Рішення

від 13.06.2023 по справі 906/521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/521/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Системи технологій": Вернидуб Д.В., ордер серії АМ №1032985 від 30.09.2022;

від ДП "ЖРЗРО "Промінь": Моргун І.Ю., дов. від 20.03.2023;

від Міністерства оборони України: Панасюк В.М. - представник, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в режимі відеоконференції);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій"

до Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за первісним позовом - Міністерство оборони України

про повернення майна, про стягнення 1 442 400,00грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій"

про визнання недійсним договору оренди

Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" про зобов`язання повернути ТОВ "Системи технологій" орендоване стендове обладнання, яке отримане згідно з актом прийому-передачі від 16.10.2015 у кількості 58 стендів - пультів для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125); стягнення 2 400,00грн заборгованості з орендної плати; 1 440 000,00грн пені за несвоєчасне повернення обладнання, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

У зустрічному позові ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" просило визнати недійсним договір від 16.10.2015 оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8, з посиланням на те, що вказане у договорі майно не могло і не може належати ТОВ "Системи технологій", як суб`єкту права власності, оскільки це прямо заборонено законом (майно відноситься до спеціальної військової техніки); договір оренди взагалі не містить вартості майна з урахуванням її індексації, при цьому оцінка об`єкта оренди вказана не за відновною вартістю, що прямо передбачено законом, а як "залогова".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, первісний позов задоволено частково; зобов`язано ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" повернути ТОВ "Системи технологій" майно, яке було предметом договору оренди та зазначене в акті прийому-передачі (стенд-пульти та стенд-імітатори); стягнуто з ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" на користь ТОВ "Системи технологій" 2 400,00грн орендної плати, 2 138,00грн судового збору; у задоволенні первісного позову в частині вимоги про стягнення пені відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.05.2021 стягнуто з ТОВ "Системи технологій" на користь ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" 7 882,90грн витрат на професійну правничу допомогу; повернуто ТОВ "Системи технологій" з Державного бюджету України 12 262,00 грн зайво сплаченого судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 зі справи №906/521/20 скасовано; справу №906/521/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справу №906/521/20 передано для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 13.01.2022 справу №906/521/20 прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання для її розгляду.

Ухвалою від 21.12.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/521/20 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2023 о 12:30.

Представник ТОВ "Системи технологій" у судовому засіданні 13.06.2023 первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" у судовому засіданні 13.06.2023 зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Проти первісного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на первісну позовну заяву.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 13.06.2023 пояснив, що майно, яке є предметом оспорюваного договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, належить до військового майна.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

16.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" (орендодавець, позивач (за первісним позовом)) та Державним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (орендар, відповідач (за первісним позовом)) укладено договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 (далі - Договір №8), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування стендове обладнання для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 в комплектності та робочому стані в кількості 58 стендів-пультів (а.с. 6-8, т.1).

Згідно з пунктом 2.1 Договору №8 стендове обладнання (стенди-пульти) переходить у користування орендаря в термін до 01.03.2020, починаючи з дати підписання сторонами акта прийому-передачі обладнання.

Після закінчення строку дії Договору №8 або припинення його дії з інших причин орендар протягом 20 днів повертає орендодавцю обладнання згідно з актом приймання-передачі (п.2.3 Договору №8).

За змістом п.3.1 Договору №8 орендна плата за період користування стендовим обладнанням з дня передачі обладнання до 01.03.2020 становить 0,1% від залогової вартості вказаного обладнання, а саме - 2 400,00грн з урахуванням ПДВ. У випадку продовження строку дії договору з 1 березня 2020 року, розмір орендної плати підлягає обов`язковому перегляду сторонами. Орендна плата сплачується орендарем протягом 10 днів з дня отримання письмової вимоги орендодавця. Своє рішення стосовно повернення обладнання або подальшої здачі його в оренду, орендодавець сповіщає орендаря офіційним листом.

Залогова вартість обладнання, що передається, в кількості 58 стендів-пультів для ремонту кабіни УНК ЗРК С125 складає 2 400 000,00грн (п.6.1 Договору №8).

Відповідно до п.7.1 Договору №8 за затримку повернення стендового обладнання, в разі вимоги орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 1% від вартості обладнання за кожен день затримки.

