Рішення

від 06.06.2023 по справі 910/15021/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2023Справа № 910/15021/22

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (відповідач 2);

про витребування майна з незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Халупний А.В., адвокат, довіреність від 11.03.2022;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить:

- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" нежитлове приміщення № 6-П загальною площею 78,2 кв.м. згідно технічного паспорту виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017, утворене за рахунок часткової площі та об`єму приміщення 25 поверху першої секції № VII "Технічне приміщення над котельнею", загальною площею 120,5 кв.м., яке відображене в технічному паспорті, виготовленого ФОП Сахневнч Л.К. станом на 07.11.2016, а також приміщення котельні, що зображена в робочій документації "Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями по бул. Івана Лепсе, 7-Г, (літ. А) в Солом`янському районі міста Києва" (1049-141113-ВК) на покрівлі першої секції будинку;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на: нежитлове приміщення № 6П, загальною площею 78,2 кв.м, за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію № 64022838 від 29.06.2022 14.42.35, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І.С., номер запису про право власності 47195952;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на: нежитлове приміщення № 6П, загальною площею 78,2 кв.м, за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію № 34179483 від 07.03.2017 16:00:44, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1319, виданого 07.03.2017, видавник: Козаєва Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 19352023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15021/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2023.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.02.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, вказана ухвала суду направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД", а саме: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 13, приміщення 2-7, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Також ухвала суду від 06.02.2023 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", а саме: 02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" 07.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову повністю.

16.03.2023 до господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15021/22 до судового розгляду по суті на 25.04.2023.

У судових засіданнях 25.04.2023 та 23.05.2023 оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.06.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання 06.06.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали суду надсилалися відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, які зазначені у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД": 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 13, приміщення 2-7 та на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО": 02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" отримувало ухвали суду, що свідчить про те, що відповідач 1 знав, що у господарському суді є позовна заява з вимогами до нього. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" подано до суду відзив на позовну заяву.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО": 02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, поштові відправлення повернулися з відміткою оператора поштового зв`язку про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" не було позбавлене права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/15021/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" у строк, встановлений ухвалою суду від 06.02.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

06.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.07.2019 здійснено реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" (далі також - позивач, ОСББ), місцезнаходження якого є: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 9-А (далі - будинок).

Як зазначає позивач, ним, на підставі технічного паспорту на будинок від 07.11.2016, правлінням ОСББ було проведено огляд будинку на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану, за наслідками якого виявлено, що відповідно до вказаного технічної документації на будинок, приміщення № VІІ - технічне приміщення загальною площею 120,5 кв.м. має статус допоміжного приміщення і призначене для обслуговування будинку.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до Реєстру речових прав на нерухоме майно та з`ясував, що:

- ?відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №231482616 від 06.11.2020, на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, зареєстроване право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі також - відповідач 2, ТОВ "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000. Дата, час державної реєстрації: 07.03.2017 13:39:54. Державний реєстратор: приватний нотаріус Козаєва Наталія Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1319, виданий 07.03.2017, видавник: Козаєва Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34179483 від 07.03.2017 о 16:00:44, приватний нотаріус Козаєва Наталія Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, зареєстроване право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" (далі також - відповідач 1, ТОВ "ВЕЛЛБУД"). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000. Дата, час державної реєстрації: 29.06.2022 о 14:35:01. Приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64022838 від 29.06.2022 14:42:35, приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

З огляду на наведене, позивач дійшов висновку, що реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення № 6П, загальною площею 78,2 кв. м., є захопленням частини технічного приміщення № VII.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право власності на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 30,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Козаєвою H.M., зареєстровано в реєстрі №1319.

Відповідач 1 зазначає, що вказане приміщення не відносилось до приміщень загального користування, не є технічним приміщенням чи допоміжним. Також в ньому відсутні будь-які комунікації, труби, обладнання, котельня тощо, а саме приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, і будь-які дії щодо нього не потребують узгодження з мешканцями будинку, а відтак ТОВ "ВЕЛЛБУД" є законним власником приміщення №6П за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За визначенням ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом також встановлено, що позивач уже звертався до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про витребування майна з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення №6П за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3430/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/3430/21, у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" відмовлено повністю.

