Ухвала

від 29.11.2023 по справі 906/521/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/521/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій"

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Шніт А.В.)

від 13.06.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)

від 21.09.2023

у справі № 906/521/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій"

до Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача за первісним позовом: Міністерство оборони України

про повернення майна та стягнення 1 442 400, 00 грн,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій"

про визнання недійсним договору оренди,

за участю представників учасників справи:

позивача - Вернидуб Д.В.

відповідача - Костяний О.Ю.

третьої особи - Панасюк В.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" (далі - ТОВ "Системи технологій") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (далі - ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь") про: зобов`язання повернути ТОВ "Системи технологій" орендоване стендове обладнання, яке отримане згідно з актом прийому-передачі від 16.10.2015 у кількості 58 стендів - пультів для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125); стягнення 2 400,00 грн заборгованості з орендної плати; 1 440 000,00 грн пені за несвоєчасне повернення обладнання, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

1.2. Позов обґрунтований посиланням на припинення договору оренди та невиконання відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна й зі сплати орендної плати за період з жовтня 2015 року по лютий 2020 року.

1.3. ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", в свою чергу, звернувся із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Системи технологій" про визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015.

1.4. Зустрічний позов підприємство мотивувало тим, що вказане у договорі майно не могло і не може належати ТОВ "Системи технологій", як суб`єкту права власності, оскільки це прямо заборонено законом (майно відноситься до спеціальної військової техніки); договір оренди взагалі не містить вартості майна з урахуванням її індексації, при цьому оцінка об`єкта оренди вказана не за відновною вартістю, що прямо передбачено законом, а як "залогова".

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, первісний позов задоволено частково; зобов`язано ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" повернути ТОВ "Системи технологій" майно, яке було предметом договору оренди та зазначене в акті прийому-передачі (стенд-пульти та стенд-імітатори); стягнуто з ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" на користь ТОВ "Системи технологій" 2 400,00грн орендної плати; у задоволенні первісного позову в частині вимоги про стягнення пені відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.2. Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 зі справи №906/521/20 скасовано; справу №906/521/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

2.3. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що встановлення обставин, які пов`язані з ідентифікацією майна (у кількісних, обліково-номерних показниках за відповідною номенклатурою згідно діючих на момент виникнення спірних відносин стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі), що було відчужене за біржовою угодою від 28.11.2008 № 35, а також майна, переданого ТОВ "Системи технологій" в оренду, зокрема безпосередньо щодо стендів-пультів для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125) у кількості 58 одиниць, а також перебування саме цього обладнання (стендів-пультів) у складі майна комплекту ПРБ 5В43А або його складових частин, як і встановлення особи - власника майна, та можливість впливу рішення суду у справі на права та обов`язки такої особи, залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій. Зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не вбачається встановлення обставин повної відповідності номенклатури спірного (витребуваного) у відповідача майна, майну, щодо якого прийняте розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 № 1092-р та майну, відчуженому за біржовою угодою від 28.11.2008 № 35.

У залежності від встановленого підлягали з`ясуванню також обставини щодо наявності/відсутності волі власника на відчуження такого майна, з`ясування обставин щодо наявності/відсутності правомочності у юридичної особи - ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" на укладення біржової угоди від 28.11.2008 № 35 щодо блоків, запасних частин та обладнання з виробу ПРБ 5В43А, наявності/відсутності правомочності у ТОВ "Системи технологій" на укладення договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125.

2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.06.2023 у справі №906/521/20 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" та Державним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь".

2.5. Місцевий господарський суд, встановивши факт недійсності біржової угоди купівлі-продажу майна від 28.11.2008 №35, укладеної між Казенним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій"), предметом якої були блоки, запасні частини й обладнання, а також спеціальний статус спірного майна, дійшов висновку, що ТОВ "Системи технологій" станом на час підписання договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 не було власником даного майна.

Всупереч частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, позивач (за первісним позовом) не мав права розпоряджатися стендовим обладнанням для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 в кількості 58 стендів-пультів шляхом передачі його в оренду ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", а тому суд першої інстанцій відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, визнав договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015 недійсним.

З огляду на задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову.

2.6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 13.06.2023 у справі №906/521/20 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.06.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №906/521/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №916/818/22 (щодо застосування статей 3, 13, 15, 16, 203, 204, 215, 629 Цивільного кодексу України), від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 22.05.2018 у справі №369/6891/15-ц, від 02.07.2019 у справі №910/14018/18 (щодо позовної давності).

Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми частин четвертої та шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. У відзивах на касаційну скаргу ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Міноборони України проти її вимог заперечують та просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, мотивуючи зазначене тим, що суди обґрунтовано взяли до уваги встановлені у справі №910/8641/22 обставини.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між ТОВ "Системи технологій" (орендодавець) та Державним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (орендар) 16.10.2015 укладено договір оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 (далі - договір №8), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування стендове обладнання для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 в комплектності та робочому стані в кількості 58 стендів-пультів.

Згідно з пунктом 2.1 договору №8 стендове обладнання (стенди-пульти) переходить у користування орендаря в термін до 01.03.2020, починаючи з дати підписання сторонами акта прийому-передачі обладнання.

Після закінчення строку дії договору №8 або припинення його дії з інших причин орендар протягом 20 днів повертає орендодавцю обладнання згідно з актом приймання-передачі (пункт 2.3 договору №8).

За змістом пункту 3.1 договору №8 орендна плата за період користування стендовим обладнанням з дня передачі обладнання до 01.03.2020 становить 0,1% від залогової вартості вказаного обладнання, а саме - 2 400,00 грн з урахуванням ПДВ. У випадку продовження строку дії договору з 1 березня 2020 року, розмір орендної плати підлягає обов`язковому перегляду сторонами. Орендна плата сплачується орендарем протягом 10 днів з дня отримання письмової вимоги орендодавця. Своє рішення стосовно повернення обладнання або подальшої здачі його в оренду, орендодавець сповіщає орендаря офіційним листом.

Залогова вартість обладнання, що передається, в кількості 58 стендів-пультів для ремонту кабіни УНК ЗРК С125 складає 2 400 000,00 грн (пункт 6.1 договору №8).

Відповідно до пункту 7.1 договору №8 за затримку повернення стендового обладнання, в разі вимоги орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 1% від вартості обладнання за кожен день затримки.

Сторонами договору №8 16.10.2015 підписаний акт прийому-передачі в оренду обладнання у кількості 58 одиниць, залоговою вартістю 2 400 000,00 грн (пункт 6.1 договору №8), а саме: 1. Стенд-пульт П104М1-У. 2. Стенд-пульт П1042-У. 3. Стенд-пульт П1043-У. 4. Стенд-пульт П1044-У. 5. Стенд-пульт П1045-У. 6. Стенд-пульт П1046-У. 7. Стенд-пульт П1047-У. 8. Стенд-пульт П1071-У. 9. Стенд-пульт П1072-У. 10. Стенд-пульт П1073-У. 11. Стенд-пульт П1074-У. 12. Стенд-пульт П1075-У. 13. Стенд-пульт ПР1-У. 14. Стенд-пульт П1092-У. 15. Стенд-пульт П1072-У. 16. Стенд-пульт ПР2-У. 17. Стенд-пульт П1031-У. 18. Стенд-пульт П1032-У. 19. Стенд-пульт П1033-У. 20. Стенд-пульт П1089-У. 21. Стенд-пульт П1080-У. 22. Стенд-пульт П1081-У. 23. Стенд-пульт П1082-У. 24. Стенд-пульт П1083-У. 25. Стенд-пульт П1085М1-У. 26. Стенд-пульт П1086-У. 27. Стенд-пульт П10381-У. 28. Стенд-пульт ППК-Н. 29. Стенд-імітатор ИУК-61А. 30. Стенд-пульт П1058-У. 31. Стенд-пульт СНП-5. 32. Стенд-пульт П1051-УК. 33. Стенд-пульт П1052-УК. 34. Стенд-пульт П1053-У. 35. Стенд-пульт С-УК91М-У. 36. Стенд-пульт П1055-У. 37. Стенд-пульт П1050-У. 38. Стенд-пульт П1056-У. 39. Стенд-пульт П1064-У. 40. Стенд-пульт П1063М-У. 41. Стенд-пульт П1018-У. 42. Стенд-пульт П1087-У. 43. Стенд-пульт П1088-У. 44. Стенд-пульт П1061-М. 45. Стенд-пульт СГШН-1. 46. Стенд-пульт СГШН-2. 47. Стенд-імітатор И1077-У. 48. Стенд-імітатор ИУ-1. 49. Стенд-імітатор И1070-У. 50. Стенд-імітатор ИУК-31. 51. Стенд-імітатор ИУК-61М1. 52. Стенд-імітатор ИУК-62М1. 53. Стенд-імітатор ИУК 65. 54. Стенд-імітатор ИУК-69М. 55. Стенд-імітатор ИУК-68М1. 56. Стенд-імітатор ИУ-Б. 57. Стенд-імітатор ИЦМ-35М. 58. Стенд-імітатор ИЦМ-35М.

Договір №8 та акт прийому-передачі підписані директором орендодавця Іващенком О.І. та директором орендаря Шведюком С.В.