16.10.2015 сторонами Договору № 8 підписаний Акт прийому-передачі в оренду обладнання у кількості 58 одиниць, залоговою вартістю 2 400 000,00грн (п.6.1 Договору №8), а саме: 1. стенд-пульт П104М1-У; 2. стенд-пульт П1042-У; 3. стенд-пульт П1043-У; 4. стенд-пульт П1044-У; 5. стенд-пульт П1045-У; 6. стенд-пульт П1046-У; 7. стенд-пульт П1047-У; 8. стенд-пульт П1071-У; 9. стенд-пульт П1072-У; 10. стенд-пульт П1073-У; 11. стенд-пульт П1074-У; 12. стенд-пульт П1075-У; 13. стенд-пульт ПР1-У; 14. стенд-пульт П1092-У; 15. стенд-пульт П1072-У; 16. стенд-пульт ПР2-У; 17. стенд-пульт П1031-У; 18. стенд-пульт П1032-У; 19. стенд-пульт П1033-У; 20. стенд-пульт П1089-У; 21. стенд-пульт П1080-У; 22. стенд-пульт П1081-У; 23. стенд-пульт П1082-У; 24. стенд-пульт П1083-У; 25. стенд-пульт П1085М1-У; 26. стенд-пульт П1086-У; 27. стенд-пульт П10381-У; 28. стенд-пульт ППК-Н; 29. стенд-імітатор ИУК-61А; 30. стенд-пульт П1058-У; 31. стенд-пульт СНП-5; 32. стенд-пульт П1051-УК; 33. стенд-пульт П1052-УК; 34. стенд-пульт П1053-У; 35. стенд-пульт С-УК91М-У; 36. стенд-пульт П1055-У; 37. стенд-пульт П1050-У; 38. стенд-пульт П1056-У; 39. стенд-пульт П1064-У; 40. стенд-пульт П1063М-У; 41. стенд-пульт П1018-У; 42. стенд-пульт П1087-У; 43. стенд-пульт П1088-У; 44. стенд-пульт П1061-М; 45. стенд-пульт СГШН-1; 46. стенд-пульт СГШН-2; 47. стенд-імітатор И1077-У; 48. стенд-імітатор ИУ-1; 49. стенд-імітатор И1070-У; 50. стенд-імітатор ИУК-31; 51. стенд-імітатор ИУК-61М1; 52. стенд-імітатор ИУК-62М1; 53. стенд-імітатор ИУК 65; 54. стенд-імітатор ИУК-69М; 55. стенд-імітатор ИУК-68М1; 56. стенд-імітатор ИУ-Б; 57. стенд-імітатор ИЦМ-35М; 58. стенд-імітатор ИЦМ-35М (а.с. 9-11, т.1).

Договір №8 та Акт прийому-передачі підписані директором орендодавця Іващенком О.І. та директором орендаря Шведюком С.В.

07.02.2020 ТОВ "Системи технологій" звернулося до ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" з листом №07-02/20, в якому зазначило про закінчення строку оренди 01.03.2020 та запропонувало, в разі потреби, підготувати пропозицію стосовно укладення додаткової угоди на оренду обладнання; у разі відсутності необхідності у подальшому користуванні орендованим обладнанням, ТОВ "Системи технологій" просило підготувати та повернути його (а.с. 12, т.1).

У відповідь на вказаний лист ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" листом від 27.02.2020 №14 повідомило ТОВ "Системи технологій", зокрема, про те, що за результатами перевірки актів інвентаризації, починаючи з 01.02.2014, та документів бухгалтерського обліку встановлено, що в основних засобах та позабалансовому обліку майно інших підприємств на Підприємстві не рахується (а.с. 51, т.1).

12.03.2020 ТОВ "Системи технологій" повторно звернулося до ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" з листом №12-03/20, в якому просило викласти пропозиції щодо подальшої оренди або термінів повернення стендового обладнання та надіслало рахунок на оплату за оренду майна за період з 16.10.2015 по 01.03.2020 в розмірі 2 500,00грн (14-15, т.1).

З огляду на те, що ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" пропозицію на укладення додаткової угоди щодо подальшої оренди обладнання не надало, кошти за оренду не сплатило, обладнання не повернуло, ТОВ "Системи технологій" звернулося до суду з позовом про стягнення з останнього 2 400,00грн заборгованості з орендної плати, 1 440 000,00грн пені за несвоєчасне повернення обладнання та щодо повернення орендованого обладнання.

ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", у свою чергу, посилаючись на те, що ТОВ "Системи технологій" не може бути власником переданого в оренду майна, оскільки стенди-пульти для налаштування зенітно-ракетних комплексів ЗРК-С 125 належать до спеціальної військової техніки і перебування їх у цивільному обороті не допускається, а також зазначаючи про те, що спірний договір не містить вартості майна з урахуванням її індексації, звернулося до суду із зустрічним позовом у справі про визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Подання зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Предметом зустрічного позову є вимога ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" (орендодавець) та Державним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (орендар).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути установлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

При цьому, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Також, за змістом ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди може бути, зокрема, окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічна правова позиція викладена і в постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 та від 27.01.2020 у справі №761/26815/17).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (подібні правові висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Дійсність договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 відповідач (за первісним позовом) заперечує з тих підстав, що станом на дату його вчинення (укладення), не будучи власником спірного майна та не маючи на нього жодних майнових прав, позивач (за первісним позовом) незаконно виступив в якості його власника, чим порушив вимоги ст.760, 761 Цивільного кодексу України та ст.283 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Водночас, варто зазначити, що правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - зі змісту письмової відповіді Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна №1792/74 від 15.03.2023 (а.с. 101, т.4), виріб ПРБ 5В43А, 1982 р.в., до складу якого входить стендове обладнання для ремонту блоків, що є предметом оспорюваного договору оренди, належить до військового майна. Зокрема, зазначається, що з жовтня 2007 року виріб ПРБ 5В43А, зав. №б/н, 1982 р.в. V категорії, перебував на оперативному обліку в Центрі обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України та зберігався на казенному підприємстві Міністерства оборони України "Житомирський завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (передано на оперативний облік до Центру обліку Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України відповідно до атестату №350/131/ЗРО-41 від 05.10.2007). Станом на час надання відповіді зазначений виріб ПРБ 5В43А перебуває на оперативному обліку в Управлінні відчуження.

Таким чином, майно, що є предметом оспорюваного договору оренди, має статус військового майна.

Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8641/22 за позовом Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства оборони України, про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу майна від 28.11.2008 №35, укладеної між Казенним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій".

Суд зауважує, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 (а.с. 111-115, т.4), залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (а.с. 116-128, т.4), ухваленому за результатами розгляду справи №910/8641/22, встановлено наступне.

Частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил регулюється відповідним положенням, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 (далі - Положення).

Відповідно до п.6 Положення, рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Витяги із затверджених переліків військового майна, яке може бути відчужено, надсилаються Міноборони до уповноважених підприємств (організацій) для організації ними його реалізації. Разом із зазначеними витягами Міноборони надсилає до уповноважених підприємств (організацій) витяг із затвердженого Міністром оборони орієнтовного переліку військового майна, що планується запропонувати до відчуження в наступні два роки, за формою згідно з додатком 1. Уповноважені підприємства (організації) аналізують одержану інформацію і до 1 липня поточного року інформують Міноборони про прогнозний обсяг коштів, що можуть надійти від реалізації майна в наступному році (п.п. 7, 8 Положення).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужене" від 06.082008 №1092-р було затверджено Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужене (далі - Перелік).

До вказаного Переліку внесено 1 комплект ПРБ 5В43А, 1982 року випуску (спеціальне обладнання до зенітно-ракетного комплексу С-75, С125 Повітряних Сил), що знаходиться в Казенному підприємстві за адресою: село Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області (підпункт 56 пункту 20 Переліку).

Як встановлено судом, 1 комплект майна, 1982 року випуску, яке було об`єктом спірної угоди (ПРБ 5В43А), було включено до переліку військового майна Збройних Сил, яке могло бути відчужене. Однак, у вказаному Положенні та Переліку відсутні приписи, які б давали повноваження Казенному підприємству відчужувати зазначене майно. Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що Казенне підприємство було віднесено до уповноважених підприємств, що здійснюють реалізацію військового майна.

Докази протилежного відсутні в матеріалах справи й не були надані відповідачем.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскільки Казенне підприємство не було власником майна, відчуженого згідно біржової угоди купівлі-продажу від 28.11.2008 №35 та не було уповноваженим підприємством для організації реалізації військового майна, а тому вказаний договір було укладено з порушенням приписів частини 1 статті 658 ЦК України, що є підставою про визнання недійсним спірного договору з моменту його укладення на підставі положень статей 203, 215 ЦК України.

Таким чином, біржова угода купівлі-продажу майна від 28.11.2008 №35, укладена між Казенним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (правонаступником якого є ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій"), предметом якої були блоки, запасні частині й обладнання виробу ПРБ 5В43А, є недійсною.