Вказаними судовими рішеннями встановлено наступне, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2017 індексний № 81989008, відповідач 2 є власником нежитлового приміщення № 6П у Будинку на підставі договору купівлі-продажу (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1181377280000).

Також цими рішеннями встановлено, що відповідач у справі № 910/3430/21, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", правомірно володіє нежитловим приміщенням № 6П площею 47,9 кв.м., розташованого на 25 поверсі будинку та приміщенням для розміщення котельні, площею 30,3 кв.м. на даху будинку за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A, а право позивача жодним чином не порушене, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 388 Цивільного кодексу України.

Тобто, судами встановлено факт набуття прав власності на спірне приміщення відповідачем 2 у встановлений законодавством спосіб та те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" правомірно володіло нежитловими приміщеннями № 6П площею 47,9 кв.м., розташованого на 25 поверсі будинку та приміщенням для розміщення котельні, площею 30,3 кв.м. на даху будинку за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A.

Також судами встановлено, що в результаті реконструкції нежитлового приміщення №6П, розташованого на 25 поверсі будинку, здійснено збільшення площі такого приміщення до 47,9 кв.м. та дообладнано котельню дахову площею 30,3 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 15.05.2017, в результаті чого збільшено площу такого нежитлового приміщення до 78,2 кв.м.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом розгляду справи № 910/3430/21 було витребування майна з чужого незаконного володіння Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" саме нежитлового приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A, суд приходить до висновку, що встановлені обставини судом першої інстанції та апеляційним судом за наслідком розгляду справи № 910/3430/21 не підлягають доказуванню.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником нежитлового приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД", яке набуло право власності на вказане нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І. С.

Тобто право власності на вказане нежитлове приміщення було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛБУД" на підставі договору купівлі-продажу.

Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів недійсності договору купівлі-продажу серія та номер 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І. С., який став підставою для внесення інформації про власника (відповідача 1) об`єкту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також матеріали справи не містять і доказів недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1319, який став підставою для внесення інформації про власника (відповідача 2) об`єкту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У той же час, за твердженнями позивача належне на титулі права власності відповідачеві 1 нежитлове приміщення є допоміжним приміщенням, яке призначене для обслуговування будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд №9-A.

В основу обґрунтування позовних вимог позивачем покладено висновок експерта № 806/05/2022 від 16.05.2022 про належність спірного нежитлового приміщення багатоквартирного будинку до допоміжних приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Як вбачається з висновку експерта № 862/05/2022 від 16.05.2022, судовому експерту, разом із заявою від 03.02.2022, надано матеріали, які є відмінними від тих, які містяться в матеріалах справи.

За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як встановлено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А відтак, суд, оцінивши вказаний висновок експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відхиляє його.

Статтею 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені в Закону України 29 листопада 2001 року №2866-III "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" з відповідними змінами та доповненнями.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються нормами Закону України 14 травня 2015 року № 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" з відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначені терміни, які вживаються в такому значенні: допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що належне відповідачеві 1 приміщення є ізольованими, не належать до житлового фонду і є самостійним об`єктом, тобто є нежитловим приміщенням у розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд ще раз наголошує, що жодного доказу визнання правочинів, на підставі яких відповідачем 2, а згодом і відповідачем 1 було набуто права власності на спірне приміщення матеріали справи не містять.

За змістом ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як уже зазначалося судом, відповідач 2 набув право власності на спірне нежитлове приміщення 07.03.2017 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1319, який і став підставою для внесення інформації про власника (відповідача 2) об`єкту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що станом, на дату укладення договору купівлі-продажу від 07.03.2017 та на дату реконструкції спірного нежитлового приміщення, позивач, як Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зареєстрований не був та не здійснював управління майном будинку, а також не відповідав за його використання.

Вказана обставина також встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3430/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/3430/21.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЖЕНЕВА" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи наведене, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.06.2023.

Суддя О.В. Мандриченко