Ухвала

від 21.06.2023 по справі 910/11090/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/11090/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАН-ВЕЙ-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІННОТЕХ»

про стягнення 1 763 602,80 російських рублів, що еквівалентно 1 042 712, 52 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «ГАРАНТІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІННОТЕХ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 763 602,80 російських рублів, що еквівалентно 1 042 712, 52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №01/5-2 від 08.09.2021, в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

01.11.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/11090/22, розгляд справи постановлено здійснювати за загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.05.2023. Постановлено звернутися до Центрального органу Республіки Білорусь - Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою:Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОРІННОТЕХ» (220075, Республіка Білорусь, місто Мінськ, вулиця Інженерна, будинок 22, кабінет 308, код юридичної особи 193587667) ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 та позовної заяви з додатками справі №910/11090/22. Зобов`язано позивача в строк до 10.03.2023 надати суду: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 08.09.2021 та наданий час. Зупинено провадження в справі №910/11090/22 до 02.05.2023.

Також вказаною ухвалою зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» в строк до 21.11.2022 подати до Господарського суду міста Києва нотаріально засвідчені переклади на російську мову позову та доданих до нього документів у трьох примірниках, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів у двох примірниках, ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 про відкриття провадження в справі в трьох примірниках

28.11.2022 представником позивача на виконання ухвали було подано нотаріально засвідчені переклади ухвали суду від 03.11.2022 та прохання в двох екземплярах.

14.12.2022 від представника позивача надійшла заява щодо виконання ухвали суду в повному обсязі, разом з клопотанням про продовження строку для надання документів на виконання ухвали суду, в обґрунтування вказаної заяви зазначено, що представник позивача Мельниченко Н.О. знаходився за межами України, що підтверджується квитком з Києва до Відня, а інший представник в позивача відсутній, а тому позивач був позбавлений можливості своєчасно подати документи до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 поновлено провадження в справі № 910/11090/22, заяву позивача про продовження строку для надання документів задоволено, продовжено останньому строк для надання документів на виконання ухвали суду від 03.11.2022 та прийнято подані 14.12.2022 документи до розгляду, зупинено провадження в справі №910/11090/22 до 02.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 поновлено провадження в справі №910/11090/22.

У підготовче засідання 02.05.2023 сторони не з`явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 підготовче засідання відкладено на 31.05.2023.

18.05.2023 від Міністерства юстиції України надійшли матеріали доручення.

У підготовче засідання 31.05.2023 сторони не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Також судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач 24.03.2023 змінив назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «ГАРАНТІЯ» на Товариство з обмеженою відповідальністю "РАН-ВЕЙ-М".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 підготовче засідання відкладено на 21.06.2023 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 08.09.2021 та наданий час і докази повернення відповідачем грошових коштів у сумі 1 860 000, 00 російських рублів, встановлено строк для надання документів та/або пояснень до 15.06.2023. Окрім того, попереджено позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез`явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.

У підготовче засідання 21.06.2023 сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, ухвалою суду від 03.11.2022, зокрема, зобов`язано позивача в строк до 10.03.2023 надати суду: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 08.09.2021 та наданий час.

Також ухвалою суду від 31.05.2023 витребувано в позивача: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем з 08.09.2021 та наданий час і докази повернення відповідачем грошових коштів у сумі 1 860 000, 00 російських рублів, встановлено строк для надання документів та/або пояснень до 15.06.2023.

При цьому судом було попереджено позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.

Ухвала суду від 03.11.2022 була отримана особисто представником позивача 04.11.2022, ухвала суду від 31.05.2023 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу позивача, проте, конверт повернувся з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог частини 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення позивача, відтак, ухвала суду від 31.05.2023 вважається врученою останньому належним чином.

Однак позивач, у порушення приписів процесуального законодавства, витребувані судом докази не надав, не зазначив причини неподання витребуваних судом доказів, не повідомив суд про причини неможливості їх подання, в строк встановлений судом (ні до 10.03.2023, ні до 15.06.2023).

Згідно з частиною 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 липня 1989 року в справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 4 жовтня 2001 року в справі "Тойшлер проти Германії".

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року в справі №910/13094/17 та в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2021 року в справі №910/18781/20.

Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов`язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Ненадання позивачем витребуваних доказів, а також пояснень щодо можливості чи неможливості їх надання, перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем ухвали суду, позивачем були створенні перешкоди для з`ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 03.11.2022 та від 31.05.2023, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У той же час за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАН-ВЕЙ-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІННОТЕХ» про стягнення 1 763 602,80 російських рублів, що еквівалентно 1 042 712, 52 грн залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.

Суддя Я.А.Карабань