При цьому, за змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 22.09.2010 у справі №1-116/10 (а.с. 109-117, т.1), який набрав законної сили 23.11.2010, по обвинуваченню ОСОБА_2 , встановлено, що в період виконання обов`язків директора Казенного підприємства підсудний ОСОБА_2 відповідно до свого службового становища, визначеного Статутом підприємства, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.01.2002 №17, здійснював загальне керівництво діяльністю даного підприємства, користувався правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладав договори; керував рухом грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства; у межах своєї компетенції видавав накази та інші акти; давав вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; вирішував інші питання, віднесені законодавством України до компетенції керівника.

Згаданим вироком суду встановлено, що 17.09.2007 Казенним підприємством на підставі наряду від 06.07.2007 №ЗРО/Б-473 було отримано з Військової частини № НОМЕР_1 на відповідальне зберігання виріб ПРБ 5В43А (пересувна ремонтна база), який в подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1092-р включено до переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. Отже, у вищезазначеному вироку вказано, що згідно наряду від 06.07.2007 №ЗРО/Б-473 та акту прийому-передачі №1167 пересувна ремонтна база (ПРБ 5В43А) була передана Казенному підприємству лише для з б е р і г а н н я .

Згідно з вказаним вироком Корольовського районного суду м. Житомир від 22.09.2010 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), останнього визнано винним у вчиненні інкримінованого злочину, в тому числі, стягнуто з нього на користь держави в особі Міністерства оборони України 20 000,00грн спричиненої матеріальної шкоди за фактом незаконного відчуження військової техніки (ПРБ 5В43А) - майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні у КП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", без укладення з уповноваженими особами Міністерства оборони України генеральних угод, окремих договорів комісії та інших цивільно-правових договорів, без перевірки дійсного статусу майна та порядку його реалізації, використання отриманих від реалізації майна коштів.

Відповідно до ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, що було враховано Господарським судом міста Києва при розгляді справи №910/8641/22 та ухваленні рішення від 06.12.2022.

Отже, враховуючи вищевикладене, зокрема, факт недійсності біржової угоди купівлі-продажу майна від 28.11.2008 №35, укладеної між Казенним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій") (а.с. 96 т.1), предметом якої були блоки, запасні частині й обладнання, а також спеціальний статус спірного майна, суд дійшов висновку, що ТОВ "Системи технологій" станом на час підписання договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 не було власником даного майна.

Відтак, всупереч ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, позивач (за первісним позовом) не мав права розпоряджатися стендовим обладнанням для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 в кількості 58 стендів-пультів шляхом передачі його в оренду ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь".

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 є недійсним.

Щодо первісних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ТОВ "Системи технологій" заявляє вимоги про зобов`язання повернути ТОВ "Системи технологій" орендоване стендове обладнання, яке отримане згідно з актом прийому-передачі від 16.10.2015 у кількості 58 стендів - пультів для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125); стягнення 2 400,00грн заборгованості з орендної плати; 1 440 000,00грн пені за несвоєчасне повернення обладнання, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Судом встановлено, що підставою первісних позовних вимог є договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015.

При цьому, за змістом ч.2 ст.180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, про що судом зазначалося вище.

З огляду на викладене, а також на задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, вимоги первісного позову про зобов`язання повернути ТОВ "Системи технологій" орендоване стендове обладнання, яке отримане згідно з актом прийому-передачі від 16.10.2015 у кількості 58 стендів - пультів для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125); стягнення 2 400,00грн заборгованості з орендної плати; 1 440 000,00грн пені за несвоєчасне повернення обладнання, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, не підлягають задоволенню як безпідставні.

Згідно з ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на позивача (за первісним позовом).

Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору в справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідний розмір судового збору за подання касаційної скарги у даній справі (13 280,00грн) та зміст прохальної частини самої касаційної скарги 12.08.2021 (що містить дві вимоги), а також постанову Верховного Суду від 16.12.2022 (якою касаційну скаргу ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" задоволено частково), суд дійшов висновку за результатами нового розгляду даної справи покласти на ТОВ "Системи технологій" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 6 640,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд.7, офіс 1; ідентифікаційний код 35649433) та Державним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (13419, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Новоівницьке; ідентифікаційний код 31599777).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, офіс 1; ідентифікаційний код 35649433) на користь Державного підприємства Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (13419, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Новоівницьке; ідентифікаційний код 31599777):

- 2 102,00грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви;

- 6 640,00грн судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.06.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - представнику позивача: v0674128870v@gmail.com

3 - відповідачу: promin.pev@ukroboronprom.com

4 - представнику відповідача: kostyanyi@ukr.net

5 - третій особі: admou@post.mil.gov.ua, vmpanasiyk1986@ukr.net