ТОВ "Системи технологій" 07.02.2020 звернулося до ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" листом №07-02/20, в якому зазначило про закінчення строку оренди 01.03.2020 та запропонувало, в разі потреби, підготувати пропозицію стосовно укладення додаткової угоди на оренду обладнання; у разі відсутності необхідності у подальшому користуванні орендованим обладнанням, ТОВ "Системи технологій" просило підготувати та повернути його.

У відповідь на вказаний лист ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" листом від 27.02.2020 №14 повідомило ТОВ "Системи технологій", зокрема, про те, що за результатами перевірки актів інвентаризації, починаючи з 01.02.2014, та документів бухгалтерського обліку встановлено, що в основних засобах та позабалансовому обліку майно інших підприємств на підприємстві не рахується.

ТОВ "Системи технологій" 12.03.2020 повторно звернулося до ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" листом №12-03/20, в якому просило викласти пропозиції щодо подальшої оренди або термінів повернення стендового обладнання та надіслало рахунок на оплату за оренду майна за період з 16.10.2015 по 01.03.2020 в розмірі 2 500,00 грн.

З огляду на те, що ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" пропозицію на укладення додаткової угоди щодо подальшої оренди обладнання не надало, кошти за оренду не сплатило, обладнання не повернуло, ТОВ "Системи технологій" звернулося до суду з позовом про стягнення з останнього 2 400,00 грн заборгованості з орендної плати, 1 440 000,00 грн пені за несвоєчасне повернення обладнання та щодо повернення орендованого обладнання.

ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", у свою чергу, посилаючись на те, що ТОВ "Системи технологій" не може бути власником переданого в оренду майна, оскільки стенди-пульти для налаштування зенітно-ракетних комплексів ЗРК-С 125 належать до спеціальної військової техніки і перебування їх у цивільному обороті не допускається, а також зазначаючи про те, що спірний договір не містить вартості майна з урахуванням її індексації, звернулося до суду із зустрічним позовом у справі про визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано положення статей 3, 13, 15, 16, 203, 204, 215, 629 Цивільного кодексу України та щодо позовної давності без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №916/818/22, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 02.07.2019 у справі №910/14018/18.

5.4. Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.5. У справі, що переглядається, предметом первісного позову є матеріально-правова вимога про повернення орендованого майна (стендового обладнання для ремонту кабіни УНК (ЗРК С125)), стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди та пені за несвоєчасне повернення обладнання у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, а також вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди стендового обладнання, оскільки майно має статус військового.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, судами попередніх інстанцій встановлено, що виріб ПРБ 5В43А, 1982 р.в., до складу якого входить стендове обладнання для ремонту блоків, що є предметом оспорюваного договору оренди, належить до військового майна. Зокрема, зі змісту письмової відповіді Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна №1792/74 від 15.03.2023 встановлено, що з жовтня 2007 року виріб ПРБ 5В43А, зав. №б/н, 1982 р.в. V категорії, перебував на оперативному обліку в Центрі обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил України та зберігався на казенному підприємстві Міністерства оборони України "Житомирський завод радіотехнічного обладнання "Промінь" (передано на оперативний облік до Центру обліку Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України відповідно до атестату №350/131/ЗРО-41 від 05.10.2007). Станом на час надання відповіді зазначений виріб ПРБ 5В43А перебуває на оперативному обліку в Управлінні відчуження.

Судами також встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8641/22 за позовом Державного підприємства "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства оборони України, про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу майна від 28.11.2008 №35, укладеної між Казенним підприємством "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи Технологій".

При цьому, застосовуючи положення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції у цій справі виходили з того, що в межах справи №910/8641/22 судами було встановлено, що Казенне підприємство не було власником майна, відчуженого згідно біржової угоди купівлі-продажу від 28.11.2008 №35 та не було уповноваженим підприємством для організації реалізації військового майна, а тому вказаний договір (біржова угода) було укладено з порушенням приписів частини першої статті 658 Цивільного кодексу України, і зазначене є підставою для визнання недійсним спірного договору з моменту його укладення відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Проте, встановивши наявність підстав для визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу від 28.11.2008 №35, суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позовних вимог у справі №910/8641/22, з огляду на заявлену відповідачем вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності.

Окрім того, судами у цій справі встановлено, що вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 22.09.2010 у справі №1-116/10, який набрав законної сили 23.11.2010, по обвинуваченню ОСОБА_1 , встановлено, що в період виконання обов`язків директора Казенного підприємства підсудний ОСОБА_1 відповідно до свого службового становища, визначеного Статутом підприємства, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.01.2002 №17, здійснював загальне керівництво діяльністю даного підприємства, користувався правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладав договори; керував рухом грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства; у межах своєї компетенції видавав накази та інші акти; давав вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; вирішував інші питання, віднесені законодавством України до компетенції керівника.

Згаданим вироком суду встановлено, що 17.09.2007 Казенним підприємством на підставі наряду від 06.07.2007 №ЗРО/Б-473 було отримано з Військової частини № НОМЕР_1 на відповідальне зберігання виріб ПРБ 5В43А (пересувна ремонтна база), який в подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1092-р включено до переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. Отже, у зазначеному вироку вказано, що згідно наряду від 06.07.2007 №ЗРО/Б-473 та акту прийому-передачі №1167 пересувна ремонтна база (ПРБ 5В43А) була передана Казенному підприємству лише для зберігання.

Згідно з вироком Корольовського районного суду м. Житомир від 22.09.2010 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), останнього визнано винним у вчиненні інкримінованого злочину, в тому числі, стягнуто з нього на користь держави в особі Міністерства оборони України 20 000,00 грн спричиненої матеріальної шкоди за фактом незаконного відчуження військової техніки (ПРБ 5В43А) - майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні у КП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", без укладення з уповноваженими особами Міністерства оборони України генеральних угод, окремих договорів комісії та інших цивільно-правових договорів, без перевірки дійсного статусу майна та порядку його реалізації, використання отриманих від реалізації майна коштів.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, дійшли висновків, що позивач (за первісним позовом) не мав права розпоряджатися стендовим обладнанням для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 в кількості 58 стендів-пультів шляхом передачі його в оренду ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь".

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015.

Встановивши наявність підстав для задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору оренди стендового обладнання для ремонту ЗРК С125 №8 від 16.10.2015, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні первісного позову.

5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

У справі №916/818/22 предметом позову були вимоги про стягнення заборгованості за договором користування активами (майном) та нарахованих на неї сум пені, інфляційних та річних, обґрунтовані неналежним виконанням товариством зобов`язань з повної та своєчасної оплати за користування активами (майном). Рішенням позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, пені, інфляційних та річних задоволено, з огляду на обґрунтованість позовних вимог та відсутністю доказів виконання зобов`язань за договором в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції рішення скасував та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, пені, інфляційних та річних, виходячи з того, що з моменту укладення договору управління, який за рішенням господарського суду в іншій справі визнано недійсним, пароплавство втратило право на користування спірним майном, втратило право управителя на передачу майна в користування та припинилися зобов`язання за договором користування, який укладався на підставі договору управління та фактично має похідний характер і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії первинного договору - договору управління. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що положеннями частини першої статті 1044 Цивільного кодексу України та частин першої, третьої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначено вичерпний перелік підстав припинення договору управління майном, який було укладено з дотримання чинного законодавства, і серед цих підстав не передбачено можливості дострокового припинення договору управління майном у момент його укладення в зв`язку з визнанням такого договору недійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили. Зі змісту зазначених статей вбачається, що підставою для дострокового припинення управління майном є судові рішення про розірвання договору управління майном, скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскацію, спеціальну конфіскацію або інше їх стягнення в дохід держави. В зв`язку із зазначеним, Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про дострокове припинення договору управління в момент його укладення, наслідком чого стало безпідставне ототожнення судом апеляційної інстанції судового рішення про визнання недійсним договору управління та судових рішень про конфіскацію активів, спеціальну конфіскацію або інше їх стягнення в дохід держави (реквізицію тощо).

Зазначаючи про неврахування правової позиції, викладеної у справі 916/818/22, скаржник вважав, що у справі, яка переглядається суд апеляційної інстанції застосував наслідки недійсності біржової угоди за відсутності визнання такої угоди недійсною, а також як наслідок - визнання договору оренди спірного майна недійсним з тих же підстав. Втім, як вбачається із оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли зазначених висновків, встановивши, що позивач (за первісним позовом) всупереч частини другої статті 203 Цивільного кодексу України не мав права розпоряджатися стендовим обладнанням для ремонту блоків кабіни УНК ЗРК С125 шляхом передачі його в оренду ДП "Житомирський ремонтний завод радіотехнічного обладнання "Промінь", в тому числі, враховуючи за правилами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені в межах справи №910/8641/22.

Оцінюючи правовідносини на предмет подібності у справі, що переглядається, та у справі №916/818/22, на яку посилається скаржник, шляхом визначення, які правовідносини є спірними, застосовуючи змістовий критерій порівняння, а також суб`єктний і об`єктний критерії, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, висновки судів стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, які мають юридичне значення, за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів) ніж у цій справі що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах повноважень судів.

Тобто, спірні правовідносини у цій справі та у справі 916/818/22 є очевидно неподібними за об`єктивним, суб`єктивним та змістовним критеріями.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 02.07.2019 у справі №910/14018/18 щодо позовної давності до уваги не приймаються, оскільки у справі, що переглядається, відсутні висновки судів стосовно позовної давності, а відповідачем за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу позовної давності не заявлялося.

5.7. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи технологій" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №906/521/20.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко