Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/15021/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/15021/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Халупний А.В.;

відповідача -1 - не з`явилися;

відповідача - 2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023

у справі №910/15021/22 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго"

про витребування майна з незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго", в якому просило:

- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" нежитлове приміщення №6-П загальною площею 78,2 кв.м. згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017, утворене за рахунок часткової площі та об`єму приміщення 25 поверху першої секції №VII "Технічне приміщення над котельнею" загальною площею 120,5 кв.м, яке відображене в технічному паспорті, виготовленому ФОП Сахневич Л.Б. станом на 07.11.2016, а також приміщення котельні, що зображена в робочій документації "Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями по вул. Івана Лепсе, 7-Г, (літ. А) в Солом`янському районі міста Києва" (1049-141113-ВК) на покрівлі першої секції будинку;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" та припинити право приватної власності і закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на: нежитлове приміщення №6П загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію №64022838 від 29.06.2022 14:42:35, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І.С., номер запису про право власності 47195952;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" та припинити право приватної власності і закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на: нежитлове приміщення №6П загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію №34179483 від 07.03.2017 16:00:44, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1319, виданого 07.03.2017, видавник: Козаєва Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 19352023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А є співвласниками, в тому числі, всіх допоміжних приміщень цього багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Поряд з цим визнання права власності на приміщення №6П загальною площею 78,2 кв.м. (утворене за рахунок часткової площі та об`єму приміщень 25 поверху першої секції №VII "Технічне приміщення над котельнею" загальною площею 120,5 кв.м., а також приміщення котельні, що зображена в робочій документації), де розташоване технічне обладнання будинку (трубопроводи системи теплопостачання, модульна котельня, трубопроводи, запірна та регулююча арматура системи господарсько-питного водопроводу), унеможливлює належне технічне обслуговування та утримання багатоквартирного будинку ОСББ, порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, їх законні інтереси та є незаконним. А тому, відповідач не може самостійно здійснювати правомочності власника щодо частини технічного приміщення №VII, а всі питання щодо використання цього майна повинні вирішуватися винятково рішенням загальних зборів, враховуючи думку кожного співвласника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі №910/15021/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 (повний текст складено 22.06.2023) у справі №910/15021/22 у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- місцевий господарський суд визнавши преюдиційними обставини встановлені судом під час розгляду справи №910/3430/21, в порушення вимог ст. ст. 7, 13 ГПК України, не здійснив оцінку доказів та не дослідив ні статусу спірного майна, ні законності його перебування у власності відповідача-1. Окрім того судом не було враховано практики Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17;

- при заявленні вимог про витребування майна немає необхідності в оспорюванні правочинів, на підставі яких було відчужено таке майно, оскільки це не приведе до поновлення порушених прав, а відповідний спосіб захисту є неналежним;

- суд першої інстанції не надав оцінку всім доказам по справі, не здійснив аналізу висновку експерта, що свідчить про порушення принципу рівності сторін, змагальності процесу та прийняття невмотивованого рішення на підставі цього;

- момент створення ОСББ у даних правовідносинах не має значення, адже об`єднання діє не у своїх власних інтересах, а є виразником волі всіх співвласників багатоквартирного будинку, право власності яких на допоміжні приміщення жодних додаткових дій, у тому числі створення ОСББ, не потребує.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/15021/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/15021/22, справу призначено до розгляду на 12.09.2023 та встановлено відповідачам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 12.09.2023 представників відповідачів, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкладено розгляд справи №910/15021/22 до 17.10.2023.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

У судове засідання 17.10.2023 з`явився представник позивача, натомість представники відповідачів не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення ст. 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у даній справі скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою належного забезпечення прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку, виконання ними своїх обов`язків, утримання та використання спільного майна, співвласниками житлових/нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: бульвар Вацлава Гавела, будинок 9-А міста Києва було прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" (далі також - ОСББ) відбулась 10.07.2019.

На підставі технічного паспорту на будинок від 07.11.2016, правлінням ОСББ було проведено огляд будинку на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану, за наслідками якого виявлено, що відповідно до вказаної технічної документації на будинок, приміщення №VІІ - технічне приміщення загальною площею 120,5 кв.м. має статус допоміжного приміщення і призначене для обслуговування будинку.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 9-А:

- 07.03.2017 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000. Державний реєстратор: приватний нотаріус Козаєва Наталія Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1319, виданий 07.03.2017, видавник: Козаєва Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34179483 від 07.03.2017 о 16:00:44, приватний нотаріус Козаєва Наталія Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- 29.06.2022 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллбуд". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000. Приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64022838 від 29.06.2022 14:42:35, приватний нотаріус Пірха Ірина Сергіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

З огляду на технічний паспорт на будинок, ОСББ зазначено про те, що вищевказане приміщення проектувалось та будувалось як допоміжне приміщення будинку, оскільки дане приміщення необхідне для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також забезпечує належне функціонування інженерних систем житлового будинку.

В підтвердження зазначеного позивачем надано технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок бульвар Івана Лепсе №9-А (секція 1), а також висновок експерта №862/05/2022 від 16.05.2022 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

ОСББ "ЖК Женева" в обґрунтування позовних вимог у справі, що розглядається, відмітило, зокрема, що приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 9-А, право власності на яке зареєстровано за відповідачем-1 відповідно до договору купівлі-продажу від 29.06.2022, є допоміжним приміщенням у складі багатоквартирного будинку, належить на праві спільної сумісної власності співвласникам відповідного будинку і не може бути зареєстроване за відповідачем-1 на праві власності. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім цього, щодо способу захисту цивільних прав позивач вказує, що маючи намір скасувати держану реєстрацію на спірне нерухоме майно, яке спочатку було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго", а потім за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллбуд", повинен просити суд скасувати державну реєстрацію прав як Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго", так і Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд", оскільки відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, яка скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав. Отже, у випадку скасування лише актуального запису про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" буде поновлено запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго", що не є належним результатом відновлення прав позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" проти позову заперечило, вказуючи на те, що воно набуло право власності на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 30,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд №9-A, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Козаєвою H.M., зареєстровано в реєстрі №1319.

Крім того відповідач-2 зазначив, що вказане приміщення утворилося після проведення реконструкції нежитлового приміщення №6П (за результатами реконструкції збільшилася площа нежитлового приміщення на 25 поверсі (замість 30,6 кв.м. стало 47,9 кв.м. та було дообладнано та додано котельню дахову площею 30,3 кв.м.), є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та не відноситься до приміщень загального користування, не є технічним приміщенням чи допоміжним, також в ньому відсутні будь-які комунікації, труби, обладнання, котельня тощо, і будь-які дії щодо нього не потребують узгодження з мешканцями будинку. А відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" є законним власником приміщення №6П за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд №9-A.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, визнавши преюдиційними обставини встановлені під час розгляду справи №910/3430/21, вказав на правомірність набуття права власності на спірне приміщення відповідачами на підставі договорів купівлі-продажу, тоді як станом на час укладення договору купівлі-продажу від 07.03.2017 позивач, як ОСББ, зареєстрований не був та не здійснював управління майном будинку, а також не відповідав за його використання. Також суд відмітив, що належне відповідачеві-1 приміщення є ізольованим, не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом, тобто є нежитловим приміщенням у розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоповерховому будинку».

Колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).

Отже, частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Як було зазначено, ОСББ "ЖК Женева", вважаючи порушеним право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на нежитлові приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м. у зазначеному будинку, право власності на які зареєстровано (було зареєстровано) за відповідачами, послалося на те, що ці приміщення є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку, належать на праві спільної сумісної власності співвласникам цього будинку, тому рішення про державну реєстрацію відповідних прав за відповідачем щодо таких приміщень суперечить закону.

Відповідач-2 у свою чергу заперечив щодо належності спірного нежитлового приміщення до допоміжного у складі багатоквартирного будинку та зазначав, що воно є окремими об`єктами нерухомого майна та будь-які дії щодо нього не потребують узгодження з мешканцями будинку.

Таким чином, при вирішенні цього спору необхідним є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме, встановлення того, чи відноситься зазначене приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц та постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/17576/20.

У контексті зазначеного колегія суддів вказує на безпідставність тверджень суду першої інстанції щодо застосування положення ч. 4 ст. 75 ГПК України та прийняття до уваги обставин, встановлених судом під час розгляду справи №910/3430/21 щодо правомірності набуття відповідачем-2 права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки при розгляді наведеної справи судом не досліджувався правовий статус спірного приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст. 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 та від 14.02.2023 у справі №911/3076/21 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові, висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в межах розгляду справи №910/3430/21 судом встановлювалися обставини набуття права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтеплоенерго» на спірне нерухоме майно. Зокрема, під час розгляду зазначеної справи суд дійшов висновку, що відповідач-2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2017 набув право власності на нежитлове приміщення №6П площею 30,6 кв.м. В подальшому, в результаті реконструкції нежитлового приміщення, здійснено збільшення площі такого приміщення до 47,9 кв.м. та дообладнано котельню дахову площею 30,3 кв.м., в результаті чого збільшено площу такого нежитлового приміщення до 78,2 кв.м. За наведеного суд дійшов висновку, що Товариство з обмежено відповідальністю «Київтеплоенерго» правомірно володіє нежитловим приміщенням.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, беручи до уваги, що при вирішенні даної категорії спорів необхідним є визначення правового статусу спірних приміщень, з огляду на долучення позивачем до матеріалів справи висновку експерта з метою деталізації та визначення статусу спірного майна, технічну та робочу документацію на будинок, Господарський суд міста Києва повинен був самостійно оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Наведене виключає можливість застосування преюдиції у даній справі, а тому потребує оцінки та дослідження доказів з метою встановлення чи спростування обставин справи. А відтак, наявність підстав з якими закон пов`язує можливість витребувати майно з чужого незаконного володіння, в даному випадку, підлягає доведенню позивачем у загальному порядку.

Окрім цього, слід звернути увагу, що суб`єктний склад спору в справі №910/3430/21 та у даній справі не є тотожними, а тому преюдиційний характер рішення втрачається. Отже, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що обставини встановлені судовим рішенням у справі №910/3430/21 не носять обов`язкового характеру, тоді як при розгляді даної справи місцевим господарським судом, в порушення норм процесуального права, не досліджено статусу спірного майна та законності його перебування у власності відповідача-1.

З`ясовуючи та визначаючи правовий статус спірного приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом наведеної норми, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ст. 385 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно абз. 6 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спору у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 03.08.2022 у справі №908/3168/19, від 20.09.2023 у справі №910/17576/20 за змістом яких чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, не лише позивач повинен доводити статус спірного приміщення як допоміжного, а навпаки, передусім відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллбуд", яке є останнім набувачем такого приміщення, має довести винятковий статус спірного приміщення як ізольованого приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Отже, кожна сторона відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

ОСББ "ЖК Женева", доводячи правомірність заявлених ним вимог, на підтвердження обставин належності спірного нежитлового приміщення до допоміжних надало суду, зокрема, технічний паспорт на будинок станом на 07.11.2016, технічний паспорт на будинок станом на 15.05.2017, висновок експерта №862/05/2022 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 16.05.2022.

Як вбачається з технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №б/н від 07.11.2016 та відповідної експлікації приміщень до плану на будівлю №9-А на бульварі Івана Лепсе на 25-му поверсі, площа приміщень загального користування на 25 поверсі становила 208,3 кв.м., з них: сходи - 13,9 кв.м., перехід - 12,6 кв.м., тамбур - 2,3 кв.м., коридор - 41,3 кв.м., ліфтовий хол - 13,7 кв.м., тамбур - 2,3 кв.м., технічне приміщення над котельнею - 120,5 кв.м., лоджія - 1,7 кв.м.

Виходячи з аналізу положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вбачається, що приміщення загального користування (у тому числі допоміжні) є спільним майно багатоквартирного будинку. При цьому, допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Тобто, згідно технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №б/н від 07.11.2016 та відповідної експлікації приміщень до плану на будівлю, суд апеляційної інстанції зазначає, що при первинному затверджені технічного паспорту було чітко визначено площі всіх приміщень 25-го поверху. Разом з тим, жодних приміщень площею 30,6 кв.м., 47,9 кв.м. та 78,2 кв.м. планом 25 поверху передбачено не було.

Водночас, з технічного паспорту, експлікації та плану 25-го поверху, але вже зі змінами від 15.05.2017 вбачається, що на 25 поверсі будівлі розміщено технічне приміщення під котельнею площею 46,2 кв.м., лоджія - 1,7 кв.м. та надбудова котельня - 30,3 кв.м., що загалом становить 78,2 кв.м., які утворені за рахунок часткової площі та об`єму приміщення 25 поверху з 120,5 кв.м.

Співставляючи та оцінюючи вказані докази, суд апеляційної інстанції враховує, що спірне приміщення площею 78,2 кв.м. утворились за рахунок площі та об`єму приміщення 25 поверху першої секції №VII, загальною площею 120,5 кв.м., а також приміщення котельні, що підтверджується розбіжностями щодо площі вказаних приміщень, яке в свою чергу відноситься до допоміжних приміщень будинку.

Зі сторони відповідачів не надано доказів існування згоди власників квартир у житловому будинку на виведення нерухомого майна зі статусу "допоміжних приміщень".

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 16.10.2015 між замовником будівництва за адресою: АДРЕСА_1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Геос Девелопмент» та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір №13/2-Л, за яким інвестор після завершення будівництва отримує у власність нежитлове приміщення №6П на 25 поверсі загальною площею 30,6 кв.м.

За актом приймання-передачі приміщення від 23.12.2016 до інвестиційного договору №13/2-Л від 16.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Геос Девелопмент» передало, а ОСОБА_1 прийняв нежитлове приміщення №6П на 25 поверсі загальною площею 30,6 кв.м.

В подальшому, 07.03.2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтеплоенерго» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого продавець продав у власність, а покупець прийняв у власність належне продавцю на підставі інвестиційного договору №13/2-Л від 16.05.2015 нежитлове приміщення №6П, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В результаті реконструкції нежитлового приміщення №6П, розташованого на 25 поверсі будинку, здійснено збільшення площі такого приміщення з 30,6 кв.м. до 47,9 кв.м. та дообладнано котельню дахову площею 30,3 кв.м., в результаті чого збільшено площу такого нежитлового приміщення до 78,2 кв.м.

Однак судова колегія звертає увагу, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2017, згідно якого відповідач-2 придбав у ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 30,6 кв.м. Поряд з цим в реєстрі відсутні відомості про реконструкцію нежитлового приміщення №6П за результатами якої змінено площу нежитлового приміщення з 30,6 кв.м. до 78,2 кв.м. Тоді як відповідач не надав суду зазначені документи ані для долучення до матеріалів справи, ані для огляду в судовому засіданні, у тому числі не було надано і первинних документів, які б підтверджували факт проведення такої реконструкції саме на 25 поверсі (дозвільної та проектної документації на проведення реконструкції, документів про прийняття в експлуатацію об`єкта з урахуванням проведеної реконструкції тощо).

З метою з`ясування статусу спірного приміщення на замовлення позивача (договір б/н від 03.02.2022) було здійснено будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи є об`єкт дослідження (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела 9-А, секція 1) - приміщенням №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м., відповідно до проектної і технічної документації допоміжним приміщенням;

- де (на якому поверсі) знаходиться об`єкт дослідження (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) - приміщенням №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м., відповідно до проектної і технічної документації;

- чи утворено приміщення №6-п площею 78,2 кв.м. (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок приміщення №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м. і дахової котельні відповідно до проектної і технічної документації;

- чи є об`єкт дослідження (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) - котельня модульна КМ-2-3000-Т-Гн-Колві-1000, відповідно до проектної і технічної документації спільним майном в розумінні ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

- чи знаходиться технічне обладнання, у тому числі, технічне обладнання котельні у частково захопленому приміщенні №VII на 25 поверсі першої секції будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- чи використовується для опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 . у тому числі, але не виключно технічне обладнання згідно переліку?

Відповідно до висновку експерта №862/05/2022 від 16.05.2022, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи:

- досліджуване приміщення №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м., яке знаходиться на 25 поверсі першої секції багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до представленої проектної документації відноситься до допоміжних приміщень будинку, оскільки дане приміщення необхідне для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також забезпечує належне функціонування інженерних систем житлового будинку;

- приміщення №6-п загальною площею 78,2 кв.м. згідно технічного паспорту виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017, утворене за рахунок часткової площі та об`єму приміщення 25 поверху першої секції №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м., яке відображено в технічному паспорті, виготовленого ФОП Сазневич Л.Б. станом на 07.11.2016, а також приміщення дахової котельні, що зображена в робочій документації «Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями по бул. Івана Лепсе, 7-Г, (літ. А) в Солом`янському районі міста Києва» на покрівлі першої секції будинку;

- газова модульна котельня КМ-2-3000-Т-Гн-Колві-1000, яка влаштована на покрівлі першої секції багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 є частиною системи теплопостачання будинку, яка обслуговує квартири житлового будинку та вбудовані нежитлові приміщення, а тому підпадає під визначення терміну «спільне майно» в розумінні ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

- у приміщенні №VII «технічне приміщення над котельнею», загальною площею 120,5 кв.м., яке розташоване в об`ємі 25 поверху першої секції житлового будинку №9-а по бульвару Вацлава Гавела в Солом`янському районі міста Києва, наявні проходження трубопроводів системи теплопостачання, частина якої є модульна котельня, а також трубопроводи, запірна та регулююча арматура системи господарсько-питного водопроводу, яка також забезпечує функціонування котельні;

- у межах обстеження дахової газової котельні багатоквартирного житлового будинку по бульвару Вацлава Гавела 9-А у Солом`янському районі міста Києва, розташованої на покрівлі першої секції, серед іншого встановлено наявність обладнання за переліком (насоси, фільтри води, котел, датчик газу тощо).

У додатку №1 до висновку експерта №862/05/2022 містяться зображення об`єктів дослідження, зафіксовані під час обстеження.

Із зображень технічного приміщення №1 (технічне приміщення над котельною площею 46,2 кв.м. згідно з даним технічного паспорту, виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017) вбачається, що в приміщенні розміщені трубопроводи системи водопостачання та водовідведення, теплопостачання та пожежного водопроводу, а також трубопроводи, запірна та регулююча арматура системи господарсько-питного водопроводу.

Згідно зображень приміщення котельні ІІІ (котельня площею 30,3 кв.м. згідно з даним технічного паспорту, виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017), котельня знаходиться на даху будинку, в приміщенні наявне обладнання необхідне для здійснення теплопостачання будинку.

Спірні приміщення не є ізольованими від житлового фонду, так як не мають окремого входу з вулиці, розташовані на 25 поверсі будинку та на даху.

Відповідно до положень ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частинами 1, 5, 6 ст. 101 ГПК України унормовано, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За приписами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У результаті дослідження та оцінки наданого позивачем висновку експерта колегія суддів визнає його повним та обґрунтованим, а відтак належним доказом у справі, оскільки викладені в ньому висновки узгоджуються з матеріалами справи, а у висновку зазначено, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України).

Дослідивши зазначений висновок експерта та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних приміщеннях знаходяться комунікації, які необхідні для обслуговування даного будинку та будинкове інженерне обладнання призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Отже, фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, дають підстави суду дійти висновку, що нежитлові приміщення №6П площею 78,2 кв.м. за своєю правовою природою відносяться до допоміжних приміщень та призначені для обслуговування будинку, а отже, в розумінні положень ст. 382 ЦК України є об`єктом спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку на бульварі Вацлава Гавела, 9-А та не можуть перебувати у приватній власності однієї особи.

В цей же час договори купівлі-продажу на нежитлові приміщення від 07.03.2017 та від 29.06.2022 не можуть бути розцінені як належна підстава набуття відповідачами права власності на спірний об`єкт, оскільки норми законодавства виключають можливість набуття будь-якою особою права власності на допоміжні приміщення як на окремий об`єкт цивільних прав, а також в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на квартиру у житловому будинку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів існування в житловому будинку окремих нежитлових приміщень, які не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, зокрема проектної документації, акта введення будинку в експлуатацію. Також відсутні в матеріалах справи і докази створення відповідача спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції нежитлових приміщень на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що до нежитлових відносяться ті приміщення, які з самого початку будувалися не як допоміжні, а як такі, що мають інше призначення. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2019 у справі №914/843/17.

Так, відповідач-2 стверджуючи, що спірне приміщення є нежитловим та не відноситься до приміщень загального користування, не є технічним чи допоміжним, не довів того, що спірне приміщення є ізольованим приміщенням в багатоквартирному будинку, є самостійним об`єктом нерухомого майна, від самого початку планувалось та призначене для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

За наведеного, дослідивши матеріали справи, технічний паспорт на житловий будинок та врахувавши положення правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, державних будівельних норм, вимоги чинного законодавства якими визначено критерії розмежування допоміжних та ізольованих нежитлових приміщень, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням, в розумінні положень статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", яке містить загальнобудинкове обладнання та інженерні мережі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено, а тому наявні підстави для їх правового захисту, оскільки здійснення за відповідачами державної реєстрації права власності на спірне приміщення прямо суперечать приписам ч. 2 ст. 382 ЦК України та порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку за наведеною адресою.

Водночас є слушними доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання місцевого господарського суду на обставину відсутності реєстрації позивача, як ОСББ, станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу від 07.03.2017, та як наслідок, відсутність порушеного права при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України, право власності на спірне приміщення набуто співвласниками багатоквартирного будинку одночасно з набуттям права власності на житлові квартири.

Статтею 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" унормовано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Отже, вчинення позивачем процесуальних дій для сприяння використанню власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, не позбавляє позивача права звернутися до суду із даним позовом після створення цього об`єднання. Момент створення ОСББ у даних правовідносинах не має значення, адже об`єднання діє не у своїх власних інтересах, а є виразником волі всіх співвласників багатоквартирного будинку, право власності яких на допоміжні приміщення жодних додаткових дій, у тому числі створення ОСББ, не потребує (відповідна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №904/1040/18 та від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Також є помилковими твердження Господарського суду міста Києва про відсутність доказів визнання недійсними правочинів, на підставі яких відповідачем-2, а згодом відповідачем-1 набуто право власності на спірне приміщення, оскільки в силу усталеної практики Верховного Суду власник з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18).

З огляду на наведене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги та вказує на те, що господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, не оцінив наявні в матеріалах справи докази, не дослідив статус спірного приміщення, як нежитлового, оскільки із матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення первинно планувалося як допоміжне, воно не є ізольованим, належить до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна, не дослідив законність перебування спірного майна в приватній власності відповідача-1, а відтак не спростував твердження позивача про належність спірного приміщення до допоміжних.

Щодо витребування майна з володіння відповідача-1, скасування державної реєстрації права власності відповідачів та припинення права приватної власності і закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи, суд зазначає наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №6П, загальною площею 78,2 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 9-А. В подальшому, 29.06.2022 на підставі договору купівлі-продажу право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд". Таким чином, станом на момент розгляду справи право власності на спірний об`єкт зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллбуд".

При цьому, суд наголошує, що захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 17.12.2014 у справі №6-140цс14).

На підставі вищевикладеного, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності співвласників поза їх волі, що в свою чергу є порушенням прав та інтересів власників квартир багатоквартирного будинку, беручи до уваги, що спірний об`єкт відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині витребування спірного приміщення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, суд наголошує, що рішення суду про витребування спірного об`єкту нерухомого майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" призведе лише до повернення об`єкту нерухомого майна у власність співвласників, але не призведе до скасування державної реєстрації права власності в державному реєстрі, а отже відновлення прав співмешканців багатоквартирного будинку, так як записи про вказані об`єкти взагалі не повинні міститись у Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 і у справах №910/7646/19, №910/7648/19, №910/10693/19, №922/476/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Оскільки в даній справі склалась ситуація, що у випадку скасування лише актуального запису про право власності (за Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллбуд") буде поновлено запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго", що на переконання суду не буде ефективним способом захистом позивача, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за обома відповідачами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, суд оцінюючи позовні вимоги про припинення права приватної власності відповідачів на спірне майно та закриття відповідного розділу у державному реєстрі, зазначає, що наведений спосіб захисту порушених прав співмешканців багатоквартирного будинку в інтересах котрих поданий даний позов є неефективним, оскільки у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а тому припинення прав власності відповідача на це майно відбувається автоматично.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає про те, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" є частково обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/15021/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються в рівних частинах на Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/15021/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" задовольнити частково.

4. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" нежитлове приміщення №6-П загальною площею 78,2 кв.м згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП Марченко Р.Г. станом на 16.05.2017, утворене за рахунок часткової площі та об`єму приміщення 25 поверху першої секції №VII "Технічне приміщення над котельнею" загальною площею 120,5 кв.м, яке відображене в технічному паспорті, виготовленому ФОП Сахневич Л.Б. станом на 07.11.2016, а також приміщення котельні, що зображена в робочій документації "Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями по вул. Івана Лепсе, 7-Г, (літ. А) в Солом`янському районі міста Києва" (1049-141113-ВК) на покрівлі першої секції будинку.

5. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" на нежитлове приміщення №6П загальною площею 78,2 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію №64022838 від 29.06.2022 14:42:35, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1158, виданий 29.06.2022, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірха І.С., номер запису про право власності 47195952;

6. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" на нежитлове приміщення №6П загальною площею 78,2 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 9-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1181377280000, рішення про державну реєстрацію №34179483 від 07.03.2017 16:00:44, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1319, виданого 07.03.2017, видавник: Козаєва Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 19352023.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 13, приміщ. 2-7, код ЄДРПОУ 40999586) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" (03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43104424) 6245,05 (шість тисяч двісті сорок п`ять гривень п`ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 40453893) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" (03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43104424) 6245,05 (шість тисяч двісті сорок п`ять гривень п`ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

9. У решті вимог - відмовити.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллбуд" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 13, приміщ. 2-7, код ЄДРПОУ 40999586) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" (03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43104424) 9367,58 (дев`ять тисяч триста шістдесят сім гривень п`ятдесят вісім копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 40453893) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Женева" (03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43104424) 9367,58 (дев`ять тисяч триста шістдесят сім гривень п`ятдесят вісім копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

12. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко