Рішення

від 23.06.2023 по справі 910/4860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2023Справа № 910/4860/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (22800, Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 226-А; ідентифікаційний код: 33623350)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9; ідентифікаційний код: 43286184)

про стягнення 78789,27 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» про стягнення 78789,27 грн, з яких 71626,61 грн основного боргу та 7162,66 грн штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано обов`язок за Договором поставки №2810/21 від 28.10.2021 щодо поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 71626,61 грн та штраф у розмірі 7162,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відкрито провадження у справі №910/4860/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4860/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105494292986).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4860/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» (постачальник) укладено Договір поставки №2810/21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному договорі, металопрокат, асортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 ціна на товар встановлюється за домовленістю між сторонами з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватися в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.

Відповідно до п. 10.1 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Відповідно до п. 10.2 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 у випадку, якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано обов`язок з поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 71626,61 грн та штраф у розмірі 7162,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки нафтопродуктів №2020/02/0401-О від 04.02.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 оплата всієї партії товару, вказаного у рахунках, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або інших умов, вказаних у специфікаціях.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000372 від 13.02.2023 на суму 71626,61 грн позивач 16.02.2023 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 71626,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1886 від 16.02.2023.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п. 4.2 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 сторонами погоджено, що строк поставки товару - протягом 7-ми робочих днів після 100% передплати. Інші строки поставки окремих партій товару та умови оплати узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами іншого строку поставки товару, ніж того, що визначений у п. 4.2 договору (протягом 7-ми робочих днів після 100% передплати), з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 27.02.2023 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, вказана у видатковій накладній (п. 4.3 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару на суму 71626,61 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару на суму 71626,61 грн, позивач 01.03.2023 направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 71626,61 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 71626,61 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» суми основного боргу у розмірі 71626,61 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7162,66 грн за прострочення поставки товару.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 Договору поставки №2810/21 від 28.10.2021 у випадку порушення постачальником строків постачання товару більше ніж на 5 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої чи недопоставленої продукції.

Отже, умовами договору визначено право позивача на нарахування та стягнення штрафу у тому випадку, якщо відповідачем було допущено прострочення поставки товару більше ніж на 5 календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити товар на суму 71626,61 грн у строк до 27.02.2023 включно.

При цьому, позивач реалізував своє законне право на односторонню відмову від зобов`язань 01.03.2023, направивши відповідачу претензію, в якій вимагав повернути попередню оплату.

Таким чином, оскільки з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату обов`язок продавця поставити товар припиняється, беручи до уваги кінцеву дату строку виконання відповідачем обов`язку з поставки товару (27.02.2023) та дату відмови позивача від зобов`язання з поставки товару (01.03.2023 - дата надсилання претензії), суд дійшов висновку, що відповідачем не було прострочено поставку товару більше ніж на 5 календарних днів, оскільки у відповідача припинився обов`язок поставити позивачу товар у зв`язку з надсиланням претензії та виник обов`язок повернути суму попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» штрафу у розмірі 7162,66 грн є необгрунтованими, у зв`язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Укрметалтрейд» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9; ідентифікаційний код: 43286184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (22800, Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 226-А; ідентифікаційний код: 33623350) заборгованість у розмірі 71626 (сімдесят одна тисяча шістсот двадцять шість) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 2440 (дві тисячі чотириста сорок) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак