" було перераховано кошти Адвокатському об`єднанню в розмірі 12 555 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3876 від 02.11.2022.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази та не встановив недотримання позивачем (його представниками) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Заперечення та посилання відповідача щодо не співмірності заявленої суми зі складністю справи та наданими послугами такі висновки не спростовують.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 555 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" щодо відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСЕРВЕР ВАЙН" (49000, м. Дніпро, вул. Акінфієва Івана, буд. 14, прим. 1; ідентифікаційний код 44522073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайнмарт" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінчинка, буд. 4А, кім. 8; ідентифікаційний код 37038899) суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 555 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко